Ковешніков В. Г., Сікора В. З., Пикалюк В. С., Устянський О. О., Ільїн В. Ю., Бумейстер В.І., Погорєлов М. В., Ткач Г. Ф., Сулім Л. Г., Болотна І. В., Сікора В. В

СУДИНИ СЕРЦЯ

Кровопостачання серця

Виділяють такі типи кровопостачання серця:

• 
  лівовінцевий тип, при якому кровопостачання більшої частини серця забезпечується гілками лівої вінцевої артерії (arteria coronaria sinistra);
  
• 
  правовінцевий тип, при якому кровопостачання більшої частини серця забезпечується гілками правої вінцевї артерії (arteria coronaria dextra);
  
• 
  середній тип, при якому вінцеві артерії рівномірно забезпечують кровопостачання серця;
  
• 
  проміжний тип, він може бути:
  

-середньоправим;

• 
  середньолівим.
  

Кровопостачання серця забезпечується правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra) та лівою вінцевою артерією (a. coronaria sinistra), які починаються від цибулини аорти (bulbus aortae) у відповідних пазухах аорти (sinus aortae).

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомо- зує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra).

Гілки правої вінцевої артерії (rami arteriae coronariae dextrae) кровопостачають:

• 
  стінку правого шлуночка (paries ventriculi dextri);
  
• 
  стінку правого передсердя (paries atrii dextri);
  
• 
  задню частину міжшлуночкової перегородки (pars posterior septi interventricularis);
  
• 
  соскоподібні м'язи правого шлуночка (musculi papillares ventriculi dextri);
  
• 
  вузли стимульного комплексу серця; вузли провідної системи серця (nodi complexus stimulantis cordis; nodi systematis conducentis cordis).
  

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) проходить вліво і під лівим вушком (auricula sinistra) розгалужується на дві гілки:

• 
  передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior), яка йде по однойменній борозні серця (sulcus interventricularis anterior) до верхівки серця (apex cordis), де анастомозує з кінцевим відділом правої вінцевої артерії (a. coronaria dextra), утворюючи поздовжній артеріальний анастомоз серця.;
  
• 
  огинальну гілку (ramus cirxumflexus), яка огинає серце (cor) зліва, проходить у вінцевій борозні (sulcus coronarius) і на діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) анастомозує з правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra), утворюючи коловий анастомоз артеріальних судин серця.
  

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) крово- постачає:

• 
  стінку лівого шлуночка (paries ventriculi sinistri);
  
• 
  передню стінку правого шлуночка (paries anterior ventriculi dextri);
  
• 
  стінку лівого передсердя (paries atrii sinistri);
  
• 
  більшу частину міжшлуночкової перегородки (pars septi interventricularis).
  

Крововідтік від серця

Він здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи (sinus coronarius), у яку впадають такі вени:

• 
  велика серцева вена (v. cordis magna), яка складається з:
  
• 
  передньої міжшлуночкової вени (v. interventricularis anterior),
  
• 
  лівої крайової вени (v. marginalis sinistra);
  
• 
  мала серцева вена (v. cordis parva), в яку впадають:
  
• 
  права крайова вена (v. marginalis dextra);
  
• 
  передня(і) правошлуночкова(і) вена(и) - v.(vv.) ventriculi dextri anterior (es) (або вони ще називаються передніми серцевими венами - vv. cardiacae anteriores; vv. cordis anteriores);
  
• 
  середня серцева вена; задня міжшлуночкова вена (v. cordis media; v. interventricularis posterior);
  
• 
  задня(і) лівошлуночкова(і) вена(и) - v. (vv.) ventriculi sinistri posterior(es), або вона ще називалась як задня вена лівого шлуночка - v. posterior ventriculi sinistri;
  
• 
  коса лівопередсердна вена, або коса вена лівого передсердя (v. obliqua atrii sinistri);
  

Існують найменші серцеві вени (Тебезія) - vv. cardiacae minimae (Thebesii), які починаються у міокарді та впадають переважно у праве передсердя (atrium dextrum).

ІННЕРВАЦІЯ СЕРЦЯ

Серце (cor) отримує: Симпатичні завузлові волокна, що йдуть від

• 
  чутливу іннервацію; шийних та верхніх грудних вузлів симпатичного сто
  
• 
  симпатичну іннервацію; вбура (ganglia cervica lia et ganglia thoracica
  
• 
  парасимпатичну іннервацію. superiora trunci sympathici), утворюють:
  

Іннервують серце симпатичні та парасимпатичні - верхній шийний серцевий нерв (n. cardiacus

нерви.

cervicalis superior);

• 
  середній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis medius);
  
• 
  нижній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis inferior);
  
• 
  грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici).
  

Ці нерви прискорюють ритм серцевих скорочень

і збільшують їх амплітуду, розширюють вінцеві судини (vasa coronaria).

Парасимпатичні передвузлові волокна ідуть у складі блукаючого нерва (nervus vagus), утворюючи:

• 
  верхні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales superiores);
  
• 
  нижні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores);
  
• 
  грудні сєрцєві гілки (rr. cardiaci thoracici).
  

Вони сповільнюють ритм серцевих скорочень, зменшують їх амплітуду і звужують просвіт вінцевих артерій (lumen arteriarum coronariarum).

Чутливі волокна від рецепторів стінки серця ідуть у складі серцевих нервів (nn. cardiaci) і серцевих гілок (rr. cardiaci) до головного та спинного мозку.

Нерви серця утворюють:

• 
  поверхневе позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus superficialis);
  
• 
  глибоке позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus profundus).
  

Гілки позаорганних серцевих сплетень переходять в єдине внутрішньоорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus intramuralis), яке умовно поділяється на:

• 
  підепікардіальне сплетення (plexus cardiacus subepicardialis);
  
• 
  внутрішньом'язове сплетення (plexus cardiacus intramuscularis);
  
• 
  підендокардіальне сплетення (plexus cardiacus subendocardialis).
  

Особливо розвинуте підепікардіальне сплетення, яке В.П. Воробйов поділив на 6 частин.

ОСЕРДЯ; ПЕРИКАРД; НАВКОЛОСЕРЦЕВА СУМКА

(pericardium)

Серце вкрите осердям і складається із:

• 
  зовнішнього волокнистого осердя (pericardium fibrosum), яке біля основи великих судин серця переходить на їх зовнішню оболонку;
  
• 
  внутрішнього серозного осердя (pericardium serosum).
  

Серозне осердя (pericardium serosum) має:

• 
  пристінкову пластинку (lamina parietalis), яка вистеляє зсередини волокнисте осердя (pericardium fibrosum);
  
• 
  нутрощеву пластинку (lamina visceralis).
  

Ці пластинки сформовані серозною оболонкою (tunica serosa).

Пристінкова пластинка (lamina parietalis) та нутрощева пластинка; епікард (lamina visceralis; epicardium) вкривають серце (cor) ззовні і переходять одна в одну в ділянці основи серця (basis cordis).

Між пластинками серозного осердя (pericardium serosum) міститься щілиноподібний простір - осерд- на порожнина (cavitas pericardialis), в якій є невелика кількість серозної рідини.

В осердній порожнині (cavitas pericardialis) виділяють такі осердні пазухи:

• 
  осердну поперечну пазуху (sinus transversus pericardii);
  
• 
  осердну косу пазуху (sinus obliquus pericardii).
  

Осердну поперечну пазуху (sinus transversus

pericardii) оточують:

• 
  спереду - початкові відділи аорти і легеневого стовбура;
  
• 
  ззаду - стінка правого передсердя та верхня порожниста вена.
  

Осердна коса пазуха (sinus obliquus pericardii) розміщена на діафрагмовій поверхні між:

• 
  основою легеневих вен зліва;
  
• 
  нижньою порожнистою веною справа.
  

ТОПОГРАФІЯ СЕРЦЯ

Серце (cor) розміщене в грудній порожнині (cavitas thoracis; cavitas thoracica) в середньому середостінні (mediastinum medium), яке є відділом нижнього середостіння (mediastini inferioris). Дві третини серця знаходяться зліва від серединної лінії і одна третина - справа.

З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilagines costales).

Верхня межа серця проходить по лінії, яка з'єднує верхні краї правого і лівого третіх ребрових хрящів.

Права межа серця проходить вертикально вниз від рівня верхнього краю ІІІ правого ребрового хряща (на 1-2 см вправо від краю груднини) до V правого ребрового хряща.

Нижня межа серця проходить по лінії, яка іде від V правого ребрового хряща до верхівки серця.

Верхівка серця проектується в лівому V міжре- бер'ї на 1-1,5 см присередніше від лівої середньок- лючичної лінії.

Ліва межа серця проходить вниз від верхнього краю ІІІ лівого ребрового хряща на рівні пригруд- нинної лінії до верхівки серця.

Лівий передсердно-шлуночковий клапан; мітра- льний клапан (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis) вислуховується в ділянці верхівки серця.

Клапан аорти (valva aortae) вислуховується в другому міжребер'ї справа від груднини.

Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) вислуховується в ІІ міжребер'ї зліва від груднини.

Правий передсердно-шлуночковий клапан; тристулковий клапан (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis) вислуховується біля основи мечоподібного відростка груднини справа (з'єднання VI ребрового хряща з грудниною).

Для вислуховування клапана аорти існує п'ята точка Боткіна-Ерба зліва від груднини у місці з'єднання з останньою III - IV ребрових хрящів.

КРОВООБІГ ПЛОДА

(circulatio foetalis)

Кровоносна система плода має ряд таких особливостей, що відрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:

• 
  артеріальна кров (sanguis arteriosus) подхо- дять до плода по непарній пупковій вені від матері. Ця вена після народження заростає, утворюючи круглу зв'язку печінки (lig. teres hepatis);
  
• 
  кров у судинах, які забезпечують тканини киснем, є мішаною. Тільки у пупковій вені кров артеріальна;
  
• 
  між пупковою і нижньою порожнистою венами функціонує анастомоз - венозна протока (ductus venosus) - протока Аранція, яка після народження заростає, утворюючи венозну зв'язку печінки (lig. venosum hepatis);
  
• 
  кров із нижньої порожнистої вени надходить з правого передсердя в ліве через овальний отвір (foramen ovale), що розміщений у міжпередсердній перегородці (septum interatriale);
  
• 
  мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) не функціонує;
  
• 
  між дугою аорти і легеневим стовбуром функціонує артеріальна протока (ductus arteriosus) - протока Ботала, через яку кров, що потрапила з правого шлуночка у легеневий стовбур, проходить у велике коло кровообігу (circulus sanguineus major);
  
• 
  більш насичену киснем мішану кров одержують голова (caput), шия (collum; cervix), верхні кінцівки (membra superiora) і верхня частина тулуба (pars superior trunci).
  

Нижня частина тулуба і нижні кінцівки (pars inferior trunci et membra inferiora) постачаються змішаною кров’ю, зі значним вмістом вуглекислоти та продуктів обміну клітин.

Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій артерії (a. umbilicalis).

Після народження, у зв’язку з появою дихання, починає функціонувати мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor).

Пупкові судини плода заростають на 6-7-й день.

Протока Ботала заростає на 9-10-й день.

Овальний отвір у міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.

РОЗВИТОК СЕРЦЯ В ЕМБРІОГЕНЕЗІ

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25