Яєчник (ovarium)
Яєчник є парним органом овальної форми, що розміщений у порожнині малого таза (cavitas pelvis minoris).
Він має:
присередню поверхню (facies medialis);
бічну поверхню (facies lateralis);
вільний край (margo liber);
брижовий край (margo mesovaricus);
матковий кінець (extremitas uterina);
трубний кінець (extremitas tubaria).
Яєчник (ovarium) міститься в очеревинній порожнині (cavitas peritonealis), але очеревиною не вкритий. Зовнішньою оболонкою яєчника є
зародковий епітелій (epithelium germinale).
До матки (uterus) яєчник (ovarium) прикріплюється за допомогою
власної зв’язки яєчника (lig. ovarii proprium), а до стінок таза - за допомогою
підвішу- вальноїзв’язки яєчника (lig. suspensorium ovarii).
До брижового краю яєчника (margo mesovaricus) підходить
брижа яєчника (mesovarium), між листками якої судини і нерви заходять у
ворота яєчника (hilum ovarii).
Паренхіма яєчника (parenchyma ovarii) складається з
кори яєчника (cortex ovarii) і
мозкової речовини яєчника (medulla ovarii).
У корі яєчника (cortex ovarii) дозрівають яйцеклітини (ovum) у різних за ступенем розвитку фолікулах: примордіальних, вторинних (пухирчастих) та зрілих - третинних фолікулах, або пухирцях Граафа.
Отже,
первинний фолікул (folliculus ovaricus primarius) перетворюється в
пухирчастий яєчниковий фолікул (folliculus ovaricus vesiculosus) - Граа- фів пухирець.
Після того як пухирець (folliculus ovaricus vesiculosus) розривається, яйцеклітина (ovum) виходить на поверхню яєчника (ovarium) і потрапляє в маткову трубу (tuba uterina).
Власне, пухирчастий яєчниковий фолікул (folliculus ovaricus vesiculosus) - Граафів пухирець - наповнюється кров'ю і перетворюється у
жовте тіло (corpus luteum).
Якщо немає запліднення, то жовте тіло (corpus luteum) з часом перетворюється у
білясте тіло (corpus albicans).
При заплідненні жовте тіло (corpus luteum) розростається і перетворюється у
жовте тіло вагітності (corpus luteum graviditatis), яке функціонує протягом усієї вагітності як ендокринна залоза (glandula endocrina).
Процес виділення яйцеклітини з яєчника назива- еться
овуляцією (від лат. оvum - яйце).
Маткова труба (tuba uterina; salpinx)
Маткова труба є парним органом, що має трубчасту форму і розміщена на рівні верхнього краю широкої маткової зв'язки (lig. latum uteri). Довжина кожної маткової труби (tuba uterina) становить 8-18 см, а діаметр ампули маткової труби (ampulla tubae uterinae) може мати 6 - 10 мм.
У ній (tuba uterina) розрізняють 4 частини:
маткову частину (pars uterina), яка проходить через стінку матки (paries uteri) і відкривається в порожнину матки (cavitas uteri) матковим вічком маткової труби (ostium uterinae tubae uterinae);
перешийок маткової труби (isthmus tubae uterinae), що розміщений ближче до матки (uterus);
ампулу маткової труби (ampulla tubae uterinae) - найдовшу частину маткової труби (tuba uterina);
лійку маткової труби (infundibulum tubae uterinae) - розширену частину, яка відкривається черевним отвором маткової труби (ostium abdominale tubae uterinae) в очеревинну порожнину (cavitas peritonealis) і оточена торочками маткової труби (fimbriae tubae uterinae), одна з яких - яєчникова торочка (fimbria ovarica) - найдовша.
Маткова труба (tuba uterina) вкрита з усіх боків очеревиною (peritoneum) і має
власну брижу маткової труби (mesosalpinx).
Крім зовнішньої серозної оболонки (tunica serosa), маткова труба (tuba uterina) має м'язову оболонку (tunica muscularis), поздовжній і коловий шари, і слизову оболонку (tunica mucosa), що завдяки підслизовій основі (tela submucosa) утворює
трубні складки (plicae tubariae).
У матковій трубі (tuba uterina) відбувається запліднення яйцеклітини (spermovium) з утворенням зиготи. Зигота, або запліднена яйцеклітина, проходить по матковій трубі у матку (uterus).
Матка (uterus)
Матка є непарним порожнистим органом грушоподібної форми, що розміщений у порожнині малого таза (cavitas pelvis minoris).
Матка (uterus) має:
дно матки (fundus uteri);
тіло матки (corpus uteri);
шийку матки (cervix uteri), яка відкривається в піхву (vagina) вічком матки (ostium uteri), оточеним передньою губою (labium anterius) та задньою губою (labium posterius).
У шийці матки (cervix uteri) розрізняють:
надпіхвову частину шийки (portio supravaginalis cervicis) і піхвову частину шийки (portio vaginalis cervicis);
тіло матки, яке має міхурову поверхню (facies vesicalis), або передню поверхню (facies anterior), та кишкову поверхню (facies intestinalis), або задню поверхню (facies posterior).
Місце переходу тіла матки (corpus uteri) в шийку (cervix uteri) називається
перешийком матки(isthmus uteri).
Міхурова поверхня, передня поверхня матки (facies vesicalis, facies anterior uteri) прилягає до сечового міхура (vesica urinaria).
Кишкова поверхня, задня поверхня (facies intestinalis, facies posterior) прилягає до прямої кишки (rectum).
При порожньому сечовому міхурі (vesica urinaria) тіло матки (corpus uteri) нахилене вперед. Таке положення називається
антеверзіо (anteversio).
При наповненні сечового міхура (vesica urinaria) дно і тіло матки (fundus et corpus uteri) зміщуються назад - це
ретроверзіо (retroversio).
Крім того, між тілом і шийкою матки (corpus et cervix uteri) утворюється кут, відкритий вперед. Таке положення називається
антефлексіо (anteflexio).
Порожнина матки (cavitas uteri) має трикутну форму, вгорі сполучається з матковими трубами (tubae uterinae), а внизу через канал шийки матки (canalis cervicis uteri) і вічко матки (ostium uteri) - з піхвою (vagina).
Стінка матки (paries uteri) складається з трьох
шарів:
Слизова оболонка (tunica mucosa), або ендо- метрій (endometrium), в ній відсутній підслизовий прошарок, тому вона не утворює складок і зрощена із м'язовою оболонкою матки (tunica muscularis; myometrium uteri).
У каналі шийки матки (canalis cervicis uteri) слизова оболонка утворює пальмоподібні складки (plicae palmatae), що відходять від однієї поздовжньої складки.
Слизова оболонка містить
шийкові залози (glandulae cervicales).
М’язова оболонка (tunica muscularis), або міо- метрій (myometrium), утворена гладкою м'язовою тканиною (textus muscularis glaber) і складається із внутрішнього, середнього та зовнішнього шарів.
Серозна оболонка (tunica serosa), або периме- трій (perimetrium), - це нутрощева очеревина (peritoneum viscerale), яка вкриває матку (uterus) з усіх боків, крім передньої і бічної поверхонь надпіх- вової частини шийки (portio supravaginalis cervicis) матки (мезоперитонеально).
Серозна оболонка (tunica serosa; perimetrium) утворює:
широку маткову зв’язку (ligamentum latum uteri), в якій розрізняють такі частини:
брижу матки (mesometrium);
брижу яєчника (mesovarium);
брижу маткової труби (mesosalpinx).
Між листками широкої зв'язки матки (ligamentum latum uteri) містяться судини, нерви, жирова клітковина (vasa, nervi et tela cellularis adiposa) і
кругла маткова зв’язка (lig. teres uteri), яка проходить через пахвинний канал (canalis inguinalis) до лобка (pubis).
Шийка матки (cervix uteri) зв'язана з лобком (pubis)
лобково-шийковою зв’язкою(lig. pubocervicale), а з прямою кишкою (rectum) матка (uterus) зв'язана
прямокишково-матковою зв’язкою (lig. rectouterinum).
Простір між переднім і заднім листками широкої маткової зв'язки (lig. latum uteri) з обох країв матки (margines uteri) і її шийки матки (cervix uteri) називається
приматковою клітковиною, параметрієм (parametrium). Частина параметрія навколо шийки матки називається
пришийковою клітковиною, па- рацервіксом (paracervix).
Крім того, матка (uterus) фіксована до стінок таза
кардинальною зв’язкою (lig. cardinale), або поперечною зв'язкою шийки (lig.transversum cervicis).
Піхва (vagina)
Піхва є еластичним м'язово-фіброзним трубчастим органом довжиною 7-9 см, який сполучає порожнину матки (cavitas uteri) із зовнішніми жіночими статевими органами (organa genitalia feminina externa).
Верхня частина піхви охоплює шийку матки, утворюючи
склепіння піхви (fornix vaginae), яке має
передню частину (pars anterior),
задню частину (pars posterior) та
бічні частини (partes laterales).
Піхва має
передню стінку (paries anterior) та
задню стінку (paries posterior) і відкривається
отвором (ostium vaginae) в
присінок піхви (vestibulum vaginae).
У дівчат цей отвір закритий складкою слизової оболонки -
дівочою перетинкою (hymen), а після дефлорації від неї залишаються
сосочки дівочої перетинки (carunculae hymenales).
Слизова оболонка піхви містить поперечні складки, які називаються
піхвовими зморшками (rugae vaginales). Ці зморшки утворюють на передній та задній стінках поздовжні
стовпи зморщок (columnae rugarum).
Середня оболонка піхви м'язова, а зовнішня оболонка сполучнотканинна.