Главная страница
qrcode

03 Записка Манзюк. 2. 1 Розробка маршрутного технологічного процесу на обробку деталі Шестерня на пів муфта Н125Л. 21


Название2. 1 Розробка маршрутного технологічного процесу на обробку деталі Шестерня на пів муфта Н125Л. 21
Дата07.11.2019
Размер1.21 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файла03 Записка Манзюк .doc
ТипДокументы
#64926
страница5 из 5
Каталог
1   2   3   4   5
Заробітна плата ремонтних робочих при ремонті одного верстата становить, грн..


5.1.3”Додаткова заробітна плата”

3 Стаття ”Додаткова заробітна плата” (оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків, інші доплати ) обчислюється за формулою


де

5.1.4 Стаття “Нарахування”

4 Стаття “Нахування” обчислюється за формулою


де

5.1.5 Стаття “Накладні витрати”

5 Стаття “Накладні витрати” включає витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах цеху і розраховується за формулою


де

Собівартість ремонту визначається як сума всіх витрат за формулою


На основі виконаних розрахунків розробляється калькуляція на ремонт, яку оформляємо у вигляді таблиці 5.3

Таблиця 5.3 – Калькуляція на ремонт субблоку SB-045
Статті калькуляції
Витрати на ремонт, грн.
1 Сировина і матеріали

2 Купівельні вироби і напівфабрикати

3 Транспортно-заготівельні витрати

4 Основна заробітна плата ремонтників

5 Додаткова заробітна плата ремонтників

6 Відрахування на соціальні потреби

7 Накладні витрати
156,25

182,48

38,67

6840

1231,2

2986,3

2394
Виробнича собівартість
13828,90

6 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ НАЛАГОДЖУВАЛЬНИХ

РОБОТАХ
6.1 Питання охорони праці в Констітуції України.
Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43).

Законодавство України про охорону праці є системою взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці Законодавство про охорону праці складається із загальних законів: Конституції України, Законів "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів

Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном "охорона праці". При цьому термін "охорона праці" вживається в двох значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття "охорона праці" відносяться "ті гарантії для пра­цівників, що передбачають усі норми трудового законодавства" (Прокопенко B.


У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов тру­дової діяльності.

Останнім часом вимоги з охорони здоров'я часто не дотримуються підприємствами різних організаційно-правових форм, які використовують працю найманих працівників. Чимало керівників підприємств безвідповідально ставлять­ся до обов'язків щодо створення здорових і безпечних умов праці, часто розглядають ці питання як другорядні.

Такий стан охорони здоров'я на виробництві пояснюєть­ся передусім важким економічним становищем держави, а також іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами, які полягають у зносі основних виробничих фондів, у тому, що немає зацікавленості власників у поліпшенні умов і безпеки праці, в некомпетентності більшості персоналу в питаннях охорони здоров'я, в низькій трудовій і технологічній дисципліні, в недостатній ролі органів нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю й охорону здоров'я у процесі праці. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює понад 3,4 млн чоловік. Забезпеченість працюючих засобами індивідуального захисту не перевищує 40—50%. Щорічні виплати на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю працюючих, сягають 400 млн грн. Особливу тривогу викликає зростання кількості аварій з груповими нещасними випадками. Під час аварій у 2006 p. було травмовано 712 працівників, з-поміж яких 279 — смертельно.

Найважливіші норми щодо охорони здоров'я працівників на виробництві закріплені в Законі України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. (Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №49. - Ст. 668), у трьох главах КЗпП (глава XI "Охорона праці", глава XII "Праця жінок", глава XIII "Праця молоді"), а також у підзаконних актах — положеннях, правилах, інструкціях, актах соціального партнерства, локальних нормативно-правових актах.

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
6.2 Основні законодавчі акти про охорону праці
Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, ви­кладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

- Кодексі законів про працю;

-Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

-Законі «Про охорону праці»;

-Законі «Про пожежну безпеку»;

-Законі «Про охорону здоров'я»;

-Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»;

-Законі «Про колективні договори і угоди»;

-Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

-Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»;

-Законі «Про дорожній рух».

-Закон України «Про охорону праці»

Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності (далі — підприємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використову­ють найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом.

Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:

-створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за охороною праці;

-створити власну нормативну базу з охорони праці;

-забезпечити гласність з питань охорони праці;

-ввести економічні важелі управління охороною праці;

-визначити роль колективних договорів;

-увести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на підприємстві (уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці);

-розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці. Розглянемо основні принципи державної політики в галузі

охорони праці:

« пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність ро­ботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;

-комплексне вирішення завдань охорони праці на основі створення національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

-соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

-встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності;

-організація навчання населення, професійної підготовки і під­вищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Завданнями страхування від нещасних випадків є такі:

-здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням;

-відновлення здоров'я та працездатності потерпілих па виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

-відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахова­ним і членам їх сімей.

Дія Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних ви­падків на виробництві для всіх застрахованих є держава.

6.3 Розрахунок вентиляції приміщення верстата
Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог нормативних документів.

Природна і штучна вентиляція повинні відповідати таким санітарно-гігієнічним вимогам:

1.Створювати в робочий зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці.

2.Повністью усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил і аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій.

3.Не вносити в приміщення забрудненого повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень.

4.Нестворювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження.

Розрахунок механічної вентиляції полягає у визначенні необхідної величини повітрообміну Vпов (об’єм повітря за годину, м3/год) для відповідного приміщення та вибору типу і моделі вентилятора з достатньою продуктивністю Wвент(м3/год), який буде забезпечувати необхідний мікроклімат та чистоту повітряного середовища у всьому обсязі робочої зони виробничого приміщення верстата

Необхідний повітрообмін визначають за формулою

Vде Fпр-площа приміщення, Fпр=20м2;

hпр-висота приміщення,hпр=6м

hпов–коефіцієнт кратності повітрообміну,h-1[1]

Vпов=203/год

Вибір вентилятора залежить від вибраного типу системи вентиляції, яка організована в приміщенні. Система вентиляції вибирається виходячи з особливостей умов праці,виду та концентрації шкідливих речовин, парів і газів, які виділяються в повітря при виконанні робіт. Тип і модель вентилятора вибирають, виходячи з його призначення та технічних характеристик. При цьому використовують каталоги виробників обладнання для промислових систем вентиляції.

Необхідна продуктивність вентилятора Wвент(м3/год)визначається з умови:

W
Wде 
Вибираємо вентилятор моделі ОА 15UPOneme з продуктивністюW/год[1]

Встановлюємо два вентилятори 
W/год

W3/год≥Vпов=480м3/год, умовавитримана
ВИСНОВКИ

При виконанні даного дипломного проекту використані знання з багатьох фундаментальних і спеціальних дисциплін.

В загальному розділі проекту приведені технічні характеристики верстата з ЧПУ моделі 16К30Ф3 та описана характеристика пристрою числового управління НЦ-31 Верстат токарної груп з ЧПУ призначений для обробки деталей типу вал з максимальним діаметром обробки 630мм над станиною а над супортом 320

В технологічному розділі було запропоновано технологічний процес виготовлення деталі шестерня напів муфта, описано матеріал з якого виготовлення дана деталь .А також приведенні характеристики сталі45 ГОСТ 1050-88.

В конструкторському розділі розглянуто принцип дії заданого вузла верстата а саме верстатний різце тримач на чотири позиції

Описані також привод гідравлічний та розглянуто схему гідравлічну верстата та станції гідравлічної окремо та метод її налагодження на роботу.

Також в конструкторському розділі був описан функціональний блок SB-893 який відповідаэ за відображення інформаціі на обладнанні ,можливі несправності системи ПЧПУ в цілому та функціонального блока

В проекті розглянуті організаційні заходи діяльності дільниці, запропоновані безпечні умови праці на ній, проведене економічне обґрунтування прийнятих рішень.

В розділі техніки безпеки я розглянув законодавчі акти по охороні праці та відповідність їх конституції та порядок їх застосування

Виконаний дипломний проект буде доброю основою для мене, як спеціаліста, у галузі технології машинобудування

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

Станок с программнім управлением модели 16К30Ф3 Руководство по эксплуатации.

Каштальян И.А. Обработка на станках с числовім программнім управлением. – Минск: Вішейшая школа, 1989 – 271с.

Справочник технолога – машиностроителя. Том 1.2 под. ред. Мещерякова Р.К., Косиловой А.Г. – М.: Машиностроение, 1986 – 644с, 496с.

Горбацевич А.Ф, Шкред В.А. курсовое проектирование по технологии машиностроения. – Минск: Вішая школа, 1983 – 255с.

Грачев Л.Н. и др. Конструкция и наладка станков с програмнім управлением и робототизированіх комплектов. – М.: Вісшая школа, 1986 – 288 с.

Допуски и посадки. Том 1.2. под. ред. Мягкова В.Д. – Л.: Машиностроение, 1982 – 1032с.

Типовая система технического обслуживания и ремонта метало- и деревообрабатівающего оборудования, М., Машиностроение, 1988. – 667 с.

Краткий справочник металлиста под. ред. Орлова П.И. – М.: Машиностроение, 1972 – 768с.

В.Ц Жидецький «Основи охорони праці» підручник львів афіша 2004



1   2   3   4   5

перейти в каталог файлов


связь с админом