Селищний кліщ
|
Аргасові кліщі: кліщ селищний (Ornithodorus papillipes)
Географічне поширення: країни з тропічним і теплим кліматом, зокрема Середня Азія, південь України.
Морфологія. Тіло поздовжнє або овальне, яйцеподібне, хоботок знаходиться на черевному боці, спинний щиток відсутній, хітиновий покрив малогорбковий, характерний рант по краю тіла. Статевий диморфізм виражений слабко.
Життєвий цикл. Мешканці нір, печер, житлових приміщень. Харчуються кров'ю будь-якого хребетного. Кровоссання триває від 3 до 60 хв. залежно від температури навколишнього середовища.
Медичне значення:_ тимчасові ектопаразити людини і тварин. У місці укусу зазвичай виникає темноCчервоний вузлик з блідим запальним пояском, що згодом пере-творюється в геморагічну папулу з крововиливом до 8 мм у діаметрі. Супроводжується сильним свербінням; - кліщі роду Ornithodorus є переносниками збудника кліщового поворотного тифу. Встановлена трансоваріальна і трансфазова передачі збудника.
Профілактика. Особиста: носіння комбінезонів, застосування репелентів при обстеженні печер, старих будівель. Обробка глиняних будинків акарицидами двічі на рік. Громадська: руйнування старих глиняних будівель.
|
Коростяний свербун
|
Свербун коростяний (Sarcoptes scabiei)
Коростяний свербун - збудник скабієсу (корости). ,
Морфологія Тіло кліща широкоовальне, самка довжиною 0,3 мм, самець - 0,2 мм. Спинний бік опуклий, у середній частині знаходяться численні трикутні лусочки і кілька пар шпичкоподібних щетинок. Ніжки короткі, закінчуються присосками або
волосками. Очі відсутні. Ротовий апарат гризучого типу. Дихання здійснюється усією поверхнею тіла.
Життєвий цикл. Зараження відбувається при контакті з хворим, через постільну білизну, предмети побуту.
Локалізація: епідерміс (рис. 3.143), уражаються переважно ділянки тіла з ніжною, тонкою шкірою: міжпальцеві складки, згинальні поверхні кінцівок, пахвові западини, живіт, промежина. Виживає за межами тіла хазяїна при температурі 8-14 -до 3-х тижнів, при температурі 18-20 ° - 2-3 дні.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни.
Громадська: виявлення і лікування хворих.
|
Головна воша
Платяна воша
Лобкова воша
|
Ряд Воші (Anoplura)
• воша головна (Pediculus humanus capitis),
• воша одежна (Pediculus humanus corporis)
• воша лобкова (Phthirus pubis)
Воші - постійні ектопаразити ссавців і людини. У людини паразитують три види вошей:
воша головна (Pediculus humanus capitis),
воша одежна (Pediculus humanus corporis)
воша лобкова (Phthirus pubis) (рід Phthirus)
Морфологія (рис. 3.152). Статевозріла особина овальної або ромбоподібної форми, тіло безкриле, сплющене в спинноCчеревному напрямку. Забарвлення залежить від кількості і давнини випитої крові. На голові знаходяться прості очі і вусики, що є
органами нюху. Ротовий апарат колючо-сисного типу, втягнутий всередину голови і розташовується під ротовою порожниною в особливому футлярі. Секрет слинних залоз містить антикоагулянти і подразнює шкіру хазяїна. Грудний відділ не сегментований, крила відсутні (вторинна безкрилість). Черевце овальне, складається із 9 сегментів.Задній кінець черевця у самок роздвоєний, у самцівзаокруглений.На останньому членику ноги (лапці) знаходиться кігтик, що з'єднуючись з виступом на передостанньому членику - гомілкою, утворює захват, за допомогою якого воша міцно тримається за волосину хазяїна.
Яйце поздовжньо-овальної або грушоподібно їформи, ясно-жовтого кольору, до 1 мм довжиною, називається гнида.
Одежна воша (рис. 3.153) _ світло-сірого кольору, найбільша (самка 2,2C4,7 мм, самець 2,1-3,7 мм довжиною). Відмінні риси від головної воші - відносно тонкі і довгі вусики і згладжені, без глибоких вирізок, краї сегментів черевця.
Головна воша (рис. 3.154) _ світло-сіра, з темними пігментованими плямами з боків черевця і грудей. Розмір самки 2,4^,0 мм, самця C 2-3 мм. Вусики відносно товсті і короткі, сегменти черевця відділені глибокими вирізками.
Лобкова воша (рис. 3.155) _ найменша (самка до 1,5 мм, самець -1,0 мм), тіло коротке, трапецієподібної форми. Немає чіткого поділу на груди і черевце.
Локалізація. Головна воша живе на волосяних ділянках тіла. Одежна воша - у складках нижньої білизни. Лобкова воша - на волоссі лобка, на бороді, вусах, віях та інших ділянках тіла, покритих волоссям (за винятком волосистої частини голови).
Життєвий цикл. Живляться кров'ю 5-8 разів на добу, тривалість живлення 3-10 хв. Голодувати здатні впродовж декількох днів. Тривалість голодуванні залежить від температури і вологості (при температурі 37 °С 1-2 дні, при температурі 10-20 °С 9-10 днів).
Воші є переносниками збудників висипного і вошивого поворотного тифів, окопної волинської лихоманки. Збудник висипного тифу (рикетсія Провачека) знаходиться в кишківнику вошей, куди потрапляє з кров'ю хворого.
Лобкова воша - збудник фтіріозу; збудників інфекційних хвороб не переносить.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни.
Тривалість життя за оптимальних умов 27-38 днів (головна воша), 32-36 дні (одежна воша), 17-22 дні (лобкова воша).
Медичне значення. Головна й одежна воші збудники педикульозу.
|
Блоха
|
Ряд Блохи (Aphaniptera)
• блоха людська (Pulex irritans)
• блоха щуряча (Xenopsylla cheopis)
Блохи - дрібні безкрилі кровосисні комахи.
Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,6C5,0 мм. Тіло безкриле, стиснуте з боків, складається із голови, грудей, черевця. Голова заокруглена спереду, має пару простих очей і вусиків. Ротовий апарат колючо-сисного типу.
У самців черевце загнуте догори, має копулятивний апарат.
Яйця білі, овальні, довжиною 0,5 мм, покриті прозорою оболонкою.
Личинка червоподібна, безнога. Тіло складається із голови, грудей і черевця, покрите щетинками.
Лялечканерухома, не живиться.
Життєвий цикл. Блохи є постійними ("блохи шерсті") або тимчасовими ("блохи гнізда") ектопаразитами людини і тварин.
Медичне значення. На земній кулі нараховують понад 1000 видів бліх, причому в країнах СНД більше 300. Найбільше епідеміологічне значення мають блохи, які трапляються в оточенні людини, а саме:
1) блоха людська (рис. 3.157), яка паразитує переважно на людині; часто зустрічається на домашніх та хижих тваринах, існує в помешканнях людини, виявляється повсюди; є переносником збудників чуми і лепри (прокази)
2) блоха щуряча (рис. 3.158) _ паразитує переважно на гризунах, зустрічається частіше в Середній Азії, має важливе значення в епідеміології чуми і щурячого рикетсіозу;
Боротьба з блохами полягає в утриманні житла, приміщень у чистоті, обробці приміщень інсектицидами.
|
Тарган чорний. Самець
Тарган чорний. Самка
Рудий тарган
|
Ряд Тарганові (Blattoidea)
• тарган чорний (Blatta orientalis)
• тарган рудий (Blattella germanicа)
Одним із найбільш давніх рядів комах є ряд Тарганові {Blattoidea), що поєднує близько 3500 видів.
Географічне поширення. Повсюдно, у житлах людини й опалюваних приміщеннях. Чорний тарган у теплому кліматі зустрічається і поза житлом людини.
Морфологія (рис. 3.163). Тіло сплюснуте в спинно-черевному напрямку. Колір тіла чорного таргана смолисто-чорний або чорнувато-бурий, самець довжиною 20-25 мм, самка - 18-30 мм. Колір тіла рудого таргана рудувато-бурий, самець довжиною
10,5C13,0 мм, самкаC 11,0-13,3 мм. Мають дві пари крил - верхні шкірясті, нижні тонкі.
Ротовий апарат гризучого типу. Мало розбірливі до харчових продуктів. Голодувати можуть до 30-40 днів.
Медичне значення. Таргани є механічними переносниками кишкових інфекцій, переносять цисти найпростіших і яйця гельмінтів. Можуть обгризати шкірний епітелій сплячої людини
Боротьба з тарганами полягає у застосуваванні інсектицидів, механічних пасток.
|
Клопи
|
Ряд Клопи (Heteroptera)
• клоп постільний (Cimex lectularius)
• клоп поцілунковий (Triatoma infestans)
Постільний клоп (Cimexlectularius) - тимчасовий ектопаразит людини.
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: Тіло овальне, довжи ною 4-5 мм, червоно-коричневого кольору, покрите волосками, сплющене в спинно-черевному напрямку. Ротовий апарат колючоCсисного типу, щупиків немає. Груди мають рудименти крил. З черевного боку третього грудного сегмента відкриваються пературі - 6-8 тижнів. Тривалість життя до 14 міс. голодують при низькій температурі до року.
Медичне значення. Передачі збудників будь-яких інфекційних захворювань постільним клопом не встановлено. Слина постільного клопа містить отруйні речовини, що можуть викликати біль і подразнення в місці укусу, появу пухирів.
Клоп поцілунковий (Triatoma infestans) _ є переносником збудників хвороби Чагаса.
Морфологія (рис. 3.160). Поцілункові клопи - великі крилаті комахи з витягнутою головою конічної форми. Ротовий апарат колючо-сисного типу.
Життєвий цикл. Живуть у щілинах підлоги, тріщинах стін, норах тварин, ведуть нічний спосіб життя. Розвиток з неповним метаморфозом, німфальні стадії безкрилі. Цикл розвитку триває близько року. Живляться кров'ю, нападають на диких і домашніх тварини. Людей кусають переважно біля очей і в губи, на місці переходу шкіри в слизову оболонку (звідси назва "поцілунковий" клоп).
Медичне значення поцілункових клопів полягає в тому, що вони є проміжними хазяїнами і переносниками збудників американського трипаносомозу (хвороба Чагаса). Після кровоссання клоп випорожнюється в ранку на місці укусу, трипаносоми із кишківника клопа потрапляють в організм людини. Збудник знаходиться в організмі клопа впродовж усього його життя. Трансоваріальної передачі збудника немає.
Боротьба з клопами полягає в застосуванні інсектицидів.
|
Малярійний комар
Личинка і лялечка не малярійного комара
Личинка і лялечка малярійного комара
|
Ряд Двокрилі (Diptera). Комарі
• комарі роду Culex
• комарі роду Anopheles
• комарі роду Aedes
Комарі - комахи ряду двокрилих (Diptera), багато із них є кровососами і переносниками збудників інфекційних захворювань.
Морфологія. Статевозріла особина має тонке тіло, дві пари крил і булавоподібні дзижчальця Відрізняються наявністю тонкого хоботка довжиною близько третини або половини тіла (ротовий апарат). У самок ротовий апарат - колючо-сисного, у самців - сисного типу.
Яйця овальної або видовженої форми, розміром близько 1 мм.
Личинка (рис. 3.168) червоподібна, тіло складається із голови, сегментованих грудей і черевця, має волоски, щетинки. Колір змінюється від зеленого до чорного.
Лялечка (рис. 3.169) у формі коми, тіло складається із таких відділів: голова, груди, черевце. Рухомі, не живляться.
Життєвий цикл (рис. 3.170). Розвиток з повним метаморфозом, для дозрівання і відкладання яєць необхідна кров
Медичне значення: - слина комарів, що впорскується у шкіру при
кровоссанні, викликає болісні відчуття і місцеве запалення;
- комарі роду Anophelesє остаточними хазяїнами і переносниками збудника малярії, проміжними хазяїнами і переносниками збудників філяріозу.
Aedesпереносять збудників жовтої лихоманки. лихоманки денге, японського енцефаліту, лімфоцитарного хоріоменінгіту, туляремії, сибірки.
Сиіех передають збудників японського енцефаліту, філяріозу. Оскільки поширення малярії тісно пов'язано з ареалом існування комара Anopheles, важливо знати основні відмінності малярійних комарів і широко розповсюджених комарів Сиіех
|
Москіт
|
Москіти (рід Phlebotomus)
Належать до родини Метелівкові (Psychodidae). Медичне значення мають тільки москіти роду
Phlebotomus.
Географічне поширення: москіти розповсюджені по обидва боки від екватора, в Україні поширені на півдні і в Криму.
Морфологія. Москіти C дрібні (від 1,3 до 3,5 мм завдовжки) кровосисні комахи. Голова, тіло і крила густо вкриті жовтуватими або коричнево-сірими волосками. Голова невелика, з парою великих круглих очей чорного кольору. Ротовий апарат короткий, колючо-сисного типу.
Життєвий цикл Розвиток відбувається з повним перетворенням: яйце —> чотири зміни личинок —> лялечка —> імаго. Форма яєць видовжено-овальна, з опуклим спинним і дещо увігнутим черевним боками.
Медичне значення. Москіти C настирливі кровососи, їх численні укуси болючі, викликають сильний свербіж, утворення папул на шкірі, іноді пухирців на місцях укусу, печіння. Люди втрачають апетит, сон, у деяких підвищується температура, спостерігається гарячковий стан, загальна розбитість тощо. Але головна небезпека полягає в тому, що москіти - специфічні переносники збудників шкірного і вісцерального лейшманіозів і москітної лихоманки (лихоманка папатачі), бартонельозу.
|
Мошка
|
Мошки (родина Simuliidae)
Географічне поширення: мошки поширені там, де є водойми, серед того в деяких районах України. Особливо розповсюджені в Сибіру і на Далекому Сході.
Морфологія. Мошки - дрібні комахи, завдовжки 2-6 мм. Тіло товсте, коротке, з короткими вусиками і ногами. За загальним виглядом нагадують дрібних мух Голова кругла, підігнута під груди. Складні очі самок розділені лобом, у самців вони стикаються на лобі. Хоботок короткий. Ротовий апарат колючо-сисний.
Життєвий цикл. Розвиток мошок відбувається з повним метаморфозом: яйце —> 6 стадій личинок —> лялечка —> імаго.
Яйця округло-трикутно форми. Свіжовідкладені - білі, при дозріванні ембріона набувають коричневого або чорного кольору.
Медичне значення. Мошки C злісні кровососи. Інтенсивність нападів на людину C до кількох тисяч особин одночасно. При живленні в ранку хазяїна впорскується секрет слинних залоз. Секрет містить речовини, що запобігають згортанню крові, анестезуючі речовини й травні ферменти. Укуси болючі. Людина втрачає кров, слина мошок має
отруйні властивості. Місцевою реакцією на укуси є поява папул, припухлість.
Особистий захист людей складається із застосування захисного одягу та захисних масок (сітка Павловського).
|
 перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
Скачать 18.64 Mb.