Піхвова трихомонада
|
Піхвова трихомонада
Піхвова трихомонадає збудником урогенітального трихомонозу
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: існує тільки у вигляді вегетативної форми (трофозоїт), цист не утворює. Трофозоїт має грушоподібне тіло довжиною 14—30 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться 4 вільних джгутики й ундулююча мембрана, що доходить до середини тіла. Ядро одне, знаходиться ближче до переднього кінця тіла. Цитоплазма вакуолізована. Крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.
Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.Передається від однієї людини до іншої тільки у вологому середовищі. Інвазійна форма - трофозоїт. Основні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі рушники, губки, через гінекологічні й урологічні інструменти
Локалізація: у жінок у піхві, бартолинових залозах, сечоводах, сечовому міхурі, у чоловіків – в уретрі, сім'яних мішечках, простаті.
Патогенна дія: запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів.
Клініка. Трихомоноз у жінок перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Через 3-30 днів після зараження з'являються серозно-гнійні виділення з піхви, що супроводжуються свербіжем, печією в ділянці статевих органів.Трихомоноз у чоловіків перебігає зазвичай безсимптомно, що сприяє поширенню хвороби. Іноді розвивається трихомонадний уретрит, що виявляється виділенням крапель серозної рідини з уретри.
Діагностика. Клінічна: наявність специфічних виділень із піхви. Лабораторна: виявлення вегетативних форм у нативних і пофарбованих мазках із піхви й уретри, рідше - в осаді сечі після центрифугування;
Профілактика. Особиста: відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів.
Громадська: лікування хворих; стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.
|
 Токсоплазма
|
Токсоплазма(Toxoplasma gondii) - збудник токсоплазмозу.
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: в організмі людини існує у вигляді вегетативної форми (ендозоїт) і справжньої цисти.
Вегетативна форма (ендозоїд) півмісяцевої форми, довжиною 4-7мкм. Один кінець загострений, другий заокруглений. На загостреному передньому кінці знаходиться апарат проникнення у клітину хазяїна (апікальний комплекс) - коноїд (для прикріплення до клітини) і роптрії, що містять ферменти для розчинення клітинної мембрани. У центрі
або на задньому полюсі клітини розташоване ядро.
Справжні (тканинні) цисти — сферичні або овальні утворення, розміром 50-200 мкм, є скупченням кількох сотень ендозоїтів, оточених щільною захисною оболонкою
Життєвий цикл: складний, зі зміноюхазяїв і чергуванням статевого і безстатевого розмноження.
Проміжні хазяїни C-ссавці, зокрема людина, багато видів птахів, рідше рептилії. Остаточнийхазяїн -ссавці родини котячих. Людина заражається токсоплазмами при: потраплянні ооцист у рот із брудних рук, немитих овочів і фруктів, шерсті кішок; вживанні в їжу погано прожареного м'яса і некип'яченого молока від хворих тварин
.Локалізація: головний мозок, сітківка ока, серцевий і скелетні м'язи, лімфатичні вузли, печінка легені та інші органи.
Патогенна дія: зруйнування клітин хазяїна внас-
лідок розмноження токсоплазм у гострий період
інвазії;
Клінши Залежно від механізму зараження розрізняють набутий іуроджений токсоплазмоз.
Діагностика. Клінічна: утруднена внаслідок розмаїтості клінічної картини.
Лабораторна: мікроскопія мазків крові, пунктату лімфовузлів, центрифугату спинномозкової рідини, плаценти.
Профілактика. Особиста: кип'ятіння молока, термічна обробка м'яса, дотримання правил особистої гігієни, вагітним жінкам небажано тримати у житловому будинку кішок.
Громадська: серологічне обстеження вагітних і лікування за необхідності
|
 Балантидій. Вегетативна форма.
Балантидій. Циста.
|
Балантидій (Balantidium coli) - збудник балантидіазу.
Морфологія: існує в формі трофозоїта і цисти.
Трофозоїт (вегетативна форма) -овальної форми, 30-200 мкм завдовжки, завширшки-
20-70 мкм. Тіло вкрите війками. На передньому кінці тіла знаходиться клітинний рот (цитостом), що продовжується у клітинну глотку (цитофаринкс). Війки навколоротового простору (перистома) більшої довжини. Біля заднього кінця тіла знаходиться анальна пора (цитопрокт). У цитоплазмі розташовані травні і дві скоротливі вакуолі. В ендоплазмі два ядра - бобоподібний макронуклеус, на ввігнутому боці якого розташований кулястий мікронуклеус. Макронуклеус часто поліплоїдний, регулює життєдіяльність клітини, мікронуклеус завжди диплоїдний, зберігає генетичну інформацію і бере участь у статевому розмноженні. Живиться вуглеводами, оформленими харчовими частками, бактеріями, лейкоцитами.Розмножується поперечним поділом надвоє, можлива кон'югація.
Циста овальна або куляста, 50-60 мкм в діаметрі, покрита двошаровою оболонкою. У цитоплазмі виявляється макр- і мікронуклеус, задня скоротлива вакуоля.
Життєвий цикл: паразитує в основному у свиней, рідше - в людини, пацюків. Людина заражається через забруднену воду або їжу, брудні руки.
Інвазійна форма - циста.
Основне джерело зараження-свині.
Локалізація: товста кишка (переважно сліпа),.
Патогенна дія: утворення виразок і некроз слизової оболонки товстої кишки.
Клініка. Хвороба може перебігати в гострій і хронічній формах.Характеризується загальною інтоксикацією (слабкість, головний біль, помірна лихоманка) і ознаками коліту (біль у животі переймоподібного характеру, рідкі випорожнення зі слизом і домішками крові). Діагностика. Лабораторна: мікроскопія нативного мазка фекалій, в якому виявляють переважно вегетативні форми;
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, особливо при догляді за свиньми.
|
Печінковий сисун.
|
Сисун печінковий, або фасціола (Fasciolahepatica)- збудник фасціольозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна, довжиною 20-30 мм, шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4—5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім'яники дуже розгалужені, знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник.
Яйця великі, овальної форми (130-150 X 70-90 мкм), мають кришечку.
Життєвий цикл фасціола – біо-гельмінт.
Остаточний хазяїн C велика і мала рогата худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн _ молюск ставковик малий (Galba truncatula).
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.
В організмі людиниможе жити впродовж 9-13 років.
Сисун печінковий (Fasciolahepatica), статевозріла особина.
Сисун печінковий, яйце. ставковика малого, де проходять стадії спороцис-
ти, редій, церкарій.
Інвазійна стадія для остаточного хазяїна - адолескарії, які зберігають інвазійність 2-3 роки. Людина і тварини заражаються під час пиття води з заражених водойм або при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями.
Патогенна дія: паразит викликає токсично-алергічні реакції; механічне ушкодження жовчних ходів та тканини печінки;
Клініка. Інкубаційний період близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2 фази:
• гостра фаза, для якої характерні неспецифічні симптоми хвороби: болі в суглобах, лихо-манка, висипання на шкірі; непостійні болі в животі, діарея або запор;
• хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично алергічні прояви.
Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин
Профілактика. Особиста: _ не пити сиру воду з відкритих водойм не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.
Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з алергічними проявами.Лабораторна: серологічні реакції (ΡΗΓΑ, ΡΙΦ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць;
|
 Ланцетоподібний сисун.
|
Сисун ланцетоподібний(Dicrocoelium lanceatum)
Сисун ланцетоподібний {Dicrocoeliumlanceatum)_ збудник дикроцеліозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'яники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка – узадній частині тіла. Жовтівники - з боків у середнійчастині тіла.Яйця коричневого забарвлення, розміром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілогояйця слабко помітна, розташована на гострішомуполюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться зародок з двома круглими клітинами.
Життєвий цикл Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описаніпоодинокі випадки хвороби.
Проміжний хазяїн: перший - наземні моллюски (Неlісеllа, Zebrinaта ін.), другий - мурахи.
Інвазійна стадія _ метацеркарій. Людина зажається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами, овочами.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.
Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.
Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.
Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомендується празиквантел.
Профілактика. Особиста: мити овочі іфрукти перед вживанням. Громадська:ветеринарний контроль за тваринами.
|
Котячий сисун
|
Сисун котячий (Opisthorhisfelineus), статевозріла особина
Сисун котячий (сибірський), або опісторх(Opisthorchisfelineus)- збудник опісторхозу.
Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру,
Казахстану, Наддніпрянщини, ВолгоCКамського і Донського басейнів.
Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілкикишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні,мають кришечку і невеликий горбок на протилеж них кінцях.
Життєвий цикл опісторх – біо-гельмінт.
Опісторхоз – природно-осередкове захворювання.
Остаточний хазяїн _ люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжні хазяїни: перший -молюск (Bithynia),другий - риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна:
Інвазійна стадія _ метацеркарій.
.Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів;
Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у рання фаза• у другій, хронічна фаза
Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати. Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3_4 місяці.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.
|
Легеневий сисун
|
Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimusringeri або P. westermani)- збудник парагонімозу.
Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Південна Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія).
Морфологія. Статевозріла особина має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця) широкі та овальні, з кришечкою, золотаво-коричневого кольору, довжиною до 100 мкм.
Життєвий цикл: парагонім – біогельмінт.
Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових, рідше людина.
Проміжний хазяїн: перший - молюск Меіапіа, другий - раки, краби.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи.
Інвазійна стадія -метацеркарій.
Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол; формування паразитарних кіст; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія.
Клініка. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника, тканини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію.
Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна ісхожого життєвого циклу.
підвищується до 38-39 °- задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи.
.Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епідеміологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,ураженні легень.
Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій через 1,5-2 місяці після зараження;
Лікування. Застосовують антипаразитарні препарати.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення.
|
 Клонорх китайський
|
Клонорх китайський (Clonorchissinensis)- збудник клонорхозу.
Географічне поширення: Китай, Японія, Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід.
Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залежно від віку і кількості паразитів у хазяїна). Переднійкінець звужений, задній-заокруглений. Ротовий присосок значно більший, ніж черевний. Матка і жовтівники займають середину тіла, за ними розміщеніяєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'яники розташовані у задній частині тіла.
Яйця дрібні (26-30 X 15 мкм), жовто-коричневого кольору Кришечка знаходиться на
звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою, на протилежному полюсі яйця є горбок.
Життєвий цикл): клонорх – біогельмінт.
Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, пацюки, багато хутрових звірів
Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий - риба з родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлункової залози. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяються яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапляють у воду, де заковтуються молюском. У тілі молюска мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів стають інвазійними. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену рибу.
Інвазійна стадія -метацеркарій.
Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів;
Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у рання фаза• у другій, хронічна фаза
Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати. Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3-4 місяці.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.
|
 перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
Скачать 18.64 Mb.