1. Синтез антитіл Синтез антитіл

1.Синтез антитіл

1.Синтез антитіл

2.Утворення специфічних цитотоксичних клітин

3.Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу

4.Утворення клітин імунної пам’яті

5.Виникнення імунної толерантності

6.Розвиток ідіотип-антиідіотипової взаємодії

Властивостями антигену

Властивостями антигену

Його дозою

Шляхами потрапляння в організм

Станом імунної системи

Повноцінні антигени – здатні індукувати імунну відповідь і взаємодіяти з її продуктами

Структура повноцінного антигену:

гаптен + шлеппер

Шлеппер (провідник) – це велика ділянка молекули, яка є носієм епітопу антигену

Структура неповноцінного антигену:

гаптен

напівгаптен

Напівгаптени – це прості неорганічні речовини, здатні взаємодіяти з білками організму

Гаптени і напівгаптени здатні викликати імунну відповідь тільки після кон’югації з високомолекулярними білками

Повноцінні антигени:

Повноцінні антигени:

складні білки

високомолекулярні полісахариди

глікопротеіди

ліпопротеіди

ліпополісахариди

нуклеопротеїди

Неповноцінні антигени:

Неповноцінні антигени:

Гаптени

олігопептиди

полісахариди

нуклеїнові кислоти

ліпіди

стероїди

лікарські засоби

Неповноцінні антигени:

Неповноцінні антигени:

Напівгаптени

нітрогрупи

Іони галогенів (йод, хлор, бром)

Іони важких металів

амінокислоти

1.Генетична чужерідність

2.Антигенність

3.Імуногенність

4.Специфічність

5.Велика молекулярна маса

6.Колоїдність

7.Розчинність

По відношенню до організму реципієнта антигени організму людини класифікують як:

Аутоантигени

Тканнинні або органоантигени

Алоантигени

Ізоантигени

Ксеноантигени

Нормальні - містяться в тканинах забар’єрних органів (кришталик ока, тканини статевих залоз, мозку)
Патологічні – утворюються в нормальних тканинах при пухлинній трансформації клітин, при дії низьких або високих температур, при опроміненні, під впливом ферментів бактерій, тощо

Напр., антигени головного комплексу гістосумісності (MHC I, MHC II)

3. Ізоантигени (групові) – антигени певного групи індивідумів, наділені імуногенністю по відношенню до представників іншої групи свого виду

Напр., антигени груп крові, Rh-фактор

5. Тканинні або органоспецифічні антигени - зумовлюють певні антигенні властивості різних органів і тканин в процесі їх росту і диференціації (напр., ембріональні антигени)

Антигенність притаманна повноцінним антигенам і гаптенам

Антигенність визначається

молекулярною масою

жорсткістю структури молекули

наявністю ароматичних амінокислот

Імуногенність притаманна тільки повноцінним антигенам

Імуногенність визначається

молекулярною масою

просторовою конфігурацією

хімічною структурою

ступенем чужерідності

станом імунної системи індивідуума

Специфічність визначається

структурою епітопу

кількістю епітопів (моновалентні, дівалентні, мультівалентні антигени)

За специфічністю розрізняють

Видові антигени

Групові антигени

Типові антигени

Гетерогенні АГ (перехресно реагуючі) – представлені антигенними детермінантами, спільними для організмів різних таксономічних груп

Гетероантигени мікроорганізмів подібні за структурою до антигенів людини зумовлюють явище антигенної мімікрії збудника

Типові АГ – представлені антигенними детермінантами, які зумовлюють внутрішньогрупові відмінності, що дозволяє розділити групу на варіанти (типи)

Речовини з ММ 5-10кДа деградуються макрофагом на 95%, 5% процесується для індукції імунної відповіді

Речовини з ММ <5кДа деградуються макрофагом повністю, імунна відповідь не індукується

Нерозчинні речовини не викликають розвитку імунних реакцій

Колоїдними властивостями наділені

ізольовані клітини (гриби, найпростіші, бактерії) та віруси

Корпускулярні (антигени, зв’язані з клітинами бактерій, грибів, а також з віріонними частками)

Розчинні антигени стимулюють розвиток гуморальної імунної відповіді

Корпускулярні антигени зумовлюють розвиток як гуморальної, так і клітинної імунної відповіді

Бактеріальна клітина

Бактеріальна клітина

O-Ag (соматичні) – ліпополі-(оліго)сахаридні комплекси Грам(-) бактерій, термостійкі

H-Ag (джгутикові) – білки, термолабільні

K-Ag (капсульні) – полісахариди, поліпептиди; термостабільні або термолабільні

Протективні Ag – поверхневі білки, які синтезуються тільки в організмі хазяїна

Екзоферменти – білки

Екзотоксини – білки

Корпускулярні антигени (О-Аг, К-Аг, Н-Аг) виявляються за допомогою реакції аглютинації

К-Аг також можна визначити за реакцією набухання капсули (свелінг-реакція)



Розчинні антигени визначають за допомогою реакції преципітації або реакції нейтралізації in vivo

V-Ag (поверхневі оболонкові)

капсидні, рецепторні – білок
Суперкапсидні, рецепторні – полісахарид, глікопротеін, гемаглютинін, нейрамінідаза

Внутрішні (корпускулярні, ендогенні) антигени визначають за допомогою реакції зв’язування комплементу

Зовнішні (оболонкові) антигени визначають за допомогою реакції нейтралізації, реакції гальмування гемаглютинації і гальмування гемадсорбції

Селезінка – антигени, що циркулюють в крові

Лімфатичні вузли

регіонарні – антигени, що потрапляють через шкіру

мезентеріальні – антигени, що потрапляють через шлунково-кишковий тракт

Лімфоїдні тканини навкологлоткового кільця – антигени, що потравляють через верхні дихальні шляхи

Лімфоїдні тканини урогенітальної системи – антигени, що потрапили через слизові оболонки зовнішніх статевих органів

Т-залежні антигени потребують участі макрофагів і Т-лімфоцитів у своєму процесінгу і розпізнанні

Т-незалежні антигени (полісахариди бактерій) безпосередньо зв’язуються з рецепторами В-лімфоцитів і стимулюють синтез антитіл без попереднього процесінгу у макрофагах

1.Фагоцити

моноцити крові

макрофаги тканинні

макрофаги крайових зон

клітини Купфера

клітини мікроглії

2.Факультативні АПК

2.Факультативні АПК

астроцити

фолікулярні клітини щитоподібної залози

ендотелій судин

фібробласти

3.Лімфоцити

Т- та В-лімфоцити

В-лімфоцити – є попередниками антитілоутворюючих (плазматичних) клітин і В-клітин пам’яті, відповідають за гуморальний імунітет

Маркери Т-лімфоцитів – CD3, CD4, CD8 (CD - cluster of differentiation), рецептор до еритроцитів барана (Е-рецептор), молекули MHC класів I і II (major hystocompability complex)

Маркери В-лімфоцитів – мембранні Ig певного ідіотипу, рецептор Fc-фрагменту Ig, рецептори C3b, IgD, молекули MHC класів I і II (major hystocompability complex)

Процесінг – це переробка специфічних компонентів антигену, виведення їх разом з молекулою МНС 2 класу на поверхню макрофага

2.Макрофаг виділяє цитокіни (ІЛ-1), контактує з Т-хелпером 2

3.Т-хелпер розпізнає антиген, виділяє цитокіни (ІЛ-4,ІЛ-5)

5.Стимуляція Т-хелпером В-лімфоцитів

6.Розмноження сенсибілізованих В-лімфоцитів (7-10 поколінь)

7. Утворення В-лімфоцитів пам’яті

7.Утворення плазматичних клітин (секреція Ig)

2.Макрофаг виділяє цитокіни (ІЛ-1), контактує з Т-хелпером 1

3.Т-хелпер 1 розпізнає антиген, виділяє цитокіни (ІЛ-2)

Регуляція імунної відповіді:

хелпери – активують

супресори – пригнічують

кіллери – знешкоджують антигензмінені клітини