Відповіді до питань на екзамен. 1. Форми життя клітинна та неклітинна
 Скачать 0.68 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
36. Сисун котячий (сибірський). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Сисун котячий (сибірський), або опісторх(Opisthorchisfelineus) -збудник опісторхозу. Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану, Наддніпрянщини, Волго-Камського і Донського басейнів. Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілкикишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні,мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях. Життєвий цикл опісторх – біогельмінт. Опісторхоз – природно-осередкове захворювання. Остаточний хазяїн - люди і тварини, що харчуються рибою. Проміжні хазяїни: перший - молюск (Bithynia),другий - риби родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлунко вої залози. Інвазійна стадія - метацеркарій. Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів; Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:
Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози. Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота. 39. Сисун легеневий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimusringeri або P. westermani)- збудник парагонімозу. Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Південна Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія). Морфологія. Статевозріла особина має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця:широкі та овальні, з кришечкою, золотаво-коричневого кольору, довжиною до 100 мкм. Життєвий цикл: парагонім – біогельмінт. Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший - молюск Меіапіа, другий - раки, краби. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Інвазійна стадія - метацеркарій. Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол; формування паразитарних кіст; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія. Клініка. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника, тканини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію. Хронічний легеневий парагонімоз клінічно нага дує туберкульоз. При загостреннях температура тіла підвищується до 38-39 °С, задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи. Пізніше розви ваються легеневі абсцеси. З позалегеневих локалізацій часто зустрічаєть ся парагонімоз мозку, що проявляється запаленням мозкових оболонок і тканини мозку, епілепсією. Діагностика. Клінічна: грунтується на епіде міологічному анамнезі, виражених алергічних проявах, ураженні легень. Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій (яйця потрапляють у кишківник при заковтуванні хар котиння) через 1,5-2 місяці після зараження; серо логічні реакції РЗК, РПГА на ранніх стадіях хвороби. Профілактика. Особиста: не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво рих, захист водойм від фекального забруднення, са нітарно-просвітня робота. 38. Клонорх китайський. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Клонорх китайський (Clonorchissinensis)- збудник клонорхозу. Географічне поширення: Китай, Японія, Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід. Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залежно від віку і кількості паразитів у хазяїна). Переднійкінець звужений, задній - заокруглений. Ротовий присосок значно більший, ніж черевний. Матка і жовтівники займають середину тіла, за ними розміщеніяєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'яники розташовані у задній частині тіла. Яйця дрібні (26-30 X 15 мкм), жовто-коричневого кольору Кришечка знаходиться на звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою, на протилежному полюсі яйця є горбок. Життєвий цикл: клонорх – біогельмінт. Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, пацюки, багато хутрових звірів Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий - риба з родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлункової залози. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяються яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапляють у воду, де заковтуються молюском. У тілі молюска мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів стають інвазійними. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену рибу. Інвазійна стадія - метацеркарій. Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна ісхожого життєвого циклу. Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може при звести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлун ково-кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура; механічна жовтяниця внас лідок закупорки жовчних шляхів; токсично-алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби. Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:
Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози. Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота. 40. Шистосоми. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Шистосоми Шистосоми (кров'яні сисуни) - це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів. Основні види шистосом, що паразитують у людини: • Shistosoma haematobium - збудник сечостатевого шистосомозу. • Shistosoma mansoni - збудник кишкового шистосомозу. • Shistosoma japonicum- збудник японського шистосомозу. Географічне поширення: S. haematobium поширена в 52-х країнах Африки й Азії (Західна Індія, Ангола, Нігерія, Судан, Єгипет, Сирія, Ліван, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) S. Mansoni - зустрічається в 53-х країнах Екваторіальної і Південно-Східної Африки, у західній півкулі (Бразилія, Суринам, Венесуела, деякі Карибські острови). Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди. Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присоком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка. Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка, розмір яйця 150 х 62 мкм яйце S. mansoni містить шпичку на бічній поверхні, розмір яйця 140 х 61 мкм ; яйце S. japonicum округле, шпичка невелика розташована латерально, розмір яйця 85 х 60 мкм Життєвий цикл : шистосоми - біогельмінти. Остаточний хазяїн - людина, для S. japonicum - велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки,кішки, гризуни. Проміжний хазяїн - прісноводні молюски Локалізація в тілі остаточного хазяїна: S.haematobium - у венах малого таза, зокрема сечовогоміхура, S.mansoni - у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, S. japonicum - у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені. Японський шистосомоз - природноосередкове захворювання з широким колом хазяїнів. Інвазійна стадія - церкарій. Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного травмування стінок органа. Клініка. Інкубаційний період складає 4-6 тижнів. У розвитку хвороби виділяють такі стадії: Стадія проникнення. На шкірі в місці проникнення церкаріїв виникає відчуття печії, свербіж, почервоніння, висипка, що зберігається 1-2 дні. Тривалість цієї стадії – 2-3 тижні. Стадія дозрівання. Шистосоми досягають місця локалізації. Характерна лихоманка з ознобом, біль у суглобах і головний біль, нудота, блювота, пронос, можливе збільшення селезінки. Тривалість цієї стадії – 8-м тижнів. Стадія розвиненої інвазії відповідає паразитуванню статевозрілих шистосом та інтенсивному відкладанню яєць. Характерні біль у животі, чергування запору і проносів, у випорожненнях домішки крові і слизу Стадія розвиненої інвазії продовжується 3-7 років. Стадія пізньої інвазії й ускладнень. Виділення яєць зменшується або припиняється, Діагностика. Клінічна: ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу і відповідних симптомах хвороби. Лабораторна: овоскопія осаду сечі (S. haematobium)або фекалій (S. mansoni, S. japonicum). Застосовують цистоскопію і ректороманоскопію, рентгенівське дослідження на пізніх стадіях хвороби, коли інтенсивність виділення яєць невелика. Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікуванна хворих, охорона водойм від фекального забруднення, знищення молюсків 41. Ціп’як неозброєний (бичачий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Неозброєний (бичачий) ціп'як (Taeniarhynchussaginatus) - збудник теніаринхозу. Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці. Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 пігментовані присоски. Шийка коротка і тонка. Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник. Зрілі членики прямокутної форми, розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1). Матка закритого типу, розгалужена у вигяді стовбура, від якого з кожного боку відходять 17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць. Кінцеві членики здатні до активного руху. Яйця округлої форми, мають зародок - онкосферу з трьома парами гачків. Зовнішня оболонка яйця тонка, безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко руйнується. Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi), Життєвий цикл: неозброєний ціп'як - біогельмінт. Остаточний хазяїн - людина Локалізація в тілі остаточного хазяїна – тонка кишка. Проміжний хазяїн -велика рогата худоба. Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину. Інвазійна стадія -цистицерк. Розвиток фін в організмі людини неможливий. Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації. Клініка. Інкубаційний період - від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит. Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення яєць за допомогою методу "липкої стрічки". Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини. Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітар-нопросвітня робота. 42. Ціп’як озброєний (свинячий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика. Озброєний (свинячий) ціп'як (Taeniasolium) - збудник теніозу. Морфологія. Статевозріла особина близько 2-3 м довжиною, має до 1000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачків. На сколексі розміщені залози, секрет яких полегшує прикріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна. Особливість гермафродитних члеників - трилопатевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна додаткова частка). Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар бічних гілок. Яйця за будовою подібні до яєць неозброєного ціп'яка. Життєвий цикл: озброєний ціп'як - біогельмінт. Остаточний хазяїн -тільки людина. Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка. Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина, Інвазійна стадія - цистицерк. Патогенна дія: подібна до теніаринхозу (внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації) Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників з фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує головний біль, слабкість, зниження або підвищення апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, пронос, що змінюється запором. Клінічні прояви цистицеркозу дуже різноманітні і залежать від локалізації цистицерків. Цистицеркоз м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявлятися: епілептичними нападами, підвищенням внутрішньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей призводить до зниження гостроти зору, а в тяжких випадках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз серця проявляється порушенням серцевого ритму. Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій. Вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (7-12); при зруйнуванні члеників можливе виявлення яєць гельмінта (овоскопія). Допомагають рентгенографія черепа, УЗД, комп'ютерна томографія, офтальмоскопія та ін. Специфічна лабораторна діагностика - серологічні реакції. Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка сви нини. Громадська: контроль свинини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекально го забруднення навколишнього середовища, санітар но-просвітня робота.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |