Лекція 1 дораб. Тема Вступ до дисципліни. Загальні основи теорії господарського механізму
 Скачать 177.5 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
| Тема 1. Вступ до дисципліни. Загальні основи теорії господарського механізму 1. Специфіка вивчення дисципліни. 2. Мета та задачі вивчення дисципліни. 3. Методологіні підходи до вивчення дисципліни. 4. Організація як механізм. Господарювання. 5. Поняття і зміст господарського механізму. Немеханічний механізм. 6. Зародження, становлення і розвиток господарського механізму. 7. Закономірності і протиріччя господарського механізму.
Потреба у розгляді господарського механізму виникає з об’єктивної необхідності цілісного сприйняття процесів та явищ, що мають місце в економіці підприємства. Дисципліна „Внутрішній економічний механізм підприємства ” вивчає такі економічні відносини всередині підприємства, які формуються згідно з його виробничою та організаційною структурою. В узагальненій формі господарський механізм є ні чим іншим, як керуючою та регулювальною підсистемою економічної системи в цілому. Економічний (організаційно-економічний) або господарський механізм підприємства можна подати як сукупність способів, форм, методів, кількісних та якісних показників, за допомогою яких використовуються закони виробничих, економічних, соціальних та політичних відносин на різних ієрархічних рівнях управління. Будь-яке підприємство є складною виробничо-економічною системою, яка включає техніко-економічну базу, функціонально-виробничу та соціальну структуру, трудові й матеріальні ресурси, що перебувають у постійній взаємодії та розвитку. Задля ефективного досягнення цілей підприємства необхідна відповідна система управління, тобто певна сукупність органів і структурних підрозділів, які забезпечують прогнозування та координацію діяльності всіх його ланок. Управління підрозділами та організація відносин між ними ґрунтуються на економічних методах управління, для чого створюється внутрішній економічний механізм. 2. Мета та задачі вивчення дисципліни. Мета вивчення дисципліни – оволодіти знаннями про структуру, принципи побудови та закономірності функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства. Розглядаються внутрішні економічні відносини між підрозділами підприємства, між підрозділами і центральним апаратом управління. Основні задачі становлять собою оволодіння навичками, які необхідні для того, щоб вміти здійснювати оцінку та аналіз по таких напрямках діяльності на функціонування підприємства як: - механізм ціноутворення; планування витрат; - механізм планування виробництва, обґрунтування беззбитковості діяльності; нормування праці; - механізм ресурсного обґрунтування виробничої програми; - механізм управління прибутком підприємства; - механізм організації внутрішнього управління; - механізм контролю та стимулювання діяльності; - механізм економічної відповідальності на підприємстві. Таким є основне коло вирішуваних питань, які розглядаються в межах поставленої мети вивчення курсу.
Господарський механізм є складною по своєму соціально-економічному змісту економічною категорією. Соціально-економічна сутність ГМ не є абстрактним поняттям. Її можна зрозуміти, спираючись на науковий аналіз (вивчення) системи виробничих, економічних, соціальних і політичних відносин, які діють на підприємстві та забезпечують його функціонування. Поняття ГМ включає ключове слово "механізм". У техніці механізмом називають систему тіл (ланок) для трансформації руху одного чи кількох тіл у необхідні рухи інших твердих тіл, причому кожному положенню однієї ланки відповідає визначене положення інших. Таке визначення дає уявлення і про інші механізми, у тому числі і господарський механізм діяльності та функціонування підприємства, механізм його менеджменту тощо. Тобто мова йде про те, що підприємство слід розглядати як систему, діяльність якої необхідно організувати з точки зору взаємодії усіх необхідних для її нормальної та адекватної життєдіяльності компонентів, які забезпечують організаційну сторону функціонування підприємства, планування витрат та беззбитковості діяльності, планування виробничої програми, яка б відповідала нагальним потребам ринку, нормування праці та організацію ефективного виробничого процесу з точки зору його техніко-технологічної сторони, планування та оцінку прибутку та його розподіл тощо. Як і будь-який механізм складається з взаємозв'язаних підсистем, які об'єднують безліч різних елементів і блоків і напрямків їх руху, так і внутрішній економічний механізм підприємства має бути спрямований на забезпечення ефективної організації внутрішнього процесу за усіма переліченими вище напрямками. Тобто підприємство внутрішньо є складною системою, діяльність якої необхідно внутрішньо організувати та скоординувати з точки зору ефективного поєднання усіх його складових. Тобто цією системою необхідно управляти. Будь-яка система управління має розглядатися з точки зору суб’єкта управління та об’єкта управління, зв’язок між якими організований шляхом реалізації відповідного інструментарію управління. Таким чином організована діяльність і функціонування і внутрішнього економічного механізму підприємства. Говорячи про методологічні підходи до вивчення ВЕМП як складної системи, слід зазначити, що при цьому застосовними мають бути такі прийоми та підходи до проведення дослідження як аналіз та синтез. Дійсно, підприємство є складною системою, яка у своїй структурі має багато компонентів, діяльність яких має бути взаємоузгоджена та взаємопов’язана. Тобто мова йде про так званий синергетичний ефект діяльності системи, коли сукупність властивостей окремих компонентів системи не дорівнює властивості системи в цілому. Все це ще раз підкреслює необхідність та правомірність розгляду підприємства з точки зору складного механізму діяльності. У цьому механізмі є об’єкт управління, суб’єкт управління та відповідний інструментарій управління (рис. 1.1).  Рисунок 1.1 – Концептуальна схема управління ВЕМП Аналіз як підхід до вивчення дисципліни передбачає необхідність виокремлення складових ВЕМП у розрізі об’єкту дослідження та розгляду їх окремо з точки зору сутності та виконуваних ними функцій. Синтез як підхід до вивчення дисципліни передбачає необхідність розгляду складових ВЕМП у їх сукупності як системи, яка є цілісною та неподільною. Слід також зазначити, що підходи до вивчення дисципліни передбачають і зв’язок її з іншими: загальноекономічні, теоретичні економічні знання, економічна теорія, економіка підприємства, планування, фінансування, бухгалтерський облік, управлінський облік, економічний аналіз, статистика і т.д. Після цього логіка навчання вимагає (передбачає) знову повернутися до загальноекономічного фундаменту, але тепер уже на базі синтезу; їхнього конкретного завершення у виді господарського (економічного) механізму підприємства. Головна задача цього етапу - показати єдність усіх підсистем і резервів ГМ на всіх стадіях відтворення і рівнях керування підприємством. Таким чином, окремі сторони ГМ є змістом інших спеціалізованих дисциплін. Так справа йде з організаційними, економічними, соціальними системами управління підприємства. В ході вивчення ГМ підприємства, ці питання розглядаються в межах необхідності комплексного викладу. Разом з тим, деякі основоположні конструкції ГМ підприємства можуть не одержати в попередньому періоді навчання достатнього освітлення достатнього освітлення. Це можна, наприклад, віднести до системи управління демографічними процесами і соціальною сферою підприємства; до питань здійснення антикризового управління і формування системи економічної безпеки. Функціонування підприємства як системи елементів (підрозділів) господарювання забезпечується через його внутрішній економічний механізм. Структура цього механізму визначається через: • організаційно-технічну систему або формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами; • систему планування діяльності підрозділів;
Організація є невід'ємною властивістю і внутрішнім станом|стан| матерії. Організація завжди матеріальна, і матерія організована. Організація природи передбачає|припускає| просторовість (структуру) і тимчасовість| (процес), тому вона є|з'являється| просторово-часовим явищем|. Організація передбачає|припускає| дію щодо організації (організаційну діяльність). Виконується ця вимога самою організацією, тому організація як організація природи є самоорганізацією. Організована система, яка розглядається|розглядати| з боку реалізації організації, | є|з'являється| механізмом, а отже, механізм належить системі, є| її часткою|часткою|, яка втілена в самій системі, в її цілісності. Механізм є системою організації системи. Механізм і організація нерозривні| і складають єдине ціле. Це слід розуміти так|слідуючим| |: організація неможлива без механізму, механізм є самою організацією|. Проте|однак| механізм і організація це не одне і те саме. Механізм є|з'являється| реалізатором і носієм організації, її процесом. Організація виступає| як функція механізму. Механізм не лише|не те що| організаційна, але|та| безпосередньо організуюча система. |у| Механізм завжди має мету|ціль|, яка повинна досягатися. Досягнення мети – реалізація механізму, а збіг мети|цілі| і результату – реальність механізму. Механізм є|з'являється| складною системою, що включає сукупність механізмів (підмеханізмів). Опис механізму – це опис його організації з точки зору| його упорядкування|устрою| (структурного відображення) і діяльності (розкриття механізму|). Організаційний опис механізму охоплює його елементи або сукупність елементів, цілісне сприйняття, а також функціональне призначення, статичний і динамічний (еволюційний) стан|стан|. Закономірний опис механізму розкриває його як сукупність закономірностей|, а з урахуванням|з урахуванням| мети|цілі| функціонування отримують|одержують| сутнісне визначення. Механізм - це не лише|не тільки| зміст| і форма, не лише|не тільки| явище як сукупність явищ, але і сутність|єство|, а сутність|єство| механізму – це мета|ціль| і процес досягнення мети (сума необхідних закономірностей| і якостей). Практична реалізація суб'єктами виробництва продуктивної організації є господарюванням. Необхідність здійснювати вибір з можливих варіантів ухвалення рішень з виробництва, розподілу, обміну і споживанню благ у рамках організації продуктивної діяльності вимагає господарювання. Тому можна також зазначити, що господарювання - це сукупність заходів і дій суб'єктів господарюючих (економічних), спрямованих на ухвалення найбільш оптимальних економічних рішень, що припускають задоволення потреб і досягнення цілей з якнайменшими витратами. Господарювання припускає постійне порівняння результатів і витрат і здійснення ефективної діяльності . Господарювати– це також означає організовувати продуктивну взаємодію продуктивних сил. 5. Поняття і зміст господарського механізму. Немеханічний механізм. У найзагальнішому вигляді господарський механізм суспільства - це система організації суспільного господарства. Таке визначення є дуже абстрактним, оскільки указуючи на предмет, воно його не розкриває.  Змістовніше визначення господарського механізму суспільства: це суспільна система господарюючих суб'єктів, які володіють своїми господарськими механізмами, і їх господарська діяльність регулюється суспільними господарськими інститутами. Господарський механізм є системою, яка постійно вирішує господарські (виробничі) проблеми на макрорівні. Основними змістовними (структурними) елементами господарського механізму є господарюючі суб'єкти і господарські відносини, що беруть активну участь в організації суспільного виробництва і її визначаючі.Господарюючі суб'єкти, як відомо, користуються різноманітними засобами господарювання: ресурсами і чинниками, необхідними в господарському організаційному процесі: продуктивними силами і продуктами для праці; природою, знаннями, інформацією. Самі по собі такі ресурси і фактори не входять в господарський механізм, вони знаходяться поза механізмом. Ці ресурси і фактори є або об'єктами дії, як, наприклад, продуктивні сили, або засобами досягнення цілей господарювання, сприяючим ухваленню господарських рішень (наприклад, інформація). Не будучи безпосередньо елементами господарського механізму, ресурси і фактори як би стають такими в тій мірі, в якій вони використовуються господарюючими суб'єктами. У господарського механізму досить складні відносини з політичною системою: господарюючі суб'єкти підпадають під вплив з боку політичних рухів і партій. Політичний фактор (не державний) не включають, його враховують як активний елемент серед функціонування господарського механізму. В окремих випадках правлячі партії, їх органи можуть фактично виконувати функції господарюючого суб'єкта. Розглядаючи змістовний склад господарського механізму необхідно пам'ятати, що межі цієї системи розмиті, невизначені, та ще рухомі. Господарський механізм достатньо складна суспільна система, для якої характерний високий ступінь невизначеності іманентних зв'язків і відносин, а також загальної поведінки (іманетний (від лат.immanens – присутній в чому-небудь, властивий чому-небудь), щось внутрішньо властиве якому-небудь предмету, явищу, процесу. Основними змістовними (структурними) елементами господарського механізму є суб’єкти господарювання і господарські відношення. Господарський механізм має різні обслуговуючі елементи (матеріальні параметри, критерії, принципи, методи господарювання), а також конкретні форми господарських відношень:
Суб’єкти господарювання використовують різні засоби господарювання: ресурси та фактори, необхідні в господарському організаційному процесі, а саме виробничими силами і продуктами праці, природою, знаннями, інформацією. Самі по собі такі ресурси і фактори не є складовою господарського механізму, вони знаходяться поза господарюючим механізмом. Ці ресурси і фактори є або об’єктами дії, як, наприклад, виробничі сили, або засобами досягнення цілей господарювання (знання, інформація і т. ін.). Якщо описувати зміст господарюючого механізму, то виникає питання про долю внутрішньої організації суб’єктів господарювання: чи має сенс включати внутрішню організацію до складу господарюючого механізму? Якщо господарюючий механізм є системою взаємодіючих суб’єктів господарювання, то для такої системи, в принципі, байдужа внутрішня організація суб’єктів, для механізму господарювання є важливим саме об’єкт господарювання, а внутрішня організація суб’єктів господарювання є другорядною. Аналогічна проблема виникає і з господарськими відношеннями, які реалізуються між суб’єктами господарювання з одного боку і не господарськими суб’єктами – з іншого (користувачі кінцевого продукту). Господарський механізм – це підсистема суспільства і явище культури. Він включає різні елементи соціуму – як виробничі, так і невиробничі. Господарський механізм має складні відношення з політичною системою. Політичний рух та політичні партії впливають на суб’єкти господарювання. Механізм є механізмом. Все, що повинно бути в механізмі, повинно розглядатися в ньому. Механізм повинен працювати, а працювати він може тільки при необхідній структурній цілісності. Господарський механізм підприємства– це механізм взаємодії керуючої і керованої підсистем, сукупність конкретних форм і методів дії на економіку підприємства (підрозділів). Оскільки фактори управління можуть мати економічну, соціальну, організаційну, правову і політичну природу, комплексний механізм управління повинен бути системою економічних, мотиваційних, організаційних і політичних механізмів, формованих під впливом права. Оскільки існують різні визначення господарського механізму, то і структура представляється неоднозначно. Структуру ГМ через неоднорідність його елементів представляють у декількох розрізах: як сукупність елементів єдиного механізму; як сукупність (система) окремих механізмів; як комплексну категорію управління – сукупність ряду основних категорій управління. Основними елементами господарського механізму (варіант – організаційно-економічний механізм) є планування, стимулювання, організація управління. Ці елементи, можна сказати, є класичними складовими ГМ. Ці структури характерні для різних рівнів управління підприємством. Господарський механізм (варіант терміна «економічний механізм») як комплексна система управління включає економічні, мотиваційні, організаційні, правові і політичні механізми. ГМ як комплексна категорія управління - сукупність ряду основних категорій управління. Механізм управління необхідно розглядати як складову (найактивнішу частину) системи управління, забезпечуючу дію на фактори, від стану яких залежить результат діяльності керованого об'єкта. Механізм управління (МехУ) є складною категорією управління. Сукупність організації управління (ОргУ) з механізмом управління утворює систему управління (СУ) з певним об'єктом управління (ОУ), наприклад, підприємством. Даний вислів можна подати у вигляді СУ = (ОУ, МехУ, Орг.У) (1.1) Для даного об'єкта управління (ОУ) механізм управління формується з таких елементів: МехУ = (ЦУ, КУ, ФкУ, МУ, РУ), де ЦУ - цілі управління (наприклад, прибуток, інноваційний розвиток); КУ – критерії управління (кількісний аналог цілей); ФкУ – фактори управління – елементи об'єкта управління і їх зв'язку, на які здійснюється дія на користь досягнення поставлених цілей. Це можуть бути взаємозв'язані між собою чинники виробничого, технічного, економічного, соціального, організаційного, правового і політичного характеру; МУ– методи управління (економічні, організаційно–правові, соціально-психологічні); РУ – ресурси управління (матеріальні і фінансові ресурси, соціальний і організаційний потенціал, при використанні яких реалізується вибраний метод управління і забезпечується досягнення поставленої мети). Організація управління (ОргУ) є також складною категорією управління: ОргУ = (Сбу, ФУ, УВ, ПУ, ТУ, ТСУ) (1.2) де Сбу – суб'єкт управління; ФУ – функції управління; УВ – управлінські відносини між різними суб'єктами управління; ПУ – програма управління; ТУ – технологія управління; ТСУ – технічні засоби управління. На даний час|нині| відсутнє єдине загальноприйняте визначення господарського механізму. Господарський механізм у першому наближенні може бути представлений|уявляти|: - як система економічних законів; - як система виробничих стосунків; - як система організації суспільного|громадського| господарства; - як суспільна|громадська| система суб'єктів господарювання, яка включає суспільні|громадські| інститути регулювання економіки. У економічній літературі з|із| певною часткою|часткою| умовності можна виділити такі основні точки зору на |єство| |зміст|зміст господарського механізму: 1. Зведення сутності|єства|, або змісту |зміст| господарського механізму, до організаційно-економічних відношень| і відповідних форм. 2. Розгляд господарського механізму як системи форм, методів, важелів, інструментів | впливу на економіку відповідно до правових норм суспільства|товариства|.
6. Ідентифікація господарського механізму з|із| економічним, розгляд його як сукупності форм і методів| господарювання і включення|приєднання| в його структуру відношень власності | і організаційно-економічних (стосунків з приводу суспільного поділу| праці, його організації і управління). Суть|єство| категорії «господарський механізм» можна визначити як систему основних форм методів і важелів використання економічних законів, вирішення протиріч суспільного|громадського| виробництва, реалізації стосунків власності, досягнення основної мети виробництва, а також формування потреб, створення|створіння| системи стимулів і узгодження економічних інтересів. Господарський механізм – це спосіб організації суспільного виробництва з притаманними йому відношеннями, формами і методами взаємодії на виробництво, організаційною структурою управління і умовами залучення людей до праці; сукупність форм і методів взаємодії між суб’єктами господарювання з метою створення найбільш сприятливих умов і стимулів підвищення ефективності виробництва і на цій основі зростання рівня життя народу. Ядром господарського (організаційно-економічного) механізму є система стимулів, яка формує спонукальні мотиви до підвищення ефективності виробництва, покращання кінцевих результатів господарювання. Структуру господарського механізму через неоднорідність його елементів представляють|уявляють| в декількох розрізах|із|: - як сукупність елементів єдиного механізму; - як сукупність (систему) окремих механізмів; - як комплексну категорію управління - сукупність|низки| основних категорій управління|. Як основні елементи господарського механізму (варіант - організаційно-економічний механізм) виступають|вирушає| планування|планування|, стимулювання, організація управління. Ці елементи, можна сказати, є|з'являються| класичними складовими господарського механізму.  Рисунок 1.2 – Господарський механізм як сукупність організаційно-економічних форм (елементів) Ці структури притаманні різним рівням управління. Господарський механізм (варіант терміну економічного механізму) як комплексна система управління включає економічний, мотиваційний, організаційний і правовий механізми.  Рисунок 1.3 – Господарський механізм управління підприємства Оскільки фактори управління можуть мати економічну, соціальну, організаційну, правову і політичну природу, комплексний механізм управління повинен бути представлений системою економічних, мотиваційних, організаційних і політичних механізмів, які формуються під впливом права. Структура економічного механізму підприємства наведена наступному рисунку.  Рисунок 1.4 – Структура економічного механізму управління підприємством Мотиваційний механізм необхідно розглядати як сукупність мотивів досягнення складного ланцюга. Структура і складність мотиваційного механізму наведені на подальшому рисунку.  Рисунок 1.5 – Структура мотиваційного механізму управління підприємством Основним спрямуванням організаційних механізмів у складі комплексного механізму управління є формування і посилення організаційного потенціалу підприємства як складової частини ресурсів управління, які забезпечують дію на фактори виробництва. Формування організаційного потенціалу досягається:
Структура організаційного механізму наведена на подальшому рисунку.  Рисунок 1.6 – Структура організаційного механізму управління підприємством Правовий механізм управління виробничо-господарською діяльністю виконує регулювання правовідносин між суб’єктами господарювання.  Рисунок 1.7 – Структура правового механізму управління Господарський механізм підприємства у категоріях управління слід розглядати як складову системи управління, яка забезпечує взаємодію факторів, від стану яких залежить результат діяльності об’єкта, яким керують. Фактори управління для підприємства можуть бути внутрішніми (мова йде про механізм управління підприємством) або зовнішніми. Внутрішні фактори: - організаційно-правова форма підприємства; - структура акціонерної власності; - науково-технічний рівень підприємства; - соціальний потенціал організації Зовнішні фактори: - ринок товарів; - ринок технологій; - ринок робочої сили; - фондовий ринок; - виробниче середовище; - соціальне середовище; - державне регулювання - науково-технічне середовище     Взаємодії (узгодженість сторін)  Рисунок 1.8 – Спрямування впливу механізму управління Господарський механізм є системою організації системи, системою системи та одночасно системою у системі, з іншого боку організацією організації і одночасно організацією в організації. Немеханічний характер суспільного виробництва і господарського механізму обумовлено такими положеннями: 1) прямування господарства – це, по-перше, рух «по колу» у процесі продуктообміну та руху від однієї господарської ситуації до другої. Це справедливий рух; 2) господарству і господарюванню властиво оновлення. Оновлення, виникнення нового стану, відображає не оберненість господарського процесу, неможливість його руху назад, тим більше повторення в зворотному напрямі. Оновленість – процес об’єктивний. 6. Зародження, становлення і розвиток господарського механізму Кожна саморегулююча система має життєвий цикл. Господарюючий механізм – співтовариство суб’єктів господарювання. Зародження механізму – зародження суб’єктів. Становлення механізму – розвиток суб’єктів господарювання. Суб’єкт господарського механізму може займати різні позиції, грати різні ролі у процесі зародження та становлення: 1) знаходитися у середині механізму, який формується, бути одним із його елементів. Створюється механізм власного функціонування і встановлюються функціональні зв’язки з подібними. Це природно-еволюційний шлях створення господарського механізму. Такий механізм більш стійкий; 2) суб’єкт-творець знаходиться зовні господарського механізму, створює його відразу і цілісно. Це штучний спосіб зародження і становлення господарського механізму. Зміна господарського механізму обумовлена застаріванням діючого механізму (інертність, низька ефективність), його кризою. Характер кризи залежить від характеру соціокультурного середовища, в якому функціонує господарський механізм. Зміна механізмів відбувається на основі діалектичного заперечення. Два моменти становлення: перший – система створюється як ціле, але у варіанті заперечення по відношенню до відверненої системи, і другий – це позитивний момент по відношенню до негативного варіанта. Створюється заперечення заперечення. На цій основі подвійного діалектичного заперечення відбуваються історичні переходи господарських механізмів. Становлення і розвиток господарського механізму супроводжується його кризами і трансформаціями. Найбільш радикальний шлях підвищення економічної ефективності промислового виробництва пов’язаний зі створенням досконалого господарського механізму, застосуванням економічних методів у системі управління, планування, фінансування, оцінки та економічного стимулювання господарської діяльності виробничих підприємств. До економічної реформи 1965 р. у державному секторі діяв господарський механізм, в основу якого був покладений переважно директивний, адміністративно-командний підхід до вирішення|рішення| господарських питань. Його можна охарактеризувати як однобічний|односторонній|, оскільки|тому що| було завдання|задавання| виконання плану з випуску і реалізації товарної продукції і забезпечення нею всіх споживачів в обсягах|обсягах|, номенклатурі, асортименті, якості і термінах постачань. Інше важливе|поважне| завдання|задавання| - підвищення економічної ефективності промислового виробництва - в повному|цілковитому| обсязі|обсязі| не ставилося, а його часткове вирішення|рішення| за допомогою окремих планових показників відчутно не впливало на господарську діяльність виробничих колективів і підвищення якості їх роботи. Відносно високі темпи розвитку в галузях промисловості в попередні роки досягалися в основному за рахунок політичних, ідеологічних, організаційних і адміністративно-правових методів в управлінні і плануванні|плануванні|. Вперше|уперше| завдання|задавання| переходу на оновлену модель господарського механізму в промисловості було поставлене в 1965 р. Центральною проблемою такого переходу було визнано підвищення економічної ефективності промислового виробництва. Для визначення економічної ефективності виробничих фондів|фундацій| передбачалося використовувати показники прибутку і рентабельності. Ці показники пропонувалося застосовувати в системі централізованих показників планування|планування| основної промислової діяльності підприємств, в системі обліку|урахування| і звітності, а також в системі економічного стимулювання трудових колективів при створенні|створінні| трьох фондів|фундацій| - фонду|фундації| матеріального стимулювання, фонду|фундації| соціального розвитку і житлового будівництва і фонду|фундації| розвитку виробництва. Слід зазначити, що ця реформа господарського механізму мала прогресивний характер, була першим кроком на шляху до ринкової економіки з|із| елементами державного регулювання, створювала можливість|спроможність| відійти від суто адміністративних методів господарювання. Далеко не всі ключові|джерельні| питання реформи моделі господарського механізму того періоду набули|одержували| необхідного розроблення і наукового обґрунтування. Насамперед|передусім| це стосується системи економічної оцінки основної діяльності підприємств. Передбачалося, що така оцінка, як і раніше, повинна здійснюватися за допомогою системи планових показників, доповнених показниками прибутку і рентабельності. Проте|однак| питання, яким чином слід визначати ефективність виробничих фондів|фундацій| або основної діяльності, не було з'ясоване. До недоліків|нестач| реформи 1965-1966рр|. можна віднести те, що запропонована модель господарського механізму практично не стосувалася фінансово-кредитного механізму, що діяв у той час, і його основних ланок, зокрема системи розподілу прибутку, системи фінансування і кредитування капіталовкладень, методів розроблення, формування і обґрунтування щорічних і перспективних фінансових планів в їх зв'язку із|із| завданням|задаванням| підвищення ефективності основної діяльності підприємств і ін. Принципово новий підхід до розробки і формування моделі господарського механізму був запропонований у 1979 р. Основний акцент у цьому підході був зроблений вже не на поставлення і вирішення завдання|задавання| підвищення економічної ефективності промислового виробництва, а на розроблення і формування п'ятирічних і річних планів економічного і соціального розвитку підприємств. Для оцінки їх роботи було рекомендовано використовувати показник чистої продукції (валового доходу) і розрахований на його підставі|заснуванні| показник продуктивності праці. З теоретичного боку це означало відмову від теорії чистої доданої вартості (прибутку) і орієнтацію на теорію валового доходу, а побудований|спорудити| на основі останньої господарський механізм був визнаний особливим його типом - так званою другою моделлю господарського механізму. У практиці господарської діяльності підприємств цей тип господарського механізму не отримав|одержував| широкої підтримки, оскільки відразу ж у процесі його практичного застосування|застосування| виявилися істотні|суттєві| недоліки|нестачі|. Насамперед|передусім| це стосується вибору початкової|вихідної| теоретичної концепції - теорії валового доходу (чистої продукції). Відомо, що при цьому знову-таки залилося невирішеним питання: як визначати ефективність виробничих фондів|фундацій| або ефективність основної діяльності підприємств. Ігнорування цього питання в системі економічної оцінки, обліку|урахування| і звітності, під час аналізу господарської діяльності підприємств, розроблення і формування перспективних і річних планів економічного і соціального розвитку, при організації системи економічного стимулювання, по суті, нейтралізувало всі зусилля щодо практичного здійснення всіх інших пропозицій|речень| щодо|відносно| удосконалення моделі господарського механізму. Новий етап перебудови господарського механізму почався|зачинав| в 1987 р. з удосконалення і розширення сфери використання|застосування| господарського розрахунку, самоокупності|самооплачуватися| і самофінансування з метою створення|створіння| і посилення внутрішніх стимулів розвитку підприємств. При цьому передбачалося поширення|розповсюдження| принципу госпрозрахунку на роботу всіх структурних підрозділів. Основним критерієм оцінки і матеріального заохочення колективу стало |лічило| зіставлення витрат|затрат| і результатів. У основу організації госпрозрахунку внутрішніх підрозділів були покладені ті ж принципи, які визначали госпрозрахунок підприємства в цілому|загалом|: окупність витрат і самофінансування процесу відтворення, виробничо-господарська самостійність і самоврядування|самоврядування| колективу, матеріальна зацікавленість у кінцевих|скінченних| результатах діяльності. 7. Закономірності і протиріччя господарського механізму Господарському механізму притаманні різні закономірності та протиріччя. Структурні закономірності господарського механізму: 1) закон необхідного якісного і кількісного різноманіття структури – головний структурний закон механізму. Наприклад, формування ринково-орієнтованого господарського механізму потребує створення відповідної ринкової інфраструктури; 2) структура механізму завжди надмірна по відношенню до самої себе. Наприклад, потрібен запас міцності при формуванні податкової системи для подальшої реалізації нових видів податків. Обидві структурні закономірності – різноманітності і надмірності – відображають протилежні тенденції – прагнення до одноманітності і до недостатності. Організаційно-функціональні протиріччя господарського механізму: 1) протиріччя між суб’єктивними і об’єктивними, свідомими і стихійними моментами організації виробництва. Наприклад, організація малого бізнесу на початку становлення перехідної економіки має стихійний і одночасно об’єктивний характер; 2) протиріччя між функціонуванням приватних механізмів і організацією цілісного господарського механізму. Ступінь скоординованості часток та цілого в організації суспільного виробництва має пряме відношення до ефективності відтворювального процесу; 3) протиріччя між централізованою і децентралізованою організацією виробництва є основним протиріччям господарського механізму як системи організації суспільного виробництва або основним організаційним протиріччям. Виробництво має також протиріччя між індивідуальною і суспільною працею, яке є основним організаційним протиріччям господарського механізму як системи організації виробництва або основне виробниче протиріччя. Це виробниче протиріччя відображається в декількох конкретних протиріччях:
Існує виробнича і невиробнича сфери відтворювальних процесів. Протиріччя між виробничим і невиробничим господарюванням є основним протиріччям господарського механізму як господарської організації, або основним господарським протиріччям. Неможливість підтримання оптимального співвідношення між виробничою і невиробничою сферами господарювання характеризує не тільки зниження динамічності і ефективності виробництва, але і свідчить про низьку рентабельність господарського механізму.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |