метод. розроб. для студентів 2009 р.. Методичні вказівки для самостійної аудиторної та позаудиторної роботи для студентів V курсу
 Скачать 57.58 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Матеріали для самоконтролю: Ситуаційні завдання: 1. У немовляти 14 днів підвищилась температура до 38°, став неспокійним, особливо при сповиванні, праве стегно знаходиться у вимушеному положенні, має місце набряк кульшового суглобу, активні рухи внесу болючі. Дитина госпіталізована у хірургічне відділення з діагнозом епіфізарний остеомієліт правого стегна. 1. Яке лікування треба призначити дитині? 2. Призначення якого з антибактеріальних засобів є оптимальним в даній ситуації? 3. Як розрахувати дозу антибіотика? 4. Який метод та кратність введення антибіотика? Еталон відповіді: 1. Дитині треба призначити: антибіотикотерапію, детоксікаціону терапію, іммобілізація правої ніжної кінцівки. 2. Амоксіцилін/клавуланат 40-60 мг/кг/добу 3 введеня на добу, внутрішньовенне. 3. Дозу антибіотика розраховують на кг маси тіла та згідно віку. 4. Найкраще внутрішньовенний метод, кратність залежно від терміну виведення антибіотика із організму 2 або 3 рази на добу. 2. Дитина 8 років з діагнозом гострий апендицит госпіталізована у хірургічне відділення, прооперована. Післяопераційний діагноз гострий катаральний апендицит. 1. У післяопераційному періоді показана профілактична антибактеріальна терапія? 2. Які препарати треба назначити для лікування у даному випадку? 3. Антибіотики з бактерицидною дією чи антибіотики з бактеріостатичною дією треба призначити хворому? Еталон відповіді: 1. Дитині показана профілактична антибактеріальна терапія. 2. Антибіотики широкого спектру дії - цефалоспорини ІІІ покоління. 3. Призначається антибіотик з бактерицидною дією. Тестові завдання: 1. Побочні реакції ванкоміціна А. Нефротоксичність, оттотоксичність, нейтропенія В. Блювання, оттотоксичність, , нефротоксичність С. Нейтропенія, діарея, нефротоксичність D. Лейкопенія, пошкодження печінки, оттотоксичність 2. Цефалоспоріни 4 генерації А. Цефадроксил В. Цефексим С. Цефтазідім D. Цефепім 3. Бактеріостатичні препарати групи тетрацикліну А. Анкоміцин В. Доксициклін С. Еритроміцин D. Лінкоміцин 4. Дитина 12 років оперована з діагнозом гострий апендицит. Післяопераційний діагноз гострий гангренозний апендицит, місцевий перитоніт. У післяопераційному періоді антібіотікотерапія повинна включати: А. Цефалоспоріни 2-3 покоління з аміноглікозидами і метронідазолом В. Цефалоспоріни з аміноглікозидами С. Аміноглікозиди з метронідазолом D. Цефалоспоріни 2-3 покоління E. Цефалоспоріни 2-3 покоління з метронідазолом 5. Після клініко-рентгенологічного і лабораторного обстеження хворого 15 років було встановлено попередній діагноз: пневмонія мікоплазмової етіології, середньої важкості, ДН1. Із препаратів якої групи доцільніше розпочати лікування цього хворого? А. Аміноглікозидів В. Цефалоспоринів С. Бета-лактамних антибіотиків D. Фторхінолонів Е. Макролідів 6. Хлопчик 16 років, скаржиться на кашель з виділенням "іржавої" мокроти, біль в грудній клітці при диханні, підвищення температури тіла до 39 °С. Захворів гостро після переохолодження. Об'єктивно: ЧД – 30 в мин. ЧСП - 92/хв., АТ - 130/80 мм рт. ст. В легенях справа від 4 ребра донизу підсилене голосове тремтіння, притуплення перкуторного тону, бронхіальне дихання. З чого найдоцільніше почати лікування? А. Амоксицилін В. Плевральна пункція С. Гентаміцин D. Амінокапронова кислота Е. Меронем 7. У хлопчика 16років виявлено пневмонію із множинними порожнинами розпаду в обох легенях. Лікування пеніциліном було неефективним. З бронхопульмонального лаважного вмісту був висіяний золотистий стафілокок, який має стійкість до метициліну. Призначення якого з антибактеріальних засобів є оптимальним в даній ситуації? А. Тетрациклін В. Карбеніцилін С. Ампіцилін Д. Ванкоміцин Е. Бісептол 8. В результаті мікробіологічного обстеження харкотиння у хворого встановлена хламідійна етіологія негоспітальної пневмонії. Який з нижчеперерахованих антибактеріальних препаратів буде найбільш адекватним для лікування цього хворого? А. Кларитроміцин В. Цефазолін С. Гентаміцин D. Цефтриаксон Е. Бісептол Рекомендована література. Основна література 1. Антибактеріальна терапія в педіатрії: Навчальний посібник / За ред. С.О.Мокії. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2003. – 112с. 2. Волосовец А.П., Кривопустов С.П. Цефалоспорины в практике современной педиатрии. – Харьков: Прапор, 2007. – 184с. 3. Антибактериальная терапия: Практическое руководство / Под ред. Л.С. Страчунского. – M., 2000.- 234с. Додаткова література 1. Белобродова Н.В., Прошин В.А., Куликова Л.А. Ступенчатая терапия: перспективный антибактериальный режим в педиатрии // Лечащий врач. – 2001. – № 10. – С. 1-5. 2. Гельфанд Б.Р., Гологорский В.А., Бурневич С.З., Гельфанд Е.Б. О тактике антибактериальной терапии при абдоминальном сепсисе у хирургических больных // Антибиотики и химиотерапия. – 1999. – № 5. – С. 3-6. 3. Ребенок Ж.О., Андрейчин М.А., Копча В.С. Принципи раціональної антибіотикотерапії. Методичні рекомендації. – К., 2003. – 41с. 4. Старучинский Л.С., Козлов С.Н. Современная антимикробная химиотерапия. – М.: Боргес, 2002. – 436с. 5. Ушкалова Е.А., Ивлева А.Я., Арутюнов А.Г. Фармакотерапия бактериальных инфекций. – М.: Миклош, 2002. – 154 с. 6. Яковлев В.П., Яковлев С.В., Александрова И.А. и соавт. Рациональная антимикробная фармакотерапия. – М.: Литтера, 2003. – 1008 с. 7. Bartlett J.G. Pocket Book of Infectious Disease Therapy. – Philadelphia: Lippiscott Williams & Wilkins, 2005-2006. – 309 p. 8. Davies E.G., Elliman D.A., Hart C.A. et al. Chidchood Infections. – Edinburg: Saunders, 2001. – 496 p. 9. Robertson G., Shikofski N. The Harriet Lane Handbook. – Philadelphia: Elsevier Mosby, 2005. – 1068 p. РІДКІ ФОРМИ ІНВАГІНАЦІЇ КИШЕЧНИКА У ДІТЕЙ. 1. Актуальність теми. Інвагінація кишечника найбільш частий вид непрохідності в дітей. Тенденції до зменшення хворих з цією патологією немає. Частіше зустрічаються такі види інвагінації: тонко-тонко кишкова, товсто-товсто кишкова, ілеоцекальна форма (клубово-ободова (проста і складна), клубово-клапанно ободова і сліпо-ободова). 2. Конкретні цілі: 1. Ознайомитися з рідкісними формами інвагінації кишечника . 2. Визначити основні клінічні симптоми цих форм інвагінації і їхні особливості. 3. Засвоїти принципи діагностики і диференціальної діагностики інвагінації кишечника у дітей. 4. Ознайомитися з методами лікування інвагінації кишечника. 3. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
ІV. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття. 4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.
4.2 Теоретичні питання до заняття:
Зміст теми. До рідкісних форм інвагінаціїї кишечника відносяться наступні: Інвагінація червоподібного відростка. Виходячи з даних різних авторів можливо розрізняти декілька варіантів ізольованої інвагінації червоподібного відростка(мал. 1):  а), б), в) 1. порожнина сліпої кишки; 2. основа апендикса; 3. верхівка апендикса; г) 1. порожнина сліпої кишки; 2. впроваджена проксимальна частина апендикса; 3. верхівки апендикса поза інвагіната; д) 1. порожнина сліпої кишки; 2. впроваджена основа апендикса; 3. апендикс схований в інвагінаті; е) 1. порожнина сліпої кишки; 2. впроваджена частка дна сліпої кишки; 3. верхівки апендикса поза інвагіната; ж) 1. порожнина сліпої кишки; 2. інвагінований проксимальний відділ апендикса; 3. верхівка апендикса А) головкою інвагінату може бути верхівка відростка. Остання проникає в просвіт відростка на різну глибину, але не доходить до його основи; Б) головка інвагінату проникає до порожнини сліпої кишки; В тому і другому випадку вершина відростка розташовується в інвагінаті. Розміри видимої частини червоподібного відростка стають значно меншими; В) головка інвагінату, вершина червоподібного відростка, рухаючись проникає в порожнину сліпої кишки. При цьому відросток вивертається, як палець рукавички. Дно сліпої кишки в інвагінат, як провило, не втягується. Інколи утворюється невелике лійкоподібне втяжіння дна сліпої кишки в околі основи відростка; Г) головкою інвагінату може стати проксимальна частина червоподібного відростка, ближче до його основи, верхівка червоподібного відростка остається зовні інвагінату; Д) при більш глибокому проникненні проксимальної частини червоподіпного відростка він може повністю зникнути в інвагінаті; Е) при проникненні червоподібного відростка з основи, головка інвагінату зараз же з’являється в порожнині сліпої кишки. Верхівка відростка може залишаться зовні інвагінату; Ж) при подальшому просуванні головки інвагінату – основи червоподібного відростка, останній може повністю зникнути в просвіті інвагінату. При такій інвагінації червоподібного відростка дно сліпої кишки навколо основи відростка нерідко втягується в порожнину сліпої кишки, утворюючи лійкоподібне втяжіння. В усіх випадках проникнення червоподібного відростка через свій проміжок в порожнину сліпої кишки, він вивертається як палець рукавички, слизовою оболонкою зовні і розташовується в сліпій кишці подібно «язику колокола». Ізольоване втяжіння червоподібного відростка складає до 1.1%. Ізольоване впровадження бокової стінки сліпої кишки. В літературі описані спостереження про ізольовану інвагінацію сліпої кишки (haustrae coeci),а деякі автори спостерігали ізольовану бокову інвагінацію стінки сліпої кишки. (мал. 2). 
Інвагінація ампули здухвинної кишки. Варіант проникнення кінцевого відділу здухвинної кишки (ампула), називається інвагінацією ампули здухвинної кишки. Такий інвагінат пройти через баугінієву задвижку не може в разі об’ємних співвідношень, які є проміж ампулою здухвинної кишки і баугінієвою задвижкою. Механізм цього проникнення такий: ампула, яка безпосередньо прилягає до стінки товстої кишки, проникаючи, тягне за собою сліпу, висхідну і розташовану проміж ними перегородку, в якій знаходится баугінієва задвижка. По своєму перебігу вона стоїть близько до сліпоободової інвагінації. Інвагінація дивертикула Меккеля. Всі інвагінації пов’язані з дивертикулом Меккеля є тонкокишковими. Різні варіанти інвагінації дивертикула Меккеля (мал. 3).  а) 1. дівертикул Меккеля; 2. верхівка дівертикула; 3. привідний відрізок тонкої кишки; 4. відвідний відрізок тонкої кишки. б) 1. основа дівертикула; 2. верхівка дівертикула; 3. привідний відрізок кишки; 4. відвідний відрізок.
 в) 1. шийка інвагінату; 2. головка інвагінату; 3. привідний відрізок тонкої кишки; 4. відвідний відрізок тонкої кишки. г) 1. головка інвагінованого відрізка тонкої кишки. 2. шийка інвагінату; 3. дивертикул Меккеля; 4. привідний відрізок прямої кишки; 5. відвідний відрізок.
При пасивному втягуванні в інвагінат дивертикула Меккеля, він залишається не вивернутим. По розташуванню слизової оболонки дивертикула можливо судити про те, чи був він пасивно втягнутий в інвагінат чи інвагінація розпочиналась прямо з нього. Багатоциліндрові інвагінації. На відміну від простої інвагінації кишечника, при якій інвагінат складається з 3 циліндрів, мають місце подвійні (5 циліндрові), потрійні (7 циліндрові) і навіть четвертні (9 циліндрові) інвагінації. Можуть бути:
 1. головка першого інвагінату; 2. головка другого інвагінату; 3. привідний відрізок тонкої кишки; 4. видвідний відрізок.
 1. перша головка інвагінату; 2. втягнутий інвагінат через баугінієву задвижку; 3. друга головка інвагінату; 4. перетинка, яка відділяє сліпу кишку від висхідної ободової кишки; 5. сліпа кишка; 6. привідний відрізок тонкої кишки. 3. Подвійні товстокишкові інвагінації на протязі всього товстого кишечника, головкою інвагінату може стати тільки рухома частина кишки (мал.4 в). 
 перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |