навчально-методичні матеріали Адвокатура. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів 1
 Скачать 59.6 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
 МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Навчально-науковий інститут фінансово – економічної безпеки та права Кафедраінформаційно-технічного забезпечення ОВС та спеціальної техніки ФПФТМ Навчально-методичні матеріали для самостійної підготовки до семінарських та практичних занять з навчальної дисципліни “Адвокатура України” для студентів 2- курсу ННІП (денна форма навчання) Напрям підготовки: 6.030401 «Правознавство» Освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр” Укладач:доцент кафедри УІТЗ ОВС ФПФТМ, кандидат педагогічних наук, доцент Косаревська О.В. Одеса 2013 ПЕРЕДМОВА Предметом вивчення навчальної дисципліни є процес виникнення та сучасний устрій адвокатури – незалежно самостійної громадської організації професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію – захист прав та законних інтересів громадян і організацій, а також надає їм необхідну правову допомогу; напрями та завдання діяльності адвокатури, її взаємодія з іншими правоохоронними, громадськими, державними утвореннями. Міждисциплінарні зв’язки: «Судові та правоохоронні органи України», «Цивільне право», «Кримінальне право», «Цивільно-процесуальне право», «Кримінально-процесуальне право», «Адміністративне судочинство», «Господарське право», «Господарський процес». Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів: 1. Загальна частина; 2. Особлива частина. Метою вивчення навчальної дисципліни «Адвокатура України»- є з’ясування студентами необхідності виникнення інституту адвокатури, існування та вдосконалення його механізму на сучасному етапі розбудови правової держави та підготовки України до інтеграціїу Євросоюз. Навчальна дисципліна «Адвокатура України»є вибірковою юридичною дисципліною завданням якої є: аналіз виникнення та розвитку адвокатури; вивчення законодавчої бази, що є підґрунтям діяльності адвокатури в Україні; розкриття питань специфіки адвокатської діяльності у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному, виконавчому, нотаріальному процесах, у Європейському Суді з прав людини; вивчення основних етичних правил поведінки адвоката; дослідження існуючих світових правових систем адвокатури. Міжпредметні зв'язки. Вивчаючи дисципліну "Адвокатура України", студенти опановують знання щодо організації та функціонування адвокатури, що сприяє засвоєнню насамперед кримінально-процесуального та цивільного процесуального права і дає змогу комплексно вирішувати проблеми захисту прав особи. У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні: знати: зміст національного та міжнародного законодавства, що регламентує діяльність адвокатури, визначає завдання,повноваження, принципи діяльності, вимоги, які ставляться до адвокатів; вміти: -правильно тлумачити і застосовувати норми чинного законодавства України,міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною, наукову літературу, щодо різноманітних видів діяльності адвокатури. Складати процесуальні акти, які повинен готувати адвокат при підготовці до судових промов та участі у судових дебатах. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 72 години/ 2 кредитів ECTS. Вивчення цієї теми передбачає отримання студентами уявлення про стан інституту адвокатури та тенденції його розвитку як на території України так і у цілому світі. Виходячи з того, що адвокатура - інститут суспільний, вона зародилася й розвивалася разом з людським суспільством. Особливу увагу слід звернути на розвиток форм адвокатської професії в таких країнах Середземномор'я, як Стародавні Греція та Рим, оскільки вважають, що з римської адвокатури почався розвиток світової адвокатури. Студенти повинні знати походження понять «правозаступництво» та «представництво», зрозуміти їх різницю та єдність у здійсненні адвокатських функцій. Ще однією рисою формування адвокатської професії у стародавні часи стало визначення поняття професійного злочину. Велике значення мало також зародження гонорарної практики, встановлення присяги та заборона поєднання адвокатської діяльності з обійманням деяких посад (наприклад, посади судді або намісника провінції). Слід звернути увагу на те, що не в усі часи й не в усіх країнах слово «адвокатура»мало те саме значення, що й сьогодні. Разом з тим варто проаналізувати, які елементи правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства поступово трансформувалися в більш цивілізовані форми й знайшли своє сучасне відображення в чинному законодавстві України. Також процесі опрацювання рекомендованої літератури студенти повинні визначити ознаки, які мала адвокатська діяльність у середньовічній Франції, Німеччині, Англії, і вказати на відмітні риси адвокатури тих часів і розглянути гонорарну практику, форми здійснення адвокатської діяльності, допущення адвоката до участі у процесі. Необхідно звернути увагу й на форми сучасної адвокатури, зосередивши увагу на походженні та розвитку елементів адвокатської професії, студенти повинні дійти висновку, що форми сучасної адвокатури мають історичні витоки. Основних же рис, які існують зараз, вона почала набувати з XVI ст. У цей час продовжувала формуватися станова організація адвокатури, органи її самоврядування, з'явилися передумови для адвокатської діяльності (наприклад, наявність стажу практичної роботи), гонорарна практика. Головним досягненням розвитку адвокатури XX ст. є її незалежність. Студенти повинні узагальнити вивчений матеріал, ознайомитися з визначенням адвокатури, яке дає Закон України «Про адвокатуру», і дійти висновку про сутність інституту адвокатури. Основні поняття: "адвокатура", "адвокат","діяльність адвокатури", "професійна робота адвоката". СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНО ДИСЦИПЛІНИ «АДВОКАТУРА УКРАЇНИ »
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «АДВОКАТУРА УКРАЇНИ» Змістовий модуль 1: «Загальне поняття про адвокатуру України». Тема 1.Завдання та система курсу. Становлення і розвиток світової та української адвокатури. Предмет, завдання, система, нормативно-правові джерела навчальної дисципліни «Адвокатура України» та її взаємозв’язок з іншими юридичними дисциплінами. Історія розвитку адвокатури в світі: зародження адвокатури; адвокатура у середні віки; адвокатура у новий час. Етапи розвитку адвокатури в Україні за часів: Київської Русі, Козаччини, Російської імперії, Радянські часи. Роль адвокатури в юридичному механізмі захисту законних прав та інтересів особи і громадянина. Тема 2. Стандарти професійної діяльності адвокатури. Організація роботи адвоката. Основні міжнародні документи, що регламентують організацію діяльності інституту адвокатури. Загальне поняття про стандарти професійної діяльності адвокатури та їх нормативно-правове закріплення. Характеристика загальних принципів утворення, організації та діяльності адвокатів. Все загальність права займатися адвокатською діяльністю. Наявність професійної підготовки. Громадсько-самодіяльний статус адвокатури. Планування адвокатської діяльності та його етапи. Процедура знайомства адвоката з клієнтом та роз’яснення прав і обов’язків. Оцінка судової перспективи справи. Способи захисту прав та інтересів клієнтів. Адвокатське провадження. Структура процесуальних документів. Клопотання, заява, зауваження, питання адвоката. Морально-етичні засади діяльності адвоката. Тема 3. Організаційно-правові засади адвокатської діяльності в Україні. Прийняття доручення адвокатом. Визначення загальних принципів діяльності адвоката. Принцип верховенства права. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій. Принцип гуманізму. Принцип конфіденційності. Додержання адвокатами норм професійної етики. Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів. Принцип оплатності роботи адвокатів. Правовий статус адвоката та його помічника. Особливості правового статусу іноземної особи, яка виконує адвокатські функції. Організаційні форми та види діяльності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури: склад та повноваження. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. Угода про надання правової допомоги : поняття, підстави, форми, зміст. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката. Дотримання принципів: компетентності, добросовісності, інформування клієнта щодо правової позиції у справі, дотримання права клієнта на вибір адвоката, на стадії прийняття адвокатом доручення клієнта. Етичні засади прийняття доручення на здійснення посередництва між клієнтами. Дотримання поваги до прав інших адвокатів.Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами. Оплата праці адвоката. Загальне поняття про гонорар. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання угоди. Підстави для розірвання угоди між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги: за взаємною згодою; за ініциативою клієнта; за ініциативою адвоката у випадкусуперечності інтересів клієнтів, або неможливості дотримання принципу конфіденційності. Особливості укладання угоди між адвокатом із недієздатним (обмежено або частково дієздатним) клієнтом. Особливості застосування правил щодо суперечності інтересів у відносинах з клієнтом - юридичною особою. Особливості виконання доручення, пов’язаного з посередництвом між клієнтами. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам. Змістовий модуль 2: «Участь адвоката у судочинстві» Тема 4. Правовий статус адвоката у цивільному процесі. Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі. Функції адвоката - представника. Повноваження адвоката - представника. Нормативно - правові джерела діяльності адвоката - представника. Завдання та обов’язки адвоката на досудовій стадії цивільного процесу. Участь адвоката у судовому розгляді цивільних справ. Дослідження адвокатом висновків експертів, письмових та речових доказів, участь у допиті свідків. Промова адвоката. Діяльність адвоката як процесуального представника в стадіях апеляційного і касаційного провадження та перегляду судових рішень у зв'язку з новоз’явленими обставинами. Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання. Тема 5. Діяльність адвоката у кримінальному процесі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції. Порядок запрошення та призначення захисника до участі у справі. Підтвердження повноважень захисника. Перша зустріч із затриманим. З’ясування обставин затримання. Права та обов’язки захисника на стадії досудового слідства. Участь захисника при проведенні слідчих дій: у допиті; у проведенні очної ставки; при пред'явленні для впізнання;у відтворенні обстановки і обставин події. Правовий статус інших фахівців в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто; близьких родичів, опікунів або піклувальників, які виступають в якості захисників за заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого у кримінальному провадженні. Оцінка захисником доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності. Ознайомлення з матеріалами справи. Дії захисника при пред'явленні обвинувачення. Порядок подачі клопотань адвокатом Вимоги до адвокатського досьє. Аналіз показань свідків, потерпілих, обвинувачених Перевірка дотримання слідством норм процесуального закону. Участь захисника у суді першої інстанції. Захисник на попередньому розгляді справи. Захисник під час судового слідства Можливі схеми захисту та їх характеристика. Участь захисника при розгляді справи у апеляційному, касаційному провадженні. Процесуальний порядок заміни адвоката за ініціативою:клієнта, самого адвоката; за клопотанням: органу досудового слідства, державного обвинувача, професійного судді у кримінальному судочинстві. Тема 6. Діяльність адвоката у адміністративному та господарському процесах. Загальні положення щодо участі адвоката в адміністративному процесі. Правовий статус адвоката у адміністративному судочинстві. Особливості правового статусу сторін в адміністративному процесі. Нормативно – правові джерела діяльності адвоката в адміністративному процесі. Правовий статус адвоката у господарському процесі. Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів . Участь адвоката-представника в розгляді господарських справ у суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанції. Тема 7. Участь адвоката у Європейському Суді з прав людини. Реалізація конституційного права громадян України на звернення до Європейського суду з прав людини. Загальне поняття про Європейський суд з прав людини. Нормативно-правові джерела діяльності Європейського суду. Особливості діяльності(функціонування)суду. Процесуальний порядок подання скарги в Європейський суд з прав людини. Вимоги до підготовки скарги. Порядок та правила заповнення заяви. Розгляд справ Європейським судом з прав людини. Вимоги та рекомендації щодо участі адвоката у Європейському суд із прав людини. Особливості діяльності адвоката, що має намір звернутися до Європейського суду з прав людини. Тема 8. Діяльність адвокатури іноземних держав (США, Франції). Адвокатура США, як представник англо - саксонської правової системи. Нормативно-правове регулювання діяльності адвокатури США. Вимоги, що ставляться до адвокатів. Організаційні форми діяльності адвокатури США. Оплата праці адвоката. Дисциплінарна відповідальність. Особливості діяльності адвоката у кримінальному та цивільному процесах. Адвокатура Франції, як представник романо-германської правової системи. Нормативно-правове регулювання діяльності адвокатури Франції. Умови набуття адвокатської професії. Повноваження адвоката. Організаційні форми діяльності адвокатури Франції. Оплата праці адвоката. Відповідальність адвоката. Особливості діяльності адвоката у кримінальному та цивільному процесах. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З огляду нового кримінально-процесуального законодавства,прийнято 13.04.2012 що набуває чинності 13.11.2012 Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 КПК. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування. Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника. Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у випадках, коли він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, – також і цей орган (установу). Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу, охоронювану законом таємницю. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) коли є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо; 4) коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним. Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках: 1) коли відповідно до вимог статті 52 КПК участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) коли слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається. Договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 КПК, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою. Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, – з моменту встановлення цих вад; 4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, – з моменту встановлення цього факту; 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, – з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; 6) щодо реабілітації померлої особи – з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 КПК, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе. Запросити захисника до участі у окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника. Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права і обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження. Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів. Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії. Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії. Відмова від захисника не приймається у випадку, коли його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням. 4.1 Теми семінарських занять для студентів денної форми навчання.
4.2 Теми практичних занять для студентів денної форми навчання.
РОЗПОДІЛ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Самостійна робота
Індивідуальні завдання для студентів денної форми навчання
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «АДВОКАТУРА УКРАЇНИ» 1.Предмет, завдання, система, дисципліни «Адвокатура України» 2. Історія розвитку адвокатури в світі: зародження адвокатури; адвокатура у середні віки. 3. Адвокатура України в часи Київської Русі. 4.Адвокатура України в часи великої судової реформи 1864 року. 5.Адвокатура України в період 1917 - 1932 р. 6.Адвокатура України в період 1936 - 1941 р. 7.Адвокатура України в період 1941 - 1945 р. 8.Адвокатура України в період 1946 - 1976 р. 9.Адвокатура України в період 1976 - 1985 р. 10.Адвокатура України в період 1985 - 1992 р. 11. Роль адвокатури в юридичному механізмі захисту законних прав та інтересів особи і громадянина. 12. Основні міжнародні документи, що регламентують організацію діяльності інституту адвокатури. 13. Розкрийте поняття “стандарти професійної діяльності адвокатури”. 14. Охарактеризуйте загальні принципи утворення, організації та діяльності адвокатів. 15. Розкрийте принцип адвокатської діяльності «демократизм». 16. Розкрийте принцип адвокатської діяльності «конфіденційність». 17.Розкрийте принцип адвокатської діяльності «адвокатська таємниця». 18. Розкрийте принцип адвокатської діяльності «верховенство права». 19. Адвокатське провадження. Структура процесуальних документів адвоката. 20.Морально-етичні засади діяльності адвоката. 21. Організаційні форми та види діяльності адвокатів. 22. Правовий статус адвоката та його помічника. 23. Особливості правового статусу іноземної особи, яка виконує адвокатські функції. 24. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури: склад та повноваження. 25. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. 26. Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії колегії адвокатів: склад та повноваження. Види дисциплінарних стягнень адвокатів. 27. Аналіз конституційності нормативно-правових актів. 28. Особливості приватної адвокатської діяльності. 29. Договір про надання правової допомоги : поняття, підстави, форми, зміст. 30. Оплата праці адвоката. Загальне поняття про гонорар. 31. Підстави для розірвання угоди між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги: за взаємною згодою; за ініціативою клієнта; за ініціативою адвоката. 32. Особливості укладання договору між адвокатом із недієздатним (обмежено або частково дієздатним) клієнтом. 33.Спілка адвокатів України. 34. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням. 35. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам. 36. Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі. 37. Завдання та обов’язки адвоката на досудовій стадії цивільного процесу. 38. Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання по цивільним справам. 39. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції. 40. Порядок запрошення та призначення захисника до участі у кримінальній справі. 41. Права та обов’язки захисника на стадії досудового слідства. 42. Вимоги до адвокатського досьє у кримінальному судочинстві. 43.Клопотання, вимоги до клопотань, підготовлюваною адвокатом. 44.Вступна частина процесуального документа, підготовлюваного адвокатом. 45.Описова частина процесуального документа, підготовлюваного адвокатом. 46.Мотивувальначастина процесуального документа, підготовлюваного адвокатом. 47.Резолютивна частина процесуального документа, підготовлюваного адвокатом. 48. Процесуальний порядок заміни адвоката за ініціативою:клієнта, самого адвоката; за клопотанням: органу досудового слідства, державного обвинувача, професійного судді у кримінальному судочинстві. 49. Правовий статус адвоката у адміністративному судочинстві. 50. Участь адвоката-представника в розгляді господарських справ у суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанції. 51. Реалізація конституційного права громадян України на звернення до Європейського суду з прав людини. 52. Вимоги та рекомендації щодо участі адвоката у Європейському суд із прав людини. 53.Загальна характеристика адвокатури США, як представник англо - саксонської правової системи. 54. Загальна характеристика адвокатури Франції, як представник романо - германської правової системи. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Міжнародно-правові засади адвокатської діяльності Документи ООН 1.Загальна декларація прав людини. Прийнята й проголошена резолюцією 217А ( III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948р. 2.Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийняття Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., резолюція 2200ф(XXI). Ратифіковано Указом Президії Верховною Радою України РСР від 19 жовтня 1973р.№ 2148-VIII 3.Мінімальні стандарти правила поводження х в’язнями. Затверджені І Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводженням з в’язнями 30 серпня 1995 р. у Женеві. Схвалені Економічною і Соціальною Радою ООН, резолюцією 663 СІ(ХХІV) від 31 липня 1957р. 4.Декларація про основні принципи правосуддя для жертв злочину і перевищення влади. Прийнята генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 19885р., резолюцією 40/34. 5.Мінімальні стандартні правила Організації Об`єднаних націй? Що стосується відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх(«Пекінські правила»). Прийняті 29 листопада 1985р. 6.Основні положення про роль адвокатів. Прийняті VIIІ Конгресом ООН зі запобігання злочину у серпні 1990р. Документи Ради Європи 1.Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Рим, 4 листопада 1950р. Ратифікована Законом України від 17 липня 1997р. №475-97 ВР. 2.Перший протокол до Конвенції про захист і основних свобод людини, Париж 20 березня 1952р. Ратифікований Законом України від17 липня 1997р.№475-97 ВР 3.Протокол №4 до Конвенції про захист і основних свобод людини не передбачені в Конвенції в Першим протоколом до неї. Страсбург, 16 вересня 1963р. Ратифікований Законом України від 17 липня 1997р. №475-97 ВР 4.Протокол №6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари. Страсбург, 28 квітня 1983р. 5.Протокол №7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Страсбург, 22 листопада 1984р. Ратифікований закон України від 17 липня 1997р. № 475-87 ВР. 6.Резолюція 78(8) Комітету міністрів Ради Європи про юридичну допомогу і консультації від 2 березня 1978р. 7.Рекомендація R(81)7 Комітету міністрів Ради Європи державам – членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14 травня 1981р. 8.Рекомендація R(84)5 Комітету міністрів Ради Європи держава-членам стосовно принципів цивільного судочинства, на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984р. 9.Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини. Страсбугр, 5 березня 1996р. 10.Рекомендація R(2000) 21 Комітет міністрів державам-учасницям Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов’язків. Прийняті Комітетом міністрів Ради Європи на 72-йзустрічі заступників міністрів 25 жовтня 2000р. Документи СНД Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини від 26 травня 1995р.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||