Психологія лекція тема 2 психіка та свідомість час 2 години. Підготував
 Скачать 134 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
 С этим файлом связано 52 файл(ов). Среди них: lek_3-2010-d-z-b-1-5-psyhologija.doc, TDP.docx, lek_2-2010-d-z-b-1-5-psyhologija.doc, 2011_ORP_Sem_zan_Stats.doc, sem-2013-z-b-5-politolog.doc, 12.jpg, Prezentats_Krim_pravo.rar, 11.jpg, 2_001.png, Govyadina_i_telyatina.djvu и ещё 42 файл(а). Показать все связанные файлыМВС УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШІНХ СПРАВ КАФЕДРА ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОІ БЕЗПЕКИ Навчальна дисципліна: „Психологія” ЛЕКЦІЯ ТЕМА № 2: ПСИХІКА ТА СВІДОМІСТЬ Час: 2 години. Підготував: начальник кафедри юридичної психології та педагогіки кандидат психологічних наук полковник міліції Цільмак О.М. Розглянуто на засіданні кафедри юридичної психології та педагогіки "___" ______________ 2010 р. Протокол № _____ Одеса 2010 р. П л а н:Вступ
Висновки Ключові поняття: психіка, психічний образ, аналізатор, свідомість; психічні процеси, властивості, явища, стани; психічні пізнавальні процеси, емоції. Мета лекції: надати знання про психіку та свідомість їхню структуру, розлади свідомості. Список літератури:
ВСТУППсихіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму. Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика. Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем. Основним поняттям психології є поняття психічного образу. Психічний образ – цілісний, інтегративний відображення самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності. Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Свідомість - вищий етап розвитку психіки її виникнення обумовлене трудовою діяльністю в умовах колективного спілкування. Свідомість – здатність людини відбивати мир і себе зі знанням, підкоряти своє поведінки людським поняттям і законам. І. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХІКУ Психологія – це наука про психіку, вивчає яким чином зовнішній вплив, тобто відбиване, психічне відображення переходить у внутрішнє, психічне відображення й стає регулятором нашої діяльності, вона вивчає загальні закономірності взаємодії людини із середовищем. Психологія, як наука про закономірності, факти й механізми психіки. Психіка – це властивість високоорганізованої матерії (мозку) відображати об'єктивну реальність на основі сформованого при цьому психічного образа, що дозволяє регулювати діяльність і поведінки людини; - це суб'єктивне відображення об'єктивного миру. Психічний відображення світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами. Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно. Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивний відображення об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відображення не означає, що цей відображення неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відображення навколишнього світу. Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії. Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я"). Психіка людини характеризується низкою особливостей: По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’язане з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища. По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці. По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відображення своєрідності на її психічне життя. По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно вдосконалюється й розвивається. Психіка складна й різноманітна по своїх проявах. Звичайно виділяють три великі групи психічних явищ, а саме: 1. Психічні процеси. Психічні процеси – динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ. Психічний процес - це плин психічного явища, що має початок, розвиток і кінець, що проявляється у виді реакції. При цьому необхідно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані пильнування людини. Всі психічні процеси підрозділяються на: * пізнавальні: -відчуття, - сприйняття, - пам'ять, - мислення, -уява, -увага, - мова. *емоційні психічні процеси -активні й пасивні переживання; *вольові психічні процеси - рішення, виконання, вольове зусилля й т.д. Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки й діяльності людини. Психічні процеси протікають із різною швидкістю й інтенсивністю залежно від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості. 2. Психічні стани Під психічним станом варто розуміти відносно стійкий рівень, що визначився тепер, психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або зниженій активності особистості. Кожна людина щодня випробовує різні психічні стани. При одному психічному стані розумова або фізична робота протікає легко й продуктивно, при іншому - важко й неефективно. Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу й словесних впливів (похвала, осудження й тощо). Види психічних станів: *пізнавальні: -творчі інтереси; переконаність, творчий підйом; *емоційні стани: -апатія, афект, депресія, стрес, щастя... *вольові стани: -рішучість, завзятість, наполегливість. Вищими й стійкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості. 3. Психологічні властивості Під психічними властивостями людини варто розуміти стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності й поведінки, типовий для даної людини. Психічні властивості не існують разом, вони синтезуються й утворять складні структурні утворення особистості, до яких необхідно віднести:
Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М.Сєченовим і І.П.Павловим і їхніми послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничою основою сучасної психології. Познайомимося з будовою і функцією нервової системи. Кора головного мозку людини є цілісно працюючим органом, хоча окремі її частини (області) функціонально спеціалізовані (наприклад, потилична область кори здійснює складні зорові функції, лобово-скронева – мовні, скронева - слухові). Найбільша частина рухової зони кори головного мозку людини зв'язана з регуляцією руху органу праці (руки) і органів мови. Усі відділи кори мозку взаємозалежні; вони з'єднані і з відділами мозку, що лежать нижче, які здійснюють найважливіші життєві функції. Підкіркові утворення, регулюючи уроджену безумовну-рефлекторну діяльність, є областю тих процесів, що суб'єктивно відчуваються у вигляді емоцій (вони, за виразом І.П.Павлова, є "джерелом сили для клітин кори"). У мозку людини є всі ті структури, що виникали на різних етапах еволюції живих організмів. Вони містять у собі "досвід", накопичений у процесі всього еволюційного розвитку. Це свідчить про загальне походження людини і тварин. ІІ. СВIДОМОСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ СТРУКТУРА Свідомість - вищий етап розвитку психіки її виникнення обумовлене трудовою діяльністю в умовах колективного спілкування. Свідомість – здатність людини відбивати мир і себе зі знанням, підкоряти своє поведінки людським поняттям і законам. Свiдомiсть людини є найвищим рiвнем психiки, розвиток якої пройшов низку етапiв: iнстинкти, навички, iнтелектуальна поведiнка. Психiка виникла протягом еволюцiї iз появою вiдчуттiв як елементарної форми психiчного вiдображення, i таким чином пiдвищила здатнiсть органiзму людини виживати у боротьбi за самозбереження. Свiдомiсть є iнтегруючим рiвнем психiки, результатом суспiльно-iсторичних умов формування людини у трудовiй дiяльностi при постiйному спiлкуваннi (за допомогою мови) з iншими людьми. Свідомість - це функцiя головного мозку людини, що полягає у вiдображеннi об’єктивних властивостей предметiв i явищ навколишнього середовища, процесiв, що вiдбуваються у ньому, своїх дiй, у передбаченнi та прогнозуваннi їх наслiдкiв, а також у регулюваннi взаємозв’язкiв людини iз природою i соцiальною дiйснiстю. Свiдомiсть забезпечує цiлеспрямовуючу функцiю дiяльностi людини. Тобто, до функцiї свiдомостi належить формування мети дiяльностi: складаються та оцiнюються мотиви, приймаються вольовi рiшення, враховується хiд виконання дiй та вносяться необхiднi корективи. Людська свiдомiсть мiстить в собi сукупнiсть знань про оточуючий нас свiт. До структури свiдомостi, таким чином, входять найважливiшi пiзнавальнi процеси: вiдчуття, сприйняття, пам’ять, уява i мислення. Дві складові частини свідомості (пiзнання суб’єкта i об’єкта): 1) самосвiдомiсть - усвiдомлення свого «Я» - аутопсихiчне орiєнтування; 2) усвiдомлення навколишнього свiту («не-Я») - аллопсихiчне орiєнтування у мiсцi, часi, просторi, оточуючих особах, предметах i явищах. ВЛАСТИВОСТI СВIДОМОСТI: 1. Об’єм - певна кiлькiсть зв’язкiв чи переживань, що виникають пiд впливом рiзних подразникiв i знаходяться у свiдомостi у нинiшнiй час, тобто це широта обсягу свiдомiстю навколишньої ситуацiї та власних переживань. 2. Змiст- значення асоцiацiй, що виникають пiд впливом рiзних подразникiв i певний час знаходяться у свiдомостi (змiст думок, переживань та iн.). 3. Неперервнiсть - поєднання переживань минулого, теперiшнього i майбутнього. 4. Яснiсть - наявнiсть чiткого i послiдовного сприйняття навколишнього i правильної орiєнтацiї у ньому (усвiдомлення навколишнього середовища, мiсця, часу та iн.), наявнiсть самосвiдомостi зi збереженням пам’ятi на минуле i теперiшнє, активної уваги та мислення (тобто можливiсть утворювати зв’язки мiж наявними подразниками та минулим досвiдом), адекватностi емоцiй i поведiнки, збереження здатностi усвiдомлювати свої дiї i керувати ними. Яснiсть свiдомостi вiдповiдає сучасному термiну «рiвень бадьорості». Рiвень бадьоростi має добовi коливання: сягає максимуму мiж 10 i 16 годинами, потiм знижується на 2-3 години (у 16-18 годин) i незначно пiдвищується мiж 19-22 годинами, не досягаючи початкового рiвня. Цю закономiрнiсть добових коливань рiвня бадьоростi необхiдно враховувати при розподiлi добового навантаження, оскiльки вони супроводжуються змiнами багатьох сторiн психiчної дiяльностi (уваги, пам’ятi, осмислення, швидкостi i точностi рухових реакцiй, та iн.). Поняття «свiдомiсть» стосується як окремої людини, так i суспiльства (iндивiдуальна i суспiльна свiдомiсть). До суспiльної свiдомості, як вiдображення суспiльного буття, входять полiтичнi, фiлософськi, релiгiйнi, правовi, художньо-естетичнi погляди, морально-етичнi норми, науковi знання. Обов’язковою умовою формування i виявлення усiх вище згаданих якостей свiдомостi є мова. Психiатри, перед якими постiйно виникає питання щодо збереження чи порушення свiдомостi у хворого, пiд свiдомiстю розумiють оцiнку здатностi усвiдомлювати мiсце знаходження, час, навколишнi обставини, стан та поведiнку власної особи, що наявні у психiцi. Найнижчий рiвень психiки утворює підсвiдоме. Підсвідоме - це сукупнiсть психiчних процесiв i станiв, якi зумовленi впливами (стимулами), що не усвiдомлюються людиною. Підсвiдоме являє собою форму вiдображення свiдомостi, при якiй втрачається повнота орiєнтування у часi i мiсцi дiї, порушується мовне регулювання поведiнки, неможливий цiлеспрямований контроль людиною своїх дiй i оцiнка їх наслiдкiв. До підсвiдомого вiдносять психiчнi явища, що виникають у снi, зворотнi реакцiї на субпороговi подразники; рухи, якi в минулому були свiдомими, але завдяки повторенню стали автоматизованими i тому бiльше неусвiдомленими; деякi спонукання до дiяльностi, коли вiдсутнє усвiдомлення мети. До підсвiдомого вiдносять i деякi патологiчнi феномени: марення, галюцинацiї. Підсвiдоме - це настiльки ж специфiчний психiчний прояв, притаманний людинi, як i свiдомiсть; воно детермiноване суспiльними умовами iснування i виступає як часткове, недостатньо адекватне вiдображення свiту мозком людини. НЕЙРО-ФIЗIОЛОГIЧНI ОСНОВИ СВIДОМИХ I ПІДСВIДОМИХ ПРОЦЕСIВ Фiзiологiчною основою ясної свiдомостi, за I.П. Павловим, є оптимальна активнiсть на даний момент певної дiлянки кори великих пiвкуль мозку, що перемiщується по її поверхнi, iз негативною iндукцiєю по периферiї. Повний об’єм ясної свiдомостi забезпечується лише об’єднаним функцiонуванням усiх вiддiлiв головного мозку. Уся iнформацiя, що потрапляє до мозку, спочатку аналiзується на пiдсвiдомому рiвнi, за участю невеликого об’єму нервових елементiв кори i пiдкоркової ділянки, достатнього для даної ситуацiї. У цьому випадку виникають рефлекторнi автоматизованi реакцiї, максимально енергетично «економнi» i швидкi. На пiдсвiдомому рiвнi здiйснюються усi iнстинктивнi реакцiї (самозбереження - напад, втеча чи зацiпенiння, харчова, продовження роду), автоматизованi дiї на зразок добре засвоєних професiйних i побутових навичок та iн., а також так званi помилки на словi, ляпсуси, психологiчнi захиснi механiзми особи. Ми здатнi охопити ясною свiдомiстю лише маленьку частину усього об’єму iнформацiї з навколишнього свiту, несвiдомо ми реагуємо та вiдзначаємо значно бiльше нiж усвiдомлюємо. Об’єм нашої свiдомостi обмежений здатнiстю зберiгати слiди максимум семи одиниць iнформацiї у будь-який момент часу. – «Ми формуємо звички i тим самим звiльняємо себе для того, щоб помiчати iншi речі» (Дж. Мiллер). За даними деяких авторiв, не менш нiж 70% наших життєвих процесiв здiйснюється підсвiдомо. До сфери свiдомостi iнформацiя пiдключається за необхiдностi не автоматичної (шаблонної), гнучкої, рiзнобiчної, творчої зворотної реакцiї. У цьому випадку до дiї залучається велика маса нейронiв кори i пiдкоркової ділянки, виникає загальна зворотна реакцiя активацiї, i реакцiя на сигнал стає усвiдомленою. Мiж свiдомими i пiдсвiдомими процесами iснує динамiчна рухома рiвновага, яка визначається характером взаємовiдносин суб’єкта iз дiйснiстю, його життєвим досвiдом, iсторичним досвiдом людства, а також станом ЦНС. Чим вищий рiвень морально-етичних та iнтелектуальних властивостей особи, її суспiльної свiдомостi, тим бiльш свiдома її поведiнка. Окрiм пiдсвiдомого та свiдомого рiвнiв психiчних процесiв, П.В. Сiмонов видiляє також надсвiдомий, який проявляється на початкових етапах творчостi, що не контролюються свiдомiстю i волею, i називається творчою iнтуiцiєю. ДЕЯКI ЯВИЩА ПІДСВIДОМОГО Найбiльш поширеними проявами пiдсвiдомого є сон i сновидiння. СОН - перiодичний функцiональний стан мозку i усього органiзму, зi своїми специфiчними якiсними особливостями дiяльностi нервової системи. Сон характеризується неповним зупиненням свiдомої дiяльностi i зниженням активної взаємодiї iз навколишнiм середовищем. Сон є циклiчним. За фiзiологiчними проявами вiн подiляється на двi фази - повiльну i швидку (парадоксальну). Кожен цикл складається з окремих стадiй повiльного i швидкого сну. Тривалiсть одного циклу 1,5-2 години. За нiч можне спостерiгатися до 3-5 циклiв. У перiод «швидкого» сну виникають сновидiння. Функцiями швидкого сну є: пiдвищення готовностi iндивiда взаємодiяти iз невирiшеною проблемою; вiдновлення почуття власної компетентностi; зникнення почуття безпорадностi; тренування механiзму пошукової активностi. Фактично швидкий сон пiдвищує стiйкiсть органiзму до стресiв. У маленьких дiтей сновидiння виконують функцiю безпосереднього реагування, символiчного задоволення незадоволених потреб пiд час відпочинку від сну. У дорослих у сновидiннях вiдбувається пошук шляхiв взаємного примирення потреб, якi визначають соцiальну поведiнку, iз тими, якi суперечать їм i тому витiсненi зi свiдомостi. Пiд час «повiльного» сну здiйснюються вiдновнi обмiннi (анаболiчнi) процеси у рiзних тканинах органiзму, впорядковується iнформацiя, отримана у денний перiод, та її органiзацiя за ступенем значущостi. Усувається iнформацiйне перевантаження, в оперативнiй пам’ятi залишається лише iнформацiя, необхiдна для успiшної наступної дiяльностi. Повiльний сон ще виконує функцiю емоцiйної розрядки: так, пiд час дельтасну трапляються напади сноходiння та жахи, якi сприяють зменшенню психiчного напруження у станi поза сном. В зарубiжнiй психологiї, зокрема, у психоаналiзi З. Фрейда, стверджується конфлiктнiсть свiдомих i підсвiдомих процесiв. Свiдоме життя стає повністю залежним вiд автономної дiлянки пiдсвiдомостi, де знаходяться «витiсненi свiдомiстю, несумiснi з нею iдеї та уявлення», передусiм пов’язанi зi статевим iнстинктом. Пiдсвiдоме домiнування сексуального iнстинкту, затримка його проявлення сукупне з «iнстинктом руйнування, агресії» психоаналiтики вважають його основним джерелом усiх складних проявiв психiки, соцiальної поведiнки та рiзних видiв патологiї. Наступники психоаналiзу, неофрейдисти (Е. Фромм та iн.) обмежують роль бiологiчного першоджерела в людинi i визнають механiзми соцiального порядку. Пiдсвiдоме наповнюється новим змiстом: мiсце нереалiзованих сексуальних потягiв займає потяг до влади внаслiдок переживання комплексу меншовартостi (А. Адлер), колективна пiдсвiдомiсть, яка виражається в мiфологiї, релiгiйнiй символiцi, мистецтвi i спадкове (К. Юнг), неможливiсть досягти гармонiї в соцiальнiй структурi суспiльства i викликане цим почуття одинокостi (Е. Фромм). Переважна частина з них стверджує, що сучасна цивiлiзацiя чинить перепони успiшнiй реалiзацїї iнстинктiв. Значною заслугою прихильникiв психоаналiзу є те, що вони вперше звернули увагу людини на проблеми пiдсвiдомого, впливу iнстинктивних потреб на поведiнку особистостi. Великий внесок у вивчення пiдсвiдомих психiчних процесiв у структурi цiлiсної психiчної дiяльностi був зроблений вітчизняними вченими: I.М. Сєченовим, I.П. Павловим, Д.Н. Узнадзе, В.М. Мясищевим, Г.В. Гершунi, В.Є. Рожновим, Д.I. Дубровським, О.Т. Соколовою та iншими. Також числi зроблений значний науковий внесок у вивчення пiдсвiдомих захисних психологічних механізмів особистостi. Початок їх вивченню поклав З. Фрейд, який визначав їх як засоби вирiшення конфлiкту мiж свiдомiстю та пiдсвiдомiстю i спрямування енергiї лiбiдо у соцiально прийнятнi форми дiяльностi, захист вiд внутрiшнiх i зовнiшнiх конфлiктiв, компромiс мiж конфлiктними iмпульсами з усуненням внутрiшнього напруження. З позицiй неофрейдизму, захиснi механiзми - це звичнi форми поведiнки, котрим людина навчилася з дитинства, але процес їх засвоєння та реалiзацiї залишається незмiнним. Вони можуть виконувати як конструктивно-адаптивну роль для особи, сприяти її розвитку, так i деструктивну роль, сприяючи стагнацiї i деградацiї особистостi. Дослiдженi захиснi механiзми витiснення, рацiоналiзацiї, проекцiї, переносу, гiперкомпенсацiї, сублiмацiї, регрессiї, опору, iдентифiкацiї та iншi. Витіснення - забезпечує усунення неприйнятних потягiв, почуттiв, бажань i думок із свiдомостi у підсвiдоме. Те, що було витiснене, не руйнується: при послабленнi механiзму пригнiчення воно частково сягає рiвня свiдомостi i викликає почуття тривоги та iншi захиснi реакцiї (специфiчнi сновидіння, рацiоналiзацiю, проекцiю тощо). Воно вiдобра-жається у рисах особистостi, у системi переконань i цiнностей, у невротичних, психосоматичних i психотичних симптомах. Проявляється у вузьконаправленому забуваннi, запiзненнях, iгноруваннi очевидних фактiв, хвороб та iн. Раціоналізація - один з найбiльш загальних механiзмiв установлення почуття власної гiдностi та лiквiдацiї почуття провини. Забезпечує рацiональне («розумне») пояснення вчинкiв, справжнi мотиви яких лишаються неосмисленими. Це - неусвiдомлене прагнення до самовиправдання, пошук причин i мотивiв своїх вчинкiв у зовнiшньому середовищi, звинувачення, наприклад навколишнiх у своїй хворобi, у своїх невдачах та iн. Проекція - засiб захисту, при якому власнi неусвiдомленi риси, потяги i мотиви (агресивнi, несхвальнi - ненависть, страх, нечеснiсть) приписуються iншим, ніби проектуються на них. Людина при цьому почуває себе невинною i жертвою iншого. Механiзм проекцiї часто буває причиною упередженого i ворожого ставлення до iнших осiб, на яких проектуються власнi негативнi тенденцiї, i легко призводить до розвитку взаємного вiдчуженя. Заміщення (перенос) - механiзм, при якому недосяжна (неприйнятна) мета (емоцiя, об’єкт, наприклад людина) замiщується підсвiдомо бiльш прийнятними i досяжними. Так забезпечується замiсне задоволення пiдсвiдомого потягу до будь-чого чи будь-кого, почуття переноситься з актуального об’єкта на його замiщувач. Особливо часто переносяться з однiєї особи на iншу почуття та вiдношення (любовi, ненавистi). Наприклад, почуття ворожостi до батькiв чи до дiтей може бути настiльки iнтенсивним, що свiдомо воно несприйнятне, а соцiально аморальне, i тодi переноситься на iншу людину i тим самим оберiгає особу вiд усвiдомлення даного факту. При фобiї вiдбувається підсвiдомий перенос страху вiд прихованого початкового внутрiшнього джерела на iнший, зовнiшнiй i усвiдомлений. Гіперкомпенсація - прагнення досягнення успiху у тiй областi, яка досi була найбiльш важкою: фiзично слабкий за допомогою iнтенсивних тренувань прагне стати сильним в будь-якому видi спорту, боязкий i несмiливий - маскується пiд напускною розкутiстю i грубiстю; брехливий - прагне впевнити оточуючих i навiть сам впевнений у своїй виключнiй чесностi тощо. Сублімація - механiзм трансформацiї i спрямування енергiї iнстинктивних, неприйнятних на теперiшнiй час iмпульсiв i потреб на соціально-сприйнятливу мету (мистецтво, лiтературу, релiгiю, науку, спорт i т.iн.). Регресія - захисне повернення у поведiнцi на той рiвень розвитку, де особа нездатна реалiстично i конструктивно вирiшувати проблеми (так званий «вихiд назовнi латентної iнфантильної реактивностi»): регрес навичок охайностi (енурез, енкопрез), самообслуговування (неохайнiсть, втрата навичок користування столовими приборами), рухiв («поза ембріона», порушення статики тiла, iстеричнi астазiя-абазiя), мови (невиразна мова, вiдмова вiд мови - мутизм – повний, або вибiрковий - лише з особами, що здатні викликати психотравмуючi переживання). Спостерiгається при неврозах i психозах. Опір - пiдсвiдома вiдмова (опозицiя) пригадувати травмуючi подiї, неприйнятнi комплекси i тим самим усвiдомлювати їх. Так уникаються спомини, якi можуть викликати тривогу та iншi неприємнi емоцiї. Ідентифікація - забезпечує досягнення внутрiшнього психiчного заспокоєння шляхом спiвставлення (iдентифiкацiї) себе з будь-ким (мати, iдентифiкуючи себе зi своєю дитиною, говорить замiсть «вона, йому» - «ми, нам»; бажання, щоб дiти досягли у життi того, до чого прагнув, але не досяг сам). Формами iдентифiкацiї є емпатія (здатнiсть до проекцiї себе у ситуацiю та почуття iнших, здатнiсть вiдчути i розумiти стан iншої людини), реакцiї пiдлiткової iдентифiкацiї - прагнення максимально бути схожим на лiдера групи чи естрадного кумира. Лiкарi нерiдко свiдомо звертаються до прямої чи побiчної iдентифiкацiї пацiєнта з iншими, одужуючим чи вже одужавшим пацiєнтом. Д.Н. Узнадзе до медико-психологiчної термiнологiї увiв поняття «Установка особи»: це специфiчний стан, що виникає i фiксується при перебуваннi людини в ситуацiї задоволення певної потреби, i що виражається у підсвiдомому прагненнi до дiї, яка може задовольнити цю потребу. Описана «установка на хворобу», яку сам пацiєнт не усвiдомлює, що приносить йому певну вигоду по каналах підсвiдомих захисних механiзмiв особи, i яку завжди необхiдно враховувати при лiкуваннi хронiчних захворювань. ФIЗIОЛОГIЧНI ВАРIАНТИ ЗМIНЕНОЇ СВIДОМОСТI 1. Свiдомiсть при втомi, сонливостi - зниження ясностi i бiднiсть змiсту свiдомостi (до свiдомостi доходять лише сильнi подразники), нечiткiсть сприйняття, затруднення в зосередженні уваги, можливi дезорiєнтацiя у навколишньому, недосить послiдовне мислення, нiвелювання афекту. 2. Стан сну зi снобаченнями - виключення усвiдомлення оточуючого i порушення самосвiдомостi, поява переважно зорових образiв чи безладних яскравих уявлень, якi визначають змiст свiдомостi. Емоцiйнi переживання i думки (елементи змiсту свiдомостi)вiдповiдають змiстовi зорових образiв. Вiдбувається iнтенсивна пiдсвiдома дiяльнiсть по відновленню i регуляцiї функцiй соматичних тканин i клiтин, психосоматичної стабiлiзацiї, захисту особистостi вiд невирiшених конфлiктiв (аналiз, синтез, уточнення i видiлення певних факторiв). У цей же час вiдбувається вiдбiр i збереження у пам’ятi важливої iнформацiї (перехiд її з короткочасної у довготривалу). Зменшення кiлькостi iнформацiї з віком, що поступає i потребує впорядкування, зумовлює зниження потреби у тривалому снi. 3. Афективно-звужена свiдомiсть виникає у вiдповiдь на тривалу подiю, коли домiнуюча яскрава емоцiя гальмує не пов’язанi з нею психiчнi процеси, i нав’язує той чи iнший стереотипний спосiб «аварійного» вирiшення ситуацiї (застигання, втеча, агресiя). При цьому об’єм свiдомостi звужується, змiст заповнюють обставини i нав’язанi ними дiї, якi спровокували афект. Можливi викривлене сприйняття навколишнього, невiрна оцiнка того, що вiдбувається. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СВIДОМОСТI (Г.К. Ушаков): 1. До 1 року - стан поза сном: характеризується першими реакцiями на навколишнiй свiт i змiнами внутрiшнього стану органiзму; 2. Вiд 1року до 3 рокiв - предметна свiдомiсть: характеризується здатнiстю дитини розрiзняти предмети навколишнього свiту; 3. Вiд 3 до 9 рокiв - iндивiдуальна свiдомiсть: характеризується видiленням себе з об’єктiв зовнiшнього свiту, перед усiм видiленням свого «Я» з об’єктiв неживої природи, потiм навколишнiх осiб, розумiння значення понять «я», «вони» i т.iн.; 4. Вiд 9 до 16 рокiв - колективна свiдомiсть: характеризується формуванням взаємостосунків мiж особистiстю i колективом сiм’ї, школи; 5. Вiд 16 до 22 рокiв - рефлексивна, вища суспiльна, соцiальна свiдомiсть: усвiдомлення своєї соцiальної ролi у суспiльствi. РОЗЛАДИ СВIДОМОСТI У клiнiчнiй практицi порушення свiдомостi подiляють на 2 основнi групи: кiлькiснi (непсихотичнi чи «простi», за типом виключення свiдомостi) i якiснi розлади свiдомостi (психотичнi чи «складнi» - синдроми, до яких входять симптоми сенсорних, рухових, смислових та iнших розладiв). Непсихотичні розлади: Непритомність - раптове короткочасне повне виключення свiдомостi, що виникає внаслiдок раптової анемiї мозку. Оглушеність - неповне виключення свiдомостi внаслiдок пiдвищення порога збудливостi, до свiдомостi доходять лише значнi за силою подразники. Навколишнє сприймаєтся нечiтко, зниженi пам’ять та увага, загальмованi руховi та емоцiйнi реакцiї. Сопор - глибоке виключення свiдомостi з втратою орiєнтування у навколишньому i власнiй особистостi, нерухомiстю, елементарна зворотна реакцiя виникає на значнi за силою подразники (больовi). Збереженi безумовнi рефлекси (зiниць, корнеальнi, ковтальнi та iн.). Кома - цiлковите виключення свiдомостi з втратою орiєнтування, реакцiй на подразники, пригнiченням безумовних рефлексiв, порушенням життєво-важливих функцiй внутрiшнiх органiв (дихання, серцево-судинної дiяльностi та iн.). Психотичні розлади: Деперсоналізація і дереалізація - порушення самосвiдомостi (втрата почуття «Я», вiдчуження почуттiв, думок, рухiв, роздвоєння особистостi, iнодi з порушенням «схеми тіла») чи усвiдомлення навколишнього свiту (нечiтке сприйняття i усвiдомлення з вiдчуттям його змiнення, не-реальностi, вiдчуженостi оточуючих предметiв та речей, порушенням просторово-часових спiввiдношень, iнодi є симптоми «вже баченого» чи «нiколи небаченого»). Цi порушення можуть зустрiчатися окремо чи поєднуватися одне з одним. Делірій - потьмарення свiдомостi iз дезорiєнтуванням у навколишньому та збереженням орiєнтування у власнiй особi. Змiст свiдомостi заповнений яскравими жахливими галюцинацiями та iлюзiями, переважно зоровими, що супроводжуються страхом, тривогою i вираженим руховим збудженням (хворий бере участь у подiях, якi переживає пiсля виходу з делiрiю). Бiльшiсть спогадiв про пережите зберiгається. Онейроїд - сноподiбне потьмарення свiдомостi iз частковим дезорiєнтуванням у навколишньому i власнiй особi, при якому реальнiсть дивовижно переплетена з фантастичними яскравими чуттєвими переважно зоровими галюцинацiями та iлюзiями iз вiдчуттям власної участi у маренні. Змiст переживань мало вiдбивається на поведiнцi хворих. Частiше спостерiгається пасивнiсть, загальмованiсть, iнодi - незначне рухове збудження. В майбутньому бiльшiсть переживань амнезується. Аменція - глибоке потьмарення свiдомостi iз повним всебiчним дезорiєнтуванням у поєднаннi з безладнiстю мислення, окремими галюцинацiями i маренням, почуттям розгубленостi i безпорадностi, хаотичним руховим збудженням у межах лiжка, що часом змiнюється на загальмованiсть. Усе пережите у майбутньому амнезується. Присмеркові стани свідомості - стани хворобливо звуженої свiдомостi з присутнiстю у змiстi певних переживань (частiше з минулого досвiду, представлені маренням), з дезорiєнтуванням у оточеннi, наявнiстю певних галюцинацiй, напруженого афекту i зовнiшньо впорядкованої чи невпорядкованої поведiнки (iнодi агресивної), зумовленої хворобливими переживаннями. У майбутньому спостерiгається повна або часткова амнезiя. В залежності вiд переважання тих чи iнших симптомiв роздiляють рiзновиди присмеркового стану свiдомостi: транс (син. - амбулаторний автоматизм), сомнамбулiзм, фугиформнi реакцiї, патологiчний афект, iстеричну присмеркову свiдомiсть (наприклад, пуерилiзм, псевдодеменцiя). ВИСНОВКИ Психіка – це суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Психіка – це системна властивість високо-організованої матерії, що полягає в активному відбитку суб'єктом об'єктивного світу, побудові і використанні його в поведінці і діяльності. Давно помічено, що психічні явища тісно пов'язані з роботою мозку людини. Ця думка була сформульована ще в першому тисячоріччі до нової ери Алкмеоном Кротонським (VI ст. до н.е.) і підтримувалася Гіппократом (близько 460 – 377 р. до н.е.). Протягом більш ніж двотисячирічної історії розвитку психологічних знань вона залишалася безсумнівною, розвиваючись і заглиблюючись у міру одержання нових даних про роботу мозку і нових результатів психологічних досліджень. Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М.Сєченовим і І.П.Павловим та їхніми послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничою основою сучасної психології. Питання для самоперевірки:
2. Що таке психічне відображення? Як ви розумієте це явище? 3. У чому полягає активний характер психічного відображення? 4. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу? 5. У чому полягає сутність рефлекторної природи психіки? 6. Назвіть і поясніть основні закономірності психічної діяльності. 7. Охарактеризуйте функції психіки. 8. Що таке свідомість і які її ознаки? 9. Що таке несвідоме і як воно пов’язане зі свідомістю? Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю: 1. Чи згодні ви з твердженням, що всю різноманітність психічного життя людини можна звести до трьох груп психічних явищ? 2. Чи можна стверджувати, що основним завданням психології як науки є встановлення психологічних закономірностей у психічній діяльності? 3. Чи всі методологічні принципи наукового вивчення психічних явищ вказано: принцип детермінізму, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки в діяльності? 4. Чи згодні ви з твердженням, що тільки великі півкулі головного мозку можуть бути органом психічної діяльності? 5. Чи можна стверджувати, що психічна діяльність виникла як механізм активного відображення дійсності живими істотами? 6. Чи правильно названо основні функції психіки: відображувальна, регулятивна, пристосувальна? 7. Чи завжди психічний факт (уявлення про об’єкт переживання) можна розглядати як суб’єктивне відображення об’єктивного світу? 8. Чи правильна характеристика безумовного рефлексу: природжений, незмінний, забезпечує пристосування організму до постійних умов середовища? 9. Чи всі умови утворення умовного рефлексу названо правильно: об’єктивна актуальність для організму безумовного подразника, збіг у часі дії умовного та безумовного подразників, кількість повторень таких збігів, сила безумовного та умовного подразників, якість умовного подразника? 10. Чи погодитеся ви з твердженням, що необхідною фізіологічною умовою вдосконалення будь-якого рефлексу, його спеціалізації є диференційне гальмування? 11. Чи є правильною думка, що основною фізіологічною передумовою системності в роботі великих півкуль головного мозку є взаємна індукція процесів збудження та гальмування? 12. Чи є достатньою така характеристика свідомості: свідомість — це вища форма психіки, що сформувалася в процесі суспільно-історичного розвитку людини? 13. Чи є правильним твердження, що несвідоме в діяльності людини не пов’язане зі свідомістю? 14. Чи можливий перехід несвідомого у свідоме й навпаки? 15. Чи правомірно вважати, що структурна психологія розглядає психіку за механізмами її функціонування як замкнену систему? 16. Чи можна вважати, що ідеї психоаналізу як напряму в психології є більш продуктивними для з’ясування психологічних механізмів відхилень у психічній діяльності людини, ніж в обґрунтуванні закономірностей психічного життя у нормі? Завдання та проблемні ситуації 1. Що дає дослідникові (практикові) керування в пізнанні психічних явищ принципами детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності? 2. Що є спільного та відмінного в діяльності мозку та електронно-обчислювальної машини? Порівняйте та проаналізуйте. | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |