Ковешніков В. Г., Сікора В. З., Пикалюк В. С., Устянський О. О., Ільїн В. Ю., Бумейстер В.І., Погорєлов М. В., Ткач Г. Ф., Сулім Л. Г., Болотна І. В., Сікора В. В

АРТЕРІЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

(arteriae membri inferioris)

Стегнова артерія (a. femoralis)

Стегнова артерія (a. femoralis) є продовженням зовнішньої клубової артерії (a. iliaca externa), проходить під пахвинною зв'язкою (lig. inguinale) через судинну затоку (lacuna vasorum), збоку від стегнової вени (v. femoralis).

Далі стегнова артерія (a. femoralis) лягає в клубово-гребінну борозну (sulcus iliopectineus), проходить вниз по передній стегновій ділянці (regio femoris anterior) в стегновій борозні (sulcus femoralis) і заходить у привідний канал (canalis adductorius), через який проникає в підколінну ямку (fossa poplitea), де продовжується в підколінну артерію (a. poplitea).

Від стегнової артерії (a. femoralis) відходять:

• 
  поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis), яка проходить на передню стінку живота (paries anterior abdiminis) і кровопостачає:
  
• 
  нижній відділ апоневроза зовнішнього косого
  

м'яза живота;

• 
  шкіру над апоневрозом зовнішнього косого м'яза живота;
  
• 
  поверхнева огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilii superficialis) йде вбік і розгалужується:
  
• 
  у м'язах (musculi) та шкірі (cutis) біля верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior);
  
• 
  поверхнева зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa superficialis);
  
• 
  глибока зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa profunda);
  

Поверхнева і глибока зовнішні соромітні артерії: розгалужується на:

• 
  передні губні гілки (rr. labiales anteriores) до великих соромітних губ (labia majora pudendi) у жінок;
  
• 
  передні калиткові гілки (rr. scrotales anteriores) до калитки (scrotum) у чоловіків;
  
• 
  пахвинні гілки (rr. inguinales);
  
• 
  глибока стегнова артерія (a. femoris profunda), від якої відходять:
  
• 
  присередня огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris medialis);
  
• 
  бічна огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris lateralis);
  
• 
  три пронизні артерії (aa. perforantes), що кро- вопостачають м'язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris);
  
• 
  низхідна колінна артерія (a. descendens genus) відходить від стегнової артерії (a. femoralis) у привідному каналі (canalis adductorius), виходить на передню поверхню стегна (facies anterior femoris) через привідний розтвір (hiatus adductorius) цього каналу і опускається до колінного суглоба (art. genus), де бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus).
  

Підколінна артерія

(arteria poplitea)

Підколінна артерія є продовженням стегнової артерії (a. femoralis), проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea) і на рівні нижнього краю підколінного м'яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на:

• 
  передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior);
  
• 
  задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior).
  

Від підколінної артерії відходять такі гілки:

• 
  бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus);
  
• 
  присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus);
  
• 
  середня колінна артерія (a. media genus);
  
• 
  бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus);
  
• 
  присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus);
  
• 
  литкові артерії (aa. surales).
  

Усі ці артерії беруть участь у кровопостачанні колінного суглоба (art. genus) та м'язів (musculi) навколо нього.

Вони беруть участь в утворенні:

• 
  суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
  
• 
  наколінковоїсітки (rete patellare).
  

АРТЕРІЇ ГОМІЛКИ ТА СТОПИ

Задня великогомілкова артерія

(arteria tibialis posterior)

Задня великогомілкова артерія (a. tibialis posterior) є продовженням підколінної артерії (a. poplitea), проходить у гомілково-підколінному каналі (canalis cruropopliteus) і виходить з-під присере- днього краю камбалоподібного м'яза (margo medialis musculi solei) позаду присередньої кісточки (malleolus medialis), проходить в окремому фіброзному каналі під тримачем м'язів-згиначів (retinaculum musculorum flexorum) на підошву (planta), де розгалужується на:

• 
  присередню підошвову артерію (a. plantaris medialis);
  
• 
  бічну підошвову артерію (a. plantaris lateralis).
  

Гілками задньої великогомілкової артерії

(a. tibialis posterior) є:

1. 
   Малогомілкова огинальна гілка (ramus circumflexus fibularis; ramus circumflexus peronealis), що відходить від початку задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) і, огинаючи головку малогомілкової кістки (caput fibulae), приєднується до суглобової колінної сітки (rete articulare genus).
   
2. 
   Малогомілкова артерія (a. fibularis;
   

1. 
   peronea), що проходить у нижньому м'язово- малогомілковому каналі (canalis musculoperoneus inferior), кровопостачає малогомілкові м'язи (musculi fibulares; musculi peronei) і позаду бічної кісточки (malleolus lateralis) розгалужується на:
   

• 
  бічні кісточкові гілки (rr. malleolares laterales), які беруть участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
  
• 
  п’яткові гілки (rr. calcanei), приймають участь в утворенні п'яткової сітки (rete calcaneum);
  
• 
  сполучну гілку (r. communicans), яка сполучає малогомілкову артерію (a. fibularis) із задньою великогомілковою артерією (a. tibialis posterior).
  

3. 
   Присередні кісточкові гілки (rr. malleolares mediales), що беруть участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
   

4М’язові гілки (rr. musculares) кровопостачають:

• 
  глибокі м'язи та поверхневі м'язи заднього відділу гомілки (musculi profundi et superficiales compartimenti cruris posterioris).
  

5 Живильна артерія великогомілкової кістки (a. nutricia tibiae; a. nutriens tibiae);

6Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), лежить в бічній пі- дошвовій борозні (sulcus plantaris lateralis), прямує присередньо і, анастомозуючи з глибокою підошво- вою артерією (a. plantaris profunda), яка відходить від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).

Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis) віддає чотири підошвові плеснові артерії (aa. metatarsales plantares), які переходять у загальні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares communes).

Кожна з цих артерій (aa. digitales plantares communes) розгалужується на дві власні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares propriae), які кровопостачають на підошві (planta) шкіру з обох боків відповідних пальців стопи (cutis digitorum pedis).

7Присередня підошвова артерія (a. plantaris medialis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), має глибоку гілку (ramus profundus) і поверхневу гілку (ramus superficialis), лягає у присередню підошвову борозну (sulcus plantaris medialis) та кровопостачає присе- редні м'язи підошви (musculi mediales plantae), анастомозуючи з першою тильною плесновою артерією (a. metatarsalis dorsalis prima).

8 Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior), що відходить від підколінної артерії (a. poplitea) в підколінній ямці (fossa poplitea), заходить в гомілково-підколінний канал (canalis cruropopliteus) і відразу виходить з нього через верхній отвір міжкісткової перетинки (membrana interossea).

Передня великогомілкова артерія

(a. tibialis anterior)

Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior) лягає на передню поверхню міжкісткової мембрани (facies anterior membranae interosseae) між м'язами переднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris anterioris) і, проходячи під верхнім тримачем м'язів-розгиначів (retinaculum musculorum extensorum superius) та під нижнім тримачем м'язів-розгиначів (retinaculum musculorum extensorum inferius), продовжується на стопу під назвою тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

Від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior) відходять наступні гілки:

• 
  задня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis posterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
  
• 
  передня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis anterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
  
• 
  м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м'язи (musculi) переднього відділу гомілки (compartimentum cruris anterius);
  
• 
  передня бічна кісточкова артерія (a. malleolaris anterior lateralis), що бере участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
  
• 
  передня присередня кісточкова артерія (a. malleolaris anterior medialis), що бере участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
  

Тильна артерія стопи

(arteria dorsalis pedis)

Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) є продовженням передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior), проходить у першому міжкістковому проміжку (spatium interosseum primum), де розгалужується на:

• 
  першу тильну плеснову артерію (a. metatarsalis dorsalis prima);
  
• 
  глибоку підошвову артерію (a. plantaris profunda).
  

Перша тильна плеснова артерія (a. metatarsalis dorsalis prima) розгалужується на три тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тильної поверхні великого пальця стопи (facies dorsalis hallucis) і присереднього боку другого пальця (facies medialis digiti secundi).

Глибока підошвова артерія (a. plantaris profunda) проходить через перший міжплесновий проміжок (spatium intermetatarsale primum) на підошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошво- вою артерією (a. plantaris lateralis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).

Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) має такі гілки:

• 
  бічну заплеснову артерію (a. tarsalis lateralis);
  
• 
  присередню заплеснову артерію (a. tarsalis medialis) до бічного краю стопи (margo lateralis pedis) і присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
  
• 
  дугоподібну артерію (a. arcuata), від якої відходять:
  
• 
  І —IV тильні плеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima - quarta [I—IV]).
  

Кожна з I—IV тильних плеснових артерій (aa. metatarsales dorsales prima — quarta [I—IV]) поділяється на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які кровопостачають тильні поверхні сусідніх пальців (facies dorsales digitorum).

АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗА та НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

У системі артерій таза та нижньої кінцівки утворюються анастомози (anastomoses) між гілками:

• 
  клубових артерій (aa. iliacae);
  
• 
  стегнової артерії (a. femoralis);
  
• 
  підколінної артерії (a. poplitea);
  
• 
  великогомілкових артерій (aa. tibiales), які забезпечують обхідний (коллатеральний) кровотік артеріальної крові та кровопостачання суглобів.
  

Анастомози є такі:

1. 
   Анастомози між гілками (rami) внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та стегнової артерії (a. femoralis).
   
2. 
   Анастомози між лобковою гілкою (r. pubicus) від затульної артерії (a. obturatoria) і затульною гілкою (r. obturatorius) нижньої надчеревної артерії (a. epigastrica inferior), цей анастомоз одержав назву "корона смерті" (corona mortis).
   
3. 
   Анастомози навколо кульшового суглоба (art. coxae):
   

• 
  кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami
  

arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огиналь- ною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris);

• 
  анастомозують між собою верхня і нижня сідничні артерії ^a. gluteae superior et inferior), обидві від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna);
  
• 
  анастомозують між собою присередня і бічна огинальні артерії стегна (aa. circumflexae femoris medialis et lateralis) від глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris).
  

4Анастомози між гілками стегнової артерії (rami arteriae femoralis) та гілками артерій, які відходять від інших судин: поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis) від стегнової артерії (a. femoralis) з верхньою надчеревною артерією (a. epigastrica superior) від внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna) в передній стінці живота (paries anterior abdominis).

5. 
   Бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus), бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus), присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus) і присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus). Усі гілки підколінної артерії (a. poplitea) анастомозу- ють між собою та з низхідною колінною артерією (a. descendens genus) із стегнової артерії (a. femoralis).
   
6. 
   Біля присередньої кісточки (malleolus medialis) є присередня кісточкова сітка (rete malleolare mediale), яка утворена:
   

• 
  передньою присередньою кісточковою артерією (a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);
  
• 
  присередніми кісточковими гілками
  

Змістовий ВЕНОЗНА

Розрізняють вени великого і малого кола - вени тіла і вени легень.

Для вен характерний напрям течії крові з капілярів до серця, а також тонкість стінки та особлива структура останньої; тому перерізана вена легко спадається, якщо тільки стінка її не спаяна з оточуючими тканинами. Багато вен іде з артеріями - вени- супутниці (vv. comitantes) і мають однакові з ними назви (v. axillaris, v. radialis, v. peronaea і т. д.). Проте є вени, не зв'язані топографічно з артеріями; їм властиві самостійні розміщення і хід. До таких вен належать усі поверхневі (або підшкірні), vv. subcutaneae (seu superficiales), особливо розвинені на шиї і кінцівках, а також деякі глибокі (vv. profundae).

Часто артерію супроводять дві вени-супутниці, тому загальна кількість вен у тілі далеко більша від числа артерій; а оскільки вени мають більший просвіт, ніж відповідні артерії, то місткість венозної системи в цілому в багато разів перевищує місткість усіх артерій, разом узятих.

За положенням (і разом з тим за особливостями органів, звідки збирається кров) можна розрізняти:

(rr. malleolares mediales), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);

• 
  присередніми заплесновими артеріями (aa. tarsales mediales), від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
  

7Біля бічної кісточки (malleolus lateralis) є бічна кісточкова сітка (rete malleolare laterale), яка утворена:

• 
  передньою бічною кісточковою артерією (a. malleolaris anterior lateralis), від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);
  
• 
  бічними кісточковими гілками (rr. malleolares laterales);
  
• 
  пронизною гілкою (r. perforans), вони від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
  

8. 
   Біля п’яткового горба (tuber calcanei) є п’яткова сітка (rete calcaneum), яка утворена:
   

• 
  п’ятковими гілками (rr. calcanei), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);
  
• 
  п’ятковими гілками (rr. calcanei), від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
  

8. 
   На підошвовій поверхні (facies plantaris) в горизонтальній площині проходить глибока підошвова дуга (arcus plantaris profundus), яка утворена:
   

• 
  кінцевим відділом бічної підошвової артерії (a. plantaris lateralis);
  
• 
  присередньою підошвовою артерією (a. plantaris medialis). Ці судини відходять від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior).
  

8. 
   На підошвовій поверхні (facies plantaris) в стріловій площині розташована ще одна артеріальна дуга, яка являє собою анастомоз між:
   

• 
  глибокою підошвовою дугою (arcus plantaris profundus);
  
• 
  глибокою підошвовою артерією (a. plantaris profunda) від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
  

модуль 11 СИСТЕМА

• 
  вени порожнин, які приймають кров з нутрощів,
  
• 
  вени мозку, вени грудної і черевної порожнин;
  
• 
  вени апарату руху; з них найбільш численні м'язові вени (vv. musculares);
  
• 
  підшкірні вени (vv. subcutaneae), які збирають кров зі шкіри і підшкірної клітковини, залягають в останній.
  

Коли в клітковині жирова тканина розвинена помірно, то підшкірні вени просвічують крізь шкіру і помітні при зовнішньому дослідженні на живій людині у вигляді стовбурів і широкопетлистої сітки. Підшкірні вени проходять більш або менш паралельно глибоким (м'язовим) венам, з'єднуючись із ними з допомогою анастомозів; тому підшкірні вени є обхідними шляхами при закупорці глибоких вен. В той час як артерії шкіри і підшкірної клітковини є незначними гілочками м'язових артерій, підшкірні вени, особливо на кінцівках, становлять судини великого діаметра і великої довжини (наприклад, vv. saphenae, v. cephalica, v. basilica).

Глибокі вени часто супроводять однойменні артерії в подвійному числі. Сюди належать вени- супутниці на дистальних відділах кінцівок: на нижній

• 
  до коліна, на верхній - до середини плеча; так само вени стінок тулуба - vv. thoracicae internae, epigastricae та ін. (крім vv. intercostales і vv. lumbales); no дві вени мають артерії язика, верхня артерія щитоподібної залози та ін. Вени, розміщені в порожнинах тіла, - всі поодинокі, крім небагатьох (vv. meningeae, vv. vesicae felleae, vv. testiculares, vv. ovaricae).
  

Коли артерія розпадається на дві гілки, вени- супутниці кожної з них біля місця поділу артерії з'єднуються між собою так, що артеріальний стовбур дістає також дві vv. comitantes, а не чотири. Наприклад, в ліктьовому згині одна з двох vv.brachiales утворюється внаслідок злиття двох vv. radiales, друга

• 
  з двох vv. ulnares.
  

Як правило, артерія та її вени-супутниці вкриті спільною сполучнотканинною піхвою; всі три судини тісно прилягають одна до одної, причому вени розміщуються по обидва боки артерії, багато разів з'єднуючись між собою гілочками; останні оточують артеріальний стовбур, часто утворюється венозне сплетення (plexus venosus), куди звичайно впадають венозні vasa vasorum. Взагалі венозні сітки (retia venosa) і венозні сплетення (plexus venosi) трапляються дуже часто в глибоких ділянках тіла і під шкірою.

Особливо сильно розвинені венозні сплетення навколо деяких внутрішніх органів (навколо прямої кишки, навколо сечового міхура), потім - у ділянці хребта (ззовні хребців і всередині хребтового каналу). З'єднуються іноді й вени віддалених одна від одної ділянок. Венозні анастомози поширені значно більше, ніж артеріальні, тому обхідний венозний кровообіг розвивається у випадках порушення цілості тієї або іншої великої вени порівняно легко. З іншого боку, співробітники Б. А. Долго-Сабурова виявили у людини і тварин додаткове, так зване пара- венозне артеріальне русло. Воно утворено густими сітками або довгими тонкими стовбурами по ходу різних вен і має значення в обхідному артеріальному кровообігу.

Як правило, вени лежать більш поверхнево, ніж відповідні артерії; але з цього правила є і винятки. Vv. thyreoideae inferiores і vv. sublinguales проходять на певній віддалі від відповідних артерій; підключичні вена і артерія відокремлені одна від одної навіть м'язом (m. scalenus anterior). Ряд глибоких вен шиї, які мають подібне розміщення з однойменними гілками a. subclavia, впадає не у v. subclavia, а безпосередньо у v. brachiocephalica.

Характерною особливістю вен є клапани (valvulae venosae) - пристосування, які перешкоджають зворотній течії крові (до капілярів). В артеріальній системі клапани є тільки біля початку аорти і легеневої артерії.

Клапани вен становлять тонкі, ніжні складки (дуп- лікатури) внутрішньої оболонки і формою наближаються до заслінок аорти і легеневого стовбура: це маленькі півмісяці, опуклий край яких прикріплений до стінки судини, вігнутий - вільний; виходить щось подібне до кишеньки (sinus valvulae), яка оточена стінкою вени і клапаном; порожнина кишеньки відкрита в напрямі до серця. Як правило, такі клапани розміщуються попарно, один проти одного і при нормальній (доцентровій) течії крові притискаються до стінки вени, так що синуси сходять нанівець.

При зворотному русі кров заходить у щілину між клапаном і стінкою, відтісняє клапани від стінки і наповнює синуси: вільні краї клапанів зближуються, змикаються. Просвіт вени на цьому рівні закривається, і, отже, кров тече тільки до серця. Оскільки стінки вен у ділянці синусів тонші, ніж в інших місцях, то в момент замикання клапанів на їх рівні (відповідно до синусів) на зовнішній поверхні вени утворюються невеликі парні опуклості, - вена стає "вузлуватою". Крім парних клапанів є і поодинокі; вони трішки іншої форми: більш або менш значно витягнуті по довжині судини і містяться біля гирла венозних гілок; це - клапани приток. Взагалі дрібніші вени мають поодинокі клапани. У зародка число клапанів значно більше; навіть частина тих, які досягають повного розвитку у новонародженого, далі редукується.

Губчаста речовина кісток містить величезне венозне депо, тісно зв'язане з венами компактної речовини, окістя, суглобових капсул, м'язів, сухожиль, нервів.

У практичній медицині шляхом уколу в губчасту речовину кісток (наприклад, в груднину, виростки стегна та ін.) вводять в організм з великим успіхом лікарські, знеболюючі речовини, кров.

У дрібних венах (діаметром менше 2 мм) клапанів узагалі немає. Найбільше клапани поширені у венах середнього калібру; у великих венозних стовбурах вони бувають рідше. Особливо розвинутий клапанний апарат у венах кінцівок, насамперед - нижньої, до того ж - головним чином у м'язових венах, меншою мірою - у шкірних; це має велике функціональне значення, тому що у венах кінцівок течія крові повинна подолати ще і силу ваги; завдяки наявності клапанів сила м'язового скорочення сприяє просуванню венозної крові в напрямі до серця. В ділянці голови і тулуба клапани розвинуті не скрізь. їх немає в більшості вен голови; у венах шиї клапани є тільки упродовж v. jugularis externa; в інших венах шиї клапани мають лише гирла вен (vv. vertebra l is, jugularis interna, transversa colli та ін.). Немає клапанів або вони є в дуже невеликій кількості у vv. azygos, hemiazygos, intercostales. їх немає зовсім у v. umbilicalis, у венах кісток, у легеневих венах, у системі ворітної вени, у венах хребтового каналу, у vv. ovaricae, у венах печінки, нирок, матки, у стовбурах верхньої і нижньої порожнистих вен, у венах мозку.

Кров з капілярів іде у венозну систему під незначним тиском; але, крім клапанів, у тілі є ще інші фактори, які сприяють течії венозної крові в доцентровому напрямі; сюди належать присмоктувальні апарати. В ряді ділянок тіла стінки вен більш або менш міцно зрощені з фасціями (fascia propria) і з рухомими органами (м'язи та їх сухожилки, кістки). Тому при скороченні певних груп м'язів зв'язані з ними вени поперемінно то розширюються, то звужуються. При розширенні вени кров у неї присмоктується з периферійних розгалужень, при спадінні - гониться до серця; зворотна течія неможлива, бо цьому перешкоджають клапани, розміщені вище і нижче даного відрізка вени; останній відіграє, таким чином, роль присмоктувального насоса.

Подібні відношення представляють:

1. 
   v. subclavia між m. subclavius і І ребром;
   
2. 
   v. femoralis під паховою зв'язкою; 3) v. popliteae в підколінній ямці; 4) vv. perforantes, які проходять через пучки сухожилка m. adductor magnus біля його прикріплення; 5) v. jugularis externa, яка проходить крізь fascia colli; 6) plexus pterygoideus між м'язами жувальної групи.
   

Далі, на наповнення вен кров'ю впливає те або інше положення кінцівок, голови і тулуба. Так, найбільша кількість крові у венозній системі вміщується тоді, коли людина потягується (тулуб розгинається, голова відкидається назад, верхні кінцівки підняті і відведені назад). Нарешті, не можна забувати про присмоктувальну дію на головні вени з боку грудної клітки при акті вдихання.

У фізіології вен велике значення має тонус їх стінки. Тонус є динамічним поняттям, яке визначає пружну властивість тканини. Тонус судин (за Вальд- маном) включає в себе поняття активності, функції, напруження. Венозний тонус, сприяючи рухові крові, регулює правильне наповнення правого серця. При ослабленні тонусу вен тиск крові в них падає і може настати венозний застій.

Варіанти в ділянці венозної системи бувають дуже часто, вони дуже різноманітні; це пояснюється надзвичайно великою кількістю анастомозів між венами в зародковому стані: кров може йти різними шляхами. Залежно від того, який з них переважає, виходить та чи інша форма вен у даній ділянці. Відхилення в початку, в ході і товщині вен такі великі, що навіть лівий і правий боки тіла в одного і того самого суб'єкта завжди неоднакові (наприклад, поверхневі, вени шиї).

СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25