Полное содержание архива 3 курс Загальна хірургія, методички.rar:
 | 1. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - М ет.18.doc
273.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 2. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.19.doc
296 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 3. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.21.doc
3342.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття | | 4. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.22.doc
438.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 5. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.23..doc
226.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 6. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.25.doc
681.5 Кб. | 1. Актуальність теми. Актуальність теми | | 7. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.26.doc
327.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття | | 8. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Мет.27.doc
237.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 9. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - Тема 4 асептика.doc
217 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 10. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 1 введення.doc
268 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 11. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 10 наркоз.doc
379.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 12. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 11 реанимация.doc
236.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 13. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 13.doc
337 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 14. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 14 перелом.doc
8055.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття | | 15. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 15 травматизм.doc
3043 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття |  | 16. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 16 ожоги.rtf
521.54 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 17. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 17 отморожения.rtf
462.05 Кб. | Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 18. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 2 десмургия.doc
281.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 19. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 5 стерилизация.doc
286.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | | 20. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 6 кров.doc
812.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття | | 21. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 6 операция.doc
670 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці для практичного заняття | | 22. 3 курс Загальна х_рург_я, методички - тема 9 анестезия.doc
430.5 Кб. | Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття | Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
Затверджено
на методичній нараді кафедри загальної хірургії №2 з курсом ВПХ
Завідувач кафедрою
д.м.н., професор
________________Я.Й.Крижановський
“___” _____________ 2007 року
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна
|
Загальна хірургія
|
Модуль № 1
|
Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани.
|
Змістовний модуль № 4
|
Травматизм та ушкодження.
|
Тема заняття № 16
|
Опіки. Опікова хвороба.
|
Курс
|
3
|
Факультет
|
медичний №1 та №4
|
Київ – 2007
Актуальність теми:
Термічні пошкодження являються різновидністю травм, виникають порівняно часто: опіки - 3%, електротравми – 2.5% виробничого травматизму.
При опіках будь якої локалізації, етіології рановий процес перебігає відповідно до загальних закономірностей ураження тканин. Опіки частіше бувають побутові (вони складають до 92%), рідше виробничі травми.
Із загальної кількості уражених 15 % складають діти до 15 років, половина з них отримує травми у 3-4 роки.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я опіки за частотою займають третє місце серед інших травм, а в деяких країнах – друге, поступаючись лише транспортним травмам.
Актуальність проблеми термічних уражень визначається порівняно високою частотою їх в побуті і на виробництві, тяжкістю опікової травми, складністю і тривалістю лікування хворих з опіками, частою інвалідізацією та високою летальністю.
Навіть в мирний час загальна летальність при опіках у дорослих за даними Київського опікового центру в 2000 р. склала 7,5% (проф. Повстяний М. Ю.), в 2005 році – 9%, що дорівнює середнім показникам летальності у Європі.
В останні роки кількість опіків в Україні не зменшилась і складає в середньому 145 тис. випадків на рік (Повстяний М.Ю.). В США в мирний час опіки отримують 6-8% людей, з них помирає щорічно 10 тис. чоловік.
Актуальність проблеми визначається також її виключно важливим значенням для сучасної військово-польової хірургії. У воєнний час опіки отримують в результаті горіння бойової техніки (танки, літаки, БМП) та при використанні запалювальних сумішей.
Конкретні цілі:
Класифікуватитермічні, хімічні, променеві опіки; вивчити їх клінічні прояви.
Визначити глибину опіків за ступенями.
Продемонструвати методи визначення площі ураження і важкості стану пацієнта з опіками.
Визначати опікову хворобу та її періоди .
Засвоїти патогенез, клініку, діагностику опікового шоку.
Засвоїти патогенез, клініку, лікування опікової токсемії.
Засвоїти патогенез, клініку опікової септико токсемії
Засвоїти патогенез, клініку опікової реконвалесценції
Організувати заходи для надання першої допомоги постраждалому з опіками.
Призначити місцеве консервативне лікування опікових ран.
Розрахувати об’єм і склад інфузійної терапії для пацієнтів в стані опікового шоку.
Визначити показники до оперативного лікування постраждалого з опіками.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін
|
Отримані навики
|
Анатомія людини та гістологія і ембріологія
|
Описати особливості будови зовнішніх покровів людини.
|
Органічна та неорганічна хімія
|
Визначати хімічну структуру речовин, що мають антисептичні властивості. Знати про наслідки їх взаємодії з іншими органічними та неорганічними сполуками та факторами зовнішнього середовища.
|
Біологічна фізика
|
Визначати та ідентифікувати параметри чинників фізичної дії термічного фактору: опор шкіри і тканин, теплоємкість, теплопровідність.
|
Мікробіологія
|
Описати основні групи та властивості бактеріальної флори, що вегетують на ранах. Збудники, що викликають септикотоксемію та сепсис.
|
Патофізіологія
|
Патофізіологічні реакції тканин при пошкодженні і запаленні, патогенез опікового шоку, патогенез токсемії, сепсису
|
Пропедевтика внутрішніх хвороб
|
Знати симптоматологію, вміти проводити клінічну , лабораторну, інструментальну діагностику.
|
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін
|
Визначення
|
Опіки (латинською мовою combustio)
|
пошкодження шкірних покривів, слизових оболонок, часто з підлеглими тканинами, внаслідок дії високої температури (термічний опік), хімічних агресивних речовин (хімічний опік), електричного струму, радіації (електричні, променеві опіки) та інших чинників.
|
Опікова хвороба
|
це симптомо-комплекс, який розвивається при площі опікової рани більш 10-15% поверхні тіла у дорослих, і 5-7% у дітей, коли виникають функціональні та морфологічні зміни з боку життєвоважливих органів і систем, коли спостерігаються порушення обмінних і нейро-гуморальних процесів, розвивається опіковий шок.
|
Площа опіку
|
площа опікової рани розраховується у відсотках стосовно всієї поверхні шкіри за допомогою наступних способів:
|
«Правило долоні»
|
площа долоні потерпілого дорівнює 1% поверхні його тіла. Вимірювання обпеченої поверхні за допомогою долоні того, хто вимірює (Глумов М.І., 1953), площа якої дорівнює 1 – 1,1 % поверхні тіла
|
«Правило дев'яток»
|
(Berkow S. G., 1931; Wallace A.B.,1951) - площа певних сегментів тіла дорівнює 9% :
- голова й шия - 9%
- верхні кінцівки - по 9 %
-стегна - по 9%
-гомілки й стопи по 9%
-груди -9%
-живіт -9%
-спина -9%
-поперек і сідниці -9%
- промежина -1%
|
Метод Постникова
|
на обпалену поверхню накладається стерильна, прозора плівка, обводиться контур обпаленої ділянки, плівка переноситься на міліметровий папір і розраховується кількість відсотків опіку .
|
Метод Вилявіна
|
на міліметровий папір ставлять штамп у вигляді силуета тіла (скиццу), наносять контури опіку й
|
Метод Долініна
|
– на схему – силует тіла, розділений на 100 сегментів, кожний з яких дорівнює 1% поверхні тіла, наносять контури опіку й відразу визначають площу у відсотках.
|
Рани .Фази ранового процесу
|
Альтерація, ексудація, демаркація, відторгнення некротичних тканин, розвиток грануляцій, епітелізації.
|
Опікова хвороба
|
це симптомокомплекс, який розвивається при площі опікової рани більш 10-15% поверхні тіла у дорослих, і 5-7% у дітей, коли виникають функціональні та морфологічні зміни з боку життєвоважливих органів і систем, коли спостерігаються порушення обмінних і нейро-гуморальних процесів, розвивається опіковий шок.
|
Опіковий шок
|
перший період опікової хвороби, триває- 1-3 доби;
Опіковий шок – патологічний процес, викликаний опіками 10-15% у дорослих і 5-7% у дітей, які призводять до важких розладів життєвоважливих функцій організму (порушення гемодинаміки, дихання, обміну речовин і нейрогуморальної регуляції).
|
Опікова токсемія
|
Другий період опікової хвороби, триває- 3-12 діб; Після виведення із шоку, тобто після відновлення мікроциркуляції, починається всмоктування у судинне русло води з токсичними метаболічними речовинами й продуктами розпаду тканин. Розвивається синдром ендогенної інтоксикації.
|
Септикотоксемія
|
Третій період опікової хвороби характеризується важкою токсико-інфекційною патологією, починається всмоктування у судинне русло мікробів і їх токсинів.
Початок через 8-10 діб після одержання опіку, коли в ранах з'являється виражене нагноєння
- триває до повного загоєння опіків - спонтанного (при поверхневих опіках) або за допомогою аутодермопластичних операцій ( при глибоких опіках)
Основні патогенетичні фактори септикотоксемії:
- специфічні й неспецифічні токсини гістогенної природи
- токсини бактеріального походження
- медіатори імунних реакцій
|
Реконвалесценція
|
Триває від повного загоєння опікових і донорських ран до відновлення функцій усіх органів і систем, до відновлення працездатності. Триває від 2-3 місяцв до 2-3 років.
|
|
|
Патогенетичні фактори опікового шоку
|
1. Сильний біль.
2. Зменшення ОЦК і погіршення реологічних властивостей крові.
3. Ендогенна інтоксикація і поліорганна недостатність
|
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Класифікація опіків за етіологічними факторами ( термічні, хімічні, променеві)
2. Класифікація за глибиною пошкодження – сучасна класифікація, міжнародна класифікація.
3. Визначення площі ураження за правилом Уоллеса ("дев’яток").
4. Визначення площі ураження іншими методами.
5. Клінічні прояви термічних, хімічних, променевих опіків.
6. Етапи евакуації постраждалих від опіків (де і хто надає допомогу).
7. Перша допомога при опіках.
8. Лікування на етапах евакуації(кваліфікована і спеціалізована допомога).
9. Фази ранового процесу.
10. Місцеве консервативне лікування ран згідно фазам ранового процесу.
11. Місцеве оперативне лікування опікових ран.
12. Основні види оперативних втручань при опіках.
13. Ускладнення при опіках.
14. Періоди опікової хвороби.
15. Опіковий шок. Патогенез. Клініка.
16. Лікування опікового шоку.
17. Опікова токсемія. Патогенез.
18. Клініка і лікування опікової токсемії
19. Септикотоксемія,патогенез.
20. Клініка і лікування септикотоксемії.
21. Реконвалесценція, принципи лікування.
22. Внесок вітчизняних вчених-комбустіологів у розвиток сучасної комбустіології і створення опікових центрів в Україні.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Провести діагностику опіків за глибиною ураження
Провести діагностику опіків за площею пошкодження.
Надати першу допомогу на місті травмування,
Надати першу лікарську допомогу потерпілим з опіками.
Визначити період опікової хвороби.
Призначити обстеження.
Призначити лікування опікового шоку
Проводити консервативне лікування опікових ран згідно фазам ранового процесу.
Знати основні групи медикаментів для місцевого лікування ран.
Проводити місцеве лікування ран з метою підготовки їх до аутодермопластики.
Брати мазки-посіви на мікрофлору і чутливість їх до антибіотиків.
Підбирати і призначати медикаменти для місцевого лікування ран.
Знімати і накладати пов'язки.
Виконувати некротомії при глибоких опіках.
Зміст теми:
Опіки (латинською мовою combustio) – пошкодження шкіряних покривів, слизових оболонок, часто з підлеглими тканинами, внаслідок дії високої температури (термічний опік), хімічних агресивних речовин (хімічний опік), електричного струму, радіації (електричні, променеві опіки) та інших чинників.
Опікова хвороба – це симптомо-комплекс, який розвивається при площі опікової рани більше 10-15% поверхні тіла у дорослих, і більше 5-7% поверхні тіла у дітей, коли виникають функціональні та морфологічні зміни з боку життєво важливих органів і систем та спостерігаються порушення обмінних і нейро-гуморальних процесів, розвивається опіковий шок.
3.1. Опікова рана
Класифікація опіків. Опіки прийнято класифікувати:
• за характером травмуючого агента;
• за глибиною ураження;
• за площею ураження.
За видом травмуючого агента розрізняють опіки: термічні, хімічні, електричні, променеві, комбіновані, термохімічні та електротермічні.
Визначення глибини опіків. Визначення глибини опіку в країнах СНД здійснюється згідно з класифікацією, прийнятою на ХХV з’їзді хірургів СРСР у 1961році.
Опіки розділяють на поверхневі (І, ІІ, ІІІ-А ступені) та глибокі – ІІІ-Б та ІV ступені. Як правило у хворого зустрічаються як поверхневі так і глибокі опіки. Поверхневі опіки при правильному консервативному лікуванні загоюються самостійно, глибокі опіки – потребують пересадки шкіри.
На 20 з’їзді хірургів України (вересень 2002 р., м. Тернопіль) були запропоновані наступні зміни, які наближають класифікацію до міжнародної:
І ступінь – це епідермальні опіки (колишня І та ІІ ступінь);
ІІ ступінь – це дермальні поверхневі опіки (колишня ІІІ а ступінь);
ІІІ ступінь – дермальні глибокі опіки (колишня ІІІ б ступінь);
ІV ступінь – субфасціальні опіки (колишня ІV ступінь).
Наведена класифікація за глибиною ураження відповідає міжнародній.
Опіки І ступеня проявляються почервонінням та набряком шкіри (стійка артеріальна гіперемія та запалювальна ексудація).
Опіки ІІ ступеня характеризуються появою пухирів, що наповнені прозорою жовтуватою рідиною. Під випущеним епідермісом залишається оголений базальний його шар.
Опіки ІІІ ступеня діляться на два види: на опіки ІІІ А ступеня та ІІІ Б.
Опіки ІІІ А ступеня (термальні поверхневі) – це ураження саме шкіри, але не на всю її глибину (товщину), часто ураження обмежується ростковим шаром епідермісу, іноді наступає змертвіння і поверхні дерми при збереженні більш глибоких її шарів, елементів та шкірних придатків.
При опіках ІІІ Б ступеня (дермальні глибокі опіки) мертвіє вся товща шкіри і утворюється некротичний струп.
Опіки ІV ступеня супроводжуються змертвінням (некрозом) не тільки шкіри, а й глибоко лежачих тканин – підшкірної клітковини, фасцій, сухожиль, м’язів, кісток.
Опіки І-ІІ-ІІІ А ступенів – поверхневі (дермальні), при них можлива самостійна епітеляція за рахунок епітеліальних кліткових елементів шкіри, що збереглися.
Опіки ІІІБ - ІV ступенів – глибокі, відновлення цілісності шкірних покровів може бути досягнуто лише оперативним шляхом.
Визначення площі опіків. Площа поверхні людського тіла становить від 16000 до 20000 см2 при зрості 160-200 см і нормальній вазі.
Запропоновано багато способів визначення площі опіку:
метод Вилявіна Г.Д.,
таблиці Постникова Б.М.,
метод Долиніна В.А. (графічно).
Площа опіку – розраховується у відсотках відносно до всієї поверхні шкіри за допомогою наступних способів:
а) “правило долоні” - площа долоні потерпілого дорівнює 1% поверхні його тіла. Вимірювання обпеченої поверхні за допомогою долоні того, хто вимірює (Глумов М.І., 1953), площа якої дорівнює 1-1,1% поверхні тіла, виявилось дуже корисним і практичним, і цей метод названий “правилом долоні”.
 перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
Скачать 0.51 Mb.