РФУ опорний конспект. Тема Ринок фінансових послуг та його роль в економіці
 Скачать 470.5 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
| Тема 1. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці План
Література : 6, 9, 17, 19, 21 Основні поняття Для функціонування економічних відносин, вільного обертання фінансових ресурсів, перетоку капіталу необхідне створення спеціального ринку. Якщо на товарних та сировинних ринках здійснюються відносини з приводу купівлі – продажу, відповідно, товарів та сировини, то відносини з приводу фінансових ресурсів здійснюються на фінансовому ринку. На фінансовому ринку формуються взаємовідношення заощаджень та інвестицій, значною мірою ураховується вплив ризиків. Фінансовий ринок забезпечує нормальне функціонування економіки та гарантує безперервність виробництва. Розвинені фінансові ринки відображають стійке економічне зростання, розвиток галузей та регіонів, низькі темпи інфляції, розумні режими оподаткування, сприятливий політичний клімат у країні та певний баланс фінансово-економічних інтересів у суспільстві. Іноді фінансовий ринок називають ринком фінансових ресурсів. Для того щоб цей ринок міг функціонувати, він повинен мати, як мінімум чотири елементи: заклади, що здійснюють фінансові послуги; фінансові активи або фінансові ресурси, які виступають як товар; покупців фінансових активів; постачальників - продавців фінансових ресурсів. (рис. 1.1) Варто зауважити, що для нормального функціонування фінансового ринку згодом виникає потреба у створенні інфраструктури фінансового ринку. Фінансовий ринок є невід’ємним елементом господарської системи держави. Тому існує у всіх країнах система регулювання діяльності на фінансовому ринку. Це обумовлено, насамперед, тим що, фінанси грають значну роль у функціонуванні господарської системи ринок – це економічний простір, де надаються послуги з купівлі – продажу фінансових активів з урахуванням фінансових ризиків. Основним товаром на фінансовому ринку є фінансові активи. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 „Фінансові інструменти”, фінансовий актив – це: 1) грошові кошти та їх еквіваленти; 2) контракт, який надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; 3) контракт, який надає право обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; 4) інструмент власного капіталу іншого підприємства. Державний регулятор  Рис.1.1 Елементи фінансового ринку Таким чином, можна визначити, що фінансовий актив – це кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та права вимоги боргу, які не віднесені до цінних паперів. Ринок фінансових послуг – це певна сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених послуг у сфері фінансів, з фінансовими активами які надаються спеціалізованими закладами, що мають відповідний дозвіл на виконання цих послуг ( ліцензію ). Ступінь кваліфікованості надавання послуг визначається рівнем законодавчого забезпечення цієї діяльності, рівнем підготовки спеціалістів у цій галузі, рівнем розвинутості ринкових відносин та іншими складовими. Послуга – це різновид діяльності. У західній статистиці національних рахунків послуги поділяються на : - споживчі (ресторани, готелі); - соціальні (освіта, медична допомога); - розподільчі (торгівля, транспорт); - виробничі (інжиніринг, фінансові та кредитні послуги, консультації). У статистичній класифікації в Україні фінансові послуги поділяються на : - фінансове посередництво; - грошове посередництво; - фінансовий лізинг; - страхування; - допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування. В економічному розумінні під послугами розуміють операції, на які є попит, формується ціна, яка задовольняє споживачів та продавців. Уважається, що взагалі, виробництво, надання та споживання послуг співпадають у часі та просторі, а виробник та споживач вступають у безпосередній контакт. Послуги, як частина нематеріального виробництва, беруть участь паралельно з продукцією матеріальної сфери в сукупному процесі суспільного виробництва. Фінансові послуги виконують фінансові функції, пов’язані із задоволенням потреб суб’єктів ринку у виробництві та реалізації предмета їх діяльності. У світовому експорті послуг експерти ООН виділяють три основних групи послуг:
Відносини, що виникають у зв’язку з функціонуванням фінансових ринків в Україні, регулюються Законом України „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, іншими нормативно – законодавчими актами. Фінансова послуга – це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб, а у випадках, передбачених законодавством, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання реальної вартості фінансових активів. Фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно призводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства та фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансові інструменти поділяються на:
Фінансові активи складаються з:
Фінансові зобов’язання складаються з: фінансових зобов’язань, які призначені для перепродажу та інших фінансових зобов’язань. До інструментів власного капіталу належать: прості акції, частини та інші види власного капіталу. До похідних фінансових інструментів належать: ф’ючерсні контракти; форвардні контракти; інші похідні фінансові інструменти. Питання для самоконтролю 1. У чому різниця між ринком фінансових послуг та товарним ринком?
Завдання для самостійної роботи
4. Дайте стислу характеристику ринка цінних паперів. 5. Дайте стислу характеристику кредитного ринку (ринок капіталів).
Тема 2. Сегментарна структура ринку фінансових послуг План
Література: 3, 6, 7, 9, 10, 11, 14 Основні поняття Структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками – часовою та інституційною. Відповідно до часової ринок поділяється на два основних елементи: грошовий ринок (ринок короткострокових капіталів або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах) і ринок середньо – та довгострокових капіталів, що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки. В інституційному розумінні структура фінансового ринку складається із кредитно – фінансових інститутів (банківських і небанківських установ) і інститутів ринку цінних паперів (фондових бірж, позабіржових торговельно–інформаційних систем, депозитаріїв, торговців цінними паперами та їх зберігачів та ін.). В основі первинного поділу фінансового ринку лежить певна група фінансових активів: акції, облігації, золото, страхова послуга, валюта тощо. Тоді структура фінансового ринку або ринку фінансових послуг набуває наступного вигляду: ринок грошово–кредитний, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий ринок, ринок дорогоцінних металів і каміння, ринок інструментів нерухомості та землі. Сегментація ринку фінансових послуг – це процес, цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти, які розрізняються залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ньому. Критерії сегментації: види фінансових активів (інструментів, послуг); галузева приналежність споживачів, місцезнаходження споживачів: ступінь організованості; характер руху фінансових інструментів; терміновість реалізації угод; рівень ризиків. Надамо характеристику структури ринку фінансових послуг за ознакою груп фінансових активів. Грошовий ринок – сегмент ринку фінансових послуг, на якому здійснюються короткострокові депозитно–позичкові операції (на термін до одного року) і який обслуговує рух оборотних коштів підприємств, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, населення та держави. Основні суб’єкти грошового ринку: комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово – кредитні установи, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти фірм, банків, населення. Інструменти грошового ринку: скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Основні види фінансових послуг на грошовому ринку: - депозитні операції і ведення депозитних рахунків;
Ринок капіталу (кредитний ринок) – це частина ринку фінансових послуг, де формується попит і пропозиція на середньо – та довгостроковий позичковий капітал. Суб’єкти ринку – комерційні банки, кредитні спілки, інвестиційні та аналогічні організації. Інструменти – акції, облігації, інвестиційні сертифікати, іпотечні облігації та ін. Основні види послуг:
Валютний ринок –це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют: це система економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення прямих і портфельних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют. Організаційно оформленими валютними ринками є валютні біржі та міжбанківський валютний ринок (FOREX). Головні суб’єкти - транснаціональні банки і транснаціональні корпорації. Інструменти ринку - різні валюти та платіжні засоби в іноземних валютах. Фінансові послуги на валютному ринку:
Ринок цінних паперів - це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операції є цінні папери; на ньому здійснюється емісія, купівля продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція. Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку (ринок боргових інструментів) і ринок інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики відносять облігації, векселі, сертифікати; до гібридних - цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій, до похідних –форварди, ф’ючерси, опціони, варанти (деривативи). Суб’єкти ринку: емітенти, організатори торгівлі цінними паперами (біржі, зберігачі цінних паперів, реєстратори власників іменних ЦП, депозитарії, КБ, НБУ, ДК ЦПФР). Фінансові послуги на РЦП:
Страховий сегмент фінансових послуг – це сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі – продажу виступає специфічний товар – страхова послуга і формується попит і пропозиції на неї. Основний суб’єкт ринку – страхові компанії, які забезпечують інвесторам страховий захист від різного роду ризиків і володіючи великими страховими резервами, являються основними постачальниками довгострокового капіталу на фінансових ринках. Фінансові послуги страхових організацій:
Ринок нерухомості та землі – це сфера вкладення капіталу в об’єкти нерухомості та земельні ділянки, це система відносин, що виникають між інвесторами при купівлі продажу цих об’єктів, іпотеці, наданні об’єктів у довірче управління, найом тощо. Інструменти ринку - об’єкти нерухомості, земельні ділянки, які розглядаються інвесторами як фінансовий актив, що може принести дохід. Суб’єкти ринку – юридичні та фізичні особи – інвестори і продавці нерухомості, ріелтерські фірми, муніципальні та державні органи, пенсійні фонди, інвестиційні компанії. Ринок дорогоцінних металів, каміння, антикваріату та художніх цінностей – це специфічний сегмент фінансового ринку, де здійснюються операції інвестування в дорогоцінні метали (золото, срібло, метали ірідієво – платинової групи), в предмети колекціонування (художні твори, нумізматичні цінності і т.п.), які розглядаються інвесторами як фінансові активи, що забезпечать отримання доходу через повний проміжок часу. Інструменти ринку – вищевказані об’єкти інвестування. Суб’єкти – юридичні та фізичні особи – інвестори і продавці, спеціалізовані біржі, аукціони, банки. Фінансові послуги: - купівля і продаж банками дорогоцінних металів (банківських);
Питання для самоконтролю 1. За якими ознаками структурують і сегментують ринок фінансових послуг?
5. Які сегменти РФУ можна поділити на біржовий та позабіржовий? Проаналізуйте особливості функціонування цих ринків. 6. Хто є суб’єктими відносин на кожному сегменті РФУ?
Питання до самостійного вивчення теми 1. За якими ознаками загальноприйнято визначати структуру ринку фінансових послуг?
Тема 3. Суб’єкти ринку фінансових послуг План 3.1 Суб’єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація 3.2 Держава, місцеве та регіональне самоврядування на ринку фінансових послуг, основні завдання і функції 3.3 Господарчі суб’єкти усіх форм власності як суб’єкти ринку фінансових послуг 3.4 Домогосподарство як суб’єкт ринку фінансових послуг Література: 6,9,17,19,21 Основні поняття На фінансових ринках присутні суб’єкти ринкових відносин. До них відносяться - покупці фінансових послуг (підприємства, заклади, фізичні особи, держава, нерезиденти, фізичні особи та юридичні та інші). - держава (регулюючий орган); - продавці фінансових послуг (юридичні особи та фізичні особи – СПД), які мають відповідну ліцензію на здійснення відповідної діяльності). - заклади інфраструктури фінансового ринку. За функціями суб’єкти фінансового ринку поділяються:
Найпоширенішими є три основні форми підприємництва: одноосібне володіння; товариства; корпорації. Усі суб’єкти ринку можуть бути як споживачами, так і постачальниками фінансових ресурсів. Джерелом постачання ресурсів є використання частини доходу (прибутку). Державним сектором економіки присутній на фінансовому ринку у формах:
Регулювання здійснюється через податки, позики, державні закупки. Державні органи регулюють діяльність суб’єктів фінансового ринку на основі нормативно – законодавчих актів. Прикладом споживання фінансових послуг на рівні держави є рефінансування бюджетів місцевих адміністрацій за допомогою випуску боргових зобов’язань (облігацій). Постачання фінансових ресурсів здійснюється через позики. Головною функцією є регуляторна. Регулювання здійснюється 2-ма методами:
Адміністративні методи:
Економічні методи: - податкове регулювання; - пільги; - штрафні заходи. Посередники на фінансових ринках забезпечують не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштівінвесторами, забезпечуючи ліквідність ринків. При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає їх роль на ринку, які надають широкий спектр послуг.
  Ф  інансові посер-ки  Банки  страхові компанії інвестиційні фондиб рокерські фірми довірчі товариства торговці цінними паперами Суб’єкти інфраструктури  компанії з управлінням активами депозитарії фондові біржі торгово – інформаційні системи зберігачі реєстратори саморегулівні організації Таке поділення дуже умовно, тому що деякі фінансові посередники можуть називати послуги і нефінансового характеру (обслуговуючі, наприклад, консультаційні). Залежно від головних функцій, фінансові посередники можуть виконувати такі види послуг:
Питання для самоконтролю 1. Які є підходи до класифікації суб’єктів ринку фінансових послуг. 2. Головні функції держави на фінансовому ринку. 3. Наведіть приклади державного регулювання та присутності держави на ринку фінансових послуг. 4. Наведіть приклади роботи господарських суб’єктів на ринку фінансових послуг. 5. Покажіть механізм взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг. 6. У чому головна функція фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Питання до обговорення 1. Основні проблеми, що виникають з приводу регулювання ринку фінансових послуг в Україні. 2. Роль інвестиційних інвесторів на ринку фінансових послуг. 3. Взаємодія інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг з головними суб’єктами ринку. 4. Роль місцевих органів самоврядування на ринку фінансових послуг. 5. Роль домогосподарств на ринку фінансових послуг. 6.Труднощі, що виникають у суб’єктів господарювання при роботі на фінансовому ринку України. Завдання для самостійної роботи 1. Визначити основні проблеми, що виникають з приводу регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
Тема 4. Поняття і класифікація фінансового посередництва План 4.1 Поняття фінансового посередництва 4.2 Банківські посередники на ринку фінансових послуг 4.3 Позабанківська система на ринку фінансових послуг Література: 6, 9, 17, 19, 21 Основні поняття Фінансове посередництво – це вид діяльності фінансової (нефінансової) установи по наданню фінансових послуг на користь третьої особи. Метою надання такої послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. До фінансових посередників відносяться: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, трастові компанії, страхові компанії, пайові та взаємні фонди, торговці цінними паперами, клірингові компанії, депозитарії, реєстратори, зберігачи, біржі, ломбарди, лізингові компанії, брокери, ділери, пенсійні фонди, хеджери, арбітражери, спекулянти. Основною функцією фінансових посередників є задоволення попиту і пропозиції на фінансові активи, забезпечення нормального функціонування економіки, вільного переливу капіталів, згладжування піків економічного спаду та ін. У своїй діяльності фінансові посередники можуть використовувати (створювати) нові фінансові інструменти (деривативи ). До банківських фінансових установ відносяться організації, які відповідно до законодавства мають право за рахунок залучених засобів надавати фінансові кредити. Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
При виконанні обмеженого числа функцій або ж роботі на декількох або одному сегменті грошового ринку банки називають спеціалізованими. Наприклад, іпотечні банки, ощадні банки, інноваційні банки і т.д. Кооперативні банки – це спеціальні кредитний – фінансові установи, які створюються товаровиробниками для задоволення взаємних потреб у кредитуванні та інших банківських послугах. Особливості: власність носить колективний характер; контроль здійснюється колективно, а не одноосібно; прибуток не ділиться між учасниками, а йде на виплату відсотків по внесках і на збільшення резервів. Взаїмозберігаючі банки – організовані по типу „взаємних” підприємств: у них немає акцій, а керівництво здійснює наглядова рада. Також банки приймають внески та інвестують їх, під заставу нерухомості, в цінні папери, надають позики і споживацькі кредити. Іпотечні банки - надають довгострокові кредити на житлове будівництво під заставу на земельні ділянки або нерухомість. Ресурсами такого банку служать власні накопичення та іпотечні облігації. Інвестиційні банки – надають кредити інвесторам – покупцям цінних паперів, виступають крупним посередником на фондовому ринку. Прикладом міжнародних інвестиційних банків є міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк, регіональні інвестиційні банки. Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва. Банки підтримки створюються державою або за участю держави для фінансування цільових програм, які вимагають підтримки. Банки – гаранти – спеціалізовані банки, які беруть на себе зобов'язання погашення боргів підприємств за певних умов. Торгові банки – специфічний вид банків англійської банківської системи. Вони виконують більшу кількість різноманітних фінансових операцій, таких як розміщення нових випусків акцій і облігацій; консультації і розробку умов злиття і поглинання; управління майном і портфелем цінних паперів. Клірингові банки – спеціалізовані банки, які обслуговують операції на фондовій біржі. Вони є членами рахункових палат. До небанківських кредитних інститутів відносять: лізингові компанії, факторингові компанії, кредитні спілки, каси взаємодопомоги. Основною задачею небанківських кредитних установ є акумуляція заощаджень населення, надання кредитів за допомогою облігаційних позик підприємством і державі, надання споживацьких кредитів і кредитної взаємодопомоги. Лізингові компанії забезпечують підприємствам отримання устаткування, інших необоротних активів без значних одноразових витрат. Тут відбувається забезпечення елементів кредитування в натуральній і грошовій формі. Факторингові компанії надають кредит для фінансування оборотних коштів шляхом інкасації дебіторської заборгованості споживача кредиту. Кредитні спілки - це об’єднання громадян з метою задоволення потреб у споживчему кредиті. Основою є взаємне кредитування, а метою – підвищення добробуту членів спілки. Каси взаємодопомоги – це добровільне об’єднання громадян з метою надання взаємної матеріальної допомоги . Як правило, вони створюються за місцем роботи при профспілкових організаціях. До небанківських фінансових посередників – відносяться: інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, трастові (довірчі) компанії, страхові компанії, пайові та взаємні фонди, учасники фондового ринку, пенсійні фонди, рієлтерські компанії. Страхові компанії надають послуги із страхового захисту від різних видів ризиків як юридичним, так і фізичним особам. Основною метою є забезпечення стабільності функціонування економіки, збереження досягнутого рівня добробуту населення. Основним призначенням інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, трастових компаній є ефективне управління інвестиційним портфелем на основі залучення заощаджень пересічних інвесторів. Пайові та взаємні фонди також покликані акумулювати грошові кошти шляхом випуску власних акцій. Сьогодні в України діють пайові інвестиційні фонди, а управління їх активами здійснює спеціально створені компанії - компанії по управлінню активами. Дані фонди відносяться до інститутів спільного інвестування. До фінансових посередників фондового ринку відносяться: торговці цінними паперами, брокери, ділери, андерайтери, біржі, реєстратори, зберігачі, депозитарії, арбіражери, спекулянти, хеджери. Основною задачею цих посередників є організація нормального руху грошових потоків від інвесторів до емітента, забезпечення ліквідності інструментів фондового ринку, і зрештою, забезпечення нормального функціонування економіки в цілому. Пенсійні фонди створюються за рахунок внесків фізичних осіб і призначені для накопичувального заощадження. У пенсійних фондах акумулюються значні грошові кошти. Задачею пенсійних фондів є забезпечення досягнутого рівня добробуту страхувальнику. З точки зору фінансового посередництва пенсійні фонди виступають крупними інвесторами на фінансовому ринку, одержуючи від вкладених засобів інвестиційний дохід. Питання до обговорення 1. Сучасна банківська система України: законодавча база; структура. 2. Функції Національного банку України. 3. Банківські об’єднання в Україні. 4. Особливості функціонування кредитних спілок в України. 5. Тенденції розвитку фінансового посередництва на кредитному ринку. 6. Тенденції розвитку фінансового посередництва на грошовому ринку. 7. Тенденції розвитку фінансового посередництва на страховому ринку. 8. Тенденції розвитку фінансового посередництва на ринку нерухомості. 9. Тенденції розвитку фінансового посередництва на фондовому ринку. Тема 5. Інституційна структура ринку фінансових послуг План 5.1 Фінансові послуги банків на ринку фінансових послуг 5.2 Інститути спільного інвестування на ринку фінансових послуг 5.3 Пенсійні фонди на ринку фінансових послуг 5.4 Лізингові, факторингові компанії та кредитні спілки на ринку фінансових послуг 5.5 Біржі на ринку фінансових послуг 5.6 Інші фінансові посередники (хеджери, арбітражери, спекулянти, зберігачі, депозитарії) на ринку фінансових послуг  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
екілька видів послуг