Стресостійкість
Мета: оволодіння компетенціями діагностики та управління стресом при
патрулюванні підвищеного ризику та критичному інциденті. Опрацювання
навичок надання термінової психологічної допомоги та саморегуляції
психоемоційних станів
Зміст
Тема №1 Стрес та форми його опанування
Стани психоемоційної напруженості
В екстремальних ситуаціях патрулювання, у працівників ППС та
громадян може виникати:
стрес;
афект;
фрустрація;
внутрішньо-особистісний конфлікт.
Послідовні стадії, що виникають у людей після психологічно травмуючих ситуацій:
Гострий емоційний шок
Психофізіологічна демобілізація
Стадія прийняття
Стадія відновлення
Ознаки перебування в стані стресу:
підвищення артеріального тиску;
підвищення рівня адреналіну в крові;
гормональні зміни та розлади сну, уваги, пам’яті, втомлюваність;
збільшення частоти серцебиття;
тремор кінцівок, апатія;
спазми травного тракту;
підвищене потовиділення.
В контрольованих умовах – краще поведінка А (нападати або тікати – реакція тигра), в неконтрольованих – поведінка Б (замирати, маскуватися в середовищі – реакція кролика).
Парасимпатична НС – відповідає за відновлення та відпочинок.
Симпатична НС визначає реакцію на стрес.
Локалізація стресу
Не можеш вплинути на ситуацію – зміни своє ставлення до неї
не можу вплинути
(я не знаю про себе)
|
можу вплинути
(знаю про себе)
|
|
Прийняття себе:
релаксація;
візуалізація;
глибоке дихання;
рефреймінг;
тілесно-орієнтована терапія
|
Суб’єктивні вимоги:
перегляд вимог до себе;
позитивне мислення;
раціональна психотерапія;
правильне прийняття рішень
|
уявна
ситуація
(інші не
бачать)
|
Саморегуляція:
аутотренінг;
медитація;
фізичне навантаження;
емоційне розвантаження;
розвиток емоційного інтелекту;
фармакологічна регуляція
|
Підвищення стресостійкості:
управління часом;
підвищення впевненості в собі;
розвиток пам’яті та уваги;
планування життя;
щеплення від стресу;
опанування спеціальних навичок (перша допомога, робота з великими обсягами інформації, тощо)
|
реальна
ситуація
(інші бачать)
|
Щеплення від стресу за Мейхенбаумом
Підготовка до зіткнення зі стресом
Я зможу розробити план, щоб подолати стрес (це легко зробити, пам’ятай про почуття гумору).
Реагування під час стресу
Поки я зберігаю спокій, я контролюю ситуацію (втеча не вирішить питання. Я спокійний).
Стан збудження мені заважає сприймати ситуацію (не згадуй труднощі, ці думки тільки руйнують тебе).
Це виявилось не так важко, як я думав
Тема №2 Психологічна допомога в роботі патрульної служби
Термінова психологічна допомога
У ситуації апатії
спитайте його: «Як тебе звати?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?»;
відведіть від місця події, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково роззути);
візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на лоба;
дайте потерпілому можливість поспати або просто полежати;
якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, в громадському транспорті), то більше розмовляйте з потерпілим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності.
У ситуації ступору
зігніть потерпілому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці мають бути виставлені назовні;
кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на лобі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами;
долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого і керуйте його диханням;
людина, знаходячись в ступорі, може чути і бачити. Тому необхідно будь-якими засобами досягти реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння, наприклад, говорити йому на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (можна негативні).
У ситуації страху
покладіть руку потерпілого собі на зап'ястя для відчуття вашого спокійного пульсу, що є сигналом: «Я зараз поруч, ти не один!»;
дихайте глибоко і рівно, спонукайте потерпілого дихати в одному з вами ритмі;
якщо потерпілий говорить, слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття;
зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.
У ситуації рухового збудження
ізолюйте потерпілого від оточення;
використовуйте прийом «захоплення»: знаходячись ззаду, просуньте свої руки потерпілому попід пахви, притисніть його до себе і злегка підніміть на себе;
говоріть спокійним голосом про почуття, які він переживає («Тобі хочеться, щоб це припинилося? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається»?);
не сперечайтеся з потерпілим, не ставте питань, у розмові уникайте фраз з часткою «не» («Не біжи», «Не вимахуй руками», «Не кричи»);
пам'ятайте, що потерпілий може завдати шкоди собі і іншим;
рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.
У ситуації агресії:
максимально обмежте кількість оточуючих;
дайте потерпілому можливість «випустити пар» (виговоритися, розбити якийсь непотрібний предмет);
доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням;
демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Слід сказати: «Ти страшенно злишся, тобі хочеться усе рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації».
намагайтеся розрядити обстановку коментарями або діями.
якщо не надати допомогу розлюченій людині, це приведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина здійснюватиме необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі і іншим.
У ситуації плачу:
не залишайте потерпілого наодинці;
встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть руку йому на плече або спину, погладьте по голові), дайте відчути, що ви поруч;
застосовуйте прийоми «активного слухання»: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте; повторюйте за потерпілим уривки фраз, в яких він висловлює свої почуття;
не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися, «виплеснути» з себе горе, страх, образу;
не ставте питань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати;
У ситуації нервового тремтіння:
бажано посилити тремтіння;
попередивши потерпілого, візьміть його за плечі і сильно, різко потрясіть впродовж 10-15 секунд (попередьте людину). При цьому продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад;
після завершення реакції дайте потерпілому можливість відпочити, бажано поспати;
не можна:
обіймати потерпілого або притискувати його до себе;
укривати потерпілого чимось теплим;
заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки.
У ситуації істерики:
видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас;
несподівано зробіть щось, що може сильно здивувати (плеснути в обличчя водою, з гуркотом впустити предмет, різко крикнути на потерпілого);
говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Вмивайся»);
після істерики настає знесилення. Вкладіть потерпілого. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом. Не потурайте бажанням потерпілого.
У ситуації загрози життю:
допоможіть потерпілому висловити почуття, пов'язані з пережитою подією;
поясніть потерпілому, що навіть у зв'язку з найжахливішою подією можна зробити висновки, корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, який вона придбала в ході життєвих випробувань);
дайте потерпілому можливість спілкуватися з людьми, які з ним пережили трагічну ситуацію;
не дозволяйте потерпілому грати роль «жертви», тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди («Я не можу нічого робити, адже я пережив такі страшні хвилини»).
Стосовно потерпілих від насильства, доцільно діяти наступним чином:
не кидайтеся відразу обіймати потерпілого. Візьміть його за руку або покладіть свою руку йому на плече. Якщо побачите, що це людині неприємно, уникайте тілесного контакту;
не розпитуйте потерпілого про подробиці того, що сталося. Ні в якому разі не звинувачуйте його в тому, що сталося;
дайте потерпілому зрозуміти, що він може розраховувати на вашу підтримку;
якщо потерпілий починає розповідати про те, що сталося, спонукайте говорити не про конкретні деталі, а про емоції, пов'язані з подією. Домагайтеся, щоб він говорив: «Це не моя провина, винен насильник»; «Було зроблено усе можливе в таких обставинах».
Надання психологічної допомоги при посттравматичному стресі доцільно здійснювати з використанням наступних методів та прийомів: саморегуляція та психофізіологічна регуляція; психологічна інтервенція; дебрифінг; десенсибілізація рухами очей (ДПРО); тілесно-орієнтована терапія; рефреймінг.
Способи релаксації
фізичний відпочинок;
приємна музика, улюблені справи, хобі, візуалізація приємних образів;
спілкування з друзями за інтересами;
фізичні вправи, масаж;
теплі напої, тепла ванна;
дихальні вправи і аромотерапія;
прогулянка свіжим повітрям;
спостерігання, аутотренінг і медитація
Методи психоемоційного розвантаження
Міорелаксація по Джекобсону
кисті: руки на підлокітники (максимально стисніть кулаки);
руки: витягніть вперед, пальці максимально широко розставлені (дотягніться до протилежної стіни);
плечі: дотягніться плечима до вух;
груди-спина: спробуйте перехрестити лопатки;
стопи: дотягніться пальцями стоп до середини гомілки;
гомілка-стегно: носки ніг фіксовані, п’яти піднімаються;
верхня третина обличчя: наморщіть лоба (зробіть здивований вигляд);
середня третина обличчя: до наморщеного лобу додайте скошеність очей;
нижня третина обличчя: «Буратіно» (відведіть куточки рота до вух), «Поцілунок» (зробіть губи хоботком та промовте : «У – ТЮ – ТЮ»)
Переоцінка проблеми (рефреймінг)
Глобалізація (подивіться телевізор та порівняйте ситуації з власною)
Заміна ярлика («-» НА «+», знайдіть корисне застосування, зробіть позитивні висновки)
Робота над образами (уявіть проблему в образі друга та обговоріть йог дії в 3-й особі; намалюйте проблему)
Емоційна розрядка
Стоп-реакція
Словник термінів
Автономна (вегетативна) нервова система – у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є
підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.
Аутотренінг - це прийоми самонавіювання.
Психотравмуюча ситуація – це тривала ситуація, що характеризується комплексною дією психотравмуючих чинників.
Релаксація (фізіологія) – розслаблення м'язів. Відповідає стану бадьорості на фоні зниженої психофізіологічної активності.
Стресостійкість – це поєднання особистісних якостей, які дозволяють людині протистояти психологічним перевантаженням без негативних наслідків для своєї психіки і оточуючих.
Стрес (від англ. stress — навантаження, напруга; стан підвищеної напруги) – сукупність неспецифічних адаптаційних (нормальних) реакцій організму на вплив різних несприятливих факторів-стресорів.
Афект (емоційний вибух) – реактивна або імпульсивна рухова активність, неадекватне реагування; емотивні домінанти – гнів, ненависть, агресивність; відсутність саморегуляції і самоконтролю.
Фрустрація (психологічний глухий кут) – блокування пізнавальних процесів і адекватності ухвалення рішення; гіпертрофований ризик, регресивна стереотипія поведінки, застрягання, тотальна конформність і навіюваність; емотивні домінанти – туга, безвихідь, приниження; істотне зниження самооцінки; байдужість, ігнорування небезпеки.
Внутрішньоособистісний конфлікт - неузгодженість мотивів, засобів досягнення мети, або відсутність можливості задоволення потреби особистості. Крайні поведінкові прояви – сильна агресія і самоагресія, або стан хронічної втоми.
Посттравматичний стрес – розлад психічного стану особистості, який виникає в під впливом травматичної події (наприклад, авіакатастрофи, зґвалтування чи участі у військових діях)та заважає їй в звичайній життєдіяльності.
 перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
Скачать 182.88 Kb.