Лекція №2 МВП. 2 З історії викладання психології у середній школі
 Скачать 33.27 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
| Тема №2: «З історії викладання психології у середній школі». План.
Проблема викладання психології в школі обговорюється в Європі на протязі останніх двох століть. Психологію включали в навчальні плани, а через деякий час знімали, це повторювалося не один раз. З деякими перервами психологія викладалася в середніх навчальних закладах Європи з 1811 року. В Англії психології присвячувалося 2 години на тиждень у 8 класі гімназії, В Італії – 6 годин, починаючи з 6-го класу, у Франції – 8 годин на тиждень в останньому класі філософського направлення, в Германії – 2 години на тиждень. Психологія як галузь знань викладалась в межах філософії та логіки. В США психологія була часткою навчальних програм починаючи з 1830 року. Форми та зміст викладання змінювалися в залежності від змін культурного клімату в країні. Американська психологія спочатку викладалася під назвою «ментальна філософія». Цей курс часто змінювався курсом «моральної філософії». Психологія як предмет в навчальних планах російських гімназій вперше з’явилася на початку ХІХ століття. Устав 1804 року став значною подією в житті гімназій, оскільки з цього моменту вони стали самостійними середніми навчальними закладами. Згідно до цього указу, в програму гімназій уводилося обов’язкове викладання психології, логіки, філософії, права, естетики. Скопіював програму зарубіжних середніх шкіл, укладачі уставу не врахували реальні можливості вітчизняної системи освіти. А можливості були дуже обмеженими. Навчання гімназистам давалося важко, воно не було пов’язане з реальним життям, основна діяльність учнів зводилася до заучування. В 1812 році вийшов підручник Якоба «Психологія для гімназії», який мав такі розділи: Поняття про психологію. Порядок, джерела та користь психології. Про єство людини взагалі. Розгляд сил душевних. Різні стани у різних людей. Проте, нестача кваліфікованих викладачів змусило Головне правління училищ в 1819 році виключити психологію з навчальних планів. Проте психологічні знання викладалися учням в курсах словесності та літератури, а також логіки. Ще одним напрямком викладання психологічних знань в ХІХ столітті була філософія. Вона час від часу з’являлася в програмі російської середньої школи, а потім зникала.
На початку ХХ століття була присутня у всіх навчальних планах середніх шкіл багатьох країн Європи та Америки. Зазвичай вона викладалася в старших класах 1-2 години на тиждень в якості факультативного предмета. В цей час видатний філософ Джон Дьюі (1859-1952), пропонував реформувати американську освітню систему, він вважав, що психологія має бути необхідним навчальним предметом у школі. При цьому психологія розглядалася перш за все як засіб «ментальної гігієни», яка мала допомагати учням пристосуватися до життя. Гезел, який був директором школи в Мічигані, підтримував цю ідею, він пропонував ввести окремий курс «ментальної гігієни», яку він визначав як «изучение ума и умственных привычек в целях развития и поддержания умственного здоровья, наиболее соответствующего индивидуальному комфорту в жизни». Проте, підручники не відповідали цим цілям, оскільки вони більшу увагу приділяли розгляду змісту психології як науки і дуже мало життєвим потребам підлітків. В Росії після довгої перерви (столітньої) курс філософії і психології був знову введений в російських гімназіях в 1905 році. Г.І.Челпанов виявив особливі зусилля відстоюючи введення психології в курс середньої школи, він говорив, що важливі питання наукової психології цілком посильні для розуміння учнями середньої школи. Перепонами до правильної постановки викладання психології в той час були:
В результаті довготривалої дискусії міністерство Кауфмана вирішило ввести викладання філософії не по типу французької школи, де філософія вивчалася у повному обсязі. А по типу австрійської, програма якої включала психологію та логіку. В «Циркулярі Міністерства народної освіти» від 5 червня 1905 року говорилося: «Ввести викладання філософської пропедевтики (попередній курс – вступний) при двох уроках на тиждень в 7 та 8 класах гімназії». Метою викладання психології, говорилося в пояснювальній записці, повинно бути досягнення ясного розуміння учнями своєрідного характеру душевних явищ, їх зв’язку з душевним життям в цілому, а також Проте, викладення психології в гімназіях викладачами словесності, істориками, священиками, а також нестача підручників – зробило свою справу. Для вивчення результатів викладання психології в школі Московським психологічним об’єднанням було проведено анкетування. Для цієї мети в 1909 році викладачам психології було розіслано 200 опитувальних листів. Відповіді були отримані від 52 викладачів, і їх відповіді в більшості співпадали. 95% викладачів визнали, що психологія посильна для розуміння учнями, але поставили це розуміння в залежність від характеру самого викладання. Також вказували, що психологія це цікавий предмет, який сприяє розумовому розвиткові. Вплив психології відбився на тому, що учні стали серйозніше, свідоміше та вдумливіше відноситися до свого та чужого душевного життя. Вивчення психології допомагає синтезу відомостей літератури, історії та мистецтва. У викладанні психології в той час виявляється цілий ряд труднощів. На думку Челпанова, існувало три основні проблеми, які не були розв’язані: 1) відсутність у викладачів спеціальної підготовка; 2) методична непроробленість навчального курсу ( недостатня кількість навчальних, наочних посібників та кількості навчального часу); 3) неміцне положення самого предмету в навчальному плані як другорядного та експериментального. Після Жовтневої революції 1917 року у зв’язку з реорганізацією середньої школи, скасуванням гімназій та створенням єдиної політехнічної школи психологія зовсім зникла із шкільних програм. Викладання психології не входило до мети нової радянської школи.
Проблема само розуміння стала головною основою для викладання психології в старших класах в США в 50-х роках. Вчителя, які отримали підготовку з педагогічної та консультативної психології, досить впевнено давали уроки пристосування до життя. В той час психологія викладалася під різними назвами, такими як «Особистісне пристосування», «Дитячий розвиток», «Людські відношення». Психологія розглядалася як частина блоку соціальних дисциплін і більшість викладачів отримали педагогічну та соціальну підготовку. В 70-і роки Американська психологічна асоціація (АПА) стала ще більше приділяти уваги забезпеченню старшої школи навчальними матеріалами та турботі про кваліфікацію викладачів. В 1992 році відбулася значна подія в історії викладання психології як наукової дисципліни в американських школах. Психологія була включена в число предметів, за якими для школярів проводилися університетські курси. Психологія як навчальний предмет в середніх школах Росії була введена у 1947 році. Згідно постанови ЦК ВКП (б) « Про викладання логіки та психології в середній школі» (1947), викладання цих предметів вводилося у всіх середніх школах Радянського Союзу. Відповідно до цієї постанови в 1947/1948 навч. році викладання психології було введено в 598 середніх школах Москви, Ленінграду та інших великих містах Радянського Союзу. Перший рік викладання психології велося в 10-х класах, а на весь курс відводилося всього 33 години на рік. Практика показала, що цієї кількості годин замало для дійсного засвоєння знань з психології. Тому з 1948/1949 н.р. викладання психології було переведено в 9-ті класи, а кількість годин збільшилася до 66. В 1949/1950 н.р. викладання психології було введено у всіх міських середніх школах, а в 1950/1951 н.р. – і у всіх сільських середніх школах. Новий предмет викладався на протязі 12 років, з інтересом сприймався учнями і здійснював позитивний вплив на формування особистості школярів. В 1958 році психологія як обов’язковий предмет знову була виключена з навчальних планів. В деякі школи викладали психологію на факультативних заняттях. В 70-80-х роках ХХ ст.. стає все більш актуальним розробка навчальних програм з психології для середніх шкіл. Прикладом програми, яка була зорієнтована на особистісний та соціальний розвиток, є , так звана – Пасторальна програма. Вона активно стала розроблятися групою оксфордських дослідників в кінці 70-х років, в дусі ідей гуманістичної психології. Ця програма вважається перспективною, тому що її методологічними основами є «прагнення посилити гуманістичну, загальнолюдську спрямованість шкільного виховання…». Пасторальна програма розрахована на 5 років навчання в середній та старшій школі, а також передбачає роботу з вчителями. Вона спрямована на впровадження психологічних знань в процес навчання. Однією з центральних ідей програми є уявлення авторів про те, що мислення та свідомість «формуються та переформовуються під впливом досвіду», що дозволяє розглядати «навчання» як процес творення знань через досвід. Іншим прикладом практично орієнтованої програми, яку розробляли в 70-80-х роках, є авторська програма навчання психології Керол Оллред. Вона розроблялася на протязі 20-ти років і до кінця 80-х завоювала визнання більше ніж в 1000 школах США та Канади. Програма призначалася для дітей від 5-6 до 11-12 років. Навчальний курс включає «основи психологічних знань про себе та оточуючих, розвиває навички психічної та фізичної саморегуляції дитини, формує у неї психологічно грамотні уявлення про шляхи подолання труднощів міжособистісного спілкування в сім’ї, з однолітками та дорослими, знайомить дитину з багатством внутрішніх станів та переживань людини, розкриває дитині шлях до раціонального використання своїх емоційних та інтелектуальних можливостей та утворює свого роду унікальний підручник психічного здоров’я для дітей». В Росії активне включення психології як факультативного курсу в навчальні плани шкіл були знову введені в кінці 80-х років. Це було пов’язано з тим, що школи отримали більшу свободу у визначенні переліку предметів і мали можливість гнучкого навчального планування. З іншого боку психологія стала все більше популярною в ті роки наукою. Викладання психології мало позитивний вплив на виховання та розвиток старшокласників. Процеси реформування і гуманізації освіти в Росії кінця XX століття привели до появи в школі психологів, що виконують як розвиваючу, профілактичну та корекційну, так і просвітницьку роботу. В рамках останньої і став з'являтися в школах навчальний предмет «психологія». З 90х років стали розроблятися оригінальні програми, активно почала випускатися навчальна література по психології для початкової (А.Д. Андреева, І.В. Дубровіна,А.М. Прихожан та ін, 1998; Т.А. Аржакаева, І.В. Вачков, 2003, і ін), середній та старшій (Р.С. Немов, 1995; Е.А. Климов, 1997; А.А. Реан, Ю.Б. Гатанов, А.А. Баранов, 2000; В . Б. Хозіев, 2000; Л.П. Пономаренко, Р.В. Білоусова, 2001; А.Д. Андреева, І.В. Дубровіна, А.М. Прихожан та ін, 2002, 2003, і ін) школи. У 1998 році пройшла конференція за участю відомих психологів «Психологія як навчальний предмет в сучасній середній школі», учасники якої, зокрема, рекомендували : Розглянути питання про введення психології як навчального предмета в рамках «регіонального компоненту» і створення Ради з викладання психології в середній школі, діяльність якого має бути спрямована на забезпечення необхідного професійного рівня різних підручників і програм; Сформулювати в якості мети викладання психології як навчального предмета формування у школярів загальних уявлень про психологію як науку, наданні їм допомоги у відкритті та усвідомленні внутрішнього світу людини, її унікальності та безумовної цінності, пробудженні інтересу дитини до інших людей і самому собі. В рамках цієї спільної мети вважати необхідним збереження варіативності в підходах до навчання психології в школі; Чітко відокремити цей предмет від розвиваючої, тренінгової роботи та інших типів діяльності шкільного психолога; У процесі викладання психології звернути особливу увагу на процес оцінки знань з психології. Розглядаючи оцінку знань школяра по психології як необхідний компонент засвоєння даного предмета. Оцінка повинна не зводитися до кількості балів, а містити розгорнуту характеристику знань учня, його про рухів в цій області. Викладання психології як навчального предмета може стати тим полігоном, на якому буде показана продуктивність таких способів оцінки знань; Вважати неприпустимим змішування і підміну оцінки знань і характеристик особливостей психічного розвитку, особистості, інтелекту учнів; Звернути особливу увагу на етику викладання предмета психології, вважаючи забезпечення права учня на невтручання в його внутрішній світ найважливішим принципом викладання даного предмету; Звернути увагу наукової і педагогічної громадськості на необхідність розробки дидактичних і методичних посібників з викладання психології в різних паралелях середньої школи; Провести в науковій і науковопрактичної періодиці широке обговорення та представлення різних програм і підручників з психології для середньої школи. Однак, на думку І.В. Дубровіної, висловлену потому 5 років по закінченні конференції, «викладання психології являє собою епізодичні включення окремих психологічних знань в загальний процес навчання» .
Сучасну ситуацію, пов'язану з викладанням психології в рамках школи, можна охарактеризувати як суперечливу. З одного боку, можна констатувати усвідомлення вченими необхідності введення психологічного компоненту в зміст загальної освіти, а також наявність потреби в психологічних знаннях з боку школярів, з іншого відсутність психології в компоненті існуючого базисного навчального плану та навчального плану 11 річної середньої школи. Практика показує, що психологія як навчальний предмет існує або в інноваційних школах, або там, де є психологи ентузіасти, які змогли захопити дітей і домогтися виділення годин на психологію в рамках занять за вибором і факультативом. Наявність запиту знизу призводить до того, що навчальний предмет вводиться у школах, але реалізується найчастіше безсистемно, спираючись на ситуативні завдання, інтуїцію та досвід психолога, вирішального більш розвиваючі, корекційні, ніж освітні завдання. Не заперечуючи важливості кожної групи завдань, що стоять перед психологом, з наших позицій доцільно виділяти освітні завдання і вирішувати їх в рамках освітньої діяльності. Підходи до реалізації загальної психологічної освіти В даний час все розмаїття існування психології як навчального предмета в загальноосвітніх закладах можна звести до трьох підходів. Вони розрізняються цілями, тривалістю програм, формами і методами навчання. М.В. Попова, проаналізувавши способи введення психологічних знань в шкільну освіту в країнах Європи, США та Канаді, виділила два напрямки роботи школи. Перше розробка експрескурсів, розрахованих на короткий інтервал часу (від двох тижнів до шести місяців), мають прагматично орієнтовану ідеологію і чіткі завдання, що стосуються, як правило, певних соціальних умінь. Другий напрямок об'ємні навчальні програми, що носять різний характер. Серед них автором виділено: Великі по масштабу програми, що проводяться, в основному, університетами. Такі програми здійснюються великою групою дослідників і вчителів; охоплюють весь навчальний процес, реалізуються у великій кількості шкіл, припускають систему підготовки вчителів; Авторські навчальні курси, які розробляються колективом дослідників під керівництвом автора; Традиційно побудовані навчальні курси з використанням підручників класичного зразка. У першому варіанті вітчизняного психологічного обрання психологія представлена короткими спецкурсами (до 36 годин), націленими на задоволення пізнавальних інтересів дітей і одночасно на вирішення основних завдань, що стоять перед шкільним психологом. Даний підхід займає прикордонне положення між груповою роботою психолога і традиційним навчанням. Оскільки в діяльності психолога часто виникають завдання розвиваючого, психопрофилактического плану, пов'язані з віковими особливостями, труднощами, загальними для групи дітей або класу, то з'являється необхідність у груповій роботі з'єднати психологічне просвітництво, розвиваючу роботу, а іноді і психокорекцію. Так, наприклад, Н.П. Локалова запропонована програма «Уроки психологічного розвитку», мета якої формування в учнів психологічних когнітивно-особистісних структур шляхом засвоєння узагальнених уявлень про зміст, організацію та принципи здійснення різних пізнавальних дій і відповідних когнітивних умінь, які створюють основу для самостійного осмислення, систематизації та структурування придбаних школярами навчальних знань. Змістом уроків для молодших школярів виступає розвиток пізнавальних процесів, психологічних передумов опанування учбової діяльності, формування психологічних новоутворень молодшого шкільного віку. Ще один приклад. І.М. Нікольська і Г.Л. Бардіер розробили програму з психології для початкової школи, цільова орієнтація якої розвиток навичок цілеспрямування поведінки, самоаналізу, самодопомоги. Вона реалізується у формі уроків психології, де здійснюється робота з внутрішнім світом дитини, з її переживаннями, емоціями, життєвими інтересами, інтелектуальними явищами, з його ставленням до себе, інших людей, до світу. Зміст курсу автори визначають наступним чином: «вивчення і діагностика рівня розвитку пізнавальних процесів, особистісних властивостей і відносин, копінгповедінки, аналіз ступеня диференціації емоцій, ступеня включеності в нормативну поведінку в різних сферах життєдіяльності, формування і тренінг навичок самоаналізу, оригінальності, самоконтролю, елементів рефлексивної поведінки, розвиток естетичного сприйняття і творчої уяви, корекція взаємовідносин з однолітками. Таким чином, даний курс передбачає рішення за допомогою групової роботи основних завдань, що стоять перед психологом початкової школи, і не є освітнім в традиційному розумінні. В.Н. Карандашев відносить такі програми до особистісноорієнтованих програм навчання психології, протиставляючи їх предметноорієнтованим програмам. Ми ж відносимо їх не до програм навчання, а до програм групової роботи психолога. Найчастіше в початковій школі реалізуються спецкурси, орієнтовані на елементарні психологічні знання, що сприяють пізнанню свого внутрішнього світу, полегшенню адаптації дитини до школи, розвитку її творчих, когнітивних здібностей і загально-навчальних умінь. У середній і старшій ланці школи учням зазвичай пропонуються курси «Психологія спілкування», «Пізнавальні здатності», «Індивідуальні особливості особистості», «Самопізнання і особистісний ріст», «Світ професій», «Дружба і любов». Як правило, у процесі проведення занять сполучаються традиційні методи навчання та діагностичні, ігрові, тренінгові процедури. Другий підхід традиційний навчальний предмет, призначення, як правило, для старшокласників, розрахований на 2-3 роки навчання і вимагає його введення в навчальні плани шкільної освіти. Це вже систематичне навчання психології за програмами, спеціально розробленими вченими. Такі програми відображають класичні питання психології і дають систематизоване наукове знання про психіку людини і психологію як науки. Зміст програм представлено в підручниках головному засобі фіксації змісту освіти. В одному з найкращих сучасних російських підручників з психології для школярів Е.А. Климова автор визначає мету курсу психології в школі як набуття психологічної спрямованості розуму, психологічної допитливості, спостережливості і людяності. Курс складається з трьох частин. Частина I. Позанаукові і наукові підходи до психіки. Предметна область психології. Цілісний психічний склад людини. Частина II. Загальна структура і класифікація дій. Знання явища психіки. Знання та особистість. Діяльність. Частина III. Психологія і вік. Психологія розвитку професіонала. Психологія людини серед людей. У підручнику представлені в єдності теоретичні знання, проблеми реального життя, в яких без цих знань важко розібратися, практичні рекомендації, що допомагають перетворювати ці знання в надбання особистості, що розвивається. Розвиваючий ефект курсу досягається постановкою цікавих питань, пропозицією оригінальних завдань. Ще один чудовий підручник у двох томах для реалізації навчальної програми, розрахованої на 68 годин, в 10му і 11му класах середньої школи, підготовлений Л.П. Пономаренко та Р.В. Білоусовою. У ньому містяться такі розділи: вступ (предмет, історія, галузі психології), пізнавальні процеси і здібності, особистість, саморегуляція, вікова психологія, структура, функції та засоби спілкування, умови і технології ефективної комунікації, конструктивне подолання конфліктів, психологія сімейних відносин, психологія малих груп і колективів, ділове спілкування, профорієнтація. Запитання і завдання, наведені в посібнику, дозволяють активізувати процес навчання, поставити школярів в рефлексивну позицію щодо засвоєння та застосування психологічних знань, а тестові методики сприяють включенню учнів у процес самопізнання. Аналізуючи зміст деяких підручників, можна зробити висновок, що він близький структурі психологічної підготовки педагогів. Так, у підручнику А.А. Реана зі співавторами курс психології складається з наступних розділів: відчуття і сприйняття, пам'ять, мислення, увагу, темперамент, здібності, емоції, психічні стани, поняття особистості в психології, Я концепція і самооцінка, характер, спілкування, міжособистісне пізнання. Підручник Р.С. Нємова включає п'ять частин. 1. Введення в психологію: що вивчає психологія; короткі відомості з історії психологічних знань; методи досліджень в психології; способи практичного впливу і наслідків на людину. 2. Психологія людських вчинків: людина як особистість; наукове розуміння особистості; формування і розвиток особистості; психологічне пояснення людських вчинків; здібності; темперамент і характер людини; потреби і мотиви поведінки; емоції; воля. 3. Психологія людських взаємин: загальне уявлення про взаємини людей; сприйняття і розуміння людьми один одного; особисті і ділові взаємовідносини; сімейні відносини; взаємини в малих групах; відносини людини і суспільства. 4. Психологічне пізнання людиною навколишнього світу: загальне уявлення про пізнавальні процеси; відчуття і сприйняття; увагу; пам'ять; уява; мислення; мова. 5. Методи практичного психологічного впливу: сучасна практична психологія; аутотренінг; індивідуальна психокорекція; психоаналіз; групова психокорекція; управління особистими і діловими взаємовідносинами. Психологія, реалізуючись традиційно, як і інші навчальні предмети, як правило, характеризується тими ж традиційними недоліками навчання: орієнтацією на знання, розвиток теоретичних умінь, недооцінкою рефлексивної діяльності учнів та особистісно-розвиваючих можливостей предмета. Таким чином, тут також важлива роль професійної компетентності педагога, розуміння ним ланцюгів психологічної освіти, вміння «не. втратити »їх серед тематичних і урочні дидактичних завдань. Третій підхід курс психології, який пронизує всю школу. від її початкового ступеня до 11го класу. Враховуючи відсутність в Державному освітньому стандарті цього предмета, і навіть освітньої галузі, пов'язаної з людинознавством, реалізація такого підходу в даний час можлива лише в інноваційних або профільних школах, які розробляють власну стратегію освітнього процесу. Так, наприклад, курс психології, розроблений Є.І. Ротним реалізований в рамках проведення експерименту «Донська психологічна школа». Повний курс передбачає вивчення наступних дисциплін: 14 класи «Азбука психології», 5 клас «Пізнавальна діяльність людини», 6 клас «Емоції і воля», 7 клас «Психологія спілкування», 8 клас «Етика і психологія сімейного життя», 9 клас «Основи профорієнтації і вибору професії», 10 клас «Психологія особистості», 11 клас «Основи соціальної психології». Інший приклад школа № 53 м. Барнаула, де був впроваджений експериментальний інтегрований, що включає психологічні, валеологічні, етичні знання, 11річний курс «людинознавства», розроблений під керівництвом Колмогоровою. Основна мета курсу підготовка дітей до вирішення проблем власного життя як в сьогоденні, так і в осяжному майбутньому. «Вихідним аспектом вивчення проблем людини є онтологічний: подієвість, аналіз буття створюють основу для подальшого гносеологічного аспекту аналізу, побудови програм, шляхів зміни буття». Інтегрований характер курсу, на думку автора, обумовлений необхідністю створення цілісного поняття і образу людини, особливо на початковому і кінцевому етапах шкільної освіти. Педагогічний процес, побудований з позицій особистісноорієнтованої педагогіки, передбачає врахування потреб і запитів учнів, відсутність жорсткого регламенту при вивченні тем курсу, використання різноманітних форм і методів роботи з дітьми, заснованих на обліку і збагаченні особистого досвіду дитини, створення зон найближчого розвитку. У змісті курсу умовно виділені наступні наскрізні розділи, в тій чи іншій повноті представлені в програмах за роками навчання (з I по XI класи): 1. Сутність і природа людини. 2. Самопізнання, саморегуляція, самовдосконалення. 3. Психічні процеси (культура пізнання, емоцій і почуттів). 4. Спілкування і взаємовідносини. Комунікативна культура. 5. Поведінку в різних ситуаціях (звичайних, екстремальних і т.д.). Культура поведінки. 6. Моральні основи життя людини. 7. Культура самовизначення. Сенс життя і вибір життєвого шляху. 8. Світ сім'ї. Культура сімейних відносин. 9. Здоров'я та здоровий спосіб життя. Гігієна та елементи сексології. 10. Таємничі і загадкові явища психіки. Цілісний курс психології для повної середньої школи розроблений колективом відомих психологів (А.Д. Андреева, Е.Е. Данілова, Д.В. Лубовский, А.М. Прихожан, Н.Н. Толстих) під керівництвом І.В. Дубровіною. Мабуть, це єдина в Росії концепція загальної психологічної освіти, що включає методологічне осмислення його цільових, змістових і процесуальних характеристик і втілена в повному комплекті базових підручників. Метою курсу є оволодіння кожним школярем елементарної психологічної культурою, що узгоджується з метою всієї системи освіти. Розробка змісту курсу спирається як на загальні наукові знання в галузі психології, так і на знання основних закономірностей психічного і особистісного розвитку на етапах шкільного дитинства, отроцтва, ранньої юності. Програма розрахована на 9 років навчання, 36 годин на рік, 1 урок на тиждень. У курс включені на доступному для розуміння учнів рівні матеріали по загальній, віковій, соціальній психології, психології особистості. Вони являють собою систематизовані психологічні знання, що співвідносяться з віковими особливостями, проблемами, інтересами дітей. Так, в початковій школі розглядаються пізнавальні ємоціональновольові процеси (в 3му класі відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, увага; у 4му мислення, емоції, воля, мова); в 5му класі здібності, характер, темперамент, у 6му спілкування, відносини і взаєморозуміння; у 7му психологія груп; у 8му діяльність; в 9му свідомість і особистість; у 10му професійне та особистісне самовизначення; у 11му психологія як наука, історія психології. У спеціальному навчально-методичному посібнику автори виклали теоретичні основи викладання психології в школі, логіку побудови і програму навчального курсу, психолого-дидактичні основи процесу навчання психології та методичні рекомендації щодо проведення уроків.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |