3 курс Загальна хірургія, методички. Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
 Скачать 462.05 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Полное содержание архива 3 курс Загальна хірургія, методички.rar: 1 2 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ Затвердженона методичній нараді кафедри загальної хірургії №2 з курсом ВПХ Завідувач кафедрою д.м.н., професор _____________Я.Й.Крижановський “___” _____________ 2007 року МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Київ – 2007 1. Актуальність теми: Електротравма виникає при обслуговуванні електросилових установок, ліній електропередач, нерідко в результаті дії розряду атмосферної електрики (блискавки), а також внаслідок контакту людини з обірваними чи оголеними електричними дротами, контакту з металічними частинами трансформаторних будок, які знаходяться під напругою. Ураження частіше зустрічаються внаслідок контакту струмонесучих дротів. Можливе ураження через дуговий контакт, який виникає в результаті іонізації повітря між людиною і джерелом струму, а також так званої “крокової напруги”, яка виникає внаслідок різниці потенціалів на вологому ґрунті, на якому знаходиться неізольований дріт під струмом. Холод може впливати на організм людини: місцево, викликаючи відмороження окремих ділянок та частин тіла, і загально шляхом загального переохолодження. У мирний час холодові ураження зустрічаються нечасто. В опікових відділеннях щорічно лікується від холодової травми до 1.5-3 % від загальної кількості хворих. Але поступають в стаціонар ці хворі масово головним чином протягом декількох холодних морозних днів. Лікуються хворі з відмороженнями дуже – довго до 3-6 місяців. Відмороження зустрічаються дуже часто під час війн. Під час війни в Кореї (1950-1951 р.р.) у військах США відмороження призвели до 25% всіх людських втрат. 2. Конкретні цілі: Визначити глибину відморожень за ступенями. Засвоїти патогенез, клініку, діагностику холодової травми. Надати першу допомогу при відмороженнях і на етапах евакуації Засвоїти місцеве консервативне лікування ран при відмороженні згідно фазам ранового процесу. Знати основні групи медикаментів для місцевого лікування ран. Розрахувати об’єм і склад інфузійної терапії для пацієнтів з зелектротравмою і відмороженнями. Визначити стадії загального охолодження (замерзання) Класифікуватиелектротравми за вольтажем, вивчити їх клінічні прояви.Засвоїти патогенез, клініку, діагностику електротравм, викликаних низьковольтним і високовольтним струмом Організувати заходи для надання першої допомоги постраждалому з електротравмою . Засвоїти принципи місцевого оперативного лікування відморежень і електроуражень. Основні види оперативних втручань при електроопіках і відмороженнях. Засвоїти ускладнення при електротравмах і відмороженнях. Визначити показники до оперативного лікування постраждалого з електроопіками і відмороженнями 3. Базовий рівень підготовки.
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття. 4.1 Перелік основних термінів: Низьковольтні електротравми - ураження змінним електричним струмом напругою до 1000 вольт (110, 220, 330, 550-600 вольт). Високовольтні електротравми - ураження електричним струмом напругою більше 1000 вольт (3000, 5000, 10000, 27 000 вольт). Петлі струму – шлях проходження струму через тіло. Знаки струму або електромітки - місцева ушкоджувальна дія електричного струму є результатом перетворювання електричної енергії в теплову. Дореактивний період відмороження - період до зігрівання, який характеризується поступовим зниженням тканинної температури, що призводить до порушення кровообігу і тканинної гіпоксії. Реактивний період відмороження – період після зігрівання, відновлення нормальної температури, в залежності від глибини ураження з’являються ознаки запалення. Відмороження І ступеня характеризується зворотними порушеннями типа “гра судин”. Відмороження ІІ ступеня характеризується змертвінням поверхневих шарів епідермісу до базального шару. Рани загоюються самостійно. Відмороження ІІІ ступеня характеризується змертвінням всіх шарів шкіри, епідермісу і дерми. Самостійне загоєння неможливе. Закінчується пересадкою шкіри. Відмороження ІV ступеня характеризується змертвінням всіх шарів м’яких тканин, нерідко включаючи кістки. Результат відмороження ІV ступеня завжди – ампутація. 4.2 Теоретичні питання до заняття 1. Патогенез електротравми 2. Особливості низковольтної електротравми 3. Особливості високовольтної електротравми 4. Перша допомога при електроураженнях 5. Місцеве і оперативне лікування при електроураженнях 6. Загальне лікування при електроураженнях 7. Патогенез холодової травми. 8. Які клінічні ознаки характерні для І, ІІ, ІІІ, ІY ст. відмороження. 9. Які зони розрізняють при відмороженні ІІІ – ІY ступенях. 10. Які виникають ускладнення при відмороженнях. 11. Перша допомога при відмороженнях. 12. Загальне лікування при відмороженнях. 13. Місцеве лікуваннґ при відмороженнях. 14. Хірургічне лікування – види оперативних втручань при від мороженнях. 15. Фази замерзання. 4.3 Практичні завдання
5. Основний зміст теми “Електротравма”. Важкість ураження електричним струмом залежить від напруги, сили струму, тривалості дії, виду струму (змінний або постійний), площі контакту джерела струму, шляхів проходження струму через тіло. Збільшення тривалості дії і площі контакту збільшує важкість ураження. Шлях проходження струму через тіло називають “петлею струму”. Небезпека порушення життєдіяльності організму підвищується, якщо на шляху струму знаходяться життєво важливі органи (серце, головний мозок). Найбільш небезпечні “петлі струму” від однієї руки до іншої, від лівої руки до обох рук і ніг, від голови до рук або ніг. Електричний струм розповсюджується переважно по тканинах, які мають високу електропровідність (м’язи, кров, судини, спинномозкова рідина). Найменша електропровідність властива сухій шкірі, жировій тканині, кісткам. Підсилює ураження вологий одяг, втома, виснаження. Механічна травма підсилює чутливість організму до дії струму. Клінічні прояви ураження електричним струмом поділяють на загальні і місцеві. Часто вони поєднуються. Серед загальних порушень провідне місце належить порушенням серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем. Вираженість цих порушень коливається в широких межах – від короткочасних і безслідних до таких, які швидко призводять до смерті. Найбільш постійним порушенням серцевої діяльності є фібриляція міокарда, миготлива аритмія, спазм коронарних судин. Спазм дихальних м’язів і м’язів гортані може призвести до асфіксії. Виникають судорожні скорочення інших груп м’язів і загальні тонічні корчі. Відмічається втрата свідомості (короткочасна або глибока і тривала), ціаноз, гіпотензія, нерідко підвищується артеріальний тиск внаслідок спазму судин. При різкому пригніченні серцево-судинної системи і дихання потерпілі можуть нагадувати померлих. Цей стан часто буває зворотнім при своєчасному наданні реанімаційної допомоги. В ряді випадків потерпілий при втраті свідомості не може відірватися від джерела струму, нерідко падає з висоти, отримуючи при цьому механічні травми. До пізніх проявів електротравми відносять розвиток паралічів, парезів і невритів, помутніння хрусталика, невротичні реакції (підвищена збудливість і дратівливість, втома), вестибулярні і вазомоторні розлади. Місцева ушкоджувальна дія електричного струму є головним чином результатом перетворення електричної енергії в теплову, що веде до перегрівання і загибелі тканин. Мають значення також електрохімічні і механічні ефекти. При проходженні струму через тканини переміщуються іони в клітинах, змінюється їх мікроструктура. Струм дуже високої напруги здатний викликати пошкодження у вигляді розшарування тканин і навіть обриви кінцівок (вибухоподібні дія електричного розряду). Внаслідок судорожного скорочення м’язів можливі відривні та компресійні переломи кісток. Електроопіки практично завжди бувають глибокими (ІІІ Б-ІV ст.). Пошкодження тканин виникає в місцях входу і виходу струму, на частинах тіла, які дотикаються по самому короткому шляху проходження струму, інколи в місцях заземлення. Електроопіки можуть бути різними за формою і розмірами залежно від характеру контакту з струмонесучими провідниками (від невеликих ділянок некрозу з центральним вдавленням, розривам струпа і потовщенням з країв до значних опіків ІV ступеня і навіть обвуглюванням сегментів кінцівок). Ураження тканини, як правило, представлені сухим струпом, ніби вдавленим за відношенням до навколишньої непошкодженої шкіри. Можлива вторинна загибель тканин внаслідок спазму і тромбозу кровоносних судин, в тому числі і магістральних. Відторгнення змертвілих тканин проходить тривало із-за великої глибини ураження (некроз м’язів, сухожилків і, навіть кісток). Нерідко розвиваються гнійні ускладнення (флегмони, остеомієліти). Пошкодження електричним струмом великих кровоносних судин, гнійно-демаркаційні нагноєння можуть бути причиною ерозивних кровотеч, які виникають, як правило, в період від 5-6 до 30 діб. Глибокі електроопіки комбінуються з термічними, викликаними спалахами електричної дуги, загорянням одягу на потерпілому. Комбінація електроопіків з термічними опіками викликає електротермічні опіки. Для опіків спалахом електричної дуги ( вольтової дуги ) характерні закопчення і металізація опечених ділянок внаслідок “розбризкування” і згоряння дрібних металічних частинок провідників. Уражаються переважно відкриті частини тіла (кисті, лице), а опіки часто бувають поверхневими. При загорянні одягу потерпілі отримують, як правило, глибокі опіки. Залежно від величини напруги електричного струму прийнято розрізняти низьковольтні і високовольтні електроопіки. Ураження змінним електричним струмом напругою до 1000 вольт називають низьковольтними (110, 220, 330, 550-600 вольт). Ураження електричним струмом напругою більше 1000 вольт вважаються високовольтними (3 000, 5 000, 10 000, 27 000 вольт). Дія низької напруги (до 1000 вольт) викликає низьковольтні опіки і більше 1000 вольт - високовольтні опіки. Низьковольтні опіки спостерігаються в більшості випадків у дітей віком до 3-5 років, які вставляють шпильки, цвяхи або інші предмети в розетки. У підлітків і дорослих у більшості випадків зустрічаються високовольтні опіки, викликані предметами, які знаходяться під напругою (дроти, відкриті частини трансформаторних будок). Вони, як правило, дуже глибокі, хоча і невеликої площі. Характерними ознаками поверхневих електричних низьковольтних електроопіків є знаки струму – електромітки. Вони являють собою обмежені ділянки або ділянки коагуляційного некрозу епідермісу і дерми круглої або овальної форми білуватого або світло-коричневого кольору. Глибокі низьковольтні електроопіки, як правило, розміщуються в межах одного сегмента кінцівки, частіше всього – на пальцях або долонній поверхні кисті. Розміри і контури їх відповідають поверхні контакту з струмонесучим джерелом, межа здорових і пошкоджених тканин чітко відрізняється. Дном рани, як правило, є коагульована підшкірно-жирова клітковина або оголені глибокі глибокі структури пальців, рідше регіон п’ясних глибоких кісток кисті. При високовольтних ураженнях електричним струмом, в місцях контакту з джерелом високої напруги в переважній більшості випадків спостерігається змертвіння тканин, в ряді випадків – обвуглювання і муміфікація тканин, аж до відриву сегментів кінцівок. Пошкоджуються підлеглі тканини (м’язи, сухожилки, кістки). Між ділянками входу і виходу струму високої напруги на кінцівці, як правило, спостерігається збільшення кінцівки в об’ємі, що пов’язано із змертвінням м’язів і набряком травмованих тканин, які знаходяться під здоровою непошкодженою шкірою. Маса пошкоджених м’язів визначає важкість потерпілих від електричних опіків. При високовольтних ураженнях часто розвивається олігоурія, яка при недостатньо проведеній терапії може перейти в гостру ниркову недостатність (ГНН). Можливий і первинний розвиток ГНН, причиною якого є змертвіння м’язів. Швидке поступання в організм значної кількості продуктів розпаду тканин: оліго- і поліпептидів, іонів калію, різке порушення водно-сольового обміну має пошкоджувальну дію на канальці нирок. Особливо значення в цьому плані має розпад м’язів і поступання великої кількості міоглобіну, який закупорює канальці нирок і викликає їх наступну загибель. Клінічний перебіг подібних високовольтних уражень аналогічний синдрому тривалого роздавлення тканин – травматичному токсикозу (краш-синдром). У потерпілих від високовольтних уражень, в яких відмічаються великі за площею ураження шкірних покривів і м’язів, особливо при ураженнях двох або трьох сегментів кінцівок, спостерігається і важкий перебіг гострої опікової токсемії. Інтоксикація при подібних ураженнях пов’язана з розвитком колікваційного некрозу (вологого) некрозу м’язів вже на 3-5 добу після травми і гнильним розпадом масивних м’язових груп, пошкоджених первинно електричним струмом високої напруги. Самостійне відторгнення некротизованих тканин при ураженнях електричним струмом дуже повільне і нерідко перебігає з розвитком колікваційного некрозу, що пов’язано як з порушенням кровопостачання, так і з порушенням їх трофіки. Проте загальний перебіг септикотоксемії визначається не лише масою змертвілих шкірних покривів, але і м’язових мас. Проте перебіг цього періоду не відрізняється від такого при опіках іншої етіології. Перша і долікарська допомога:
1 2  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
