Главная страница
qrcode

курсач аграрное. Правовові засади бізнес-планування у сільському господарстві


Скачать 187.5 Kb.
НазваниеПравовові засади бізнес-планування у сільському господарстві
Дата09.10.2019
Размер187.5 Kb.
Формат файлаdoc
Имя файлакурсач аграрное.doc
ТипДокументы
#64082
страница1 из 2
Каталог
  1   2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Кафедра земельного та аграрного права


КУРСОВА РОБОТА

з аграрного права
На тему: «Правовові засади бізнес-планування у сільському господарстві»



Студента 4 курсу 2 групи

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Керівник: професор, доктор юридичних наук –


Національна шкала___________

Кількість балів:______________

Оцінка ESTS_________________

Члени комісії:

_______ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)



м. Харків – 2018

План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика бізнес-плану, його мета

Розділ 2. Структура бізнес-плану підприємств, характеристика його розділів

Розділ 3. Етапи та організація розробки бізнес-плану підприємства

Висновки

Список використаної літератури та нормативного матеріалу

Вступ

Кожного року, сотні тисяч людей відкривають власний бізнес, у країнах з ринковою економікою. Згідно зі статистикою, 100 фірм, які почали свою діяльність в один рік, у перший рік зазнають невдачі — 20, на другий — 17, а до кінця п’ятого року — 67. Отже, на ринку утримуються тільки 33% фірм. Це відбувається в основному через невміння більшості підприємців планувати свій бізнес. І навпаки, якщо комусь удалося з нуля підняти і поставити свою справу, то саме завдяки правильному підходу до аналізу ринку і плануванню своїх дій на ньому. Багатьох невдач у підприємницькій діяльності можна було б уникнути, якби підприємці були до неї краще підготовлені. І одним із головних елементів такої підготовки якраз і є бізнес-планування. Отже, важлива роль у забезпеченні ефективності господарської діяльності, зокрема, і сільськогосподарських підприємств належить прогнозуванню цієї діяльності, основу якого складає планування. Планування – одна з найважливіших передумов оптимального управління сільськогосподарським виробництвом. У теперішній економічній ситуації, що змінюється дуже швидко, неможливо досягти позитивних результатів, не плануючи свої дії і не прогнозуючи наслідки.

На даний час найбільш поширеною та прийнятною формою планування діяльності підприємств є така спеціальна форма плану як бізнес-план. Ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств напряму залежить від реалізації та виконання його бізнес-плану. В ньому зазначаються ті конкретні завдання, що ставляться підприємством, визначається доцільність та об’єми капіталовкладень. Бізнес-план – це свого роду об’єктивна оцінка власної діяльності підприємства та необхідний інструмент проектно-інвестиційних рішень відповідно потребам ринку.

Бізнес-план - дуже важливий та корисний документ, адже допомагає вирішити безліч проблем (визначити конкретні напрямки господарської діяльності підприємства, сформулювати довго- та короткострокові цілі, тактику їх досягнення і т.д.) Він допомагає проаналізувати можливості господарської діяльності сільськогосподарського підприємства і пояснити вибір напрямків розвитку та пріоритетних цілей.

Позитивним аспектом є те, що бізнес-план надає об’єктивне уявлення про можливості розвитку продукції та сировини рослинництва та тваринництва, ціни, можливий прибуток, основні фінансово-економічні результати діяльності підприємства, виявляє зони ризику та можливі шляхи його зниження. Тобто такий документ є не тільки позитивною, а й необхідною умовою комерційного успіху. Прогнозування, аналіз, шляхи розвитку, зазначені у бізнес-плані можуть послугувати основою для залучення інвесторів та кредиторів.

Бізнес-план є програмою чи системою планомірно організованих заходів і дій, спрямованих на досягнення основної мети, що включає в себе і загальні цілі підприємства, і шляхи їх досягнення, і контроль за поетапним досягненням намічених у бізнес-плані цілей і виконання планованих показників, також є спеціальним комплексним документом, в якому обґрунтовуються загальні та специфічні аспекти функціонування підприємства в умовах ринку, вибір стратегії й тактики конкуренції, оцінка фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для досягнення цілей аграрного товаровиробника, і який в умовах ринкових перетворень стає одним з найважливіших засобів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства.

Розділ 1. Загальна характеристика бізнес-плану, його мета
В останні десятиріччя в Україні спостерігається приниження ролі планування в системі менеджменту на всіх його рівнях. Причинами цього є
негативне ставлення до директивного планування, яке в поєднанні з адміністративно-командною системою управління придушувало ініціативу підприємств і окремих працівників. З початком переходу до ринку підприємства отримали економічну свободу. Про те, що «підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку…» було зазначено ще у прийнятому в 1991 р. Законі «Про підприємства в Українській РСР», свобода підприємницької діяльності як загальний принцип господарювання в Україні визначена приписами чинного на теперішній час Господарського кодексу України, самостійне ж формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін
на продукцію та послуги відповідно до закону за змістом ст. 44 цього кодексу визначено як засадничий принцип підприємницької діяльності.

Але свободою ще треба навчитись користуватись ефективно. Настав час вирішити долю економічних підойм, які діють переважно на підприємстві та в його підрозділах, тобто інструментів мікроекономіки, — недостатність досвіду планування в ринкових умовах. Природно постає запитання: чи відповідає такий підхід до внутрішньогосподарського планування закономірностям переростання адміністративно-командної економіки в ринкову та основним принципам ринку? Відповідь на це запитання можна одержати виходячи з історичного вітчизняного та сучасного зарубіжного досвіду ринкової організації сільськогосподарського виробництва, а також з логічних міркувань щодо вигоди чи втрат підприємства в разі застосування або за відсутності планування його діяльності.1

Історичний вітчизняний та сучасний зарубіжний досвід ринкової організації сільськогосподарського виробництва дозволяє зробити висновок, що планування виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських виробничих об’єктів не може розглядатись як притаманне виключно суспільним формам власності та централізованому управлінню економікою. Це спостерігається на історичниому досвіді планування діяльності економій поміщицьких цукробурякових маєтків, яких було багато на території України. Воно мало систематичний характер і здійснювалось у формі складання річних планів їхньої діяльності у вигляді кошторисів витрат і надходжень. Запровадження в США державно-приватних програм комп’ютерної розробки для ферм оптимальних структур провідних елементів витрат (кормів, добрив) або повного розрахунку оптимальної структури основних фондів та поточної господарської діяльності всього фермерського господарства є одним із прикладів. Слід також зазначити про використання в країнах з ринковою економікою за вертикальної агропромислової інтеграції контрактної форми узгодження роботи окремих її ланок. Це застосовується в разі, коли в інтеграції задіяно багато власників. Наприклад, у межах вертикальної агропромислової інтеграції фірма-інтегратор з виробництва бройлерів, яєць тощо (комбікормовий завод чи м’ясокомбінат) об’єднує фермерів, що виробляють зерно кукурудзи, сорго, сої і т. д., яйця чи бройлери; а також інкубатор, комбікормовий і переробний заводи, транспорт, торгівлю. Фермери працюють на основі контракту, який одночасно виконує функцію планового документа. Згідно з ним фірма бере на себе постачання ресурсів (добовий молодняк чи кури-молодки, корми тощо), ветеринарний нагляд та зоотехнічне обслуговування, транспортування, переробку та реалізацію продукції. Щодо досвіду Японії, то ферми там — найменші за розмірами виробництва, проте вони обов’язково розробляють змістовні плани поточної діяльності. І справа не змінюється від того, що обов’язковість є не державною, а кооперативною. Важливість планування висловлено у відомому афоризмі: «Планувати чи бути планованим». Зміст цього виразу полягає в тому, що підприємство, яке не вважає за потрібне або не вміє планувати свою діяльність, саме стає об’єктом планування, засобом для досягнення чужих цілей. Звичайно, планування — не всемогутній інструмент, не золотий ключик, що здатний відкрити будь-які двері. Однак серйозний підхід до планування створює основу для стійкої та ефективної роботи підприємства. Однією з головних аксіом менеджменту підприємств, що працюють у ринкових умовах, є твердження: чим більше хаосу в зовнішньому середовищі, тим більше порядку має бути у внутрішній організації дій підприємства. Адже відсутність планування ставить підприємства в таке становище, коли вони не розуміють майбутніх задач,
не вміють розглядати господарювання як безперервний процес, коли поточні дії організації органічно пов’язані з майбутнім, утрачають орієнтацію в господарському світі, бо керуються тільки короткостроковими інтересами і не розуміють загального змісту подій, що відбуваються, неспроможні визначити основні потреби ринку, опиняються в слабкішій позиції порівняно з іншими учасниками ринкової діяльності 2

В остаточному підсумку все це може стати причиною незадовільного стану справ на підприємствах або навіть їхнього краху.
І навпаки, застосування планування діяльності підприємств та їхніх ділових відносин створює важливі переваги: прояснює проблеми, що виникають,
робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов,
підготовляє підприємство до раптових змін у зовнішньому середовищі,
поліпшує координацію дій і контроль в організації, створює передумови для підвищення кваліфікації менеджерів, сприяє більш раціональному розподілу і використанню ресурсів і підвищенню ефективності господарювання.3

Зарубіжний досвід і логіка, а також об’єктивний аналіз показують, що в умовах ринку само планування на рівні господарських осередків щодо підприємницької діяльності є необхідним і неминучим. Для підприємництва найбільш характерні плани та програми реалізації окремої угоди і проведення основних операцій, які складають угоду. А якщо здійснюється кілька угод, пов’язаних одна з одною, то, плануючи їх у взаємодії, доводиться мати справу з плануванням підприємницької діяльності як безперервного процесу.4 Щодо великих і тривалих угод, тим більше економічних проектів, спрямованих на одержання доходу і прибутку - бізнес-проектів, - розробка плану або програми дій, що передує їх реалізації, є неодмінною умовою обґрунтованості задуму та надійності отримання бажаного результату. Тобто багатьох невдач у підприємницькій діяльності можна було б уникнути, якби підприємці були до неї краще підготовлені. І одним із головних елементів такої підготовки якраз і є бізнес-планування.

Питанням складання бізнес-планів присвячено дуже багато робіт зарубіжних та вітчизняних учених. Разом з тим багато проблем, що пов’язані з бізнес-плануванням, не тільки не досліджені, але й не поставлені. Так, у наукових дослідженнях ще недостатньо виразно визначені позиція щодо взаємодії плану і ринку, місце відносин планомірності в розвиненій ринковій системі. Відсутні роботи, які б комплексно розглядали проблему бізнес-планування розвитку підприємств у сучасних умовах. Не розроблені науково-практичні рекомендації щодо складання технологічної стратегії як складової певних розділів бізнес-плану, не досліджений вплив бізнес-плану на розвиток підприємства, бізнес-плани не враховують його інвестиційного потенціалу, не використовується функціонально-вартісний аналіз як ефективний напрям розвитку підприємства.5

За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нової фірми; об’єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності. Бізнес-план - ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї6.

Бізнес-план — це документ, в якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління. Бізнес-план може бути розроблений як для нового підприємства, що тільки створюється, так і для вже діючого на черговому етапі його розвитку. Він виконує щонайменше 8 основних функцій — як зовнішніх (познайомити з підприємством і розкрити суть його діяльності різним представникам ділового світу), так і внутрішніх, життєво важливих для діяльності самого підприємства 7.

Як жоден інший з планів підприємства бізнес-план має зовнішню спрямованість, перетворюється на своєрідний товар, через продаж якого можна отримати максимально можливий виграш. По-перше, на початковому етапі створення бізнесу цей план є основним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім світом. Він повинен переконати майбутніх постачальників, покупців і найманих працівників у тому, що ви віднайшли привабливу ідею, що у вас є обґрунтована і реальна програма здійснення вашого задуму. Бізнес-план дозволяє стандартизувати процес ознайомлення з підприємством, зекономити час підприємця, упорядкувати контакти. По-друге, наявність бізнес-плану - обов’язкова вимога з боку цивілізованого ринку. Це чисто психологічно викликає відчуття ґрунтовності, солідності підприємницького починання його власника. І, навпаки, відсутність такого плану породжує насторожливе ставлення з боку партнерів, кредиторів та інвесторів. По-третє, бізнес-план - це засіб залучення ззовні капіталу, що необхідний для розвитку бізнесу. Він забезпечує виробничу, ринкову, організаційну та фінансову інформацію про майбутній бізнес і є основою конструктивних відносин з потенційними інвесторами.8

Тобто мета розробки бізнес-плану сільськогосподарського підприємства – планування його господарської діяльності на наступні періоди згідно з потребами ринку і можливостями отримання необхідних ресурсів. В умовах становлення ринкових економічних відносин особливої значущості набуває також пошук покупців сільськогосподарської продукції підприємства, виявлення запитів і потреб споживача, організаційно-правове забезпечення її збуту, рентабельність виробництва і прибутковості.

Розділ 2. Структура бізнес-плану підприємств, характеристика його розділів
Бізнес-план є стандартним для більшості країн з розвиненою ринковою економікою документ, у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його характеристики. Він розробляється при підготовці інвестиційних проектів, пов'язаних з новим будівництвом, реконструкцією, розширенням і технічним переозброєнням діючих виробництв чи підприємств. Бізнес-план є основою для переговорів і використовується підприємцем для визначення основних проблем, що виникнуть при реалізації намічених цілей; оцінки фінансового стану підприємства; вивчення конкурентоздатності підприємства на ринку товарів і послуг.9

Інвестором бізнес-план використовується для оцінки ефективності запланованих заходів і реального одержання прибутку, оскільки інвестора цікавить насамперед не збільшення номінальної кількості грошей, а приріст реального багатства, вираженого в обсязі товарів і послуг, який можна придбати на отримані від інвестицій доходи, і повернення кредиторам вкладених у проект коштів. Перед розробкою бізнес-плану формується концепція, визначається мета, призначення, завдання конкретного бізнесу.10 Цілями розробки бізнес-плану можуть бути збільшення капіталу підприємства; збільшення його прибутковості; виробництво нових видів товарів і послуг; освоєння нових ринків.

Залежно від характеру інвестиційного проекту встановлюється обсяг плану: від 10 до 50 сторінок. Для довгострокових інвестицій необхідне докладне обґрунтування проектів, тому що вони потребують великих сум капіталовкладень і мають високий рівень ризику. Для короткострокових інвестицій (невеликих інвестиційних проектів), достатньо розробки бізнес-плану на 10–15 сторінках. Його можна доповнювати на вимогу інвестора-кредитора. Бізнес-план є документом, на підставі якого інвестор чи кредитор приймають рішення про надання засобів підприємству. Оцінюючи бізнес-план, інвестор розглядає підприємство з урахуванням його прибутковості, а кредитор аналізуватиме його діяльність з урахуванням надійності і стійкості.

Структура і зміст бізнес-плану не регламентуються і визначаються специфікою і сферою діяльності об'єкта інвестування. Бізнес-план має визначену логічну структуру (розділи) чи схему систематизації, вживану як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці. Вони відрізняються лише за формою представлення та за розташуванням частин.

Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від цілей розробки плану (залучення інвестицій, моделювання управління бізнесом, розвиток управлінських якостей підприємця, контакти з партнерами в бізнесі) і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники); сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність); розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, що необхідні для його організації; конкретних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу . 11

Чим більший бізнес, що створюється, чим складніші характеристики майбутнього продукту і чим більше інвестицій цей бізнес вимагає, тим детальнішим має бути й бізнес-план. Наявність декількох факторів, що визначають зміст бізнес-плану та його обсяг, свідчить про те, що не існує стандартної, універсальної, загальної для всіх випадків форми бізнес-плану. Однак це не означає, що не існує загальних підходів до його розробки: структури плану, послідовності та організації розробки, змісту окремих розділів. Пропонований нами бізнес-план має 12 розділів та додатки.

I. У першому розділікоротко викладається сутність діяльності або концепція інвестиційного проекту. Хоча цей розділ стоїть у бізнес-плані першим, але пишеться він у останню чергу, бо містить короткі (2—3 сторінки тексту) висновки з кожного розділу плану. Головна його мета — зацікавити читача в більш детальному вивченні бізнес-плану. Резюме, як правило, містить: короткий виклад концепції і суті бізнесу, які пояснюють його переваги на ринку; показ ваших можливостей і стратегію їх реалізації; характеристику цільового ринку (основні споживачі, особливості їх обслуговування, обсяги продажу, передбачувана частка ринку);
найвагоміші конкурентні переваги; основні економічні показники вашого майбутнього підприємства (дохід, прибутковість, період часу для досягнення беззбитковості, строки повернення інвестицій тощо); коротку характеристику знань, досвіду, ноу-хау основних керівників підприємства; загальні фінансові потреби (скільки коштів підприємство вкладає в розвиток свого бізнесу і скільки необхідно позичити, коли і як передбачається здійснити повернення інвестицій партнерам і кредиторам).

Потрібна сума інвестицій на момент розробки бізнес-плану визначається у національній валюті, а при високих темпах інфляції для іноземних інвесторів сума інвестиційних ресурсів визначається у доларах США за поточним курсом Національного банку України

II. Другий розділприсвячується розгляду економічних, екологічних, демографічних характеристик регіону, оцінює рівень розвитку ринкових відносин та інвестиційної інфраструктури в регіоні. У цьому розділі висвітлюється розміщення підприємства, оцінюється інвестиційна привабливість регіону, потенційні переваги об'єкта, для якого розробляється інвестиційний проект. Для характеристики регіону наводяться статистичні дані щодо сировинної бази, енергоресурсів, демографічної і екологічної ситуацій, якості земельної ділянки під підприємством 12.

III. Головне завдання цього розділу — переконати читача в перспективності галузі, в якій буде діяти ваш бізнес, і викликати довіру до нього описом позитивних якостей і особливостей запропонованого вами продукту і підприємства, де він буде вироблятись. Якщо підприємство вже існує, то слід почати з короткої історії бізнесу: коли засновано бізнес, основні етапи його розвитку, реальні успіхи. І все це слід узгодити з наміченими цілями та орієнтирами підприємства, а також станом справ у галузі, тенденціями її розвитку, короткою характеристикою нових продуктів, нових ринків. Крім того, слід розглянути нові фактори, які в перспективі можуть позитивно чи негативно вплинути на цю галузь. Також тут розглядається характеристика продукції або окремих її видів (послуг) на основі такої інформації: спеціалізації структури виробництва конкретної галузі, нееластичності попиту на продукти харчування й іншу продукцію, привабливості продукції галузі для споживачів, достоїнств і переваг порівняно з представленими на ринку продуктами і послугами. Характеристика продукції повинна враховувати оцінку її конкурентоздатності за якісними ознаками, цінами, собівартістю тощо 13.

IV. Цілі та стратегіяінвестиційного проекту формуються в четвертому розділі. Головна мета підприємницької діяльності – одержання прибутку – пов'язана з іншими цілями, що конкретизують і визначають шляхи її досягнення за допомогою стратегії. На основі визначення пріоритетного напрямку розробляється стратегія досягнення мети. Засобами для цього є: ри-

нок, виробництво, цінова політика, канали реалізації і збуту продукції, трудові ресурси, структура управління, реклама, екологічний захист. При формуванні бізнес-плану необхідно враховувати фактор часу, тому що маса прибутку повинна розподілитися за періодами часу з урахуванням рівня інфляції і потреби підприємця у коштах. Визначаючи доцільність проекту, варто враховувати той факт, що сума одержуваного прибутку повинна значно перевищувати вкладення в інші об'єкти інвестування 14.

V. Дослідження ринку і маркетинг план. Девізом цього розділу плану є: «Головне не продукція, а товар». Саме для того, щоб переконати читача в наявності ринку для вашого продукту і пояснити йому стратегію виходу вашого бізнесу на ринок, і складається цей розділ бізнес-плану.
Процес дослідження ринку складається з таких етапів: визначення потенційних споживачів вашої продукції та класифікація їх на більш-менш однорідні групи (сегментація ринку), тобто визначення свого цільового ринку; обґрунтування вибору місця розміщення підприємства. Виділяють такі послідовні кроки і відповідні їм критерії вибору:

- вибір кращого регіону країни на основі аналізу демографічної ситуації, оцінки перспектив росту економічного потенціалу, порівняння рівнів доходів населення;

- вибір кращої області в даному регіоні. Для цього використовуються вже інші критерії: близькість ринків збуту, віддаленість від джерел постачання сировиною і матеріалами, наявність необхідних трудових ресурсів, рівень оплати праці, діловий клімат для розвитку вашої сфери бізнесу;

- вибір кращого населеного пункту в даній області на основі оцінки місцевих законів і конкурентної ситуації, вивчення можливостей транспортних комунікацій і забезпеченості комунальними послугами, а також аналізу сумісності вашого бізнесу з місцевим середовищем;

- вибір кращого місця розміщення в даному населеному пункті. При цьому враховують такі конкретні фактори, як: можливості й витрати на оренду (купівля, будівництво) та ремонт необхідного приміщення, величина експлуатаційних витрат і вартість комунальних послуг, можливості й перешкоди для пересування клієнтів.

3. Оцінка конкурентної позиції бізнесу на ринку. Слід дати відповіді на такі запитання: — хто є основними конкурентиами? У чому їхні сильні і слабкі сторони? Які порівняно з ними переваги? За рахунок чого можна поліпшити у майбутньому конкурентну пропозицію?

4. Визначення загальної місткості цільового ринку і реальної чисельності клієнтів.

5. Прогнозна оцінка річного продажу як добуток кількості клієнтів на можливі витрати середнього споживача на купівлю вашого продукту протягом року. Розробка маркетинг-плану, як правило, починається з короткої характеристики загальної маркетингової стратегії, що вказує, на яких якостях продукту бізнесу (якість, ціна, обслуговування, гарантії тощо) буде зосереджено увагу. Реалізація наміченої стратегії маркетингу здійснюється шляхом формування цінової політики. При цьому враховують три основних фактори (собівартість свого продукту, наявність унікальних якостей свого продукту; ціни продуктів-конкурентів і продуктів-замінників) і використовують різні стратегії ціноутворення (закріплення на ринку, «зняття вершків», цінових ліній, «географічної ціни», знижок з цін, «опортуністичного ціноутворення»)15.

Планування маркетингу є ключовим етапом у процесі бізнес-планування. Результати планування маркетингу беруться за основу при планування інших напрямків господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (наприклад, плану виробництва, фінансового плану тощо). Планування маркетингу безпосередньо стосується маркетингу як виду діяльності підприємства, важливість якого полягає, насамперед, у тому, що функції маркетингу спрямовані на пошук оптимального вирішення завдання, що дає відповідь на запитання: як привести у відповідність очікування споживачів та ресурси підприємства?

У зв’язку з цим план маркетингу можна визначити як план заходів по досягненню наміченого обсягу продажу товарної продукції рослинного і тваринного походження та отриманню максимального прибутку шляхом задоволення потреб ринку у ній.

VI. План виробництва, що , як правило, містить:

- опис технологічного процесу виготовлення продукції. Обов’язкове правило під час написання цього розділу: не зловживати спеціальними термінами, деталі за необхідності можна висвітлити в додатках. Особливу увагу слід звертати на методи й організацію контролю якості продукції, її стандарти. Для виробництв з високими санітарними вимогами потрібно описати, як здійснюватиметься утилізація відходів і забезпечення дотримання вимог санітарної інспекції;

- обґрунтування розміщення виробництва на діючому чи новому підприємстві, розрахунок потужності підприємства. На початковому етапі слід розглянути варіанти потужностей підприємства і взяти за основу найбільш ефективний і реальний для даних умов;

- планування обсягів виробництва та асортименту продукції. Як і в попередньому випадку вони уточнюються після розробки наступних блоків (машини, обладнання, сировина);

- машини і обладнання. Де передбачається їх придбати і (або) орендувати? Яка вартість купівлі і (або) оренди машин та обладнання і яка сума амортизаційних відрахувань?

- сировина, матеріали і комплектуючі. Які їх види, де, у кого і на яких умовах купуватимуться? Чи передбачається виробнича кооперація, з ким і на яких умовах? Які вимагаються обсяги запасів матеріально-сировинних ресурсів і чи потрібні особливі умови зберігання?

- виробничі й невиробничі приміщення. Це власність підприємства чи воно купуватиме (орендуватиме) їх, скільки це буде коштувати?.
VII. Ресурсне забезпечення інвестиційного проекту. Розділ інформує про види й обсяги ресурсів, необхідних для реалізації проекту, а також про джерела одержання ресурсів, тому що ресурсний фактор є пріоритетним у розміщенні проекту й оцінюється інвесторами з позиції ефективності. У бізнес-плані аналізуються матеріальні ресурси, що включають основні види сировини, матеріалів, енергетичні ресурси, будинки, спорудження, устаткування, технічні засоби, транспорт, зв'язок; трудові, фінансові, інформаційні ресурси, статистична, науково-технічна, бухгалтерська інформація. Особливість аграрного сектора і його основний засіб виробництва є земельні фонди, що становлять земельні ресурси країни і регіонів. Інформацію розділу можна представити у вигляді таблиці забезпеченості інвестиційного проекту ресурсами 16.

VIII. Управління реалізацієюінвестиційного проекту повинне спрямовуватись на його ефективне і швидке здійснення. У цьому розділі бізнес-плану наводиться організаційна структура підприємства, розглядається структура управління, кадровий склад, інформація про форми власності. На підставі цих даних визначають можливість реалізації інвестиційного проекту або самостійно, або із залученням підрядників і субпідрядників. Додається характеристика приваблюваних для реалізації

проекту з урахуванням досвіду і якості роботи у відповідній галузі і з подібними проектами 17.

IX. Юридичний планвизначає правовий статус підприємства, організації, організаційно-правову форму реалізації інвестиційного проекту. У розділі розглядаються питання власності, можливість налагодження горизонтальних зв'язків.

X. Фінансовий план.Цей розділ є ключовим розділом усього бізнес-плану і становить особливий інтерес як для підприємця, так і для інвестора. Підприємцю фінансовий план має чітко і ясно показати звідки і коли підприємство одержуватиме гроші; на що і коли ці гроші витрачатимуться; яким буде фінансовий стан підприємства в кінці планового періоду.
Потенційному інвесторові цей план дозволяє відповісти на питання: чи здатне підприємство виконати взяті на себе зобов’язання, чи зможе ефективно розпорядитись одержаними коштами, щоб своєчасно повернути борги чи забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал.
Особливістю фінансового плану порівняно з іншими розділами бізнес-плану є те, що всі фінансові документи мають стандартну форму і не допускають відхилень. Такі жорсткі вимоги до їх складання випливають із необхідності забезпечення єдиної методології розрахунку показників плану, щоб інвестор зміг самостійно за стандартною методикою провести аналіз майбутнього фінансового стану підприємства і відповідно до цього прийняти рішення про доцільність вкладання коштів у даний проект18.

XI. Програма інвестування– розділ бізнес-плану, який залежить від виду підприємницької діяльності (виробничої, фінансової, комерційної). Способи і форми діяльності різні і визначаються залежно від одержуваного товару та очікуваного ефекту. У цьому розділі бізнес-плану показані джерела покриття дефіциту засобів за періодами, кредитними засобами, інвестиціями іноземних і українських інвесторів.

XIІ. Оцінка ризиків і форми їхнього страхування є заключним етапом бізнес-плану. Проблема співвідношення ризику і прибутку – одна з основних в інвестиційному процесі. Страховий захист інвестиційних ризиків забезпечує реалізацію інвестиційних проектів. Цей розділ плану передбачає можливість виходу з інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації, якщо фактичний рівень ризику перевищить розрахунковий – планований. На основі бізнес-плану можна оцінювати доцільність реалізації інвестиційного проекту і визначити його ефективність. Для розробки бізнес-плану необхідно проаналізувати інформацію, щоб зіставити альтернативні варіанти реалізації інвестиційного проекту, підвищити надійність проекту та його привабливість для інвесторів 19.

Додатки. Цей розділ допомагає виконати важливу вимогу до бізнес-плану - його лаконічність - і найчастіше містить: специфікації продукції; результати маркетингового дослідження; схеми виробничих потоків; планування приміщень; карту, що показує розміщення бізнесу; юридичні документи (правовстановлюючі документи на землю, приміщення, майнові комплекси, копії договорів з постачальниками тощо); організаційну схему тощо.

У процесі розробки бізнес-планів у сільському господарстві слід ураховувати деякі особливості: велика роль землі і біологічного фактору виробництва; наявність, як правило, значної кількості обмежень при розміщенні бізнесу - часто його не можна перенести в інше місце, вибрати кращу зону, регіон, населений пункт; дві попередні особливості, у свою чергу, обумовлюють велике значення при обґрунтуванні ефективного поєднання галузей у господарстві використання ефектів синергізму і конгломерату; нерідко під час прийняття рішень вирішальна роль належить дотриманню санітарних вимог 20

Отже, бізнес-план – це спеціальний комплексний документ, в якому обґрунтовуються загальні і специфічні аспекти функціонування підприємства в умовах ринку, вибір стратегії і тактики конкуренції, оцінка фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для досягнення цілей сільськогосподарського підприємства, і який в умовах ринкових перетворень стає одним із найважливіших засобів підвищення ефективності вироничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Розділ 3. Етапи та організація розробки бізнес-плану підприємства
Зарубіжний досвід і логіка, а також об’єктивний аналіз показують, що в умовах ринку самопланування на рівні господарських осередків підприємницької діяльності є необхідним і неминучим. Для підприємництва найбільш характерні плани та програми реалізації окремої угоди і проведення основних операцій, які складають взаємодії, доводиться мати справу з плануванням підприємницької діяльності як безперервного процесу.

Неодмінною умовою обґрунтованості задуму та надійності отримання бажаного результату бізнес-проектів є розробка плану або програми дій, що передує їх реалізації.

Процес розробки бізнес-плану починається із збирання інформації, що стосується майбутнього бізнесу. До даної інформації належать маркетингова, виробнича та фінансова інформація 21.

Спочатку потрібно встановити належного споживача. В умовах ринкової економіки людям неможливо продати те, що вони не хочуть купувати, і легко продати те, що вони хочуть і можуть купити. Саме для цієї мети і збирається маркетингова інформація, тобто інформація про потенціальних покупців продукції, їх потреби, запити, побажання; про технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції і ціни на них; про особливості просування товарів і взагалі про все те, що характеризує ринок, на якому збирається діяти підприємство.

Збирання виробничої інформації (про технології виробництва даної продукції, машини та устаткування, сировину і матеріали, спеціальності й кваліфікацію робітників, їх заробітну плату, потребу у виробничих площах тощо), встановлення контактів і проведення попередніх переговорів з потенціальними поставщиками та партнерами з кооперованих зв’язків є необхідними елементами підготовчої стадії розробки плану.

Підприємця-початківця має цікавити фінансова інформація щодо рівня рентабельності аналогічних реально існуючих фірм; розмірів початкових фінансових затрат, пов’язаних з їх створенням; потреби у коротко- і довгострокових кредитах; особливості руху грошової готівки у даній сфері бізнесу. Для збирання цієї інформації підприємець повинен використовувати будь-які джерела і можливості: власний досвід практичної роботи та інтуїція; безпосередні контакти з майбутніми клієнтами, постачальниками, торговими агентами; статистична інформація щодо тенденцій розвитку даної галузі чи сфери державної діяльності, а також поточні огляди економічної ситуації; дані про конкурентів, які одержані шляхом придбання їхніх товарів, відвідання спеціалізованих виставок, бесід з їхніми колишніми і теперішніми працівниками, збуту їхньої рекламної інформації; навчальні посібники з бізнес-планування, галузеві видання, курси з укладання бізнес-планів, аудиторські фірми; урядові установи, зокрема ті, що займаються проблемами малого бізнесу 22

Дуже відповідальним є наступний крок у бізнес-плануванні — стратегічне планування на підготовчому етапі. Багато підприємців-початківців припускаються помилки, ігноруючи стратегічне планування. Вони вважають, що розробляти стратегію доцільно тільки для великих підприємств. Звичайно, процеси стратегічного планування малого і великого бізнесу мають істотні відмінності. У малому бізнесі стратегічне планування охоплює відносно короткий часовий період (2—3 роки) і має менш формалізований і структурований характер. Але основні складові стратегічного планування (визначення місії фірми, зовнішній і внутрішній аналіз, на основі якого встановлюють сильні й слабкі сторони фірми; визначення цілей її діяльності; аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства) мають бути і в бізнес-плануванні 23.

Наступний етап передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу, тобто принципових рішень, що становитимуть основу бізнес-плану.

Розробка концепції перш за все передбачає пошук підприємницької ідеї, джерелами якої можуть бути маркетингові дослідження (вивчення потреб споживачів, критична оцінка проду­кції інших підприємств, аналіз темпів розвитку ринку та конкурентних умов, поява можливості виходу на нові ринки збуту), вивчення патентної інформації, результати власних науково- технічних досліджень та розробок.

Суттєву роль при започаткуванні бізнесу відіграє визна­чення його організаційно-правової форми (приватне підприємс­тво, господарське товариство та ін.). При цьому необхідно розг­лянути всі існуючі форми, з'ясувати їх особливості, переваги та недоліки. Особливо звернути увагу на рівень відповідальності за зобов'язаннями підприємства, податкове законодавство в даній бізнесовій сфері, обсяг необхідного стартового капіталу, мож­ливість залучення інших власників, способи контролю за діяль­ністю підприємства24.

При опрацюванні концепції розглядається питання щодо способу започаткування бізнесу: створення нового підприємства або придбання все існуючого. Рішення про це підприємець може приймати на основі власних вподобань, своїх фінансових мож­ливостей та економічної доцільності. Після розробки концепції визначаються цілі підготовки бізнес-плану, які обумовлюються тими проблемами, що необ­хідно вирішити за його допомогою. План повинен бути цікавою комерційною пропозицією для цільового споживчого ринку, зацікавити потенційних інвесторів, відповідати їх вимогам. Тобто першим і, можливо, найістотнішим кроком у процесі стратегічного планування є визначення місії фірми, тобто її головного призначення, особливої ролі, чітко вираженої причини її існування.

Формулювання місії фірми має містити в собі такі елементи як призначення фірми з точки зору конкретного виду її діяльності (товару, послуги) за умов даного сегмента ринку; виражені в певній формі основні напрями, орієнтири, вид, до якого прагне фірма; переваги фірми, які виділяють її серед конкурентів і вказують на нові, кращі або оригінальні шляхи задоволення запитів споживачів.

Формулювання місії має бути лаконічним, щоб показати основне, головне у даному бізнесі і сконцентрувати увагу на його особливостях, і містити конкретні відповіді на такі питання: Які цілі роботи? Кого обслуговувати? Які товари виробляють для своїх клієнтів? На яких ринках діє підприємство? Які конкурентні переваги? 25.

Наступний крок у бізнес-плануванні — безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо), і збирати інформацію для кожного з розділів плану. Цей крок найбільш трудомісткий і відповідальний. Як для жодного іншого планового документа, для бізнес-плану підходить аксіома: «План має складати той, хто його виконуватиме». І якщо це навіть вимагає багато часу, і в підприємця нема навичок такої роботи, все ж він мусить виконати її самостійно. Звичайно, без допомоги консультантів не обійтись, але вона має закінчуватись на попередньому етапі, коли внутрішні й зовнішні консультанти допомагають зібрати необхідну інформацію і здійснити її первинну обробку. Консультанти можуть асистувати підприємцеві й на кінцевому етапі. Якщо ж підприємець повністю передоручить розробку бізнес-плану комусь іншому, то наслідком цього буде неповне і несистемне знання підприємцем слабких і сильних сторін запланованого проекту; відсутність періоду навчання діяльності з планування, що негативно відіб’ється на майбутніх діях організації (адже планування — це перший і невід’ємний компонент управлінської діяльності); невміння підприємця доказово і глибоко продемонструвати переваги свого проекту майбутнім інвесторам. І що не менш важливо — підприємець може втратити довіру інвесторів: недосконалий, не зовсім вдалий, але складений самостійно бізнес-план можна виправити, а от поновити втрачену довіру — набагато складніше. З огляду на існування певної недовіри інвесторів до самостійної роботи українського підприємця оптимальним рішенням, очевидно, буде такий компроміс: підприємець сам складає бізнес-план, а зацікавлені структури або консалтингові фірми проводять його експертизу і, у разі необхідності, корегування. Бажано залучати спеціальні комп’ютерні програми 26

Важливо, щоб викладені в плані ідеї не були надмірно амбіційними. Потенційні інвестори — банки, державні установи, венчурні компанії і т. д. — часто набагато краще інформовані про реальний стан справ. Особливо точною і добре обґрунтованою має бути інформація щодо розмірів ринків збуту, перспектив росту, запланованої частки ринку фірми.
Після завершення роботи над усіма розділами бізнес-плану підприємець має підготувати резюме його основних ідей. Загалом цей крок завершує процес бізнес-планування, але для поліпшення плану слід зробити ще один: підприємець пропонує готовий бізнес-план для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики. Тобто зробити свого роду презентацію, публічне представлення бізнес-плану, яке здійснюються для ознайомлення зацікавлених осіб з новим біз­несом, демонстрації сутності підприємницької ідеї, налагоджен­ня ділових стосунків із потенційними інвесторами (кредитора­ми)27.

Важливим в процесі презентації є демонстрація очікуваних обсягів продажу в динаміці, обгрунтування обсягів необхідних інвестицій та напрямів їх використання, доведення прибутковості вкладеного капіталу. Доцільно зосередити увагу на вмінні передбачити всі можливі ризики в ході реалізації бізнес- плану та розробити заходи для його зниження. В ході проведення презентації особливе значення має демонстрація особистих якостей керівника, його зацікавленості у своїй справі, професійна компетентність, здатність сформувати кваліфіковану команду менеджерів.

Перш ніж передати бізнес-план зацікавленим читачам слід ретельно продумати і скласти їх список.


Висновки
Головні властивості людського розуму — здатність до передбачення і вибору. А саме передбачення і вибір є основними етапами і метою планування: спрогнозувати розвиток подій, явищ і вибрати найкращий варіант. Цим займаються всі люди й усі колективи.
Людина, перш ніж почати будь-яку справу, повинна ретельно продумати, що саме, до якого терміну, якими способами, за допомогою яких засобів і з якою ефективністю вона має це зробити. У протилежному разі її наміри можуть бути невиконаними. Отже, першою і основоположною стадією управління будь-яким видом доцільної діяльності завжди є процес постановки мети і віднаходження способів її досягнення. А це, зрештою, і є функції планування.

Бізнес-план - це план розвитку підприємства, необхідний для освоєння нових сфер діяльності, створення нових видів бізнесу. Вдало розробивши бізнес-план, можна отримати надійний інструмент у змаганні з конкурентами і в розширенні своєї особистої справи.

Бізнес-план надає можливість оцінити життєздатність підприємства в умовах конкуренції, дає орієнтири для першочергової діяльності, служить аргументом для одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Практика свідчить, що на сучасному етапі розвитку підприємництва в Україні бізнес-план більш за все потрібен підприємцям, які сподіваються залучити іноземні інвестиції, оскільки більшість іноземних інвесторів віддають перевагу традиційній схемі надання коштів, вирішальним моментом якої виступає розгляд бізнес-плану.

Бізнес-планування допомагає підприємцю визначити ступінь життєздатності та майбутньої стійкості підприємства, зменшити ступінь ризику підприємницької діяльності; конкретизувати перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників розвитку; привернути увагу та забезпечити підтримку з боку потенційних інвесторів фірми.

Бізнес планування має включати також фінансові можливості підприємства. Адже, не можливо планувати випуск продукції на рівні великого промислового гіганта, коли говориться про мале підприємство. Планування діяльності підприємства потрібно проводити виключно під конкретне підприємство, а не позичати в когось іншого. Планування діяльності підприємства потрібно проводити із урахуванням технічних можливостей підприємства, його виробничої потужності, асортименту продукції, ринку збуту.

В сучасних умовах бізнес-планування набуває значення важливого інструменту ефективного господарювання. Застосування теоретичних основ бізнес-планування, можливостей його практичного використання дозволяє забезпечувати планову роботу підприємства на основі досягнень сучасної технічної бази комп’ютеризації, раціонального використання світової та вітчизняної науки в області планування й організації виробництва. Перехід до нової методології планування вимагає проведення наукових досліджень, серед яких важлива роль належить стратегічному бізнес-плануванню. Його наукове обгрунтування забезпечує можливість стабільного становища підприємства на ринку. Його подальший розвиток базується на сукупності взаємозв’язків, які визначають основні його тенденції.

Життєздатність та прибутковість підприємства може бути забезпечена завдяки стратегічному бізнес-плануванню його діяльності, яке включає: обгрунтування системи доказів доцільності певного виду діяльності; встановлення перспектив соціально-економічного розвитку; прогнозування економічних ризиків. Розробку бізнес-плану запропоновано проводити в декілька етапів, що дозволяє: оцінювати потенційні технічні, ресурсні та фінансові можливості підприємства; обгрунтовувати ефективність обраного шляху розвитку, дохідності та окупності коштів; чітко планувати діяльність всіх функціональних підрозділів та забезпечувати їх взаємозв’язок; надавати гнучкості та мобільності у перебудові виробництва під впливом зовнішніх чинників.

Список використаної літератури та нормативного матеріалу:

Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18-22. – Ст. 44
  • Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні : Закон України від 15 грудня 2009 року № 1759-VI // Урядовий кур’єр. — 2009. — № 244. – Ст. 4
  • Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України : Закон України від 23.03.2000 р., № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 25. - Ст. 2
  • Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10.09.91 р. № 1540-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 46. – Ст. 1-4
  • Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 47. – Ст. 19
  • Про особливості проведення санації підприємств агропромислового комплексу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 р., № 922 // Офіційний Вісник України. – 1998. - № 24. – Ст. 3-6
  • Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 19. – Ст. 3
  • Аграрне право : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Жушман, В. М. Корнієнко, Г. С. Корнієнко та ін. ; за ред. В. П. Жушмана та А. М. Ста­тівки. – Х. : Право, 2010. – 296 с.
  • Величко В. Етапи розробки бiзнес-плану пiдприємств [Текст] / В. Величко // Економiка Украiни. – 2002. – № 5. – С. 42-47
  • Гуткевич С. А. Бiзнес-план як iнструмент управлiння (структура та разробка) [Текст] / С. А. Гуткевич // Актуальнi проблеми економiки. -2003. - № 2. – С.79-82
  • Гуриненко О.М. Підготовка бізнес-плану та оцінка ефективності інвестиційного проекту // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 3.- C.41-48
  • Економіка підприємства: навч. посіб. / О. А. Гриценко [та ін.] ; за ред. Л. С. Шевченко ; Національний університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого». – Х. : Право, 2011. – 208 с.
  • Зарубинский В.М., Зарубинская Н.С., Демьянов Н.И., Семеренко И.В. Бизнес-планирование развития предприятия (фаза планирования) // Финансовый менеджмент.- 2005.- № 1.- C.41-57
  • В.
  •   1   2

    перейти в каталог файлов


    связь с админом