Маршруты по Восточной Украине. Луганський обласний центр дитячо-юнацького туризму і краєзнавства
 Скачать 4.62 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Полное содержание архива Маршруты по Восточной Украине.rar: Луганська обласна рада Управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації Луганський обласний центр дитячо-юнацького туризму і краєзнавства ТУРИСТСЬКІ СПОРТИВНІ МАРШРУТИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Збірка маршрутів для керівників походів з учнівською та студентською молоддю Луганськ 2011 Відповідальний за випуск: Панкратьєв О.А. - Директор Луганського обласного центру дитячо-юнацького туризму і краєзнавства Впорядкував: Самойлов І.В. – завідуючий відділом Луганського обласного центру дитячо-юнацького туризму і краєзнавства ЗМІСТЗМІСТ 3 ВСТУП 4 ПІШОХІДНІ Мршрути 1 категорії складності 5 ПІШОХІДНІ Походи 3 ступеня складності 22 ПІШОХІДНІ Походи 2 ступеня складності 37 ВСТУПУ світі є багато чарівних куточків, і один з них – Луганщина, землі якої розкинулися в басейні середньої течії Сіверського Дінця на крайньому сході України. Луганщину недарма називають світанком України, адже кожен новий день нашої держави розпочинається саме тут. Луганська область представляє певний інтерес для дослідників, краєзнавців, туристів, усіх, хто любить, шанує, прагне краще знати свій рідний край. На допомогу керівникам гуртків туристсько-краєзнавчого профілю, вчителям шкіл, а також всім, хто планує проведення туристсько-краєзнавчих мандрівок по рідному краю з активними засобами пересування підготовлено збірку маршрутів походів по рідному краю “Туристські спортивні маршрути Луганської області ”. Дана збірка пропонує опис 23 спортивних туристських маршрути по Луганській області. Вона містить відомості про авторів розробок, район, складність, протяжність маршрутів, характер дороги та основних перешкод, краєзнавчі об'єкти. При складанні збірки використані матеріали обласного конкурсу на кращу розробку паспортів туристсько–краєзнавчих маршрутів, екскурсій по рідному краю за 2004-2011 р., який проводився в рамках виконання обласної програми «Патріот Луганщини» та Регіональної цільової програми розвитку дитячо-юнацького краєзнавства у Луганській області на 2010-2013 Автори, маршрути яких увійшли до збірки, працюють вчителями шкіл, керівниками гуртків центрів туризму і краєзнавства, станцій юних туристів, інших позашкільних закладів області. Вони мають багатий досвід керівництва подорожами з учнівською молоддю. Маршрути, які вони пропонують, апробовані на практиці у походах по рідному краю. Нагадуємо, що при проведенні мандрівок з учнями та студентами необхідно користуватись "Правилами проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України" (наказ Міністерства освіти і науки України від 24.03.06 №237). При проходженні ділянок з обмеженим режимом відвідування (прикордонна зона, заповідники, т. ін.) необхідно мати дозвіл відповідних органів влади. Більш детальну інформацію про маршрути, які включені до збірки, можна отримати в маршрутно-кваліфікаційній комісії Луганського обласного центру дитячо-юнацького туризму і краєзнавства. ПІШОХІДНІ Мршрути 1 категорії складності1. Туристсько-краєзнавчий поход-експедиція «Зелені і голубі перлини Лутугинського і Антрацитівського районів»Шамала Михайло Михайлович, вчитель Фабриченської ЗОШ Лутугинського району, Сурженко Роман, учень Першозванівської ЗОШ. Район подорожі: Лутугинський, Краснодонський, Антрацитівський райони. Час проведення: квітень-травень, червень-липень, серпень-вересень. Нитка маршруту: с. Першозванівка - балка Глибока - Медвежанське водосховище - балка Плоска - с. Кам'янка - балка Козацька (Мечетна) - Кам'янське водосховище - с. Ребрикове - урочище Зеленодольське - урочище Лоби - річка Вільхова - балка Вільхова – «Музей партизанської слави» - с. Маломиколаївка - Єлизаветівське водосховище - Золота балка - балка Великий Ключ - с. Мала Юр'ївка - балка Західна - Успенське водосховище - Лутугинське водосховище - балка Круглік - с. Оріхівка - р. Луганчик - с. Шовкова Протока - балка Оріхова - с. Першозванівка. Довжина маршруту: 154 км. Тривалість подорожі: 9 днів. Пам'ятники історії на маршруті: Храм Святого Апостола Андрія Первозванного (с. Першозванівка), музей хліба (с. Першозванівка), краєзнавчий музей (с. Першозванівка); каплички Мулика Миколи Івановича (с. Кам'янка); Музей партизанської слави (с. Маломиколаївка), шкільний музей с. Іллірія, батьківщина Порфирія Іванова (с. Оріхівка), краєзнавчий музей (школа с. Оріхівка). Природні пам'ятники на маршруті: Балка Козацька (Мечетна), урочище Зеленодольське, урочище Лоби, Золота балка, балка Західна, Гола скеля, балка Оріхова. План маршруту
Технічний опис маршруту 1-й день Село Першозванівка було засновано в 1766 році і до 1815 року мало назву Кузькіно. Заселення почалося після того, як поміщик Сомов поселив на цій території кріпосних селян яких виміняв на собак. Поміщик жив у с. Сомово, яке зараз має назву Кам'янка. До території господарства Сомова входили села Кузькіно, Новосвітлівка, Олександрівка, Успенка, Церковне, Кам'янка. Дерев'яна церква в с. Кузькіно згоріла, а на її місці був збудований храм святого апостола Андрія Первозванного. Тоді село Кузькіно було перейменовано у с. Першозванівка. На той час село складалося з 230 селянських дворів, в яких проживало 1170 чоловік. Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. 19 квітня 1942 в село ввійшли німецькі загарбники. Окупація продовжувалась до 13 лютого 1943 р. В лісах біля села діяв партизанський загін. У братській могилі, що стоїть в центрі Першозванівки, поховано 58 воїнів, які поклали своє життя за визволення села. Сучасна Першозванівка - це велике мальовниче село, газифіковані будинки. На території знаходиться середня школа, дитсадок, храм Святого Апостола Андрія Первозванного, який відбудовується і відновлює свою роботу. Перший об'єкт нашої експедиції - балка Глибока. Щоб потрапити до неї, переходимо залізну дорогу Родаково - Ізваріно і прямуємо на схід, поволі підіймаючись вгору. Балка виправдовує своє ім'я, особливо у середній та нижній частині. По днищу балки протікає струмок, який живлять 5 джерел, і який несе свої води до р. Луганчик. Балка простяглась на 3,5 км з півдня на північ. Продовжуємо свій шлях на південний схід. Залишаємо зліва с. Верхня Краснянка і по мосту переходимо р. Велика Кам'янка. Ширина її у цьому місці до 7 м, глибина - 1,5-2 м. Підіймаємось угору і через 2 години перед нами відкривається панорама Медвежанського водосховища. Проходимо сосняк і на лівому березі на галявині розбиваємо табір. Поруч, на відстані 20 м - джерело. 2-й день Йдемо на південь вздовж р. Медвежа, ліві схили якої розрізані ярами майже через кожні 30-50 м. Терен, глід, яблуні, шипшина утворили невеличкі балки, які простягнулися вздовж річки, і все це - балка Плоска. Проходимо територію колишнього дитячого оздоровчого табору. Поруч з табором 3 джерела. Не доходячи до лінії електропередач, повертаємо на схід. Місцевість пересічна. Зрідка зустрічаються горицвіт волзький, тюльпан дібровний, сон чорніючий. Підйом закінчився, і перед нами відкривається долина р. В.Кам'янка. Йдемо вздовж балки Дубова, яка простягнулась зі сходу на захід. На підході до с. Паліївка долина річки В. Кам'янка захищена скелястими виходами, які місцеві жителі називають Воронячою грядою. З півночі в долину річки відкривається балка Цілюща. Має таку назву тому, що в цій балці є три джерела, і два з них беруть свій початок з під коренів дуба. На декілька хвилин заходимо до с. Кам'янка, щоб ознайомитися з визначними пам'ятками. Переправившись по колоді на правий берег р. В.Кам'янка, підіймаємось на гору Козацьку, яка вкрита пухнастими дзвониками - сон-травою (соном чорніючим). Перед нами з'являються каплички. Опускаємось в долину р. Мечетна і, переправившись по трубі на правий берег цієї невеличкої річки, розбиваємо на галявині табір. Поруч, на відстані 30 метрів Кришталеве джерело. Після обіду ми в гостях у цікавої людини, Мулика Миколи Івановича, який збудував собі дім на північному схилі балки Мечетна, збудував каплички і пропагує здоровий спосіб життя, тобто злилась в одне ціле з природою: кожного ранку обливається холодною водою з Кришталевого джерела, своїми руками вирощує овочі. На схилах висоти Козацької розбила сад. 3-й день Йдемо вздовж річки Мечетна на захід. Річка Мечетна є правою притокою річки В.Кам'янка. Справа - скелясті виходи висотою 30-40 м., які простягнулися вздовж річки на 1,5 км. Саме вони є водорозділом долин річок Мечетна і В.Кам'янка. Правий берег пологий. Ширина річки від 3,5 до 5 м. Через 1 км підіймаємось догори - і перед нами відкривається панорама Кам'янського водосховища. Від висоти 195,7 по водорозділу йдемо на південь. Зліва - балка Мечетна, яка простягнулась майже на 10 км. Справа, на західному боці Кам'янського водосховища, розкинулись балки Довга, Дукатик, Скеляста, Попова. По всьому водорозділу - угрупування сону чорніючого, гіацинтіка Паласу. Зрідка зустрічається тюльпан гранітний, горицвіт волзький. Висота 232,9. Починаємо спуск у південно-західному напрямку. Переправу здійснюємо у верхів'ях балки Мечетка. Балка Мечетка простягнулась зі сходу на захід на 4,5 км. По ній протікає невеличка річка. Впадає вона в р. В.Кам'янка. Далі обираємо північно-західний напрямок. Залишаємо зліва балку Ольховатка (довжина 1,5 км.). Заходимо у с. Ребриково, через яке проходить автотраса Антрацит-Луганськ. Ребриково славиться своїми цілющими джерелами. Далі продовжуємо шлях по водорозділу р. М.Кам'янка і В.Кам'янка на захід по ґрунтовій дорозі. Справа - долина річки В.Кам'янка. Береги річки безлісі, де-не-де біля води зустрічаються верби. Спускаємось до річки, переправляємось за допомогою поваленого дерева, і ґрунтова дорога приводить нас до с. Зеленодольського. Раніше воно називалось Щотове. Тепер знову йому повернули старовинну назву, бо раніше, у XVII віці, цю місцевість називали Зеленим долом. І це справді так, тому що зелене море байрачного лісу простягнулось вздовж річки майже на 8 км. В центрі села - братська могила, в якій поховано 115 наших співвітчизників, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Проходимо село в західному напрямку. Ґрунтова дорога приводить нас до броду через р. В.Кам'янка. Табір можна розбити в балці Страшна, по днищу якої протікає невелика річечка, яку живлять декілька джерел. 4-й день Переправляємось через струмок біля джерела і йдемо на захід. Виходимо на просіку, а далі через балку Козача по стежці, яка приводить нас до бази відпочинку геологів м. Антрациту. На території став, водоспад, сауна, вагончики для відпочиваючих. Залишаємо базу і починаємо спуск до р. В.Кам'янка. Ширина її на відрізку від с. Зеленодольського до с. Колпаково становить 2 - 4 м., глибина місцями сягає 2 м. Схилові ліси правого берега (балки Страшна, Козача, Довга, Дубова) з дуба звичайного, в'яза листуватого, дикої яблуні і груші. У зниженнях і лощовинах зустрічаються кущі терена, шипшини, клен татарський, бруслина (бересклет) бородавчаста, зрідка - ожина. На верхів'ях схилів у рослинному покриві переважають різні види ковили (пухнастолиста, волосиста, українська), типчак, чебрець звичайний, илінн пісковий, материнка звичайна, безсмертник однолітній та інші види степового різнотрав'я. На схилах ярів і балок поширені степові чагарники: карагана кущова, терен степовий, мигдаль низький, таволга Литвинова. Багато барвінку малого, глоду українського, звіробоя звичайного, конвалії звичайної кропиви дводомної, лопуха павутинистого, пижмо звичайного, суниць лісових, цикорія дикого, шипшини. Йдемо вздовж лівого берега річки на захід по балці Кам'янка. Виходимо на відкриту місцевість - до південного підніжжя гори Куца. З протилежного боку - став. На горі Куца угрупування сону чорніючого. Зустрічаються поодинокі екземпляри гіацинтіка Паласа. Ґрунтова дорога виводить нас до будинку-інтернату для престарілих та інвалідів, веде нас мимо дитячих оздоровчих таборів "Солов'їна роща" (з західної сторони), та "Лісні простори" (зі східної). Переходимо автотрасу Красний Луч - Червона Поляна і піднімаємося угору, на захід, вздовж русла річки В.Кам'янка до водосховища, збудованого в місці злиття двох струмків. Перший, більш східний струмок, бере свій початок із джерела, який знаходиться в 4 кварталі урочища Лоби, другий струмок - з джерела, яке знаходиться на межі 1 кварталу і поля. Табір розбиваємо біля східного джерела. 5-й день Йдемо у північно-західному напрямку. Ґрунтова дорога приводить нас на околицю ст. Колпаково. Переходимо автотрасу Іванівка - Червона Поляна, повертаємо на північ і йдемо вздовж лісосмуги близько 5 км. Потім повертаємо на захід і йдемо навпростець через поле до балки Західної, яку ще називають Пасічною. У верхів'ях - невеликий став. Західний схил рясно вкритий рястом ущільненим, проліскою сибірською, східний - рястом Маршала, серед якого гордовито стоять поодинокі сонячні корони тюльпана дібровного. Продовжуємо йти в тому ж напрямі навпростець. Місцевість пересічна: багато невеличких ярів, по схилах яких багато шипшини, глоду, диких яблунь. Виходимо до водосховища Нижнього. На західному березі - турбаза, схил укритий дубами, в'язом та глодом. Східний берег - глинистий, голий, біля берега - скелясті виходи. Окрасою водосховища є водоспад Іскристий. Йдемо на північ вздовж лівого берега. Зліва - скелясті виходи, з під яких сочиться вода, і тому треба бути уважним: зустрічаються просідання, зсуви. Балка Вільхова середньої прохідності, але доволі часто трапляються ділянки, які густо заросли в'язом, кленом, бересклетом, бузиною. Закінчується балка Вільхова і ми повертаємо на захід. Ґрунтова дорога приводить нас до Партизанської стоянки. Меморіал партизанської слави - це музей під відкритим небом, де все зроблено руками учнів м. Красний Луч, Петровське, смт. Іванівка, с. Маломиколаївка, а також учнями Лутугинського району - членами клубу "Подвиг". Табір розбиваємо на відстані 200 м від Партизанської стоянки, на галявині. Поруч - джерело і криниця. Саме в районі балки Партизанська на південних схилах зустрічається тюльпан змієлистий, а ранньою весною всі схили і галявини укриті шафраном сітчастим. Така велика кількість первоцвітів пов'язана з тим, що територія цих балок оголошена заповідною: категорично заборонений збір будь-яких представників флори, а розпалювати багаття дозволено тільки в визначених для цього місцях. З лікарських рослин багато суниці лісної, терну, шипшини, глоду, материнки, звіробоя. 6-й день По партизанській стежці піднімаємось до меморіалу ''Зірка", який збудовано біля автотраси Донецьк-Луганськ. Наш шлях далі на північ вздовж автотраси до с. Маломиколаївка. В центрі - братська могила, в якій поховано 2400 солдатів, сержантів і офіцерів Радянської Армії, загиблих в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Переходимо міст через р. Вільхова, і далі наш шлях у північно-західному напрямку. На жаль, пройти вздовж русла неможливо - надмірне зволоження грунту і - свійські городи, які простягнулися вздовж річки майже на 1,5 км. Виходимо на ґрунтову дорогу, яка приводить нас до Єлизаветівського водосховища. Золота балка поступово відкриває перед нами свої таємниці: 9 джерел, три невеличких водоспада. На західному схилі - окраса Донбасу - тюльпан Шренка. Поруч - скелясті виходи, угрупування мигдалю низького. Далі йдемо навпростець через поля, яри у північно-західному напрямку. І вже вкотре наш шлях перетинає р. Вільхова. Село Мало-Юр'ївка: Табір розбиваємо у середній частині б. Великий Ключ, яка простягнулась з заходу на схід майже на 5 км. 7-й день По містку переходимо через р. Вільхова і далі йдемо на схід, підіймаючись поволі угору. Ось і балка Довга, яка відкривається в долину р. Вільхова. Зі сходу с. Іллірія. Балка Довга є пам'ятником природи місцевого значення, а саме геологічним пам'ятником, який відомий геологам всього світу - в 1975 році в цій балці побували учасники Міжнародного геологічного конгресу. Не менш цікавим об'єктом для досліджень є водоспад в верхів'ях балки, який падає з висоти трьох метрів. Це справжня перлина нашого краю. Коротка зупинка на місці злиття балок Західна і Совина, які відкриваються в долину р. Вільхова в районі селища Новопавлівка. В селі є неповна середня школа, дитячий християнський оздоровчий табір "Руки дружби". Біля табору стариця річки Вільхова. В ній багато риби. В районі балки Західна цвітуть сон чорніючий, ірис низький, знайдено два угрупування мигдалю низького. В самій балці - ряст Маршала, ряст ущільнений, тюльпан дібровний. Зустрічаються поодинокі екземпляри медунки вузьколистої. Далі нас шлях у південно-східному напрямку по водорозділу. Переходимо автотрасу Р-272 у районі хутора Мирного. За хутором Мирним - балка Водяна, яка простягнулась зі сходу на північ на 3,5 км. По ґрунтовій дорозі підіймаємось вгору - і перед нами панорама Успенського водосховища. Табір розбиваємо на лівому березі р. Суха Ольховатка, яка несе свої прозорі води до Успенського водосховища, на галявині біля цілющого джерела (до гирла близько 300 м.). 8-й день Йдемо на схід. Переправа через річку Суха Ольховатка, стежина, ґрунтова дорога. Зліва профілакторій "Парус", водосховище, справа - штучні насадження (дуб, сосна звичайна акація). Автотраса Червона Поляна - Луганськ. Обходимо дачі зі східної сторони і далі йдемо північно-східному напрямку. Місцевість пересічна: яри, круті схили, лісополоси. Інколи нашому шляху зустрічаються місця, незаймані людиною, де можна зустріти горицвіт волзький сон чорніючий, фіалку запашну, тюльпан дібровний. Завертаємо на ґрунтову дорогу і далі йдемо у північному напрямку. Дорога виводить на до дач Лутугинського заводу прокатних валків. Починаємо спуск по шосе. Зліва - скелясті виходи. Раніше, в 70-х роках, тут був кар'єр. Лутугинське водосховище. Збудоване на початку 70-х років. Поповнюється за рахунок дощів, весняної повені, навколишніх джерел та вод річки Суха. Водосховище з трьох боків оточено дачами, з четвертої - штучні насадження з акації, дуба, клена. Воно є улюбленим місцем відпочинку жителів району. Залишаємо справа дорогу до с. Лісне, проходимо міст і повертаємо на схід. Далі наш шлях проходить вздовж русла річки Суха. Село Лісне. На північній окраїні - дві балки: Дубова (в народі - балка Лісова) та Довга. В районі балки Довга відновлюються угрупування ковили, сону чорніючого, на схилі - тюльпана змієлистого. В самій балці на північних схилах і галявинах зустрічається шафран сітчастий. Залишаємо за собою село і продовжуємо свій шлях вздовж річки Суха у східному напрямку. 9-й день Вздовж балки Осинової, яка простягнулась у південно-східному напрямі, виходимо до колишньої шахти "Ленінка" (її закрили у 1988 р.). Спускаємось до р. Луганчик і йдемо вздовж її лівого берега на північ. Річище звивисте, природне. Рослинний світ представлений вербою, бузиною трав'янистою, в'язом, вільхою чорною. В деяких місцях до річки підійти неможливо - заважають чагарники. Зліва - скелясті виходи, які в деяких місцях піднімаються догори на 10-15 метрів. Проходимо через с. Шовковий проток, яке простягнулось вздовж річки майже на 1,5 км. Ріка Луганчик має середню ширина її 2-3 м, глибину - 80-90 см. Лівий схил більш крутий, зрізаний ярами і балками; правий - переважно пологий. Збагачує Луганчик його притока - річка Оріхова, що тече через балку Вили (Оріхова). Береги цих малих рік поросли вербами, вільхою, осиками, кленами, тополями, бузиною, терном, верболазом. Весною коло річки квітнуть ряст, проліски, фіалки, тюльпан дібровний. Повертаємо на схід і по дорозі піднімаємося до траси Ровеньки - Луганськ. Переходимо її - і навпростець, на схід, до балки Вили (Оріхова). Балка Вили (Оріхова) простягнулась у північно-східному напрямку майже на 10 км. По її днищу протікає р. Оріхова, обидва береги обривчасті. Зі сходу в долину б. Оріхова відкривається балка Ельба, яка славиться своїми цілющими джерелами. Рослинний світ балки заслуговує на увагу. Різнобарвним килимом вкривають днище і схили балок проліска сибірська, пшінка весняна, ряст ущільнений, ряст Маршала, анемона жовтецева, тюльпан дібровний тощо. На схилах цвіте проліска сибірська, ряст ущільнений, поодиноко зустрічаєте тюльпан дібровний. На відкритих місцях і галявинах - шафран сітчастий. Багато пшінки весняної, зрідка - анемона жовтецева. На західних схилах - угрупування сону чорніючого багато шипшини, зрідка - глод. Свій табір розбиваємо біля Голої скелі. У підніжжя Голої скелі - галявина, яка весною майже вся укрита шафраном сітчастим. Закінчується маршрут в с. Першозванівка, звідки до м. Луганська , або м. Лутугине можна доїхати автобусом або дизель-поїздом. Схема маршруту  2. Туристско-краеведческий маршрут 1 категории сложности «По пещерным монастырям Луганщины»Манюкова Ольга Николаевна, руководитель кружков Луганского областного центра детско-юношеского туризма и краеведения. Район похода: Новопсковский, Белокуракинский, Сватовский районы. Нитка маршрута: г. Новопсков – х. Иково – х. Осиново – п. Лизино – г. Белокуракино – с. Павловка – п. Маньковка – с. Преображенное – о.п. Берестовая – с. Куземовка. Протяженность активной части: 134 км. Продолжительность: 9 – 10 дней (с учетом краеведческой работы). Рекомендуемый возраст участников с 12 лет. План маршрута
Техническое описание маршрута 1 день Маршрут начинается от автостанции г. Новопсков. Движемся вдоль главной проезжей магистрали в северо-западном направлении по левой стороне улицы до краеведческого музея. Экскурсия по программе музея. Далее в южном направлении по улицам Новопскова к школе, посещаем музей С. Есенина. От школы в том же направлении идем к скважине с минеральной водой (по пути можно увидеть старинную хату, крытую соломой), далее переходим через р. Айдар по мосту. За мостом поворачиваем на запад и через 500 м. входим в хутор Иково. Осматриваем остатки пещерного монастыря, поднимаемся на гору Пристенок. На горе можно поискать места запасных выходов из монастыря. На хуторе красивый резной колодец. На ночлег можно остановиться у реки, питьевую воду брать из колодца. 2 день Движемся в северном направлении на хутор Осиново, осматриваем памятник геологии Осиновские пески, далее по грунтовой дороге поднимаемся в гору в западном направлении. Движемся по дороге в западном, затем северном и северо-западном направлении до асфальтированной дороги х. Осиново - г. Белокуракино. По этой дороге идем до поселка Лизино. 3 день От п. Лизино идем в западном направлении по асфальтированной дороге (4 км) до ее поворота на юго-запад и далее на запад до г. Белокуракино, обходя с севера овраги. В городе посещаем Белокуракинский краеведческий музей. Из г. Белокуракино выходим в С-З направлении, проходим водохранилище, затем идем на север до с. Павловка (7 км). Проходим через село. Становимся на ночлег у р. Белая между селами Павловка и Курячовка. 4 день От стоянки идем в западном направлении до асфальтированной дороги, поворачиваем налево к пос. Рудово. Далее наш путь в Ю-З направлении до п. Поповка. Через 2 км поворачиваем с асфальтированной дороги на юг и по грунтовой дороге идем до п. Шовкуновка. Затем по асфальтированной дороге движемся в западном направлении до п. Маньковка. Ночлег в районе ставка. 5 день От п. Маньковка идем по асфальтированной дороге в западном, юго-западном направлении до пос. Павловка, далее на запад вдоль оврага 4 км. до грунтовой дороги, идущей с севера на юг. Пересекаем ее и движемся в западном направлении, используя дороги вдоль посадок, до трассы г. Сватово - Нижняя Дуванка. Ночлег на берегу р. Красной рядом с с. Преображенное. 6 день Обходим с. Преображенное с северной стороны, движемся на запад до конца села и далее вдоль р. Кобылка 2 км. в западном направлении до соединения долины реки с оврагом. Долина реки поворачивает на С-З, а мы движемся по оврагу на запад 300 м, справа на склоне появляется лес. В этом лесу находится Преображенский пещерный монастырь. Осматриваем остатки монастыря и его окрестности. Рядом с монастырем ставим свой лагерь. Родник находится возле р. Кобылка (400 м в сторону с. Преображенное). Пройдя от места стоянки в западном направлении 4-5 км можно осмотреть памятник геологии Куземовский яр. 7 день От Преображенского монастыря движемся на С-З по грунтовой дороге до западной околицы с. Наугольное. Асфальтированная дорога на с. Куземовка идет в Ю-З направлении и пересекает болото, мы же идем по старой дороге в С-З, западном направлении до асфальтированной дороги из с. Куземовка в с. Владимировка. Пересекаем эту дорогу и попадаем в лесной массив близ остановочного пункта железной дороги Берестовая. В годы войны в этом лесу размещался партизанский отряд. Ночевку организуем в непосредственной близости от станции. Вода на станции. 8 день Осматриваем окрестности пещерного Девичьего монастыря, место базирования партизанского отряда. Движемся в Ю-В затем в Ю направлении до с. Куземовка – конечного пункта нашего путешествия. Отсюда на автобусе можно доехать до г. Сватово. Схема маршрута   3. Туристсько-краєзнавчий маршрут «Місцями боїв 7- го гвардійського кавалерійського корпусу»Губанов Борис Олексійович, керівник гуртків Алчевського дитячо-юнацького центру туризму, екскурсій та краєзнавства. Район подорожі: центральна частина Донбасу, Луганська та Донецька області. Терміни проведення: травень – вересень. Вид туризму: пішохідний. Нитка маршруту: м. Алчевськ - смт. Селезнівка – с. Новоселівка - с. Байрачки - с. Софіївка - смт. Чорнухине - с. Стрюкове - смт. Фащівка – смт. Запоріжжя - с. Артема - м. Петровське - музей «Партизанська стоянка» - смт. Штерівка - с. Солнєчноє - с. Єлізаветівка - сел. Іллірія - б. Довга - с. Бугаївка - м. Алчевськ Довжина маршруту: 132 км. Рекомендована тривалість – 9 днів. Ідея маршруту полягає в проходженні місцями боїв 8-го кавалерійського корпусу (у подальшому перейменованого у 7-ий гвардійський кавалерійський корпус), який у лютому 1943 року здійснив рейд по тилам німецько-фашистських військ. Цей рейд розпочався із району сел. Іллірія у напрямку залізничного вузла Дебальцеве. Найжорстокіші бої були за станцію Баронська, в смт. Чорнухіне та під час виходу корпусу із рейду в районі с. Малоюр’івка, сел. Штерівка. За час рейду корпус знищив понад 12 тисяч солдатів та офіцерів ворога, 28 танків, 70 мотоциклів, 50 гармат, 35 мінометів, 54 кулемета, 2 бронепоїзда, ешелон з пальним, 20 паровозів, ешелон з танками, ешелон з літаками, 2 ешелони з артилерією, 3 ешелони з автомашинами. Частини корпусу звільнили 1480 військовополонених, зруйнували 6 вузлів зв’язку, спалили 30 складів, підірвали 3 мости та в 36 місцях зруйнували залізницю. На тривалий строк був перерваний рух на залізничних лініях Дебальцеве-Ворошиловград, Дебальцеве-Петровеньки, Дебальцеве-Попасна. Завдяки активним діям корпусу по знищенню частин та з’єднань німців було звільнено Ворошиловград. За даними деяких джерел втрати 7-го ГКК під час цього рейду склали 2500 загиблих, поранених та таких, що зникли без вісті. Під час походів у 2009 та 2010 роках місцями героїчного Дебальцевського рейду ми бачили поховання загиблих бійців і командирів корпусу. Кількість похованих значно менше, ніж вказано вище. Пізніш ми дізнались про міжнародну акцію «Дорогами славних конників», яка була реалізована по гранту Президента Республіки Башкортостан діячам культури та мистецтва. Акція проходила з 29 вересня по 7 жовтня 2009 року та присвячувалась 110-ій річниці з дня народження національного героя Башкортостану командира 112-ї (16-ї гвардійської) кавалерійської дивізії генерал-майора М. М. Шаймуратова. Ми також дізнались, що, за згоди керівництва республіки, Кармоскаліньський район, де народився М. М. Шаймуратов, та Луганщина, де він загинув, стали побратимами. Виникла ідея здійснити похід по всіх місцях боїв 7-го ГКК у Дебальцевському рейді, фотографувати та зробити схему поховань загиблих. Після проходження маршруту та реалізації нашої ідеї стало зрозуміло, що одного такого походу замало. Ці дослідження необхідно продовжити. Тому ми пропонуємо тим, хто цікавиться історією цього рейду, доповнити те що зроблено нами і, таким чином, відтворити правдиву інформацію про події того часу, за можливістю надати родичам загиблих відомості про місця знайдених поховань, передати до музею 112-ї (16-ї гвардійської) кавалерійської дивізії, Алчевського міського краєзнавчого музею та шкільних музеїв м. Алчевськ зібрані матеріали. План маршруту
Технічний опис маршруту 1 день Від алчевської автостанції перетнути автомобільну дорогу Е 40 М-04, йти через м. Перевальськ у південному напрямку до районної лікарні, далі вниз по ґрунтовій дорозі, потім стежкою, перетнути мостом р. Біла. Вулицею смт. Селезнівка – до церкви. Далі повз братську могилу та пам’ятник радянським воїнам напрямком на захід перейти на лівий берег р. Біла. Лівим берегом річки – через сел. Ящикове до с. Новоселівка. Пройти село до північно-західного краю. Тут є гарна галявина для біваку. Вода – у колодязі, що поряд. Дров достатньо. 2 день Від місця ночівлі йти загальним напрямком А 270° через пагорби та балки. Із західного схилу висоти 235 м. видно залишки птахо-товарної ферми, які є добрим орієнтиром. Йти 100 м. лівіше цих руїн, потім від місця, де лінія електропередачі перетинає дорогу, що з’єднує с. Малоіванівка з трасою, йти праворуч ЛЕП степовою дорогою. Південно-східним краєм сел. Байрачки пройти до стежки на с. Софіївка. Пройти селом, потім дорогою, що проходить вище ставків. Від місця, де дорога повертає праворуч, звернути ліворуч до дамби і йти стежкою берегом ставка, потім – уверх лісом, перетнути балку. Пройти повз дитячий табір «Горняк», далі – у напрямку смт. Чорнухіне, йти його крайньою вулицею, залишаючи селище ліворуч, до братської могили і пам’ятника загиблим воїнам-кавалеристам. Далі тримати напрямок на церкву. Залишити церкву ліворуч, йти вулицею до виходу із селища. Дорогою з твердим покриттям, потім трасою до витоків р. Міус. Тут на галявині розбиваємо бівак. Дров достатньо, питна вода тече зі свердловини, що поряд. 3 день Із району свердловини йти лісовою стежкою за течією р. Міус. Стежка виводить до криниці і закінчується. Піднятися у напрямку траси. Рослинність тут напівпроходима. Тому вийти на відкриту місцевість. Степовою дорогою йти до дороги, що йде від траси. Звідси іти стежкою південним напрямком, дійти до ставка, який обійти праворуч, пройти дамбою. Стежка скінчилась, тому йти степом за течією р. Міус, її лівим берегом. Дійти до струмка, який є лівою притокою річки. На лівому березі струмка – селянське господарство. Тут можливо відпочити, набрати в криниці води. Перейти містком р. Міус, тримати південний напрямок ярами та пагорбами до с. Стрюкове. Місце ночівлі – за південним краєм села. Дров достатньо, вода в сільському колодязі. 4 день Перейти містком р. Міус (нижче за течією від містка, який позначений на мапі – його немає). Далі стежки немає. Обійти лівіше лісом пагорб, піднятися наверх і йти степом напрямком А 45° до смт. Фащівка. Від північно-східного краю селища – польовою дорогою йти до траси, яку перетнути і йти дорогою з твердим покриттям до східного краю смт. Запоріжжя. Через 200 м. повернути праворуч на польову дорогу, яка веде до балки. Далі спуститись в балку дбайливо упорядкованою стежкою. Перетнути балку та вийти з неї, йти степовою дорогою 1 км., спуститись у наступну балку. Тут чудове місце для ночівлі, яке називають «Три дуби». Вода тече із свердловини, дров достатньо. 5 день З балки виходити у східному напрямку. Йти степом у тому ж напрямку, потім – балками, які створюють витоки р. Міусик, та вийти до братської могили та пам’ятника радянським воїнам на західному краю м. Петровського. Далі йти містом через сквер Башкірських кінників, до братської могили, де поховані генерал-майори Дудко і Шаймуратов, офіцери та бійці 7-го ГКК. Далі тримати напрямок на південь, пройти через східну частину м. петровське у верхів’я сусідньої балки. На східній стороні балки – зручна галявина для ночівлі. Струмок, який біжить балкою, бере початок від свердловини, тут брати воду; дров достатньо. Поряд знаходяться будівлі бувшого піонертабору ім. З.Космодемьянської. 6 день Від бівака вийти на дорогу, що з’єднує дитячий табір із трасою, вийти на трасу, йти у напрямку м. Петровське 800 м. до високовольтної ЛЕП, яка перетинає трасу. Від траси йти у напрямку А 225° степовою дорогою вздовж ЛЕП до Могили Мечетної. 7 день Йти повз дитячий табір, села Ковильне та Степне (на мапі М-37-138 назви цих сіл вказані помилково) польовою дорогою до траси. Далі – трасою 500 м. до поховання та пам’ятника воїнам 7-го ГКК. Повернути у напрямку сел. Штерівка, йти на орієнтир – трубу Штерівської ТЕС. Пройти селищем у північному напрямку, потім крайньою вулицею на захід, йти на північ 1,5 км. до братської могили і пам’ятника воїнам 7-го ГКК. Звідси повернути на с. Єлізаветівка, йти степовою дорогою до дороги з твердим покриттям, яка з’єднує Штерівку і Єлізаветівку. Цією дорогою перейти на східний берег Єлізаветівського водосховища. Від р. Ольхова пройти берегом водосховища 2 км. Тут у Золотій балці стати на ночівлю. Вода у криниці, дров достатньо. 8 день Йти напрямком А 345° до виходу на степову дорогу між с. Єлізаветівка і сел. Іллірія близько 3-х км. Далі – цією дорогою до сел. Іллірія. Від селищної ради йти вулицею у південно-західному напрямку до містка через р. Ольхова. Перейти річку, йти вулицею, яка стає степовою дорогою, на захід. Після того, як дорога змінить напрямок, йти степом на захід. Піднятись на гребінь, з якого видно балку Довгу. Йти степовою дорогою західним краєм балки від її початку 300 м. Тут упорядкована для стоянки галявина. Вода в криниці, до якої веде викладена каменем стежка. 9 день Піднятись на курган, що на півночі. Тут археологічні розкопки «Мергелева гряда». Йти степом, перетинаючи балки, напрямком А 286°, вийти в сел. Бугаївка до братської могили та пам’ятника загиблим у Великій Вітчизняній війні воїнам. Йти у напрямку Ісаківського водосховища, перейти мостом р. Біла, йти через м. Перевальськ до м. Алчевськ. Схема маршруту  Джерела інформації - Ефремов А. В. История Луганского края. Луганск. «Альма-матер». 2003. - Боевой путь 7 ГК Брандербургского ордена Ленина Краснознаменного ордена Суворова корпуса в Великой Отечественной войне. Москва. Воениздат. 1984.  Пам’ятник загиблим воїнам 7-го ГКК. Сел. Чорнухіне М  еморіальна дошка на місці загибелі командира 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії 7-го ГКК генерал-майора М. М. Шаймуратова (поблизу сел. Штерівка) Мергелева гряда З  а розмірами площі, кількістю і складністю кам’яних сакральних споруд Мергелева гряда не має аналогів серед подібних у Європі. Мергелева гряда – це комплекс монументальних споруд IV – III тисячоліття до н. е. Основні з них – мавзолей, погребальний курган і культово-сакральне святилище. Воно і є найбільш цікавим для дослідників і туристів. Побудоване святилище з вертикально розташованих могильних плит. Поховання зосереджені в центрі по колу, а від них простягаються кам’яні алеї, що нагадують обриси сонячних променів. Мавзолей площею тридцять квадратних метрів датується п’ятнадцятим – шістнадцятим сторіччями нашої ери. Об’єкт нагадує за будівлею могили, в яких ховали подорожуючих іранців. Комплекс вважатися значним надбанням культурної та історичної спадщини не тільки Луганщини, а й всієї України. Сива давнина приховала ознаки народів, що в різні часи населяли цю місцевість. І першими з них ймовірно були іранці. Тут все залишається таким як і тисячі років тому. На території сакрального мистецтва і досі ростуть близько п’ятдесят видів рослин, що занесені до Червоної книги. Мергелева гряда – рідкісне місце збереження первозданної природи і культових пам’яток наших прадавніх предків. Могила Мечетна Могила Мечетна (367,1 м над рівнем моря) – найвища точка Донецького кряжу та всієї ліво-бережної України. На думку археологів це могильник, до складу якого входить що-найменше шість курганів. Могила є пам’ятником історії та культури і внесена у Державний реєстр нерухомих пам’ятників. Крім того, вона фактично розуміється і як ландшафтний пам’ятник. Садиба Мсциховського Садиба Мсциховського – унікальний архітектурний комплекс 19 століття, знаходиться у селищі Селезнівка неподалік від Алчевська та Перевальська. Казимір Мсциховський, засновник селища та останній господар садиби, був статським радником та інженером-шляховиком. Під його керівництвом були збудовані основні будинки садиби – панський дім (архитектор Сергій Гингер) і храм на честь Св. Олександра Невського (архітектор Лев Руднєв).  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
