метод. розроб. для студентів 2009 р.. Методичні вказівки для самостійної аудиторної та позаудиторної роботи для студентів V курсу
 Скачать 57.58 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Токсико-септичний стан характеризується: - Порушенням свідомості (менше 15 балів за шкалою Глазго при відсутності захворювань центральної нервової системи). - Концентрація лактату в артеріальній крові вище 1,6 ммоль/л або в венній крові вище 2,2 ммоль/л. - Зниження діурезу, нижче 1 мл/кг /л на протязі 2 годин. Тяжкий сепсис часто супроводжується летаргією та специфічними неврологічними симптомами (знервованість, судоми) які не завжди можна пояснити гіпоглікемією та гіпокальцемією. Типовими проявленнями неврологічних ускладнень при септичних станах у дітей з’являється квадріплегія, необхідність в респіраторній підтримці. Спостерігаються полінейропатії, порушення нерво-м’язової передачі, гострі міопатії. Зростання концентрації лактату в крові та порушення функції нирок, зниження діурезу нижче 1мл/кг/год прогностично не благонадійні. У дитини гіпертермія, збуджений стан, галюцінації, потім втрата свідомості, інколи судоми, блювотиння. Шкіра бліда з акроціанозом, згодом з’являються петехії. Дихання поверхневе, часте, аритмічне. Тахікардія, зниження артеріального тиску, відставання пульсу на периферічних артеріях. Розвиток олігурії, анурії. Порушення кровообігу у мікроциркуляторному руслі призводить до транслокації екстрацеллюлярної рідини, розвитку інтерстіціального набряку внаслідок чого виникає „шокова легеня”, набряк мозку, „шокова нирка”. Ураження ендотелію судин, мембран лейкоцитів та еритроцитів, агрегація тромбоцитів. Локальні прояви захворювання малоінформативні та визначаються додатковими дослідженнями. Клінічні прояви токсикозу не стабільні, прогресують.  Діагностичний пошук відображений в графілогічної структури теми „Токсико-септичний шок”. Неадекватна антибіотикотерапія та недостатня передопераційна підготовка може бути причиною порушення стану хворого. При призначенні антибіотикотерапії септичним хворим необхідно урахувати не тільки спектр дії, але і здатність антибіотика забезпечити швидку погибель бактерій з мінімальним звільненням бактеріального ендотоксина. Навіть імперічна антибіотикотерапія повинна ґрунтуватися на бакдослідженні з осередка, патології захворювання, віку хворого. Наша задача не допустити розвитку інфекційно-токсичного шоку, виведення хворого із цього стану та своєчасна діагностика. Для цього необхідно:
Алгоритм терапії токсико-септичного шоку
Матерали для самоконтролю: Тестові завдання. 1. До стаціонару доставлено хлопця 14 років з холодною, вологою, блідо-ціанотичною шкірою. Дитина неспокійна, неадекватна. У хлопця олігурія, тахікардія, артеріальна гіпотонія. Який стан розвинувся у хворого?
2. Основою усіх видів шоку є порушення відповідності між потребою організму в кисні та можливістю його доставки до органів і тканин. Останнє залежить від величини серцевого викиду й змісту кисню в артеріальній крові. Чим визначається величина серцевого викиду?
3. До стаціонару доставлено хлопчика 4 років, який страждає на вторинно-хронічний пієлонефрит. Відомо, що 3 години тому в домашніх умовах хворому було внутрішньом'язово введено вишу разову дозу антибіотика широкого спектра дії. 30 хвилин тому з'явилася остуда, блідість шкіряних покривів, тахікардія. АТ 50/0 мм рт.ст., температура тіла підвищилася до 41° С. Свідомість сопорозна. Який попередній діагноз?
4. 10-річній дівчинці, хворої на розлитий гнійний перитоніт, зроблено апендектомію, санацію черевної порожнини, налагоджено перитонеальний дренаж. Через 6 годин після оперативного втручання у хворої артеріальний тиск 50/20 мм рт. ст., пульс 155 ударів за хв., центральний венозний тиск 3 см вод. ст. Яке ускладнення розвинулось у хворій?
5. Які клініко-лабораторні ознаки не характерні для токсико-септичного шоку?
6. У 5-річного хлопця, хворого на двобічну позалікарняну пневмонію, через 12 годин після розпочатої терапії антибіотиками широкого спектру дії температура тіла підвищилась до 39,2 ° С, з'явилася остуда. Шкіра гіперемована, волога. Неадекватний, дезорієнтований, є ознаки психомоторного збудження. Частота подиху 35 за хвилину. Тахікардія, артеріальний тиск 120/90 мм рт.ст. Діурез 10 мл/год. Який стан розвинувся у хворого?
7. Хвора 16 років надійшла до стаціонару для розкриття гнійного лімфаденіту. З 7 років страждає на цукровий діабет. Через 2 години після операції артеріальний тиск 50/0 мм рт.ст., пульс 116 за хвилину, слабого наповнення і напруження. Тахіпное. В аналізі крові: лейкоцитоз, нейтрофільоз. У проведенні яких першочергових заходів має потребу хвора?
Рекомендована література Основна література:
Додаткова література:
ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ. 1. Актуальність теми. Прогрес, що відбувся у дитячій онкології за останні 15-20 років, корінним чином змінив погляд на онкологічні захворювання у дітей. У наш час це не вирок, а лише дуже серйозний діагноз. Навіть дитина з IV клінічною стадією захворювання має шанси на одужання при сучасних методах хіміотерапії ( ХТ ) злоякісних пухлин. Тому студент повинен знати основні нозологічні форми злоякісних пухлин у дітей, сучасні методи їх діагностики та лікування. 2. Конкретні цілі:
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття 4.1. Перелік основних термінів, параметрів та характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття.
Зміст теми. До основних принципів ХТ пухлин, таких що мають практичне значення відносять: 1. Підбір препарату згідно спектру його протипухлинної дії; 2. Вибір оптимальної дози режиму та способу використання препарату, що забезпечує лікувальний ефект без незворотніх побічних явищ; 3. Облік факторів, які потребують корекції доз та режимів, щоб уникнути тяжких ускладнень ХТ. Застосовувати протипухлинні засоби потрібно тільки тоді, коли діагноз пухлини підтверджено гістологічно. Лікувальний ефект ХТ повинен оцінюватись за об’єктивними показниками, котрі відображають реакцію пухлини на протипухлинний препарат; не слід застосовувати ХТ, коли відсутні умови для виявлення та лікування можливих побічних ефектів. Клітинний цикл, еволюцію стовбурових клітин та типи пухлин ви вивчали на теоретичних кафедрах. Безпосередньо механізми дії протипухлинних препаратів та їх дозування вивчалися на кафедрах фармакології та клінічної фармакології. Обстеження хворих та схеми терапії онкологічних хворих вивчалися на кафедрі онкології. У цьому зв’язку ви повинні знати загальні відомості про ХТ злоякісних пухлин та вміти визначити тип ХТ який потрібен для конкретного хворого. Графологічна структура за темою: „Хіміотерапія злоякісних пухлин”  Принципи клінічної хіміотерапії У клінічну практику ввійшло більше 100 нових протипухлинних засобів, і за останні роки досягнуті значні успіхи в лікарській терапії ряду пухлин. Однак не існує універсального засобу, що дає лікувальний ефект при всіх злоякісних пухлинах. До основних принципів хіміотерапії пухлин, що мають практичне значення, відносяться: 1. Підбір препарату відповідно спектру його протипухлинної дії. 2. Вибір оптимальної дози, режиму і способу застосування препарату, що забезпечує лікувальний ефект і допомагає уникнути побічної дії.. 3. Аналіз факторів, що вимагають корекції доз і режимів щоб уникнути важких ускладнень хіміотерапії. 4. Протипухлинні засоби звичайно застосовують, тоді коли діагноз пухлини підтверджений гістологічним дослідженням; лікувальний ефект хіміотерапії повинний оцінюватися за об'єктивними показниками, що ґрунтується на реакції пухлини на препарат; не слід застосовувати хіміотерапію, якщо відсутні умови для виявлення (діагностики) і лікування можливих побічних ефектів препарату. Доза препарату. Як правило, існує пряма залежність між разовою і сумарною дозою препарату і терапевтичним ефектом. Однак підвищення дози препарату обмежується проявами токсичності. Звичайно дози розраховують на одиницю поверхні тіла, визначаючи її по номограмі . Співвідношення доз у мг/кг маси тіла і у мг/м2 поверхні тіла. Режим застосування. Режим і методика введення препарату (струйно, у виді тривалої інфузії, високих доз, дробових доз), інтервал між уведеннями визначаються характером використованного протипухлинного засобу, зокрема його цикло- і фазоспецифічність. Для більшого терапевтичного ефекту препарат варто вводити в оптимальному режимі, маючи у виді дози, число введень, інтервали між уведеннями, тривалість курсу й інтервали між курсами. Характер пухлинного процесу Пухлини зі значною активністю росту більш чуттєві до традиційних цитостатиків, особливо до фазоспецифічних препаратів. Є різниця в чутливості метастазів і первинної пухлини і самих метастазів. Різні варіанти одного типу пухлин можуть мати неоднакову чутливість до протипухлинних препаратів. Наприклад, різні варіанти пухлин яєчка і яєчників відрізняються по своїй чутливості до цитостатиків. Попереднє лікування. Попередня хіміотерапія чи опромінення можуть помітно змінити ( чи понизити, рідше, підвищити) чутливість пухлини до лікування. Крім того, на ефективність лікування пухлинних захворювань впливають такі фактори, як вік, стан імунітету, загальний стан хворого. Загальний стан хворого є найважливішим прогностичним фактором і у значній мірі визначає можливості хіміотерапії. Хворим у термінальному стані з великою масою пухлинної тканини та значним порушенням функції життєво важливих органів хіміотерапія може принести скоріше шкоду, чим полегшення. Виключенням є випадки, коли тяжкість стану хворого обумовлена механічним здавлюванням життєво важливих органів пухлиною, високочутливої до хіміотерапевтичних впливів. (критерії оцінки загального стану онкологічного хворого шкала Карновского і шкала ECOG-WHO).  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |