Рекомендована література:
Основна література :
Ашкрафт К., Холдер Т. Детская хирургия: Пер. с англ. – С.-Пб.: Хардфорд, 1996. – Т. 1. – 384 с.
Ашкрафт К., Холдер Т. Детская хирургия: Пер. с англ. – С.-Пб.: Хардфорд, 1997. – Т. 2. – 392 с.
Ашкрафт К., Холдер Т. Детская хирургия: Пер. с англ. – С.-Пб.: Хардфорд, 1999. – Т. 3. – 394 с.
Баиров Г.А. Неотложная хирургия детей: Руководство для врачей. -Л.: Медицина, 1983.-408 с.
Баиров Г.А. Срочная хирургия детей: Руководство для врачей. – СПб.: Питер Пресс, 1997.-464 с.
Библюк Й.І., Библюк Ю.Й. Хірургія дитячого віку – Івано-Франківськ: ІФДМУ, 2006. – 380 с.
Исаков Ю. Ф., Долецкий С. Я. Детская хирургия.- М.: Медицина, 1971.-432 с.
Исаков Ю.Ф. Детская хирургия: Учебник для студ. мед. ин-тов. - М.: Медицина, 1983.-624 с.
Исаков Ю.Ф., Степанов Э.А., Дронов А.Ф. Острый аппендицит в детском возрасте.- М.: Медицина, 1980.-192 с.
Исаков Ю.Ф., Дронов А.Ф. Детская хирургия (национальное руководство) - М.: Медицина, 2009.-1641с.
Степанов Э.А.., Дронов А.Ф. Острый аппендицит у детей раннего возраста.-М.: Медицина,1974.-136 с.
Сушко В.І. Хірургія дитячого віку – К. Здоров’я, 2002. – 468 с.
Додаткова література:
Исаков Ю.Ф., Степанов Э.А., Красовская Т.В. Абдоминальная хирургия у детей. - М.: Медицина, 1988.-416 с.
Исаков Ю.Ф., Бурков И.В., Ситковский Н.Б. Ошибки и опасности в хирургии пищевого канала у детей. -К.: Здоров’я, 1980.-200 с.
Пугачев А.Г. Хирургическая гастроэнтерология детского возраста: Монография. - М.: Медицина, 1982.-288 с.
Тошовский В. Аппендицит у детей: Монография. Пер. с чешск. В.Д.Сухарева. – М.: Медицина, 1988.-208 с.
ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНІВ ТА ПЛЕВРИ.
1. Актуальність теми обумовлена частотою гострої деструктивної пневмонії (до 15% серед пневмоній) та ускладненнями, які виникають при легеневих та легенево-плевральних формах ГДП. Ускладнення напруженням були виникає в 7-9% у хворих із ГДП, а серед легенево-плевральних форм ГДП на першому місці піопневмоторакс – 40-43%, піоторакс – 25-27%.
2. Конкретні цілі:
1. Засвоїти перелік захворювань, які спричиняють внутрішньогрудну напругу.
2. Розпізнати основні клінічні прояви внутрішньогрудної напруги (внутрішньолегеневої і внутрішньоплевральної).
3. Диференціювати внутрішньогрудну напругу в залежності від причини виникнення.
4. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження:УЗД, рентгенологічне, лабораторні та біохімічні аналізи, показники гемодинаміки (АД, Р, tо, НС, Ні).
Продемонструвати техніку виконання плевральної пункції, пункцію внутрішньолегеневих новоутворень.
Розповісти техніку торакоцентезу, та накладання системи пасивної чи активної аспірації.
Ідентифікувати особливості перебігу окремих захворювань легенів та плеври, що супроводжуються внутрішньогрудною напругою.
8. Проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки виникнення внутрішньогрудної напруги у окремих хворих, обґрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.
9. Запропонувати алгоритм дії лікаря при синдромі внутрішньогрудної напруги та тактику ведення хворого.
10. Трактувати загальні принципи лікування захворювань, що супроводжуються внутрішньогрудним напруженням та визначити показання до хірургічного лікування.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення
(міждисциплінарна інтеграція) теми:
Назви попередніх дисциплін
|
Отримані навички
|
Пропедевтика дитячих хвороб
Факультетська педіатрія
Рентгенологія
Хірургічні хвороби, оперативна хірургія та топографічна анатомія
Кафедра фармакології
Кафедра фізіотерапії та лікувальної фізкультури
|
Описувати історію хвороби хворих дітей із захворюваннями легеневої системи, розпізнавання гострої дихальної недостатності шляхом зовнішнього огляду, пальпації, перкусії аускультації.
Визначити та застосувати додаткові методи дослідження, необхідні для встановлення діагнозу, оцінка отриманих даних.
Володіти рентгенологічними методами обстеження грудної клітки.
Зобразити схематично топографію грудної клітки. Демонструвати техніку виконання плевральної пункції. Визначити основні пріоритети малоінвазивних методів дослідження.
Застосування засобів патогенетичної та симптоматичної терапії.
Застосування фізіотерапевтичної терапії та лікувальної фізкультури.
|
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинні засвоїти студент при підготовці до заняття.
Термін
|
Визначення
|
Гіпоксемія
|
Зниження парціального тиску кисню в крові
|
Гіперкапнія
|
Підвищення парціального тиску СО2 в крові
|
Пневмоторакс
|
Наявність газу в плевральній порожнині
|
Піопневмоторакс
|
Наявність гною та газу в плевральній порожнині
|
Піоторакс
|
Наявність гною в плевральній порожнині
|
Ателектаз легені
|
Патологічний стан, при якому порушується вентиляція в альвеолах і вони спадаються внаслідок розсмоктування в них повітря
|
Колапс легені
|
Спадання легені внаслідок здавлення її із зовні (підвищення внутрішньо- плеврального тиску внаслідок надходження повітря, гною, крові)
|
Респіраторний дісстрессиндром
|
Рання стійка гіпоксемія, виражена гіпервентиляція з гіпокапнією
|
4.2. Зміст основних питань (рівень засвоєння)
1. Визначити поняття „гостра деструктивна пневмонія ”, основні теорії етіопатогенезу, механізм виникнення в залежності від форми ГДП.
2. Класифікація гострої деструктивної пневмонії (ГДП).
3. Головні клінічні прояви легеневих форм ГДП.
4. Особливості клінічних проявів легенево-плевральних форм ГДП.
5. Методи діагностики ГДП, лабораторні та допоміжні методи обстеження.
6. Сучасні підходи до лікування ГДП.
7. Алгоритм дії лікаря при виникненні плевральних ускладнень при ГДП.
8. Визначення показань до проведення хірургічного лікування, хворих із ГДП в залежності від форми ускладнення.
9. Визначення тактики ведення хворого після перенесеної ГДП.
4.3 Практичні роботи, які виконуються на занятті (рівень засвоєння ІІІ).
1. Зібрати скарги, анамнез життя та захворювання у хворої дитини із ГДП.
2. Продемонструвати огляд, пальпацію та перкусію грудної клітки та скласти план обстеження хворого із ГДП.
3. Провести диференціальну діагностику ГДП із вадами розвитку.
4. Інтерпретувати дані оглядових рентгенограм грудної порожнини та допоміжних методів діагностики.
5. Оцінити тяжкість стану хворого із ГДП та визначити основні принципи надання допомоги.
6. Трактувати принципи лікування легеневих форм ГДП.
7. Засвоїти показання до оперативного лікування ГДП.
8. Продемонструвати техніку виконання плевральної пункції, особливості проведення у дітей.
9. Визначити показання та розповісти техніку торакоцентезу, накладання системи пасивної чи активної аспірації.
10. Надавати невідкладну медичну допомогу при виникненні синдрому задишки та дихальної недостатності, призначити необхідне лікування.
11. Тактика ведення хворих та профілактичні заходи для попередження ГДП.
Зміст теми
Основні положення
|
Коротка характеристика
|
1 . Поняття недостатності дихання (XV Всесоюзний з'їзд терапевтів, 1962 р.)
|
Недостатністю дихання вважається такий стан організму, при якому не забезпечується підтримання нормального напруження 02 і СО2 артеріальної крові або останнє досягається за рахунок ненормальної роботи зовнішнього дихання, яке призводить до зниження функціональних можливостей організму, або підтримується штучним шляхом.
|
2. Класифікація недостатності дихання (Б.Е. Вотчал, 1973 р.)
|
а) центрогенна ДН,
б) нервово-м'язова,
в) паріетальна або торакодіфрагмальна,
г) бронхолегенева ДН:
обструктивна,
рестриктивна,
дифузна:
гостра, хронічна,
гостра первинна,
гостра вторинна, серцева недостатність виражена гіповолемія, артеріальна гіпотонія, порушення периферійного кровообігу,
вентиляційна (порушений акт дихання-біомеханіка) та паренхіматична (патологічний процес в паренхимі легень).
|
3. Фактори, які сприяють розвитку недостатності зовнішнього дихання (М.М. Канаев, 1980)
|
А. Враження бронхіального дерева:
а) підвищення тонусу гладеньких м'язів бронхів (бронхоспазм),
б) запальні зміни бронхіального дерева,
в) порушення опорних структур маленьких бронхів,
г) зниження тонусу великих бронхів (гіпотонійна дисплазія),
Б. Враження респіраторних структур:
а) інфільтрація легеневої тканини,
б) деструкція легеневої тканини,
в) дистрофія легеневої тканини,
г) пневмосклероз.
В. Зменшення функціонуючої легеневої паренхіми:
а) видалення легені.
б) недорозвиток легені,
в) здавлення та ателектаз.
Г. Враження кістково-м'язового каркасу грудної клітини плеври:
а) обмеження рухомості ребер,
б) обмеження рухомості діафрагми,
в) плевральні зрощення.
Д. Поразки дихальної мускулатури:
а) центральний і периферичний параліч дихальної мускулатури,
б) дегенеративно-дистрофічні зміни дихальних м'язів,
Е. Порушення кровообігу в малому крузі:
а) редукція судинного русла легенів,
б) спазм легеневих артерій,
в) застій крові в малому колі кровообігу.
Ж. Порушення центральної регуляції дихання:
а) пригнічення ЦНС,
б) дихальні неврози,
в) порушення місцевих регуляторних відносин.
|
4. Патогенетичні механізми ДН
|
Порушення вентиляційно-перфузійних відносин: збільшення об'єму фізіологічного мертвого простору, посилення шунтування крові справа наліво.
обструкція дихальних шляхів,
заповнення альвеол ексудатом або трансудатом,
здавлення легенів,
порушення легеневого кровообігу,
рестриктивні процеси в легенях,
порушення дифузії газів через альвеолярно – капілярну мембрану.
Тканева артеріальна
гіпоксія + гіпоксія
ГДН = компенсаторна гіпервентиляція легенів.
|
5. Патофізіологічна характеристика основних синдромів порушення газового складу крові
|
стадія - зміна психіки, збудження, напруження, негативізм, головний біль. Шкіряні покрови холодні, бліді, вологі. Ціаноз слизових, нігтьових лож, АТ, особливо діастоличний, підвищений. Тахікардія.
стадія - свідомість спутана, агресивність, рухове збудження, судороги. Виражений ціаноз шкіри. Стійка артеріальна гіпертензія, тахікардія. Екстрасистолія. Сеча і каловидділення мимовільне.
III стадія: Гіпоксична кома. Свідомість відсутня. Зрачки розширені. Шкіряні покрови синюшні з мраморним відтінком АТ критично падає. Аритмія пульсу.
Тканева гіпоксія + гілеркапнія (Тіповентиляція) частіше при ХДН
стадія - ейфорія. Безсоння. Шкіряні покриви гарячі, гіперемовані, покриті холодним потом.
стадія - збудженні, безпричинно веселі. Шкіряні покрови синюшно-багряні, масивне потовіддилення. Гіперсалівація і бронхіальна гіперсекреція. Виражена артеріальна і венозна гіпертонія, стійка тахікардія.
III стадія - ацидотична кома. Свідомість поступово втрачається, хворі «заспокоюються», зрачки спочатку звужені, швидко розширюються до максимуму. Відмічається арефлексія. Шкіряні покрови ціанотичні, АТ знижується, пульс аритмічний.
|
6. Співвідношення вентиляції та перфузії = 0,8 – 0,03
|
При патологічних процесах це співвідношення порушується, створюється три зони в легенях:
I - газообмін
-має місце вентиляція альвеол, але не має перфузії, газообміну (фізіологічно мертвий простір). Нормально: 70% вдиханого повітря приймає участь в газообміні, 30 % залишається в мертвому просторі.
ІІІ - є кровообіг, та немає альвеолярної вентиляції. Таким шляхом, протікаюча венозна кров відтікає з неї, не будучи артеріалізованою. Змішуючись з кров'ю відтікаючою від вентиліруемих ділянок, ця кров створює венозне примішування до артеріальної крові, тобто збільшує шунт справа наліво. В нормі цей шунт не перебільшує 3 - 7 % від об'єму кровообігу).
|
7. Що лежить в основі визначення ступеня важкості ГДН.
|
Це перш за все:
а) ступень компенсації
I - компенсація ( ЧД=1,5 Х N), N - норма
II - зростаюче напруження компенсації ( ЧД- 2,0 Х N)
- максимальне напруження компенсації (ЧД = 2,5 Х N)
- декомпенсація ( ЧД 2,5 Х N)
б) показники вентиляції і газообміну: ЧД, ХОД, ДО, ЗКЕЛ, РаО2, РО2, РаСО2, де а - артеріальна кров
V - венозна кров
Д ( А-а)О2 - різниця тиску кисню альвеолярного газу
артеріальної крові (а)
VД/VТ - об'єм мертвого простору до дихального об'єм (ДО)
|
Механізм розвитку дихальної недостатності при шоку.
Синдром „шокової легені” (респіраторний ) діє стрес синдром – АRДS).
Гострий альвеолярний набряк легенів.
|
Попередні важкі порушення гемодинаміки і мікроциркулящї; великому колі кровообігу в результаті будь - якого виду шоку масивного кровозбитку, тривалої екстракорональної перфузії тривалої глибокої гіпоксії.
Агрегати формених елементів визивають мікроемболію капілярів легень. Порушення, дезактивації в легенях серотоніну, кінінів, простагландинів та інших біологічно активних речовин.
розгортається інтерстиціальний набряк легенів,
руйнується сурфактант, створюються мікроателектази, крововиливи, гіалинові мембрани,
порушення дифузії газів через альвеолярно-капілярну мембрану. Збільшується співвідношення об'єму мертвого простору до дихального об'єму та шунта справа наліво.
Рання стійка гіпоксемія + виражена гіпервентиляція з гіпокапніею.
Лівошлункова недостатність (інфаркт міокарда, стеноз митрального клапану)
токсичне порушення паренхіми легенів,
утоплення
гіпертензія в малому колі кровообігу,
зниження онкотичного тиску плазми,
підвищення проникності альвеолярно-капілярних мембран.
гіпоксія + гіперкапнія.
|
Гострі деструктивні пневмонії (ГДП) складають від 0,3 до 15 % від загального числа пневмоній у дітей. І хоча в останні роки у ведучих дитячих хірургічних клініках летальність серед цього контингенту хворих не перевищує 1-3%, проте , питома вага ГДП у структурі смертності дітей із гнійно-септичною патологією досягає 50% і більше.
Гостра деструкція легень, гостра деструктивна пневмонія - важке інфекційно-запальне захворювання легень, що характеризується запальною інфільтрацією з наступним гнійним розпадом (деструкцією) легеневої паренхіми в результаті патологічної дії неспецифічних, патогенних і умовно- патогенних мікроорганізмів. Важкий перебіг цього захворювання протікає з утворенням внутрішньолегеневих порожнин і схильне до ускладнень: розвитку гнійно-запального процесу в плеврі, патологічним змінам у життєво важливих органах і важкому порушенні гомеостазу.
У патогенезі гострої деструктивної пневмонії ведучу роль відіграє вплив ферментів і токсинів (гемолізін, некротоксин, летальний токсин, нефротоксин, стафілокококоагулоза, фібринолізин і ін), що виділяються мікроорганізмами і призводять до різних шляхів впливу на організм людини. Зниження імунобіологічних властивостей організму дитини, антибіотикостійкі штами мікроорганізмів, швидке пристосування мікроорганізмів і пояснює високу частоту та розповсюдженість деструктивної пневмонії.
Розрізняють бронхогенну чи первинну деструктивну пневмонію (близько 80%) і гематогенну (септичну) чи вторинну деструктивну пневмонію (близько 20%), що є наслідком метастазування інфекції з іншого гнійно-септичного вогнища (гострий гематогенний остеомієліт, флегмона немовлят та ін.).
 перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
Скачать 57.58 Mb.