Ковешніков В. Г., Сікора В. З., Пикалюк В. С., Устянський О. О., Ільїн В. Ю., Бумейстер В.І., Погорєлов М. В., Ткач Г. Ф., Сулім Л. Г., Болотна І. В., Сікора В. В

ІМУННА СИСТЕМА

Імунна система (systema immune) об'єднує органи та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин або речовин, що потрапляють ззовні або утворюються в ньому, забезпечуючи сталість внутрішнього середовища організму.

Органи імунної системи, які містять лімфоїдну тканину, виконують функцію "охорони постійності внутрішнього середовища упродовж усього життя індивідуума".

Імунна система виробляє імунокомпетентні клітини, в першу чергу лімфоцити, а також плазмоцити, включає їх в імунний процес, забезпечуючи розпі-

Імунітет може бути:

специфічний

знання та знищення прониклих в організм чужорідних речовин.

Генетичний контроль в організмі здійснюють популяції Т- і В-лімфоцитів, які за участі макрофагів забезпечують імунну відповідь в організмі.

Отже, імунітет (від лат. іттипНа - звільнення) забезпечує постійність внутрішнього середовища організму і захист його від живих тіл та речовин, які мають ознаки чужорідності. Він є гуморальний та клітинний.

Гуморальний імунітет, тобто захист за допомогою антитіл, які знешкоджують антигени, забезпечується В-лімфоцитами (бурсозалежними лімфоцита-

пасивний

ми), що розвиваються у червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra).

З бурсозалежних лімфоцитів (В-лімфоцити) похо-

дять плазмоцити і лімфоцити, які продукують антитіла.

Клітинний імунітет, тобто знищення сторонньої або власної переродженої клітини, забезпечується Т-лімфоцитами (тимусзалежними лімфоцитами), що розвиваються у загруднинній залозі (thymus), та макрофагами. Вони частково формують і гуморальний імунітет.

Тимусзалежні лімфоцити (Т-лімфоцити) поділяються на:

• 
  Т-кілери, які взаємодіють при контакті з кліти- ною-мішенню;
  
• 
  Т-хелпери, які є клітинами-помічниками, що прискорюють імунну реакцію;
  
• 
  Т-супресори, які пригнічують імунну реакцію.
  

Імунна система, або лімфатична система,

(systema lymphoideum) поділяється на:

• 
  центральні органи імунної системи, або первинні лімфатичні органи (organa lymphoidea primaria), до яких належать:
  
• 
  загруднинназалоза (thymus);
  
• 
  кістковий мозок (medulla ossium);
  
• 
  периферійні органи імунної системи або вторинні лімфатичні органи (organa lymphoidea secundaria), до яких належать:
  
• 
  неінкапсульовані, це:
  
• 
  мигдалики: лімфатичне кільце глотки та ротової порожнини (anulus lymphoideus pharyngis et cavitatis oris) - неінкапсульований орган імунної системи, що складається із шести мигдаликів;
  
• 
  лімфоїдні вузлики стінки травної, дихальної та сечової систем (noduli lymphoidei systematis digestorii, respiratorii et urinarii), зокрема вузлики червоподібного відростка (nodi appendiculares);
  
• 
  інкапсульовані, це:
  
• 
  лімфатичні вузли (nodі lymphoidei - інкапсу- льовані органи імунної системи;
  
• 
  селезінка (splen), зокрема її біла пульпа (pulpa alba);
  
• 
  лімфоцити, це:
  
• 
  поодинокі лімфоцити та макрофаги (lymphocyti et macrophagi), які знаходяться у крові, лімфі, сполучній та епітеліальній тканинах.
  

Окрім лімфатичних органів, лімфатична система має замкнену систему судин, які впадають у венозну систему, тобто є частиною судинної системи (systema vasorum) або додатковим руслом венозної системи.

Характерною морфологічною ознакою органів імунної системи є рання закладка (в ембріогенезі) і стан зрілості їх уже у новонароджених, а також значний розвиток їх у період становлення і дозрівання організму та формування його захисних систем.

У подальшому поступово проходить вікова інволюція органів імунної ситеми, що найбільш виражено в центральних органах імуногенезу. В них рано (в юнацькому віці) зменшується кількість лімфоїдної тканини, а на її місці розростається сполучна (жирова) тканина.

Для лімфоїдної тканини органів імунної системи властива наявність лімфоїдних вузликів як без гермінативного (світлого) центра, так і з гермінативним центром - центром розмноження (центр ділення клітин і утворення нових лімфоцитів).

Загальна маса органів імунної системи в тілі людини становить (без кісткового мозку) близько 1,5 кг (приблизно 10¹² лімфоїдних клітин).

ПЕРВИННІ ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ

(organa lymphoidea primaria), центральні органи імунної системи

Загруднинна залоза, тимус (thymus)

Загруднинна залоза є первинним лімфатичним органом (organ lymphoideum primarium) лімфатичної системи (systema lymphoideum) - орган імунної системи, у якому відбуваються неантигенозалежна диференціація і проліферація субпопуляцій Т- лімфоцитів із стовбурових клітин.

У подальшому Т-лімфоцити з тимуса потрапляють у кров і заселяють тимусзалежні зони (Т- зони).

Загруднинна залоза (thymus) розміщена за грудниною (sternum) у передній частині верхнього середостіння (mediastinum superius) в ділянці верхнього міжплеврального проміжку (spatium interpleuricum).

Спереду від тимуса міститься груднина (sternum), а саме її ручка (manubrium sterni) та тіло груднини (corpus sterni) до рівня прикріплення хряща IV ребра.

Позаду (thymus) тимуса розміщені осердя, серцева сумка (pericardium) і початкові відділи великих судин серця.

Якщо шийна частина тимуса добре розвинута, то вона піднімається через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) в ділянку передтрахейно- го простору (spatium pretracheale), тобто позаду від груднинно-щитоподібного м'яза (musculus sternothyreoideus) і груднинно-під'язикового м'яза (musculus sternohyoideus), наближаючись до перешийка щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae).

Тимус (thymus) складається з двох асиметрично видовжених часток:

• 
  правої частки (lobus dexter);
  
• 
  лівої частки (lobus sinister);
  
• 
  можуть бути додаткові часточки загруднинної залози (lobuli thym ici accessorii).
  

Ці частки зрощені одна з одною в середній своїй частині або тісно стикаються на рівні середини.

Нижня частина кожної частки (lobus) розширена і розміщена на рівні IV ребрового хряща (cartilago costalis quarta [IV]).

Ззовні загруднинна залоза (thymus) вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перекладки (trabeculae), що розділяють частки на часточки загруднинної залози (lobuli thymi) і побудовані з:

• 
  кіркової речовини загруднинної залози (cortex
  

thymi) ;

• 
  мозкової речовини загруднинної залози (medulla thymi).
  

Паренхіма загруднинної залози (parenchyma thymi) складається із ретикулярних клітин, між якими знаходяться лімфоцити під назвою тимоцити (thymocyti).

У кірковій речовині (cortex thymi) міститься більше лімфоцитів (забарвлення паренхіми темніше), а у мозковій речовині - їх невелика кількість (світла центральна ділянка часточки).

У мозковій речовині (medulla thymi) Т-лімфоцити набувають тих властивостей, які сприяють захисним реакціям організму, тут присутні тимічні тільця (тільця Гассаля).

Під впливом гормону тимозина (продукується епітеліальними клітинами строми органа) проходять проліферація лімфобластів і диференціація Т- лімфоцитів (тимусозалежних лімфоцитів).

Т-лімфоцити надходять у кров і лімфу, покидають загруднинну залозу і заселяють тимусзалежні зони вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria) - селезінки (splen) та лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei).

Основна функція загруднинної залози (thymus) - забезпечення визрівання та підтримання ефектор- них (кілерних) і регуляторних (хелперних і супресор- них) популяцій Т-лімфоцитів.

Загруднинна залоза (thymus), згідно з останніми дослідженнями, бере участь в регуляції нервово- м'язової передачі, фосфорно-кальцієвого обміну, вуглеводного та білкового обміну, взаємодії з іншими ендокринними залозами. Саме тому загруднинну залозу можна віднести і до органів ендокринної системи.

Кістковий мозок (medulla ossium)

Кістковий мозок (medulla ossium) є єдиним у дорослої людини органом кровотворення (organum haemopoeticum) та центральним органом імунної системи і належить до первинних лімфатичних органів (organa lymphoidea primaria).

У кістковому мозку (medulla ossium) виділяють:

• 
  червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який у дорослої людини розміщений в комірках губчастої речовини плоских та коротких кісток, а також в епіфізах довгих кісток;
  
• 
  жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava), який міститься в кістково-мозкових порожнинах діафізів довгих кісток.
  

У червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra) розміщені стовбурові клітини, які схожі до лімфоцитів за своєю морфологією. У процесі поділу вони дають початок усім форменим елементам крові, у тому числі й клітинам, що забезпечують імунітет,

• 
  лейкоцитам і лімфоцитам.
  

Строму червоного кісткового мозку (stroma medullae rubrae) утворюють ретикулярні клітини і волокна, де розміщені гемоцитопоетичні (мієлоїдна тканина) і лімфоїдні (лімфоїдна тканина) елементи на різних стадіях розвитку.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) розміщений у вигляді тяжів навколо артеріол. Тяжі розмежовані між собою великими кровоносними капілярами - синусоїдами.

У червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra), як первинному лімфатичному органі В- системи (аналог сумки Фaбріція - bursa Fabrizii у птахів), відбуваються неантигенозалежна проліферація і диференціація субпопуляцій бурсозалежних лімфоцитів, тобто В-лімфоцитів із стовбурових клітин.

У подальшому В-лімфоцити заселяють тимуснеза- лежні зони вторинних лімфатичних органів.

У здорових людей жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava) не володіє кровотворною функцією, але у випадках значних крововтрат або при захворюваннях кровотворної системи в жовтому кістковому мозку виникають ділянки червоного кісткового мозку, де проходить кровотворення (мієлопо- ез - myelopoiesis).

Найбільша кількість червоного кісткового мозку (medulla ossium rubra) розміщена в епіфізах стегнової кістки (femur) та великогомілкової кістки (tibia).

Загруднинна залоза розвивається у вигляді парного органа з епітелію головної кишки і є у всіх хребетних тварин.

У людини загруднинна залоза закладається у вигляді парного випинання епітелію III та IV жаберних кишень у кінці першого - початку другого місяців ембріонального розвитку.

На п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку ця залоза має часточкову будову, де добре виражені кіркова та мозкова речовини.

Загруднинна залоза формується раніше інших органів імунної системи.

Після народження протягом перших трьох років життя дитини росте найбільш інтенсивно.

У період від трьох до двадцяти років маса загруднинної залози стабільна (в середньому 25.7 - 29.4 г).

Після 20 років маса тимуса поступово зменшується внаслідок вікової інволюції.

ВТОРИННІ ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ

(organa lymphoidea secundaria)

Периферійні органи імунної системи

До них належать:

• 
  селезінка (splen; lien), зокрема її біла пульпа (pulpa alba);
  
• 
  лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi);
  
• 
  мигдалики (tonsillae), що в ділянці глотки та зіва утворюють лімфатичне кільце (anulus lymphoideus);
  
• 
  лімфатичні вузлики, які є у вигляді:
  
• 
  одиноких лімфатичних вузликів (noduli lymphoidei solitarii), це скупчення лімфоїдної тканини в стінках органів травної і дихальної систем (systemata digestorium et respiratorium), а також сечовидільних шляхів;
  
• 
  скупчених лімфатичних вузликів (noduli lymphoidei aggregati), які називають бляшками
  

Пейера. Таких бляшок багато у стінці клубової кишки (paries ilei);

• 
  червоподібний відросток (appendix vermiformis), у слизовій оболонці (tunica mucosa) та підслизовому прошарку (tela submucosa), на якому розміщені до 500 одиноких лімфатичних вузликів.
  

Лімфатичні вузлики шлунково-кишкового тракту

Лімфатичні вузлики (фолікули) шлунково- кишкового тракту є скупченням лімфоїдної тканини в слизовій оболонці і підслизовій основі:

• 
  шлунка (gaster), до них відносяться шлункові лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici gastrici);
  
• 
  тонкої кишки (intestinum tenue),серед них:
  
• 
  одинокі лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici solitarii);
  
• 
  скупчені лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici aggregati) або пейерові бляшки;
  
• 
  товстої кишки (intestinum crassum),серед них:
  
• 
  одинокі лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici solitarii);
  
• 
  скупчені лімфатичні вузлики червоподібного відростка (folliculi lymphatici aggregati appendicis vermiformis).
  

Найбільше пейерових бляшок розміщено у дистальному відділі клубової кишки (ileum). Із лімфатичних вузликів Т-лімфоцити вільно мігрують, інфільтруючи епітелій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, і можуть виходити у просвіт кишки.

Червоподібний відросток (appendix vermiformis) також належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria).

У слизовій оболонці та підслизовому прошарку (tunica mucosa et tela submucosa) розміщені численні скупчені лімфатичні вузлики червоподібного відростка (noduli lymphoidei aggregati appendicis vermiformis), їх найбільше є у дітей та підлітків.

СЕЛЕЗІНКА (splen; lien)

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25