Ковешніков В. Г., Сікора В. З., Пикалюк В. С., Устянський О. О., Ільїн В. Ю., Бумейстер В.І., Погорєлов М. В., Ткач Г. Ф., Сулім Л. Г., Болотна І. В., Сікора В. В
 Скачать 0.59 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
| зябра - виро сти слизової оболонки глоткової кишки, що містять густу сітку кровоносних капілярів. Зябра розміщені на зябрових дугах, між якими є щілини, що сполучають порожнину кишки з водним середовищем. Вода проходить через ці щілини, а кисень, що у ній розчинений, за градієнтом парціа льного тиску дифундує в капіляри з одночасним виді ленням вуглекислого газу. Дводишні риби, крім зябрів, мають повітряні (ле геневі) мішки - додаткові органи дихання. У тварин, що живуть на суші, формуються повіт роносні шляхи і легені. Легеневий тип дихання більш досконалий і ефективний у порівнянні із зябровим. Уже в амфібій утворюються гортань з відповідни ми м'язами, трахея, прості бронхи і легені у вигляді видовжених гладких мішків. У безхвостих амфібій стінки легеневих мішків гу бчасті, зі складками та перетинками. У рептилій добре розвинені гортань, трахея і два бронхи, у стінках яких є хрящі (неповні чи повні кіль ця). Дихальні шляхи птахів складаються з гортані, тра хеї і бронхів. Губчасті легені складаються з часток, що мають розгалужену систему бронхів, хоча у птахів є ще й додаткові повітряні мішки. Вони розміщені між м'язами, що приводять в рух крила, тому при польоті ці мішки забезпечують інтенсивну вентиля цію легень. Газообмін проходить як при вдиху, так і при видиху. У вищих ссавців гортань вже є органом голосоут- ворення, має високодиференційовані м'язи. Трахея і бронхи мають хрящовий скелет. Легені складають ся з часток і вкриті з усіх боків плеврою. Внутрішньо- легеневі бронхи багаторазово розгалуджуються і закінчуються бронхіолами та альвеолярними мішеч ками. У людини розвиток носа і носової порожнини пов'язаний з розвитком кісток черепа, порожнини рота й органів нюху. Гортань, трахея і бронхи утворюються із легене вої бруньки - випинання вентральної стінки глотко вого відділу тулубової кишки, тобто з ентодерми. Слід нагадати, що з ентодерми утворюються тільки епіте лій нижніх повітроносних шляхів та ацинусів. Усі інші шари слизової оболонки, хрящі, непосму- говані м'язи та адвентиція розвиваються із мезенхі ми - зародкової сполучної тканини, яка складається з клітин зірчастої форми з довгими відростками. Плевра обох легень утворюється із нутрощевого і пристінкового листків правого і лівого спланхното- мів, які є несегментованими частинами мезодерми. Легенева брунька виникає у зародка людини в кінці 3-го тижня розвитку. Вона росте вперед і дони зу, її оточує щільна мезенхіма. Отвір у первинній кишці, що веде у просвіт леге невої бруньки, пізніше перетвориться на вхід до гор тані. На 4-му тижні кінець легеневої бруньки роздвою ється на два асиметричні мішечки - закладки май бутніх легень. З проксимального відділу цього виросту утворить ся епітелій слизової оболонки гортані, а з дистально го відділу - трахеї, із правого і лівого асиметричних мішечків - епітелій головних бронхів, усіх компонен тів бронхового та альвеолярного дерева. З епітелію ентодерми також утворюються гортан ні, трахейні й бронхові залози. На 5-му тижні розвитку в нижній ділянці входу в гортань утворюються два горбки - майбутні черпа куваті хрящі. Первинна порожнина тіла - целом - розділяється на дві плевральні і одну осердну порожнини. Одно часно утворюється діафрагма, яка відокремлює гру дну і черевну порожнини. З нутрощевого листка спланхнотома формується легенева плевра, а з пристінкового листка - пристін кова плевра. Між обома листками утворюється пле вральна порожнина. З мезенхіми, яка щільно оточує зачатки легень, утворюються сполучна тканина, хрящі і судини, вла сне хрящі гортані розвиваються з ІІ і ІІІ горлових (зя брових) дуг. М'язи гортані формуються із загального м'яза- стискача, що оточує глоткову кишку ззовні від хря щів. На 6-му тижні утворюється надгортанник. Закладка правої легені розгалужується на три вторинні бруньки, а лівої легені - на дві бруньки, з яких формуються часткові бронхи. На 8-му тижні розвитку мезенхіма диференцію ється на хрящі і м'язи, а на 9-му тижні вже можна побачити трахейні хрящі. Упродовж 3-4-го місяців розвитку плода форму ється бронхове дерево. На 10-му тижні чітко вимальовується рельєф по рожнини гортані, але зникає голосова щілина, тому що посилено розвивається епітелій. Повторно й остаточно голосова щілина виникає на 7-му місяці пренатального онтогенезу. На 6-му місяці розвитку формується альвеолярне дерево (ацинуси) - альвеолярні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні мішечки. Вже чітко утворені приблиз но 16 порядків розгалуження бронхового та альвео лярного дерева. Одночасно навколо альвеол формується капіляр на сітка. В альвеолах циліндричний епітелій зміню ється на одношаровий плоский епітелій. Отже, в кінці 7-го місяця розвитку плода легені можуть виконувати дихальну функцію. У немовлят легені розправляються впродовж чо тирьох днів. У цей період налічується до 18-20 по рядків розгалужень бронхового та альвеолярного дерева. У 25-річних людей ці розгалуження мають 25-26 порядків. Дихальна система (systema respiratorium) поділя ється на:
Ніс (nasus), або зовнішній ніс (nasus externus) Він складається з:
Хрящова частина побудована з таких хрящів но са (cartilagines nasi):
Ніс (nasus) має:
Спинка носа (dorsum nasi):
Носова порожнина (cavitas nasi) поділяється на:
Верхній носовий хід (meatus nasi superior) є ню ховою ділянкою, що представлена нюховою части ною слизової оболонки носа (pars olfactoria tunicae mucosae nasi). В нього відкриваються через клино- решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis) клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) та задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales posteriores) решітчастої кістки (os ethmoidale). Середній носовий хід (meatus nasi medius) є ди хальною ділянкою і в нього відкриваються верхньо щелепна пазуха (sinus maxillaris), лобова пазуха (sinus frontalis) і передні та середні решітчасті комі рки (cellulae ethmoidales anteriores et mediae) реші тчастої кістки (os ethmoidale) через решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale) та півмісяцеву щілину ре шітчастої кістки (hiatus semilunaris ossis ethmoidalis). Нижній носовий хід (meatus nasi inferior) є диха льною ділянкою і в нього відкривається носо- сльозова протока (ductus nasolacrimalis). У носовій порожнині (cavitas nasi) розміщені:
Повітря з носової порожнини (cavitas nasi), де воно зігрівається, очищується і зволожується, потра пляє в носову і ротову частини глотки (pars oralis et pars nasalis pharyngis), а потім у гортань (larynx). Завдяки хрящам носа ніздрі (nares) відкриті і ві докремлені. Гортань (larynx) Гортань розміщена в передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior) на рівні IV-VI (VII) шийних хребців (vertebrae cervicales). Спереду її вкривають м'язи шиї (musculi colli), які лежать нижче під'язикової кістки (os hyoideum). З боків від гортані (larynx) проходять судинно- нервові пучки шиї і розміщені частки щитоподібної залози (glandula thyroidea). Ззаду до гортані (larynx) прилягає гортанна час тина глотки (pars laryngea pharyngis), що переходить у стравохід (oesophagus). Скелет гортані складається з парних і непарних хрящів. До непарних хрящів гортані належать:
До парних хрящів гортані належать:
-ріжкуваті хрящі (cartilagines corniculatae), які лежать у товщі черпакувато-надгортанної складки (plica aryepiglottica) на верхівці черпакуватих хрящів (apex cartilaginum arytenoidearum);
Між хрящами гортані розрізняють такі суглоби:
До зв’язок гортані належать:
До волокнисто-еластичної перетинки гортані (membrana fibroëlastica laryngis) належать:
Волокнисто-еластичні перетинки гортані (membranae fibroëlasticae laryngis) разом з хрящами гортані (cartilagines laryngis) утворюють скелет гор тані. М’язи гортані (musculi laryngis) поділяються на м'язи, що звужують голосову щілину (rima glottid is), розширюють її, і м'язи, що змінюють напруження голосових зв'язок (ligamenta vocalia). До м’язів-звужувачів голосової щілини (rima glottidis) належать:
До м’язів, що змінюють напруження голосових зв’язок, належать:
Порожнина гортані (cavitas laryngis) має:
Голосник має голосову складку (plica vocalis) і голосову щілину (rima glottidis; rima vocalis). Вхід до гортані (aditus laryngis) обмежений:
Голосова щілина (rima glottidis; rima vocalis) - найвужче місце порожнини гортані (cavitas laryngis). Вона розміщена між правою та лівою голосовими зв’язками (ligg. vocalia dextrum et sinistrum) і голо совими відростками черпакуватих хрящів (processus vocales cartilaginum arytenoidearum), та має:
Між голосовою та присінковою зв’язками (ligg. vocale et vestibulare) на кожній половині гортані розміщена щілина, яка називається шлуночком го ртані (ventriculus laryngis). Підголосникова порожнина (cavitas infraglottica)
Трахея (trachea) Трахея - це трубка, яка складається з 16-20 трахейних хрящів (cartilagines tracheales), котрі є ЛЕГЕНІ Легені (pulmones) - це парні паренхіматозні ор гани (права легеня - pulmo dexter і ліва легеня - pulmo sinister), які займають більшу частину грудної порожнини (cavitas thoracis). хрящовими півкільцями і з'єднані між собою кільце вими зв’язками; трахейними зв'язками (ligg. anularia; ligg. trachealia). Останні утворені зі сполучної тканини і гладких м'язових пучків (myofibrae glabrae). Ззаду півкільця з'єднуються між собою перетинчастою стінкою (paries membranaceus) трахеї. Трахея (дихальне горло) простягається від рівня нижнього краю VI шийного хребця до рівня верхньо го краю V грудного хребця, де вона розгалужується на два головні бронхи (bronchi principales). Це місце носить назву роздвоєння трахеї (bifurcatio tracheae). Трахея (trachea) має:
Шийна частина трахеї (pars cervicalis tracheae) спереду вкрита м'язами, які лежать нижче під'язикової кістки (os hyoideum), а також переший ком щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae), що відповідає рівню другого-третього півкільця трахеї. Позаду трахеї (trachea) проходить стравохід (oesophagus). Грудна частина трахеї (pars thoracica tracheae) розміщена у верхньому середостінні (mediastinum superius). Бронхи (bronchi) Бронхи (bronchi) є кінцевим відділом повітронос- них шляхів і належать до бронхового дерева (arbor bronchialis). Бронхове дерево (arbor bronchialis) починається з головних бронхів (bronchi principales) і закінчуєть ся кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales). Функція бронхового дерева (arbor bronchialis) - проведення повітря. Головні бронхи (bronchi principales) відходять від трахеї (trachea) на рівні верхнього краю V грудного хребця (vertebra thoracica) і прямують до воріт від повідної легені (hilum pulmonis). Розрізняють правий головний бронх (bronchus principalis dexter) і лівий головний бронх (bronchus principalis sinister). Вони мають подібну до трахеї (trachea) будову. Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком є майже продовженням трахеї (trachea). Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший і вужчий, відходить від трахеї (trachea) під меншим кутом, ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових півкілець. Головні бронхи (bronchi principales) є бронхами першого порядку, від них починається бронхове де рево (arbor bronchialis). Сторонні тіла (corpora aliena), особливо у дітей, частіше потрапляють у правий головний бронх (bronchus principalis dexter). (pulmones) Кожна легеня (pulmo) має:
У новій міжнародній анатомічній номенклатурi присередню поверхню легень не виділяють. На середостінній поверхні легень (facies mediastinalis) розміщені ворота легені (hilum pulmonis), через які входять легенева артерія, бронх і нерви (arteria pulmonalis, bronchus et nervi), а ви ходять дві легеневі вени та лімфатичні судини (venae pulmonales et vasa lymphatica). Усі ці елементи, які входять і виходять з воріт ле гені (hilum pulmonis), формують корінь легені (radix pulmonis). Топографічно через ворота лівої легені (hilum pulmonis sinistri) артерія проходить зверху, під нею бронх і нижче вени (АБВ). У правій легені (pulmo dexter) зверху проходить бронх, нижче - артерія і ще нижче - вени (БАВ). По ребровій поверхні правої і лівої легень (facies costalis pulmonis dextri et pulmonis sinistri) відходить коса щілина (fissura obliqua), яка поділяє кожну ле геню (pulmo uterque) на:
У правій легені (pulmo dexter), від косої щілини (fissura obliqua) на рівні IV ребра (costa IV) прохо дить горизонтальна щілина правої легені (fissura horizontalis pulmonis dextri), яка відокремлює серед ню частку правої легені (lobus medius pulmonis dextri) від верхньої частки (lobus superior). Ліва легеня (pulmo sinister) вужча та довша за праву, а в ділянці переднього краю (margo anterior) має серцеву вирізку лівої легені (incisura cardiaca pulmonis sinistri), обмежену знизу язичком лівої ле гені (lingula pulmonis sinistri). Головні бронхи (bronchi principales), зайшовши у ворота легень (hilum pulmonum), розгалужуються на бронхи другого порядку, які вентилюють відповідні частки легень і тому називаються частковими брон хами (bronchi lobares). У лівій легені (pulmo sinister) є два часткові брон хи, а у правій - три часткові бронхи. Часткові бронхи (bronchi lobares) розгалужуються на бронхи третього порядку, які вентилюють ділян ки легень, що відокремлені прошарками сполучної тканини, - сегменти легень (segmenta pulmonalia). Тому ці бронхи називаються сегментними брон хами (bronchi segmentales). Базуючись на поділі паренхіми легень, бронхів і артерій, виділяють бронхо-легеневі сегменти (segmenta bronchopulmonalia), які відокремлюються один від одного фіброзними перетинками, де прохо дять сегментні вени. Форма їх наближається до пірамід, верхівки яких обернені до воріт легені, а основи - до поверхонь легені. За сучасною Міжнародною анатомічною номен клатурою (Сан-Пауло, 1997) українського стандарту (Київ, 2001) в правій легені та лівій легені налічуєть ся по 10 бронхо-легеневих сегментів (segmenta bronchopulmonalia). Права легеня має такі 10 сегментів:
Ліва легеня має такі 10 сегментів:
III]);
VI]);
Усі сегментні бронхи (bronch segmentates) роз галужуються дихотомічно (тобто кожен на два) на бронхи наступних порядків аж до часточкових бро нхів (bronchi lobulares), що вентилюють часточки легені. Ця ділянка називається часточкою легені (lobulus pulmonis), і бронхи, які її вентилюють, нази ваються часточковими бронхами (bronchioli lobulares). Часточковий бронх (bronchus lobularis) має діа метр близько 1 мм і заходить у верхівку часточки (apex lobuli), де розгалужується на 12 - 18 кінцевих бронхіол (bronchioli terminales), що мають діаметр 0,3 - 0,5 мм. У їх стінці вже відсутня хрящова тканина, а сере дній шар стінки представлений тільки гладкою м'язовою тканиною (textus muscu^s glaber). Тому малі бронхи і кінцеві бронхіоли (bronchioli terminales) виконують функцію не тільки проведен ня, але і регуляції надходження повітря в певні відді ли легень. Кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales) закінчується бронхове дерево (arbor bronchialis) і починається функціональна одиниця легень, яка на зивається легеневим ацинусом (acinus pulmonalis), що перекладається як гроно, або альвеолярне дерево (arbor alveolaris), їх у легенях є до 30000. Усі шляхи легеневого ацинуса розгалужуються дихотомічно. До складу ацинуса входить 14-16 дихальних бро нхіол (bronchioli respiratorii), які є розгалуженням однієї кінцевої бронхіоли (bronchiolus terminalis). У стінках складових ацинуса знаходяться альвео ли (alveoli), їх є 14000-20000, через стінку яких від бувається газообмін між альвеолярним повітрям та кров'ю. Кожна дихальна бронхіола (bronchiolus respiratorius) утворює до 1500 альвеолярних ходів (ductuli alveolares), котрі закінчуються альвеолярни ми мішечками (sacculus alveolaris), яких є до 4500. Отже, легеневий ацинус (acinus pulmonalis) скла дається із трьох частин:
В одній легеневій часточці налічується 16-18 ацинусів. Елементи ацинуса густо обплетені судина ми. У стінках частин легеневого ацинуса (acinus pulmonalis) поступово зростає кількість легеневих альвеол (alveoli pulmonales). Кожний кінцевий альвеолярний хід (проточок) (ductulus alveolaris) розгалужується на два альвео лярні мішечки (sacculi alveolares), що складаються з декількох легеневих альвеол. Легеневі альвеоли (alveoli pulmonales) є відкри тою коміркою, що заповнена повітрям. Вони висте леш одношаровим (дихальним) епітелієм, до складу якого входять:
Зсередини альвеоли альвеолоцити вкриті сурфа- ктантим комплексом або сурфактантом, який контактує з повітрям легеневої альвеоли. Ззовні до базальної мембрани прилягають сітка з еластичних волокон і численні капіляри. Така конструкція стінки легеневої альвеоли за безпечує найкращі умови для газообміну між кров'ю, що тече в капілярах, і повітрям, що надхо дить у легеневі альвеоли. Стінка легеневої альвеоли і стінка кровоносного капіляра утворюють аерогематичний бар’єр. В одній легені є 300 - 400 мільйонів легеневих альвеол. При максимальному вдиху площа дихальної по верхні легень досягає 100 м2, а площа кровоносних капілярів - близько 80 м2. Плевральна порожнина (cavitas pleuralis) Легені (pulmones) та стінки грудної порожнини (parietes cavitatis thoracis; cavitatis thoracicae) ви стелені серозною оболонкою (tunica serosa), яка на зивається плеврою (pleura). Та частина плеври (pleura), яка вкриває легені (pulmones), називається нутрощевою плеврою (pleura visceralis), або легеневою плеврою (pleura pulmonalis) а та, що вкриває внутрішню стінку груд ної порожнини (paries internus cavitatis thoracis), - пристінковою плеврою (pleura parietalis). У місці переходу пристінкової плеври (pleura parietalis) у нутрощеву (pleura visceralis) у ділянці воріт легень (hilum pulmonum) плевра потовщується й утворює легеневу зв’язку (lig. pulmonale), яка роз міщена у лобовій площині (planum frontale). Пристінкова плевра (pleura parietalis) має такі частини:
Пристінкова плевра утворює купол плеври (cupula pleurae). Між пристінковою плеврою (pleura parietalis) та нутрощевою плеврою (pleura visceralis) міститься вузька щілина - плевральна порожнина (cavitas pleuralis), в якій є невелика кількість серозної ріди ни. У ділянках, де одна частина пристінкової плеври (pleura parietalis) переходить в іншу, утворюються плевральні закутки (recessus pleurales), в які захо дять легені (pulmones) під час глибокого вдиху. Такі плевральні закутки (recessus pleurales) іноді нази вають пазухами. Є такі парні плевральні закутки (recessus pleurales):
Межі легень та пристінкової плеври Рівень верхівок обох легень і верхівок куполів пристінкової плеври збігаються і розміщені на 2-3 см вище від ключиці (clavicula), або на 4-5 см вище від першого ребра (costa prima). Задня межа легень (проекція заднього тупого краю легені) збігається із задньою межею пристін кової плеври (pleura parietalis), вона проходить по прихребтовій лінії (linea paravertebralis) від I до XI-XII грудних хребців (vertebrae thoracicae), або від голов ки II ребра до шийки XI ребра. Передня межа лівої легені (проекція переднього краю легені) частково збігається з передньою ме жею пристінкової плеври (pleura parietalis). Вона проходить від верхівки легені (apex pulmonum) вниз і присередньо до рівня груднинно-ключичного суглоба (art. sternoclavicularis), простує до рівня II ребрового хряща, потім спускається вертикально вниз до рівня
Тут передня межа лівої легені відхиляється вліво, йде уздовж нижнього краю хряща IV ребра до приг- руднинної лінії (linea parasternalis), де різко повертає униз, перетинає IV міжребровий проміжок і хрящ V ребра. Досягнувши хряща VI ребра (costa sexta), перед ня межа лівої легені різко переходить у його нижню межу. Передня межа правої легені (проекція передньо го краю легені) збігається з передньою межею прис тінкової плеври (pleura parietalis). Від верхівки правої легені передня межа йде до правого груднинно-ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis dextra), потім через середину сим- фіза ручки груднини (symphysis manubrii sterni) опу скається позаду тіла груднини (corpus sterni), дещо лівіше від серединної лінії до рівня IV ребра, потім поступово відхиляється вправо і вниз. На рівні прикріплення VI ребрового хряща (cartilago costalis) до груднини (sternum) по правій груднинній лінії (linea sternalis dextra) переходить у нижню межу. Нижня межа правої легені (проекція нижнього краю легені) проходить на 1-2 см вище від нижньої межі відповідної пристінкової плеври (тобто на одне ребро нижче від межі легені) і перетинає по серед- ньоключичній лінії (linea medioclavicularis) VI ребро (costa sexta [VI]), по середній пахвовій лінії (linea axillaris media) - VIII ребро (costa octava [VIII]), по лопатковій лінії (linea scapularis) - Х ребро (costa decima [Х]), по прихребтовій лінії (linea paravertebralis) - голівку XI ребра (caput costa undecima XI). Нижня межа лівої легені проходить: по серед- ньоключичній лінії на рівні VI ребра + 1 см (півреб- ра), по передній пахвовій - на рівні VII ребра + 1 см (півребра), по середній пахвовій лінії - на рівні VIII ребра + 1 см (півребра), по задній пахвовій лінії - на рівні IX ребра + 1 см (півребра), по лопатковій лінії - на рівні X ребра + 1 см (півребра), по прихре бтовій лінії на рівні головки XII ребра, або на рівні XI ребра + 1 см. Передня межа правої і лівої ребрових частин пристінкової плеври (partes costales pleu^ parietalis) проходить неоднаково. Справа передня межа від купола плеври (cupula pleurae) спускається позаду правого груднинно- ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis dextra), далі ця межа проходить позаду ручки грудни ни (manubrium sterni) до середини з'єднання з тілом груднини (corpus sterni), розміщуючись лівіше від серединної лінії до VI ребра, де ця межа йде вправо і переходить у нижню межу плеври. Нижня межа плеври справа відповідає лінії пе реходу ребрової частини пристінкової плеври (pars costalis pleurae parietalis) в діафрагмову частину (pars diaphragmatica). Від рівня з'єднання VI ребрового хряща з грудни ною (sternum) нижня межа правої пристінкової пле ври (pleura parietalis dextra) проходить вбік і униз, по середньоключичній лінії перетинає VII ребро, по пе редній пахвовій лінії - VIII ребро, по середній пахво вій лінії - IX ребро, по задній пахвовій лінії - X реб ро, по лопатковій лінії - XI ребро і підходить до хреб тового стовпа (columna vertebralis) на рівні шийки XII ребра, де нижня межа переходить у задню межу плеври. Зліва передня межа пристінкової плеври (pleura parietalis) проходить позаду лівого груднинно- ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis dextra). Далі ця межа проходить позаду ручки і тіла груд нини (manubrium et corpus sterni) до рівня IV ребро вого хряща, де ліва передня межа відхиляється вбік, перетинає лівий край груднини і спускається вниз до
Нижня межа ребрової частини пристінкової плеври (pars costalis pleurae parietalis) зліва розмі щується дещо нижче, ніж на правому боці. Позаду, як і справа, на рівні XII ребра вона переходить у за дню межу. Межа плеври ззаду (відповідає задній лінії пере ходу ребрової частини в середостінну частину) спус кається від купола плеври вниз, вздовж хребтового стовпа до головки XII ребра, де переходить у нижню межу. Нижня межа правої пристінкової плеври про ходить на 1 ребро нижче від межі легень (pulmones). Слід відмітити, що ліва нижня межа легень і плеври знаходиться на 1см нижче, ніж права. Отже, передні межі ребрової частини пристінко вої плеври (pars costalis pleura parietalis) справа і зліва розміщені неоднаково. На проміжку від I до IV ребра передні межі реб рової частини ідуть позаду груднини паралельно од на одній, а зверху і знизу розходяться, утворюючи два трикутніх простори, вільних від плеври:
 перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |