Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни право соціального забезпечення
 Скачать 165.89 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИСемінарські заняття проводяться за всіма основними темами, які передбачені навчальною програмою, у формі співбесід, дискусій з питань, що виносяться на розгляд за конкретною темою, аудиторних конференцій, запитань та відповідей, ділових ігор, вирішення проблемних ситуацій та практичних завдань тощо, а також аналізу узагальнень юридичної практики. Плани семінарських занять включають основні питання тем, які виносяться на розгляд. До кожної теми подається список рекомендованої літератури та типові практичні завдання. Під час проведення занять рекомендується використовувати також матеріали практики. У процесі проведення семінарських занять студенти вирішують такі основні завдання:засвоєння теоретичних положень науки права соціального забезпечення; засвоєння норм чинного законодавства; одержання навиків застосування у практичній діяльності одержаних знань і норм права соціального забезпечення. На семінарських заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами теорії права соціального забезпечення з відповідних питань, змісту норм законодавства, відпрацьовуються практичні навички у вирішенні конкретних завдань. Перевірка знань студентів здійснюється також у формі написання самостійних аудиторних та домашніх робіт, підготовки та захисту рефератів. Розв'язуючи ситуації, студент повинен навчитися відшуковувати необхідні правові норми в кодексах і збірниках законів, правильно застосовувати їх при вирішенні конкретних питань, а також вміти викласти результат проведеної роботи в належній формі - скласти проекти договору, постанови органу управління, рішення загальних зборів чи правління підприємства, протесту прокурора, відповіді на скаргу від імені органу державного управління і т. ін. Практичні заняття — найефективніша форма самостійної роботи студентів. При підготовці до них студент повинен: — вивчити і засвоїти відповідну тему за підручником, а також спеціальну літературу, рекомендовану програмою і викладачем; — вивчити і засвоїти записи, зроблені під час лекції та при опрацюванні літератури; — знайти і проаналізувати законодавчі та інші нормативні акти з даної теми, засвоївши назви нормативних актів, основні їх положення і рік видання. При підготовці до практичних занять необхідно користуватись, крім підручника, збірниками законодавчих актів, періодичними виданнями, в яких друкуються новоприйняті нормативні акти, журналами, де висвітлюються нові теоретичні питання права та практика його застосування. Важливе значення при підготовці до занять має також ознайомлення з практикою. Практичні заняття з права соціального забезпечення проводяться в такому порядку:
Вирішення задач на практичних заняттях повинно бути грамотним, достатньо повним і теоретично обґрунтованим з посиланнями на відповідні правові норми. На практичних заняттях студенти в спеціальному зошиті роблять записи щодо вирішення ситуацій Змістовий модуль 1Загальна частина ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Лекція ( 2 години) Поняття, мета, завдання права соціального забезпечення. Право на соціальне забезпечення одне з найважливіших конституційних прав громадян України. Предмет права соціального забезпечення. Поняття відносин щодо соціального захисту, відносин соціального забезпечення, соціально-страхових відносини та відносини, пов’язаних із встановленням юридичних фактів, що є підставою для реалізації особою права на соціальне забезпечення (процедурні відносини). Метод правового регулювання суспільних відносин в теорії права. Метод права соціального забезпечення - імперативний метод. Право соціального забезпечення як окрема галузь права. Система права соціального забезпечення Склад Загальної частини та Спеціальної частини. Система науки права соціального забезпечення та система навчальної дисципліни: «Право соціального забезпечення», система законодавства щодо соціального забезпечення. Роль держави у регулюванні справедливого розподілу доходів між працею і капіталом, у забезпеченні рівності і свободи громадян та турботи імущих та працюючих про неімущих та непрацюючих, для досягнення соціального миру і злагоди у суспільстві. Поняття «соціальна держава», історія розвитку ідеї соціальної держави з її орієнтацією на розвиток людини, створення для неї гідних умов для життя. Важливі міжнародно-правові акти світового та європейського рівня. Практичне заняття – 2 години. І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ. 1. Визначте спеціалізований орган державної виконавчої влади, що здійснює функції управління соціальним забезпеченням в країні:
2. Вкажіть правильну відповідь До предмету права соціального забезпечення входять такі майнові відносин:
3. Виберіть правильну відповідь. До предмета права соціального забезпечення входять такі основні групи соціальних відносин:
4. Виберіть правильну відповідь. Право соціального забезпечення – це:
5.Проаналізуйте правові норми. Як вони характеризують метод права соціального забезпечення?
6. Виберіть правильну відповідь. Юридична рівність як метод права соціального забезпечення передбачає наступне:
7. Вкажіть правильну відповідь. Соціальний захист – це:
8. Вкажіть правильну відповідь. Метою соціального захисту є:
9. Вкажіть правильну відповідь. Термін “соціальне забезпечення” закріплений у:
10. Вкажіть правильну відповідь. Соціальне забезпечення – це:
11. Вкажіть правильну відповідь. Право соціального забезпечення – це:
12. Вкажіть правильну відповідь. Право осіб на соціальне забезпечення закріплено в Конституції України у наступних статтях:
13. Вкажіть правильну відповідь. Метою соціального забезпечення є:
14. Вкажіть правильну відповідь. Метод права соціального забезпечення визначається як сукупність наступних способів юридичного впливу на суспільні відносини:
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ №1 Слід зазначити, що соціальне забезпечення визначається як система суспільних відносин для створення завдяки мережі соціального страхування, бюджету та іншого фінансування достатніх умов для життя і діяльності осіб, які з незалежних від них обставин втратили засоби для існування. Тобто, соціальне забезпечення – це не тільки заходи держави як основного соціального гаранта, спрямовані на матеріальну допомогу непрацездатним, хворим, інвалідам, безробітним тощо, а й створення спеціальної мережі соціального страхування з метою мобілізації коштів (страхових внесків) роботодавців, найманих осіб для забезпечення гарантій соціального захисту громадян. При вивченні курсу слід зазначити, що право на соціальне забезпечення є одним з найважливіших конституційних прав громадян України. Ст. 1 основного закону нашої держави проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. При цьому наголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Другий розділ Конституції України проголошує основні права і свободи людини та громадянина, утому числі й у соціальній сфері. При цьому ст. 22 Основного Закону наголошує, що всі права, свободи, закріплені в Конституції, не є вичерпними, а здійснення їх гарантується державою. Конституція України проголошує, наприклад, право громадян на безпечне і здорове довкілля; забезпечує гарантії соціального захисту права на освіту, на захист прав шляхом звернення до суду, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до інших органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; захищає найманих працівників, гарантуючи їм 40-годинний робочий тиждень та мінімальний розмір оплати праці, особам, що втратили роботу і не можуть самостійно працевлаштуватися, держава сприяє пошуку підхожої роботи і на період безробіття гарантує виплату допомоги по безробіттю; громадянам, які досягли похилого віку або з інших причин (хвороба, каліцтво) втратили працездатність, держава зобов’язується забезпечити виплату пенсій чи надання інших соціальних пільг для неімущих та непрацездатних та ін. Концепцією соціального забезпечення населення України, схваленою постановою Верховної Ради України від 21.12.93р., закладаються основи правової і нормативної бази соціального забезпечення населення щодо реалізації прав громадян на працю і на допомогу по безробіттю, оплати праці та мінімального розміру заробітної плати, підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Предмет права соціального забезпечення складають відносини щодо соціального захисту, відносини соціального забезпечення, соціально-страхові відносини та відносини, пов’язані із встановленням юридичних фактів, що є підставою для реалізації особою права на соціальне забезпечення (процедурні відносини). Стосовно методу правового регулювання суспільних відносин, в теорії права виділяють два основних методи: диспозитивний та імперативний. Перший (децентралізований) метод передбачає взаємну координацію цілей та інтересів учасників суспільних відносин. Імперативний (централізований) метод регулювання суспільних відносин базується на субординації учасників цих відносин. Завдяки йому регулюються відносини, у яких пріоритетними визнано загально соціальні інтереси. Держава наділяє учасників відносин владними повноваженнями, які вони використовують в інтересах усього суспільства. Відповідно, методом права соціального забезпечення є імперативний метод . Система права соціального забезпечення – це зумовлена характером суспільно-забезпечувальних та пов’язаних з ними відносин внутрішня структура галузі права, яка виражається в розподілі всіх норм за правовими інститутами, що залежно від їх значимості формують Загальну та Спеціальну частини. Склад Загальної частини формують ті правові інститути, які відображають специфіку галузі права і мають визначальне значення для більшості інститутів Спеціальної частини. Такими є зокрема інститут, що визначає сферу дії та об’єкт правового регулювання; інститут правосуб’єктності учасників правових відносин; інститут державних соціальних стандартів та соціальних гарантій; інститут соціальних ризиків; інститут, що визначає принципи права соціального забезпечення; інститут загальнообов’язкового соціального страхування; інститут оформлення реалізації права на соціальне забезпечення (процедурні норми). Спеціальна частина права соціального забезпечення є менш сформованою. До її складу входять інститут страхових та державних пенсій, інститут страхових та державних допомог, інститут соціальних пільг та соціального обслуговування. Слід звернути увагу, що крім системи права соціального забезпечення як галузі права, розрізняють також систему науки права соціального забезпечення та систему навчальної дисципліни: «Право соціального забезпечення». Існує також поняття «система законодавства щодо соціального забезпечення», яка на відміну від системи галузі права, є сукупністю взаємопов’язаних між собою нормативно-правових актів, покликаних забезпечити певну сферу суспільних відносин. Для більш глибшого зрозуміння права соціального забезпечення, необхідно ознайомитись з теорією соціальної держави з її орієнтацією на розвиток людини, створення для неї гідних умов для життя дістали своє закріплення в нормах Загальної Декларації прав людини, схваленій Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1948 року. У ній, зокрема, наголошується, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності і кожна людина повинна мати усі права і свободи, проголошені у Декларації, без будь-яких обмежень. Такими правами є, зокрема, визначені у ст.. 6 Декларації економічні, соціальні та культурні права людини, у тому числі і право на соціальне забезпечення, на працю і вільний вибір роботи, на життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров’я і благополуччя, на освіту, на участь у культурному житті тощо. Ці ж права пізніше були відтворені й у інших важливих міжнародно-правових актах світового та європейського рівня: Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966), Європейській соціальній хартії (Рада Європи, 1961), Переглянутій соціальній хартії (Рада Європи, 1996). Джерела, рекомендовані до заняття:
НОРМАТИВНО–ПРАВОВІ АКТИ
 перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |