3 курс Загальна хірургія, методички. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
 Скачать 2.97 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Полное содержание архива 3 курс Загальна хірургія, методички.rar: МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ “Затверджено”на методичній нараді кафедри загальної хірургії №2 з ВПХ Завідувач кафедри д.мед.н., професор ___________ Я.Й.Крижановський “______” _____________ 2007 року МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Київ – 2007
Сучасні статистичні дані вказують, що частота переломів та вивихів кісток не перевищує 10% усіх травматичних ушкоджень. Смертність при травмах, які трапилися в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП), на Україні посідає третє місце після серцево-судинних захворювань і онкозахворювань. Кожний третій в світі вмирає від травми. Більшість вивихів припадає на самий працездатний вік – від 20 до 40 років. Важливе місце належить наданню допомоги при вивихах на догоспітальному і ранньому госпітальному етапах. Травматичні вивихи зустрічаються в 1,5–3 % від усіх травматичних ушкоджень. Зустрічаються вивихи в 15–20 разів частіше серед чоловіків. Із суглобів верхньої кінцівки на першому місці знаходиться вивих в плечовому суглобі (55–58 % всіх вивихів), далі вивих в ліктьовому суглобі (25–27 %), в п’ястково-фалангових та міжфалангових (7–9 %), а також в ключично-акроміальном (2–3 %) суглобах. Вивихи в суглобах нижніх кінцівок зустрічаються в середньому в 5–6 % (кульшовий, гомілковостопний, колінний). Вивихи в суглобах тулуба зустрічаються в 3–8 % випадків по відношенню до всіх травматичних вивихів. Коливання цих показників залежить від щільності населення, інтенсивності транспортного руху, віддаленість населених пунктів від транспортних артерій, характеристики і щільності промислових підприємств. В період високого технічного прогресу, природних та техногенних катастроф, росту тероризму особливе значення має вирішення питань попередження виникнення вивихів, правильної транспортної іммобілізації потерпілих, правильного їх лікування та реабілітації. Наведені вище факти чітко окреслюють актуальність та важливість питань вивихів в роботі лікувально-профілактичних закладів. Саме тому, вивчення і знання основ діагностики, надання першої медичної допомоги на місці пригоди, транспортування та лікування потерпілих з вивихами необхідні для медичних працівників усіх спеціальностей. Актуальність заняття диктується і тією обставиною, що питання, які стосуються зазначеної теми, будуть розглядатися і на старших курсах при навчанні на кафедрах ортопедії-травматології, медицини катастроф, невідкладних станів, загальної хірургії з курсом військово-польової хірургії та кафедрах терапевтичного та лікувально-профілактичного профілю.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Теоретичні питання до заняття.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Вивихи, поняття. Поняття вивиху (luxatio) – повне зміщення суглобових кінців кісток з ушкодженням капсули і зв’язок суглоба, при якому втрачається стик суглобових поверхонь в ділянці суглобового з’єднання. Підвивих (subluxatio) – це часткове зміщення суглобових кінців кісток. Завжди вивихується дистальний сегмент кінцівки по відношенню до проксимального. Так, якщо стався вивих в плечовому суглобі, то слід його називати вивихом плеча, вивих в ліктьовому суглобі – вивих передпліччя, вивих в кульшовому суглобі – вивих стегна, вивих в колінному суглобі – вивих гомілки та інші. Хребці вивихуються верхні по відношенню до нижніх. Класифікація. Розрізняють: а) вроджені вивихи, які виникають внаслідок порушення розвитку суглоба (найчастіше зустрічається вроджений вивих кульшового, ліктьового суглобів); б) травматичний вивих виникає внаслідок травми при ушкодженні елементів суглоба: капсули, зв’язок, суглобових поверхонь; в) патологічні – внаслідок руйнування елементів чи складових суглоба запальним процесом: туберкульозом, остеомієлітом, артритом, пухлинами; г) звичні вивихи, які часто повторюються при звичайних рухах без травми. Розрізняють вивихи свіжі – до 3-х діб після травми, несвіжі – від 3-х діб до 3-х тижнів, застарілі – більше 3-х тижнів. Підставою для розподілення на різні види вивихів є вираженність рубцевих процесів в суглобі, зморщення капсули, скорочення м’язів. Розрізняють звичні та невправні вивихи. Звичний вивих – це багаторазові вивихи без надмірних фізичних зусиль. Невправний вивих – це, як правило, свіжий вивих, який із-за різних причин не вдається усунути. Причиною може бути інтерпозиція капсули, зв’язок, сухожилків. Механізм виникнення. Травматичний вивих виникає внаслідок травми при ушкодженні елементів суглоба: капсули, зв’язок, суглобових поверхонь. Вид вивиху кожного суглоба залежить від механізму вивиху, тобто впливу травмуючи зусиль. Виникнення вивиху може бути під дією непрямої сили і дуже рідко – від безпосередньо діючої сили (прямої). Вивихи також можуть виникати при раптовому некоординованому різкому скороченні м’язів (ураження електричним струмом). При вивиху завжди розривається капсула та зв’язки суглоба, відбувається крововилив в порожнину суглоба і навколишні тканини. Виключенням є вивих нижньої щелепи, який не супроводжується розривом капсули, а також вроджені вивихи. При вивиху травмуються навколишні тканини, нерви, кровоносні і лімфатичні судини, м’язи. Клінічні прояви, диференційна діагностика між переломом та вивихом. Анамнестичні данні – інформація про травму, чи виникнення його з раннього віку, з народження, чи після перенесених інфекційних уражень суглобів, пухлин. Основні скарги на біль, деформацію, порушення активних, пасивних рухів, вимушене положення сегменту кінцівки, її вкорочення. При огляді пацієнта спостерігається незвичайне вимушене положення кінцівки, або її сегмента, симптом “пружинячої” рухомості, деконфігурація і деформація суглоба (диференційні з переломом критерії). Інколи можна намацати вивихнутий кінець кістки. При вивиху акроміального кінця ключиці виникає позитивний симптом клавіші (при натискуванні на дистальний кінець ключиці зникає деформація в ділянці ключично-акроміального зчленування, а при відпусканні – з’являється). При обстеженні хворого з вивихом необхідно визначити пульсацію периферійних судин, яка може зникати внаслідок притиснення або розриву судин, перевірити порушення чутливості і рухів сегментів кінцівки. Рентгенологічне обстеження дозволяє встановити положення суглобових поверхонь та вид вивиху, наявність можливих переломів кісток. Надання першої допомоги при вивихах, її задачі.
Задачі транспортної іммобілізації:
Основні принципи транспортної іммобілізації:
Треба пам’ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню (рис. 19). Додаткові призначення виконуються потерпілому з урахуванням його загального стану. Засоби транспортної іммобілізації при вивихах. До засобів транспортної іммобілізації відносяться: пов’язки, косинки (рис. 13, рис. 14), імпровізовані шини (палиця, дошки та ін.) (рис. 14, 15) та стандартні табельні шини: драбинчасті шини Крамера, фанерні, металеві сітчасті шини, щити та ін. (рис. 16, 19). Надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах. Перша долікарська допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого. При вивихах необхідно іммобілізувати уражену кінцівку або ділянку тіла і запобігти травматичному шокові. При поранені необхідно розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильну кровотечу слід зупинити за допомогою накладання ремінця, краватки, хустки, косинки, шарфа, шнурків, мотузки та ін. Не слід накладати підручні засоби зупинки кровотечі на голу шкіру. Якщо в рані немає кісткових уламків можливо накласти тиснучу пов’язку. Основне завдання першої долікарської допомоги при вивихах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому вивиху спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після бинтують імпровізовану шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна (рис. 13,14). При відсутності підручних засобів при вивиху кісток нижньої кінцівки використовують іммобілізацію за типом “нога до ноги” (аутоіммобілізація) (рис. 15). Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини голені. Лікування вивихів. В лікуванні травматичних вивихів розрізняють 4 етапи: допомога на місці пригоди, вправлення, іммобілізація і відновлення функції. При наданні першої медичної допомоги необхідно знеболити (ввести розчин промедолу або 50% розчину анальгіну – 2 мл), накласти транспортну іммобілізацію. Важливою умовою малотравматичного вправлення вивиху є повне знеболення і розслаблення м’язів. В більшості випадків для знеболення вводять в суглоб 15 – 20мл 1–2% розчину новокаїну або лідокаїну, які використовують при вивихах плеча, передпліччя, кисті, стопи, пальців. Вивих стегна, гомілки вправляють під наркозом, навіть з використанням м’язевих релаксантів. Вивих плеча. Розрізняють: а) передні (піддзьобоподібні, рідше підключичні), рис. 1; б) нижні (аксілярні), рис. 2; в) задні, рис. 3; г) верхні – у випадках перелому акроміального кінця ключиці. При порівняльному огляді плечового поясу спостерігається зглаження контурів дельтовидного м’язу, виступ акроміального паростка, під ним западіння м’яких тканин, через відсутність головки плеча в суглобі, плече відведене до 30–40о, пасивні рухи пружинисті (рис. 4). Для вправлення вивихнутого плеча використовують способи: Кохера, Мота-Мухіна, Джанелідзе, Гіпократа. а) Спосіб Кохера складається з 4-х етапів (рис. 5).
В цей момент, як правило, вивих вправляється. Перші три етапи проводяться повільно, з інтервалом 1–2 хвилини. Помічник перед вправленням утримує хворого за надпліччя. б) Спосіб Мота-Мухіна атравматичний. Помічник перекинутим рушником по задній поверхні надпліччя фіксує лопатку і робить протитягу. Лікар за зігнуте передпліччя робить витягування і відведення плеча, при необхідності ротацію і натискування кулаком на головку знизу (рис. 6). в) Спосіб Джанелідзе ґрунтується на послабленні тонусу дельтовидного, підлопаточного, над і підостного м’язів, які фіксують головку плеча. Для цього пацієнт лежить на боці, фіксуючи лопатку, рука звисає між столиками 15 хвилин, після чого витягуванням за плече і ротаційними рухами вправляється вивих (рис. 7). г) Спосіб Гіпократа. Потерпілий лежить на спині, лікар сідає поряд на стороні вивиху і тягне кінцівку донизу, одночасно, натискуючи середнім відділом своєї ступні в пахві на головку, витискуючи її догори і назовні. Після вправлення вивиху кінцівка фіксується гіпсовою пов'язкою типу "Дезо" терміном на 4–6 тижні. Реабілітаційне лікування включає масаж, лікувально-фізичну культуру (ЛФК), озокерит, електрофорез. Вивих передпліччя. Частіше бувають задні (рис. 8а), задні-бокові, рідко передні (рис. 8б), розхідні, ізольовані вивихи головки променевої кістки. Характерною ознакою задніх вивихів є виступання ліктьового паростка, при передніх вивихах – блоку плечової кістки, порушення рівноподібності трикутника Гютера (під прямим кутом передпліччя з’єднуємо вершину ліктьового відростка і два надвиростки плечової кістки). При вправлененні заднього вивиху асистент тягне за кисть по вісі передпліччя, лікар великими пальцями натискує на вершину ліктьового паростка з протитягою на дистальний кінець плеча. При передніх вивихах необхідно стягнути рушником передпліччя на дистальний кінець плечової кістки. Після вправлення вивиху передпліччя рекомендується іммобілізація гіпсовою лонгетою на 10–14 днів. Вивих стегна. Буває рідше – 4–5% у зв’язку з глибоким розташуванням головки у вертлюговій западині, розвиненими навколишніми м'язами і міцними зв’язками. За зміщенням головки стегна вивихи поділяються на: а) задні: верхній (клубовий) (рис. 9а), нижній (сідничний) (рис. 9б), б) передні: верхній (лобковий) (рис. 9в), нижній (затульний) (рис. 9г), в) центральні вивихи стегна з переломом дна вертлюгової западини. Клініка вивиху стегна залежить від того, куди зміщується головка. Так при задніх вивихах відмічається згинання кінцівки в колінному і кульшовому суглобах, приведення і внутрішня ротація стегна. При передніх вивихах – відведення кінцівки, згинання в кульшовому і колінному суглобах, зовнішня ротація стегна. При центральних вивихах головка стегна заглиблюється в порожнину малого тазу через перелом дна вертлюгової западини. При огляді відмічається зглаженість ділянки великого вертела. Вправлення вивиху стегна проводиться під загальним знеболенням, при необхідності з міорелаксацією. Є два способи вправлення вивиху стегна: Джанелідзе і Кохера. При вправленні за методом Джанелідзе (рис. 10), пацієнт лежить на столі животом донизу з опущеною ногою. Зігнувши гомілку під прямим кутом лікар натискує її донизу в зовнішній ротації, асистент при цьому фіксує таз. По методу Кохера пацієнта укладають на спину, асистент фіксує за таз. Лікар згинає кінцівку в колінному і кульшовому суглобах під прямим кутом, в приведенні і внутрішній ротації тягне по осі стегна. При вивиху стегна ушкоджуються навколишні судини, центральна артерія головки, в зв’язку з чим, порушується кровообіг в головці, на період його відновлення рекомендується повне розвантаження головки до 3-х місяців. Для профілактики асептичного некрозу головки стегна рекомендується скелетний витяг 4–5 тижнів, ходіння при допомозі милиць до 3-х місяців, фізіотерапевтичне лікування (озокерит, масаж, ЛФК). Вивих гомілки. Вивих гомілки буває: задній, передній, боковий. Він, як правило супроводжується значними пошкодженнями капсуло-зв’язочного апарату, нерідко суглобовими переломами, а також порушеннями судинно-нервового пучка і загрозою розвитку некрозу кінцівки. Вправляти вивих гомілки необхідно терміново, під наркозом, без грубого насильства. Перевіряється наявність відновлення кровообігу гомілки. Після вправлення гомілки накладається глибока задня гіпсова лонгета до верхньої третини стегна терміном на 4 тижні. Вивихи надколінника частіше бувають на фоні дисплазії латерального виростка стегнової кістки. При вправленні вивиху надколінника необхідно повністю розслабити чотирьохголовий м’яз, розігнувши гомілку в колінному суглобі і зігнувши в – кульшовому, іммобілізація гіпсовою пов'язкою до 6 тижнів. Вивихи і підвивихи в гомілово-ступневому суглобі, як правило поєднуються з переломами кісточок, великогомілкової кістки. Рідше зустрічаються вивихи ступні в підтаранному, Шопаровому, Лісфранковому, плюсне-фаланговому суглобах. Вивих пальців. Частіше зустрічається вивиих першого пальця. Розрізняють: тильний (задній), долонний, рідше зовнішній вивих (рис. 11). При огляді пальця відмічається деформація його у вигляді курка. Вправлення: тягнемо по направленню осі основної фаланги, яку зміщуємо на кінець головки п’ясткової кістки (рис. 12). При одномоментному натискуванні на п’ясткову кістку зі сторони долоні, згинаємо палець в долонну сторону. Після вправлення міжфалангових вивихів рекомендується іммобілізація до 10 днів. Хірургічне лікування вивихів. Хірургічному лікуванню підлягають звичні вивихи (плеча, надколінника), застарілі вивихи, ускладнені вивихи, деякі свіжі вивихи (вивих акроміального і стернального кінця ключиці) та інші.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
