Тема 2 ОЗП нова. Тема 2 Облік доходів і витрат в оподаткуванні
 Скачать 48.14 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
| Тема 2 Облік доходів і витрат в оподаткуванні План
3. Облік податкових різниць та порядок визначення податку на прибуток. Мета – охарактеризувати поняття та структуру доходів і витрат в податковому обліку, визначити особливості обліку доходів і витрат в системі оподаткування. Література:
4. Колінько Н.І. Облік і звітність в оподаткуванні: навчальний посібник з грифом МОН / Н.І. Колінько, М.М. Огородник, Г.М. Воляник, С.Є. Шутка. – Львів: Ліга-Прес, 2014. – 453 с. 5. Бідюк О.О. Облік і звітність в оподаткуванні: навч. посіб. / О.О. Бідюк, Є.Ю. Шара. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 496 с. 6. Максімова В.Ф. Облік і звітність в оподаткуванні: навч. посіб. / В.Ф. Максімова, О.Ф. Артюх. - Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2013. – 267 с. 7. Бухгалтерський облік: фінансовий та податковий / Є.Ю. Шара, О.О. Бідюк, І.Є. Соколовська-Гонтаренко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 456 с. 8. Іванов Ю. Б. Податковий облік і звітність: підручник / Ю. Б. Іванов, В. В. Карпова, О. Є. Найденко – К. : Знання, 2010. – 710 с.
Згідно ст. 133.1 ПКУ основними платниками податку на прибуток з числа резидентів є: 1. суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім: а) бюджетних установ; б) громадських об'єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій; в) суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Платниками податку - нерезидентами є: 1. юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; 2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Об'єктом оподаткування є: 1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) або збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). І навпаки. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу 3 ПКУ. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень ПКУ, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. До річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; 2) дохід за договорами страхування; 3) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України; 4) дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню; 5). дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю. Ставка податку на прибуток встановлена на рівні 18% податкової бази Також застосовуються і інші ставки податку на прибуток. Зокрема, під час провадження страхової діяльності юридичних осіб резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток на рівні 18% встановлюється 3 % від доходу за договорами страхування та 0% за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії. Під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток на рівні 18% встановлюється ставка податку на дохід у розмірі: 10 % від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів та 18 % від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю. Також одночасно зі ставкою 18 % додатково від доходу сплачується:
Базовим податковим періодом зі сплати податку на прибуток є календарний рік. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 % суми загальних витрат на оплату праці. 2. Порядок визнання та обліку доходів і витрат для цілей оподаткування Для цілей визначення розміру прибутку до оподаткування слід регламентуватися ПСБО 15 «Дохід» та ПСБО 16 «Витрати» Нагадаємо, що згідно ПСБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не включаються до доходами такі надходження від інших осіб: 1) Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. 2) Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. 3) Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 4) Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 5) Сума завдатку під заставу або на погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором. 6) Надходження, що належать іншим особам. 7) Надходження від первинного розміщення цінних паперів. 8) Сума балансової вартості валюти. Доходи, які підлягають оподаткуванню класифікуються за такими групами:
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість. Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Цільове фінансування не визнається доходом доти, доки немає підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, у яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно до суми нарахованої амортизації цих об’єктів. Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів. Такий дохід має визнаватися у такому порядку:
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом. Первинні документи, що підтверджують отримання суб’єктом підприємництва доходів з метою оподаткування, в цілому аналогічні первісним документам, які свідчать про доходи у бухгалтерському обліку відповідно до вимог П(С)БО15. Так, дохід від продажу товарів, робіт, послуг визначається на підставі таких первинних документів, як: - акт про вартість виконаних робіт ( послуг); - товарна накладна , товарно-транспортна накладна; - акт приймання – передачі активів; - вантажна митна декларація; - платіжне доручення; - банківська виписка тощо. Інформація з первинних документів узагальнюється в податкових регістрах, які можуть бути розроблені підприємством самостійно відповідно до прийнятої облікової політики підприємства. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Не визнаються витратами й не зменшують фінансовий результат до оподаткування: 1)Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. 2) Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. 3) Погашення одержаних позик. 4) Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 5) Балансова вартість валюти. Включаються до витрат для цілей оподаткування 1) Собівартість реалізованих товарів та реалізованої продукції (робіт, послуг), зокрема:
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо). До загальновиробничих витрат належать: а) Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. б) Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. в) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. г) Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо). д) Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. е) Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг). є) Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. ж) Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо). Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. 2) Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: а) адміністративні витрати: - загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); - витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); - винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); - витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; - витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); - плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти; - інші витрати загальногосподарського призначення. 2) Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
3) Інші операційні витрати:
4) Фінансові витрати - витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). 5. Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. 6. Інші витрати - витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених нормами ПКУ. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Витрати, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, вважаються витратами цього періоду. Первинними документами, на основі яких визначається сума витрат з метою розрахунку оподаткованого прибутку, є: - накладні на придбання матеріальних цінностей, які використані у господарської діяльності суб’єкта господарювання; - акти виготовлення продукції, виконаних робіт (послуг); - табелі, наряди, листки на доплату, лікарняні, розрахунки на відпустку та інші документи, пов’язані з нарахуванням заробітної плати працівників; - аналітичні таблиці, бухгалтерські довідки щодо нарахування податкових платежів, джерелом покриття яких є витрати, пов’язані з господарською діяльністю; - авансові звіти з додатками; - платіжні доручення, банківські виписки; - інші первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення витрат на зменшення оподаткованого прибутку. Інформація з первинних документів узагальнюється в податкових регістрах, які законодавчо не регламентовані. 3. Облік податкових різниць та порядок визначення податку на прибуток. З 01.01.2015 прибуток визначається за формулою: Прибуток = Фінансовий результат до оподаткування в фінансовій звітності підприємства, який відображений в рядку 2290 (прибуток) або рядку 2295 (збиток) Звіту про фінансові результати ф.2 +- різниці, які визначені в ПКУ ст.138,139,140 ( при нарахуванні амортизації; резервів (забезпечень); при фінансових операціях ; від’ємне значення об’єкта оподаткування минулих податкових ( звітних) років При визначенні фінансового результату до оподаткування між бухгалтерським та податковим бліком можуть виникати певні відмінності – податкові різниці. Однією з таких різниць є певні відмінності в підходах до нарахування амортизації необортних активів. Так, розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом п. 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, згідно якого основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу. Нагадаємо, що згідно ПСБО 7 «Основні засоби» існують такі методи нарахування амортизації: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початкунарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу). Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів:
Нематеріальні активи в свою чергу поділяють на 6 груп. Якщо виникають розбіжності в підходах до нарахування амортизації необоротних активів у фінансовому та податковому обліках, то необхідно провести наступні коригування: Збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а після цього зменшити його на суму нарахованої амортизації відповідно до норм ПКУ. Первинними документами, на основі яких визначаються доходи та витрати при здійсненні операцій з основними засобами з метою розрахунку оподаткованого прибутку, є: - накладні на придбання основних засобів, які використані у господарської діяльності суб’єкта господарювання, на продаж (відчуження) основних засобів; - акти виконаних робіт (послуг) щодо поліпшення основних засобів; - акти приймання - передачі основних засобів; - розрахунок амортизації основних засобів; - інвентаризаційні відомості наявності основних засобів; - табелі, наряди, листки на доплату, лікарняні, розрахунки на відпустку та інші документи, пов’язані з нарахуванням заробітної плати працівників; - таблиці, бухгалтерські довідки щодо нарахування податкових платежів, джерелом покриття яких є витрати, пов’язані з господарською діяльністю; - авансові звіти з додатками, платіжні доручення, банківські виписки тощо. Інформація з первинних документів узагальнюється в податкових регістрах, які самостійно розробляються суб’єктами господарювання у зв’язку з відсутністю їх нормативної регламентації. Крім різниць, які виникають в підходах до амортизації, можуть виникати різниці пов‘язанні із формуванням резервів. П.139.1.1 ст.139 ПКУ передбачає збільшення фінансового результату до оподаткування (виключення з витрат) на всі суми витрат на формування резервів (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, а також резервів банківських і фінансових установ). Натомість, п.139.1.2 ст.139 ПКУ дозволяє зменшити фінансовий результат до оподаткування (включити до складу витрат) суму всіх витрат, які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до правил бухгалтерського обліку (крім резерву на відпустки працівникам та резерву сумнівних боргів). Заборгованість осіб, визнаних банкрутами або ліквідованих з інших причин, з 01.01.2015 р. не є безнадійною заборгованістю і не може зменшувати об’єкт оподаткування з податку на прибуток. Резерви банківських та фінансових установ (крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів) обліковуються у відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності з певними обмеженнями на період 2015-2016 років. Всім платникам податку забороняється зменшувати об’єкт оподаткування на суму списання як за рахунок резерву сумнівних боргів, так і понад цей резерв, сум заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної заборгованості і .включає: - заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; - прострочену заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення, а також прострочену заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими; - заборгованість фізичних осіб, прощену кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, що перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах протягом останніх трьох років з моменту прощення; заборгованість осіб, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб). Така заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення; - актив у вигляді корпоративних прав або неборгових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією форс-мажорних обставин, підтверджених у порядку, передбаченому законодавством. Щодо різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій, то слід відмитити наступне. Для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3, 5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів. Сума боргових зобов'язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів. Проценти, які перевищують суму обмеження, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: - на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку; - на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов'язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: - на суму перевищення звичайних цін над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій; Під контрольованими операціями розуміють господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів. - на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації; - на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у: неприбуткових установ та організацій, крім бюджетних установ; нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах, у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, а також у державах, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб та з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією. Платники податку з річним доходом до 20 млн грн. (раніш було 10 млн.) - сплачують податок раз на рік. Платники податку з річним доходом більш 20 млн грн (раніш було 10 млн.) - сплачують щомісячно авансові внески з податку на прибуток у наступні терміни: січень-лютий 2015р. – 1/12 податку на прибуток за 2013 рік; березень – грудень 2015р. – 1/12 податку на прибуток за 2014 рік; січень- травень 2016р.- 1/12 податку на прибуток за 2014 рік; червень- грудень 2016р.- 1/12 податку на прибуток за 2015 рік. Залік авансових внесків по податку на прибуток буде проводитись тільки по результатам року . На підставі даних первинних документів та облікових регістрів, формується податкова звітність з податку на прибуток, типові форми якої затверджуються Наказом Міністерства фінансів України. Основною податковою звітністю з податку на прибуток є Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, фінансові показники якої повинні підтверджуватися первинними документами та відповідати обліку у системі оподаткування.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||