Ковешніков В. Г., Сікора В. З., Пикалюк В. С., Устянський О. О., Ільїн В. Ю., Бумейстер В.І., Погорєлов М. В., Ткач Г. Ф., Сулім Л. Г., Болотна І. В., Сікора В. В

СЕРЕДОСТІННЯ (mediastinum)

Це комплекс органів, які розміщені між двома плевральними мішками.

Середостіння (mediаstinum) оточене такими стінками:

• 
  спереду - грудниною (sternum);
  
• 
  ззаду - грудним відділом хребтового стовпа (compartimentum thoracicum columnae vertebralis);
  
• 
  з боків - правою та лівою середостінними плеврами (pleurae mediastinales dextra et sinistra), що є частинами пристінкової плеври (partes pleurae parietalis);
  
• 
  знизу - діафрагмою (diaphragma);
  
• 
  верхньою межею є верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior).
  

Умовно горизонтальна площина (planum horizontale), що проведена від з'єднання ручки груднини (manubrium sterni) з її тілом (corpus sterni) до хряща між IV-V грудними хребцями (vertebrae thoracicae), ділить середостіння (mediаstinum) на верхнє середостіння (mediastinum superius) та нижнє середостіння (mediastinum inferius).

У верхньому середостінні (mediastinum superius) розміщені:

• 
  загруднинна залоза (thymus);
  
• 
  верхня порожниста вена (vena cava superior);
  
• 
  дуга аорти (arcus aortae);
  
• 
  частина трахеї (pars tracheae);
  
• 
  верхній відділ грудної частини стравоходу (pars superior partis thoracicae oesophagi);
  
• 
  частина грудної протоки (pars ductus thoracici);
  
• 
  симпатичні стовбури (trunci sympathici);
  
• 
  блукаю^ та діафрагмові нерви (nervi vagi et phrenici).
  

Нижнє середостіння (mediastinum inferius) ще поділяється на:

• 
  переднє середостіння (mediastinum anterius);
  
• 
  середнє середостіння (mediastinum medius);
  
• 
  заднє середостіння (mediastinum posterius).
  

Переднє середостіння (mediastinum anterius) розміщене між тілом груднини (corpus sterni) і передньою стінкою осердя (серцевої сумки). В ньому знаходяться:

• 
  внутрішні грудні артерії та вени (aa. et vv. thoracicae internae);
  
• 
  пригруднинні та передосердні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parasternales et prepericardiaci);
  
• 
  нижня частина загруднинної залози (pars inferior thymi).
  

У середньому середостінні (mediastinum medius) знаходяться:

• 
  серце (cor), вкрите осердям (pericardium);
  
• 
  діафрагмові нерви (nervi phrenici);
  
• 
  внутрішньоосердні відділи великих судин.
  

Заднє середостіння (mediastinum posterius) знаходиться між задньою стінкою осердя (paries posterior pericardii) і хребтовим стовпом (columna vertebralis). У ньому розміщені:

• 
  грудна частина аорти (pars thoracica aortae);
  
• 
  непарна і напівнепарна вени (vv. azygos et hemiazygos);
  
• 
  симпатичні стовбури (trunci sympathici);
  
• 
  нутрощеві нерви (nn. splanchnici);
  
• 
  блукаючі нерви (nn. vagi);
  
• 
  стравохід (oesophagus);
  
• 
  грудна протока (ductus thoracicus);
  
• 
  лімфатичні вузли (nodi lymphoidei).
  

У хірургії середостіння (mediastinum) умовною лобовою площиною (planum frontale), проведеною по задній стінці трахеї (paries posterior tracheae) і головних бронхів (bronchi principales), поділяють на:

• 
  переднє середостіння (mediastinum anterius);
  
• 
  заднє середостіння (mediastinum posterius).
  

У передньому середостінні розміщені:

• 
  серце (cor);
  
• 
  висхідна частина аорти (pars ascendens aortae);
  
• 
  дуга аорти (arcus aortae);
  
• 
  верхня порожниста вена (vena cava superior);
  
• 
  трахея (trachea);
  
• 
  елементи кореня легень (elementa radicis pulmonum);
  
• 
  діафрагмові нерви (nervi phrenici);
  
• 
  загруднинна залоза (thymus).
  

У задньому середостінні розміщені:

• 
  стравохід (oesophagus);
  
• 
  низхідна аорта (pars descendens aortae);
  
• 
  нижня порожниста вена (vena cava inferior);
  
• 
  парна та напівнепарна вени (vv. azygos et hemiazygos);
  
• 
  нутрощеві нерви (nn. splanchnici);
  
• 
  симпатичні стовбури (trunci sympathici);
  
• 
  грудна протока (ductus thoracicus);
  
• 
  блукаючі нерви (nn. vagi).
  

СЕЧОВА СИСТЕМА

Сечова система (systema urinarium) забезпечує постійне виведення з організму водорозчинних продуктів обміну речовин, більшість з яких є токсичними. Продуктом виділення є сеча (urina).

Сечова система складається із сечових органів (organa urinaria): парних нирок, що виробляють сечу, і сечовидільних шляхів - ниркових чашечок, ниркових мисок і сечоводів; непарного сечового міхура, у якому накопичується сеча; сечівника, по якому сеча виводиться з організму.

Окрім того, в нирках виробляються деякі біологічно активні речовини, зокрема гормони.

Сечові та статеві органи часто об'єднують у сечостатеву систему (systema urogenitale) тому, що тісно пов'язаним є процес їх розвитку, а деякі частини їх є одночасно сечовими та статевим вивідними шляхами (чоловічий сечівник).

Сечова система (systema urinarium) складається із парного органа - нирки (органа, що виробляє сечу), і органів, які накопичують та виводять сечу: сечоводів (ureteres), сечового міхура (vesica urinaria), сечівника (urethra feminina et urethra masculina).

У зародків людини та усіх хребетних першою є переднирка (pronephros), або передня чи головна нирка, яка є парним органом, що складається з ка- нальців - протонефридіїв.

Переднирка лежить ближче до переднього кінця тіла (звідси назва "головна" нирка).

Протонефридії з'являються на III тижні внутріш- ньоутробного розвитку людини із нефротомів нижніх шийних та верхніх грудних сомітів.

Ці канальці (протонефридії) своїм розширеним внутрішнім кінцем відкриваються у порожнину тіла, а іншим - зовнішнім кінцем - у спільну вивідну протоку, яка впадає у кінцевий відділ травной трубки - клоаку.

Поблизу внутрішнього отвору протонефридія утворюється судинний клубочок, який трохи виступає в порожнину тіла - прототип ниркового тільця.

Переднирка залишається на все життя у деяких нижчих видів риб, а у людини та вищих хребетних швидко зникає, вірніше, на її основі в кінці III тижня утворюється первинна нирка (mesonephros), або вольфове тіло.

Первинна нирка має канальці (мезонефридії), один кінець закінчується сліпо і має вигляд чашки, у яку випинає судинний клубочок, а інший кінець впадає у спільну протоку пронефроса, яка перетворюється на мезонефральну протоку (вольфову протоку).

Протягом IV-IX тижнів внутрішньоутробного розвитку мезонефрос пересувається назад, аж поки не досягає рівня другого поперекового хребця.

Пізніше окремі частини первинної нирки редукують, а ті, що залишились, беруть участь в утворенні органів сечової (остаточної нирки) та статевої систем

НИРКИ

Нирка (ren; nephros, грецьк.) - це парний паренхіматозний орган, який розміщений у черевній порожнині (cavitas abdominis) позаду очеревини (рет- роперитонеально), в поперековій ділянці.

Права нирка (ren dexter) знаходиться в правій поперековій ділянці (regio lumbalis dextra) на рівні від XII грудного до III поперекового хребців.

Ліва нирка (ren sinister) розміщена в лівій поперековій ділянці (regio lumbalis sinistra) на рівні від XI грудного до II поперекового хребців.

Задня поверхня кожної нирки (facies posterior renis) прилягає:

• 
  у верхній частині - до діафрагми (diaphragma);
  
• 
  в середній і нижній - до м'язового ложа, яке утворене великим поперековим м'язом (m.psoas major), квадратним м'язом попереку (m. quadratus lumborum) і поперечним м'язом живота (m. transversus abdominis).
  

дорослої людини.

У кінці IV тижня ембріогенезу збоку від протоки первинної нирки та паралельно до неї розвивається парна парамезонефрова протока, або мюллерова протока.

Ця протока одним (краніальним) кінцем відкривається у порожнину тіла, а другим (каудальним) спільним кінцем - у сечостатеву пазуху, що відкривається у клоаку.

З кінця II місяця розвитку у зародків жіночої статі редукуються мезонефрові протоки (Вольфові протоки), а з парамезонефрової протоки (мюллерової протоки) розвиваються матка, маткові труби, піхва.

Від початку III місяця розвитку у плодів чоловічої статі редукуються парамезонефрові протоки, а із мезонефрової протоки формуються складові частини сім’явиносних шляхів: протоки над’яєчка, сім’явиносної протоки.

Сім’яні міхурці та паренхіма передміхурової залози формуються з виростів стінок мезонефрової протоки.

На IV-V тижнях ембріогенезу в ділянці таза із мезодерми навколо випину каудального відділу мезонефрової протоки формується метанефричний дивертикул, навколо якого нефрогенна тканина дає початок паренхімі нирки.

З проксимального відділу мезонефрової протоки формуються ниркові чашечки, ниркова миска та сечовід.

Під час росту тулуба остаточна нирка дещо піднімається із порожнини таза та займає своє дефінітивне положення.

Нирки плода та новонародженого мають виражену часткову будову.

До аномалій розвитку нирки належать аномалії положення (дистонія нирки): тазова нирка (нирка не піднялась у процесі розвитку з таза в поперекову ділянку) та аномалії кількості - подвійна нирка, додаткова (третя) нирка, підковоподібна нирка, кільцеподібна нирка.

Аномалії сечовода: подвійний сечовід, розщеплений сечовід, звуження або розширення сечовода, дивертикул (випин) сечовода.

(renes)

До передньої поверхні лівої нирки (facies anterior renis sinistri) прилягають:

• 
  вгорі - надниркова залоза (glandula suprarenalis);
  
• 
  до верхньобічної частини - селезінка (splen);
  
• 
  до середньої частини - шлунок (gaster) і підшлункова залоза (pancreas);
  
• 
  до нижньоприсередньої - петлі тонкої кишки (intestinum tenue);
  
• 
  до нижньобічної - низхідна ободова кишка (colon descendeтs).
  

До передньої поверхні правої нирки (facies anterior renis dextri) прилягають:

• 
  вгорі - надниркова залоза (glandula suprarenalis);
  
• 
  до середньої частини - печінка (hepar);
  
• 
  до присереднього краю дванадцятипала кишка (duodenum);
  
• 
  до нижньоприсередньої - петлі тонкої кишки
  

(intestinum tenue);

• 
  до нижньобічної - висхідна ободова кишка (colon ascendens).
  

Кожна нирка (ren) має:

• 
  верхній кінець (extremitas superior), або верхній полюс (polus superior);
  
• 
  нижній кінець (extremitas і^егіог),або нижній полюс (polus inferior);
  
• 
  передню поверхню (facies anterior);
  
• 
  задню поверхню (facies posterior);
  
• 
  присередній край (margo medialis), він є ввігнутим;
  
• 
  бічний край (margo lateralis), він є опуклим.
  

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і ниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter).

Ниркові ворота (hilum renale) продовжуються в глибину нирки (ren), утворюючи ниркову пазуху (sinus renalis), де містяться жирова клітковина, великі ниркові чашечки (calices renales majores), малі ниркові чашечки (calices renales minores) та ниркова миска (pelvis renalis).

До паренхіми нирки (parenchyma renis) прилягає волокниста капсула (capsula fibrosa).

Ззовні нирку оточує жирова капсула (capsula adiposa), яка найкраще помітна в ділянці задньої поверхні нирки (facies posterior renalis).

Ззовні від жирової капсули (capsula adiposa) знаходиться ниркова фасція (fascia renalis), яка складається з:

• 
  передньої пластинки (lamina anterior); переднього листка (folium anterius);
  
• 
  задньої пластинки (lamina posterior); заднього листка (folium posterius).
  

Ці листки зростаються між собою над верхніми кінцями нирок (extremitates superiores renum) та збоку від бічних країв нирок (margines laterales renum).

Від листків ниркової фасції (fascia renalis) до волокнистої капсули нирки (capsula fibrosa renis) проходять прошарки сполучної тканини, які фіксують нирку.

До переднього листка ниркової фасції (lamina anterior fasciae renalis) прилягає очеревина (peritoneum).

Крім капсули і фасції (fascia renalis), нирку фіксують:

• 
  внутрішньчеревний тиск;
  
• 
  м ’язове ложе;
  
• 
  судини і нерви нирки, які утворюють ниркову ніжку (crus renis).
  

Паренхіма нирки (parenchyma renis) складається

із:

• 
  кіркової речовини нирки (cortex renalis), яка розміщена ззовні;
  
• 
  мозкової речовини нирки (medulla renalis).
  

У мозковій речовині нирки (medulla renalis) розрізняють 7-10 ниркових пірамід (pyramides renales), кожна з яких має основу ниркових пірамід (basis pyramidum renalium) і верхівку ниркових пірамід (apex pyramidum renalium). Остання закінчується нирковим сосочком (papilla renalis), на якому розміщене дірчасте поле (area cribrosa), де є сосочкові отвори (foramina papillaria), через які у малі ниркові чашечки (calices renales minores) виділяється сеча.

Між пірамідами (pyramides renales) є прошарки кіркової речовини (cortex renalis), які утворюють ниркові стовпи (columnae renales). Вони є відростками кіркової речовини нирки; ниркової кори (cortex renalis), що заходять у мозкову речовину нирки, нирковий мозок (medulla renalis) і доходять до ниркових воріт (hilum renale).

Кіркова речовина нирки (cortex renalis) складається із лабіринту кіркової речовини (labyrinthus corticis), або звивистих (згорнутих) частин (partes convolutae), між якими містяться прошарки мозкової речовини - мозкові промені (radii medullares), або промениста частина (pars radiata).

Лабіринт кіркової речовини (labyrinthus corticis), або звивисті (згорнуті) частини (partes convolutae), є темнішим і побудований з тілець та покручених трубочок нефронів.

Мозкові промені (radii medullares), або промениста частина (pars radiata), побудовані із збиральних трубочок нефронів.

Кожна ниркова піраміда (pyramida renalis) утворює ниркові частки (lob renais), а один мозковий промінь (radius medullaris), промениста частина (pars radiata), оточений лабіринтом кіркової речовини (labyrinthus corticis), згорнутою частиною (pars convoluta), утворює кіркову часточку (lobulus renalis). Кіркові часточки (lobulі renais) оточені між- часточковими артеріями та венами (aa.et vv. interlobulares).

Із верхівки ниркової піраміди (apex pyramidis renalis) сеча потрапляє в малі ниркові чашечки (calices renales minores), яких є 7-8. Далі з 2-3 малих ниркових чашечок сеча збирається в 2-3 великі ниркові чашечки (calices renales majores), які утворюють ниркову миску, (pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter).

Нирка (ren) має такі сегменти:

• 
  верхній сегмент (segmentum superius);
  
• 
  верхній передній сегмент (segmentum anterius superius);
  
• 
  нижній передній сегмент (segmentum inferius anterius);
  
• 
  нижній сегмент (segmentum inferius);
  
• 
  задній сегмент (segmentum posterius).
  

Структурно-функціональною одиницею нирки є

нефрон (nephronum), в якому утворюється сеча. Близько 80 % нефронів розміщені у кірковій речовині нирки, нирковій корі (cortex renalis, cortex renis) і тільки 20 % нефронів та їхніх канальців розміщені на межі ниркового мозку з нирковою корою.

Останні об’єднуються у юкстамедулярний апарат, приклубочковий апарат (complexus iuxtaglomerularis), або юкстамедулярний нефрон (nephronum juxtramedullare).

Нефрон (nephronum) складається з:

• 
  ниркового тільця (corpusculum renale) - тільця
  

Мальпігі. До нього належать:

• 
  судинний клубочок ниркового тільця (glomerulus corpusculi renis), до якого підходить приносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis afferens, vas afferens) і виходить виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens, vas efferens). Ці артеріоли разом з клубочком утворюють дивовижну артеріальну сітку (rete mira bile arteriosum) і є клубочковим фільтраційним бар’єром (septum filtrationis glomeruli);
  
• 
  капсула клубочка (capsula glomeruli), або капсула Шумлянського-Боумена чашеподібної форми, в якій знаходиться судинний клубочок;
  
• 
  ниркового канальця (tubulus renal is), який має такі частини:
  
• 
  проксимальний звивистий (покручений) кана- лець (tubulus contortus proximalis);
  
• 
  петлю нефрона, петлю Генле (ansa nephroni, ansa Henlei), в якій є:
  
• 
  низхідна (тонка) частина петлі (pars descendens (tenuis) ansae);
  
• 
  висхідна (товста) частина петлі (pars аscendens (tenuis) ansae);
  
• 
  дистальний звивистий (покручений) каналець (tubulus contortus distalis), що закінчується вставною частиною, яка впадає у збірну ниркову трубочку (tubulus renalis colligens, conjungens).
  

Збірні ниркові канальці (tubuN renais colligentes) продовжуються у сосочкові проточки (ductuli papillares), які відкриваються сосочковими отворами (foramina papillaria) на нирковому сосочку (papilla renalis), утворюючи дірчасте (решітчасте) поле (area cribrosa).

Кожен нирковий сосочок (papilla renalis) на верхівці ниркової піраміди (apex pyramidis renalis) охоплений лійкоподібної форми малою нирковою чашечкою (calyx renalis minor).

У стінках малих ниркових чашечок (calices renales minores), в ділянці їх склепіння (початкової частини), гладкі м’язові клітини (myocyti glabri) утворюють кільцеподібний шар - стискач склепіння (constrictor, sphincter fornicis).

До цієї ділянки стінки малих ниркових чашечок (calices renales minores) близько прилягають нервові волокна, кровоносні та лімфатичні судини. Всі ці структури (стискач склепіння, нервові волокна, судини) складають форнікальний апарат нирки, або склепінний апарат нирки.

Форнікальний апарат нирки регулює кількість сечі, яка виводиться з ниркових канальців у малі ниркові чашечки і створює перешкоди зворотному току сечі, регулює внутрішньомисковий тиск та водний баланс організму.

Ниркові тільця 80 % нефронів знаходяться в товщі кіркової речовини нирки (cortex renalis). Це кіркові нефрони (nephrona corticalia).

Ниркові тільця інших 20 % нефронів розміщені на межі кіркової та мозкової речовини нирки (medulla renalis), а петля нефрона (ansa nephroni) з її низхідною і висхідною частинами (partes descendens et ascendens ansae) знаходиться в мозковій речовині нирки (medulla renalis). Такі нефрони називаються юкстамедулярними, білямозковими (nephrona juxtamedullaria).

Кровопостачання нирки

Кожна нирка (ren dexter et sinister) кровопоста- чається нирковою артерією (arteria renalis), яка в ділянці ниркових воріт (hilum renale) розгалужується на:

• 
  передню гілку (ramus anterior);
  
• 
  задню гілку (ramus posterior).
  

Ці гілки розгалужуються на сегментні артерії (arteriae segmentales) - позаниркові артерії. Вони утворюють внутрішньониркові артерії (arteriae intrarenales).

До внутрішньониркових артерій (arteriae intrarenales) належать:

• 
  міжчасткові артерії (aa. interlobares);
  
• 
  дугоподібні артерії (aa. arcuatae);
  
• 
  міжчасточкові артерії (aa. interlobulares), або променеві кіркові артерії (aa. corticales radiatae);
  
• 
  приносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis afferens), або приносна судина (vas afferens);
  
• 
  виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), або виносна судина (vas efferens);
  
• 
  прямі артеріоли (arteriolae rectae);
  
• 
  капсулярні гілки (rr. capsulares).
  

Внутрішньониркові артерії (arteriae

intrarenales) починаються із міжчасткових артерій (arteriae interlobares), що відходять від сегментних артерій (arteriae segmentales), які на межі кіркової і мозкової речовин нирки (cortex et medulla renis) розгалужуються на дугоподібні артерії (arteriae arcuatae).

Від дугоподібних артерій (arteriae arcuatae) у кіркову речовину (cortex renalis) відходять променеві кіркові артерії (aa. corticales radiatae), або міжчас- точкові артерії (aa.interlobulares).

Вони дають початок численним приносним клу- бочковим артеріолам (arteriolae glomerulares afferentes), що розгалужуються на капіляри, які утворюють нирковий клубочок (glomerulus corpusculi renis).

Від ниркового клубочка (glomerulus corpusculi renis) відходить виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), яка знову ділиться на вторинні капіляри, що обгортають трубочки нефро- на.

Послідовне розгалуження приносної клубочкової артеріоли (arteriola glomerularis afferens) та виносної клубочкової артеріоли (arteriola glomerularis efferens) на капіляри називається дивовижною артеріальною сіткою нирки (rete mirabile arteriosum renis).

Венозні капіляри утворюють у кірковій речовині зірчасті венули (vv. stellatae), від яких венозна кров (sanguis venosus) відтікає у прямі венули (venulae rectae), котрі впадають у променеві кіркові вени (vv. corticales radiatae), або вони ще називаються міжчасточковими венами (vv. interlobulares).

Далі кров відтікає у дугоподібні вени (vv. arcuatae), а вони переходять у міжчасткові ве- ни (vv. interlobulares), останні формують ниркову вену (v. renalis), яка впадає у нижню порожнисту вену (vena cava inferior).

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   25