метод. розроб. для студентів 2009 р.. Методичні вказівки для самостійної аудиторної та позаудиторної роботи для студентів V курсу
 Скачать 57.58 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Лікування. Оперативне втручання може бути виконане як під загальним, так і під місцевим знеболюванням. У початковій стадії флегмони новонароджених визначають межу вогнища. З цією метою її обробляють змоченою спиртом кулькою вати. Судини неураженої шкіри під впливом випаровування спирту спазмуються, шкіра блідне, межа стає чіткою. її позначають розчином брильянтового зеленого. Це допомагає під час оперативного втручання і в подальшому для контролю поширення патологічного процесу. Запальний інфільтрат обколюють уздовж межі 0,25 % розчином новокаїну або лідокаїну з антибіотиком (добова доза) у декількох точках. Після блокади виконують множинні розрізи шкіри в шаховому порядку вздовж усього вогнища запалення розміром 1-1,5 см, відстань між ними 1-2 см. Вони повинні заходити за межу запалення на 0,5-1 см. Рани дренують гумовими випускниками. Накладають пов'язку з гіпертонічним розчином. Першу перев'язку виконують через 4-6 год після операції для контролю за поширенням запального процесу. У разі поширення запального процесу за визначені межі наносять додаткові розрізи, а за його відсутності міняють пов'язку. Після припинення виділень з ран дренажі видаляють, лікування гнійної рани продовжують. Гнійний мастит Молочна залоза в доношеної дитини в перші дні життя зазнає значних змін. На момент народження вона складається з 12-15 часточок, діаметр її не перевищує 3-4 мм. У наступні дні вона збільшується і на 8-10-ту добу від народження досягає розмірів 1,5-2 см у діаметрі. Набрякання молочної залози – явище фізіологічне, не вимагає лікування. Разом з тим, інфікування гіперплазованих залозистих елементів призводить до їх запалення, нагноєння та розвитку маститу. Як правило, йому передують гнійні ураження шкіри, запалення пупкової рани, опрілості. Шлях поширення інфекції – гематогенний. Однак не виключена можливість проникнення інфекції через молочні ходи. Захворювання починається гостро. Дитина неспокійна, у неї погіршується апетит, сон, підвищується температура тіла. Загальний стан рідко буває важким, здебільшого середнього ступеня важкості. У ділянці молочної залози з'являється припухлість, гіперемія шкіри. Пальпація болюча, визначають щільний інфільтрат з чіткими контурами, температура над ним підвищена. Поступово шкіра стає багряно-синюшною, посилюється біль під час пальпації, у центрі інфільтрату визначають флюктуацію. Якщо лікування розпочато пізно, гіперемія зростає, прогресивно збільшується в розмірах інфільтрат, запалення переходить на прилеглі тканини. Виникає ускладнення маститу - флегмона. Інколи відбувається самовільне розкриття абсцесу. Лікування гнійного маститу – оперативне на фоні антибактеріальної та загальнозміцнювальної терапії. Розрізи виконують у радіальному напрямку на межі зі здоровими тканинами, відступивши від ореоли на 0,5-0,7 см. У рану вводять тонкі гумові смужки, накладають пов'язку з гіпертонічним розчином натрію хлориду. Першу перев'язку проводять через 4-6 год після операції (контроль поширення). У подальшому лікування проводять за загальними правилами ведення гнійних ран. Омфаліт Це запалення шкіри навколо пупка. Розвивається в тому випадку, коли після відпадання пуповинного залишку заживлення пупкової ранки затримується внаслідок приєднання інфекції. При цьому утворюється мокнучий пупок, патологічне розростання грануляції (фунгус), виражене запалення підшкірної основи пупка з утворенням флегмони передньої черевної стінки. Виділяють три форми омфаліту: просту (катаральний омфаліт), флегмонозну, некротичну. Усі вони розвиваються на фоні мокнучого пупка. Доброякісний перебіг, тривале його загоєння характерне для першої стадії омфаліту. На поверхні пупкової ранки, яка вкрита грануляціями, з'являються серозно-гнійні виділення. Запалення тканин навколо пупка не виражене. Флегмонозна й некротична форми характеризуються бурхливим початком з утворенням абсцесів, флегмони навколо пупка. Запальний процес по пупкових судинах поширюється за межі пупка. Омфаліт ускладнюється умбіліцитом. Ці форми здебільшого призводять до розвитку пупкового сепсису. При катаральній формі шкіра навколо пупка нормального кольору. Поверхня пупкової ранки вкрита блідими грануляціями, які виділяють мутну рідину. її краї не інфільтровані. Крайової епітелізації довгий час немає. У разі неускладненого перебігу загоювання пупкової ранки відбувається через декілька тижнів. В ускладнених випадках (флегмонозна та некротична форми) у ділянці пупка виникає гострий гнійно-запальний процес. Рана вкривається брудно-сірим нальотом, на дні утворюються глибокі виразки, які ускладнюються кровотечею. Тканини навколо пупкової рани інфільтровані, місцева температура підвищена. Зона гіперемії поширюється навколо пупка й переходить на тканини передньої черевної стінки. Набряк шкіри виникає раніше поширення гіперемії й може охоплювати всю передню поверхню черевної стінки й навіть грудної клітки. Особливо небезпечний такий перебіг захворювання в недоношених дітей, коли запальний процес проникає в глибину. Після відділення некротичних тканин може виникнути перитоніт і навіть евентерація кишок. При флегмонозній і некротичній формах загальний стан завжди важкий, швидко розвивається пупковий сепсис. Лікування омфаліту комплексне. Тривале незагоювання пупкової ранки пов'язане зі зниженою реактивністю організму новонародженої дитини, особливо недоношеної. Враховуючи це, за всіх форм омфаліту поряд з місцевим лікуванням велику увагу необхідно приділяти загальній терапії. Обов'язково проводять пасивну імунізацію імуноглобуліном чи γ-глобуліном, переливання свіжозамороженої або нативної плазми, за необхідності (наявність анемії) – свіжозаготовленої крові. Місцеве лікування передбачає ретельне оброблення шкіри навколо пупкової рани. її обробляють марлевим тампоном, змоченим антисептиком (октенісепт, мірамістин), декілька разів на день. За наявності фунгуса грануляції після їх висушування змащують 5 % спиртовим розчином йоду чи обробляють ляпісним олівцем. Необхідним є опромінення передньої черевної стінки ультрафіолетовими променями. Ведуть рану під сухими стерильними пов'язками (мазеві пов'язки протипоказані). Прогноз омфаліту серйозний незалежно від його форми. Пупкова рана може бути причиною генералізації гнійно-запального процесу, розвитку пупкового сепсису. Навіть у дітей, які видужали, у майбутньому можна виявити порушення кровообігу в системі ворітної вени, що призводить до портальної гіпертензії. Гнійний парапроктит Гнійно-запальний процес локалізується в клітковині навколо прямої кишки або відхідника. Його виникненню сприяють: мікротравми слизової оболонки прямої кишки, захворювання шкіри в ділянці промежини та відхідника (мацерація, тріщини), а також наявність природжених параректальних нориць і довгих мішечкоподібних крипт. Мікротравми слизової оболонки прямої кишки виникають внаслідок закрепу, проносу. У морганієвих криптах затримуються частки калу, які травмують слизову оболонку. При проносі, особливо з частими тенезмами, щільні частки калу травмують морганієві крипти. Значне розтягнення каловими масами прямої кишки може призвести до утворення мікротріщин. Важливим моментом для виникнення парапроктиту є підвищення тонусу зовнішнього м'яза – замикача відхідника. Дуже рідко можливе пошкодження слизової оболонки наконечником клізми, сторонніми тілами та ін. Інколи парапроктит виникає на фоні природженої параректальної нориці, що обумовлює рецидивний перебіг захворювання. Частіше на парапроктит хворіють хлопчики. Клінічна картина гострого парапроктиту залежить від локалізації патологічного вогнища. Гнояк може знаходитися під шкірою, під слизовою оболонкою, у тазово-прямокишковій клітковині, позаду прямої кишки (ретроректальна локалізація) та в ішіоректальній ділянці. У новонароджених частіше бувають підшкірні абсцеси. Захворювання починається гостро. Температура тіла підвищується до 38-39 °С. Дитина неспокійна, особливо під час болючого акту дефекації. Виникає затримка випорожнень і сечовипускання. Місцеві зміни при гострому парапроктиті й підшкірній локалізації гнояка характеризуються припухлістю, гіперемією шкіри та наявністю флуктуації. Припухлість болюча під час пальпації. Парапроктит в новонароджених лікують оперативно. Гнояк пунктують товстою голкою, якщо отримують гній, виконують радіальний чи напівовальний розріз, але обов'язково з висіченням шкіри над гнояком (щоб отримана рана зяяла). Рану промивають 3 % розчином перекису водню та дренують гумовим випускником. Накладають асептичну пов'язку до першого акту дефекації. Ведення рани відкрите, але з обов'язковим ретельним її туалетом після кожного акту дефекації та сечовиділення. Призначають місцеве кварц-опромінювання, УВЧ. Проводять загальну терапію. Матеріали для самоконтролю: Тестові завдання. 1. Дитина 2-тижневого віку поступила з клінікою флегмонозного омфаліту. На тлі терапії, що проводиться, на 4 добу стан дитини погіршав. З'явилися блювання, неспокій, здуття живота, набряк мошонки. Вкажіть причину погіршення. А. Перфоративний перитоніт. В. Контактний перитоніт. С. Кишкова інфекція. D. Абсцес печінки. Е. Періартеріїт, пелефлебіт. 2. Дитина 2-тижневого віку поступила з клінікою контактного перитоніту. Ваша тактика. А. Термінова лапаротомія. В. Лапаротомія за Волковічем – Д'яконовим. С. Пункція черевної порожнини, антибактеріальна і дезінтоксикаційна терапія. D. Антибактеріальна терапія, спостереження. Е. Антибактеріальна терапія, фізіопроцедури. 3. У дитини 3-тижневого віку раптово з'явився неспокій, гіпертермія, адинамія. У поперековій області визначається ділянка гіперемії та набряку розміром 2 3 см, що швидко поширюється. Ваш діагноз. А. Підшкірно-жировий некроз. В. Проста гемангіома. С. Флегмона новонароджених. D. Псевдофурункульоз. Е. Бешихове запалення. 4. Вкажіть поєднання анатомічних особливостей, що обумовлюють розвиток флегмони новонароджених. А. Недорозвинення потових залоз, перебудова малого кола кровообігу. В. Добре функціонуючі сальні залози, раннє випадання стрижньового волосся шкіри. С. Слабкий розвиток рогового шару дерми, кінцевий тип кровообігу (відсутність судинних анастомозів у підшкірній клітковині). D. Наявність сироподібного мастила, недорозвинення волосяних мішечків. Е. Недосконалий центр терморегуляції. 5. Вкажіть типову локалізацію флегмони новонароджених. А. Навколошлункова область. В. Передня грудна стінка. С. Задня поверхня тіла. D. Обличчя. Е. Волосиста частина голови. 6. Яка ваша тактика при флегмоні новонароджених? А. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія, спостереження. В. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія, пов'язки з дезрозчинами. С. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія, множинні розрізи. D. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія, один ломпасний розріз. Е. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія, УФО. Рекомендована література. Основна література: 1. Хірургія дитячого віку / За ред. В.І.Сушка. – К.: Здоров`я, 2002. – 704 с. 2. Баиров Г.А., Рошаль Л.М. Гнойная хирургия у детей. – Л.: Медицина, 1991. – 272 с. 3. Хирургические болезни детского возраста: Учеб.: В 2 т. / Под ред. Ю.Ф.Исакова. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2006. – Т.1. – 632 с. 4. Хирургические болезни детского возраста: Учеб.: В 2 т. / Под ред. Ю.Ф.Исакова. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2006. – Т.2. – 584 с. 5. Курс лекцій з дитячої хірургії. Учбовий посібник / Під загальною ред. проф. Грони В.М. – Донецьк, 2007. – 265 с. Додаткова література 1.Баиров Г.А., Манкина Н.С. Хирургия недоношенных детей.- Л.: Медицина, 1977. 2. Баиров ГА. Неотложная хирургия новорожденных – Л.: Медицина, 1972. 3. Баиров Г.А. Срочная хирургия детей: Руководство для врачей. - СПб: Питер Пресс, 1997. - 464 с. 4. Долецкий С.А., Гаврюшов В.В., Акопян В.Г. Хирургия новорожденных.- М.: Медицина, 1976. 5. Ситковский Н.Б., Топузов В.С., Каплан В.М. Гнойная хирургия новорожденных. - К.: Здоровья, 1982. -141 с. ПУНКЦІЯ СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ 1. Актуальність теми. Біль та набряк, що є результатом неспецифічного артриту або ускладненням травми та гнійно-запальних захворювань, є справжнім показанням для пункції суглоба. З розвитком медицини, біології, технічного прогресу з’являються нові знання про перебіг артритів та засобах впливу на нього. Пункція суглобів проводиться не тільки з діагностичною, а й лікувальною метою. 2. Конкретні цілі: 1. Аналізувати дані анамнезу захворювання, скарг хворого, клінічні дані об’єктивного огляду хворого. 2. Пояснювати патогенез проявів хвороб та ушкоджень, які супроводжуються артритом. 3. Запропонувати план лабораторних та додаткових методів обстеження хворих. 4. Трактувати дані додаткових методів обстеження та визначити показання для проведення пункції. 5. Запропонувати план подальших дій та вибір активних методів допомоги. 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення (міждисциплінарна інтеграція) теми:
4. Завдання для самостійної праці час підготовки до заняття.
1. Які великі суглоби ви знаєте? 2. Які кістки утворюють ліктьовий, плечовий та колінний суглоби? 3. Що таке гострий артрит? 4. Які причини гнійного артриту у дітей? 5. Які причини гемартрозу у дітей? 6. Що необхідно для виконання пункції суглоба? 7. Які показання для проведення пункції суглобів? 8. Техніка виконання пункції суглобів, особливості проведення у дітей. Зміст теми Пункція суглобів. Гострі гнійні артрити у дітей зустрічаються як ускладнення гематогенного остеомієліту, особливо у дітей молодшого віку. Гемартрози, як ускладнення травм та гемофілії, виникають унаслідок травм та як ускладнення при захворюваннях крові. Показаннями до пункцій суглобів є гнійні артрити, гемартроз при масивному крововиливі в суглоб. Крім цього пункції проводяться при вправленні вивихів при місцевій анестезії, для введення в порожнину суглобів лікарських засобів (антибіотики, антисептики, гормональні препарати тощо) та з діагностичною метою при гнійно-запальних та специфічних захворюваннях.   перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |