|
|
 История становления и развития социальной медицины и организации здравоохранения как науки и предмета преподавания, определение, разделы, цель, задачиРаздел 1. Состав больных в стационаре и исходы их лечения
Для эффективного руководства работой стационара необходимо анализировать показатели, характеризующие качество обслуживания госпитализированных больных.
- состав больных, лечившихся в стационаре
- средняя длительность лечения больного в стационаре
- летальность при отдельных заболеваниях
- досуточная летальность
- структура умерших больных в стационаре
- показатель совпадения клинических и патологоанатомических диагнозов (вычисляется по данным патологоанатомического отделения)
Раздел 2. Состав больных новорожденных, переведенных в другие стационары в возрасте 0-6 суток и исходы их лечения
Раздел 3. Коечный фонд и его использование
Показатели использования коечного фонда очень важны для характеристики объема работы стационара, организационных аспектов работы, эффективности использования коечного фонда и являются необходимыми для расчета экономических показателей работы больницы. Показатели использования коечного фонда рассчитываются на основании данных таблицы раздела 3 «Отчета о деятельности стационара».
- среднее число дней работы койки в году (среднегодовая занятость койки в году)
- средняя длительность пребывания больного на койке (средняя длительность одной госпитализации)
- оборот, койки (функция больничной койки)
- больничная летальность
Раздел 4. Хирургическая работа стационара
- хирургическая активность
- летальность оперированных больных (послеоперационная летальность)
- структура оперативных вмешательств
- частота послеоперационных осложнений
Показатели экстренной хирургической помощи:
- поздняя доставка больных в стационар
- структура больных, доставленных по экстренным показаниям
- удельный вес оперированных больных по экстренным показаниям
- летальность больных, доставленных по экстренным показаниям |
| Определение понятия «первичная медицинская помощь» (ПМП). Основные принципы ПМП на засадах семейной медицины. Центры первичной медико-санитарной помощи.
ПМД - це основна лікувальна та профілактична допомога, проста діагностика, направлення в складних випадках на консультацію більш високого рівня та основні санітарно-освітні заходи.
ПМСД - це не тільки лікування поширених захворювань і травм основними засобами, але й сприяння в організації раціонального харчування, забезпеченні доброякісною водою, проведенні санітарно-оздоровчих заходів, охорона здоров'я матері та дитини, імунізація проти основних інфекційних хвороб, профілактика ендемічних хвороб і боротьба з ними, санітарна просвіта населення. ПМСД — це ланка, робота якої може забезпечити розв'язання більшості проблем здоров'я населення в поєднанні з участю інших рівнів, спеціалістів і закладів.
ПМСД грунтується на засадах сімейної медицини:
•спостереження за досить стабільним контингентом населенням з урахуванням медико-соціальних проблем родини;
забезпечення родині безкоштовної, доступної, безперервної, постійної ПМСД;
вільний вибір пацієнтом сімейного лікаря;
центральна постать ПМСД - сімейний лікар (лікар загальної практики);
основна форма організації роботи - групова практика лікарів, медичних сестер та інших працівників.
Забезпечення ПМСД можливе при дотриманні основних принципів, визначених ВООЗ (Алма-Атинська конференція, 1978 р.):
належність до національної системи охорони здоров'я та первинність у контакті окремої особистості чи родини з системою охорони здоров'я країни;
максимальна наближеність до місця проживання та праці людини;
максимальна доступність (за рівнем, обсягом, технологіями та терміном надання допомоги);
відповідність професійної підготовки спеціалістів і матеріально-технічної бази її потребам;
забезпечення потреб особливо вразливих груп населення (жінок, дітей, осіб, що мають шкідливі умови праці);
регламентація обов'язків держави та громадськості щодо ПМСД відповідними нормативними документами.
Середня чисельність населення, яке обслуговує сімейний лікар, коливається в межах 1500-1900 (в містах) і 1100-2100 (в селах'/).Фактично в наданні ПМСД беруть участь: самостійні поліклініки та амбулаторії, поліклінічні відділення міських, центральних районних, районних лікарень, дитячі поліклініки, жіночі консультації, медико-санітарні частини, а також заклади долікарської допомоги (фельдшерські пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерські та акушерські пункти). До них долучаються заклади швидкої медичної допомоги.
Центр первичной медико-санитарной помощи населению
Структурными подразделениями ЦПМСП являются:
1.Административная часть/управление.
-Главный врач
-Заместитель главного врача по медицинскому обслуживанию населения - 1 должность на 25 врачей, но не менее 1 должности);
-Заместитель главного врача по экспертизе временной утраты трудоспособности (1 должность на 25 врачей, но не менее 1 должности);
-Главная медицинская сестра;
-Главный бухгалтер;
-Заведующий хозяйственной частью;
2.Информационно-аналитический кабинет:
-Заведующий кабинетом;
-Статистик медицинский;
-Инженер-программист
3.Лечебно-профилактические учреждения
- амбулатории семейного врача:
-фельдшерско-акушерские пункты (ФАПы);
-фельдшерские пункты (ФПы).
-медицинские пункты временного базирования.
4.Хозяйственная часть.
-Бухгалтерия;
-Экономист;
-Инспектор отдела кадров;
-Юристконсульт;
-Секретарь;
-Инженер по охране труда (50 и более сотрудников);
-Электрик (750 электроточек);
-и другие.
С целью увеличения доступности первичной медико-санитарной помощи населению для удаленных от места расположения медицинских учреждений по инициативе органа местного самоуправления, руководства предприятия, учреждения или организации по согласованию с главным врачом могут организовываться медицинские пункты временного базирования. Основными источниками финансирования ЦПМСП являются средства местных бюджетов, а также могут быть другие источники финансирования не запрещенные действующим законодательством.
|
| Организационные модели работы семейных врачей. Их характеристика. Приведите примеры внедрения моделей работы семейного врача в различных странах мира.
Моделі роботи сімейного лікаря (лікаря загальної практики):
- Індивідуальна практика в самостійному закладі
- Групова практика в сімейних амбулаторіях
- Об'єднання кількох групових практик у центрах здоров'я
- Індивідуальна чи групова практика вдіючих поліклініках
Три організаційні моделі реформування дільнично-територіальної системи:
' групова практика медичної допомоги у вигляді комплексних бригад (терапевти, педіатри, акушери-гінекологи);
лікар загальної практики, який надає багатопрофільну медичну допомогу закріпленому за ним населенню (дорослому чи дитячому);
сімейний лікар, який обслуговує всю родину.
В Україні сімейним лікарем може бути спеціаліст з вищою медичною освітою, підготовка якого регламентована відповідною освітньо-кваліфікаційною характеристикою та засвідчена сертифікатом за спеціальністю "загальна практика - сімейна медицина". Він може працювати індивідуально чи з іншими лікарями (групова практика) в:
державному закладі (поліклініці, міській або сільській лікарській амбулаторії, медико-санітарній частині),
недержавному медичному закладі (малому, акціонерному, колективному підприємстві, кооперативі),
приватній лікарській амбулаторії.
З огляду на економічну рентабельність індивідуальна практика доцільна в населених пунктах із малою чисельністю населення, в нових районах міст без розвиненої інфраструктури, при розкиданості територіальних дільниць, зумовленій відповідною системою забудови тощо.
Групова практика, як добровільне об'єднання лікарів, може здійснюватися на різних засадах:
об'єднання кількох сімейних лікарів;
об'єднання сімейних лікарів з іншими спеціалістами (акушерами-гінекологами, педіатрами, стоматологами).
її переваги полягають у забезпеченні кращих для діагностики та лікування можливостей, у взаємозаміні лікарів (при виникненні такої потреби) та проведенні консультацій, повноцінному використанні матеріально-технічної бази(для придбання чи оренди приміщення, медичного та іншого обладнання), в можливості залучення для її забезпечення не тільки середнього медичного персоналу, але й соціальних працівників, юриста, економіста. Осередки групової практики можуть розміщуватись на базі діючих лікувально-профілактичних закладів і в окремих приміщеннях. Для цього використовуються невеликі поліклініки, лікарські амбулаторії. Існуючі великі поліклініки перетворюються на консультативно-діагностичні та реабілітаційні центри, з якими співпрацюють лікарі групової практики чи окремі лікарі.
В окремих країнах може переважати та чи інша модель. Індивідуальна практика частіше зустрічається в Австрії, Бельгії, Данії. Групова практика переважає у Великій Британії, США. Центри здоров'я розповсюджені в Скандинавських країнах. Ці моделі можуть співіснувати.
У Чехії в наданні ПМСД, крім лікарів загальної практики, беруть участь також педіатри. Лікарі загальної практики мають встановлені години роботи, при потребі пацієнти звертаються до центрів швидкої допомоги первинної ланки охорони здоров'я.
В Данії сімейні лікарі також надають медичну допомогу протягом визначеного денного часу, а після завершення прийому сімейного лікаря при потребі населення звертається до швидкої допомоги.
Одна з моделей Ізраїльської охорони здоров'я (на прикладі Єрусалиму ) передбачає діяльність центрів здоров'я. Участь у наданні ПМСД беруть лікарі загальної практики, педіатри, психологи, соціальні працівники, дієтологи, фахівці з санітарної просвіти та епідеміологи. Значна роль належить медичним сестрам, які причетні до планування роботи, впровадження нових програм і методик.
У Фінляндії нараховується більше 200 центрів здоров'я, кожен з яких приблизно обслуговує близько 10 тисяч населення (в районах з малою щільністю проживання населення це число може бути меншим). До складу центру здоров'я, крім лікарських амбулаторій, входять: відділ охорони здоров'я матері та дитини, стаціонар загального профілю, клінічна лабораторія тощо. Для більшої доступності медичної допомоги передбачено забезпечення центрів автотранспортом.
З огляду на досвід США, сімейний лікар - це добре підготовлений фахівець загальної практики, що працює у відповідно оснащеному медичному закладі, а не ходить від одного будинку до іншого, займаючись тільки хворими. Вважається, що він повинен не тільки надавати медичну допомогу, але й бути порадником, захисником пацієнта. Лікар має консультувати їх з приводу захворювань і методів лікування, направляти до спеціалістів, забезпечувати безперервну допомогу при хронічних станах.
У Великій Британії населення країни має право на вільний вибір лікаря. Сімейні лікарі забезпечують лікуванням майже 90 % хворих і тільки 10 %направляють до спеціалістів. Вони цілодобово спостерігають за станом здоров'я в середньому 1800 пацієнтів протягом усього їх життя. В розпорядження сімейних лікарів надходять кошти з розрахунку на одного пацієнта. Кожний лікар у підпорядкуванні має кількох працівників: медичні сестри;секретарка;оператор ПЕОМ; адміністратор;бухгалтер. Додатково лікарі можуть співпрацювати з акушеркою, фізіотерапевтом, психологом, дієтсестрою, логопедом, працівником служби громадської опіки, фінансування яких здійснюється з інших джерел. Крім відвідування лікаря, при потребі пацієнти можуть викликати його додому в разі значного погіршення стану здоров'я. Середнє число відвідувань протягом року - 3-4, близько 10 % їх становлять домашні. Незначна частка останніх пояснюється тим, що в Британії не прийнято відвідувати хворих на гарячкові та інфекційні хвороби. Сімейні лікарі у Великій Британії, забезпечуючи цілодобову медичну допомогу, віддають перевагу груповій практиці. Вона дає змогу організувати взаємозаміну, консультувати хворих разом, придбати й використовувати складне та дороге обладнання.
Росія. На сучасний період більшість лікарів загальної практики (сімейних) працюють у державних медичних закладах, незначна їх частина займається приватною практикою чи працює в недержавних закладах. Має місце як індивідуальна, так і групова практика. В груповій практиці задіяні, крім сімейних лікарів, стоматолог, педіатр, акушер-гінеколог, а також середній медперсонал – медичні сестри процедурного та перев'язувального кабінетів, молодша медична сестра. Сімейні лікарі ведуть прийом терапевтичних, неврологічних, офтальмологічних хворих тощо. Чисельність населення на одного лікаря коливається в межах 1600-2500 чоловік.
|
| Основные принципы семейной медицины, рекомендованные решением Международного симпозиума по здравоохранению (1995г).
Принципи сімейної медицини, рекомендовані рішеннями Міжнародного симпозіуму з охорони здоров'я, що проводився в Санкт-Петербурзі (жовтень1995 р.), такі:
спостереження за досить стабільним контингентом населенням з урахуванням медико-соціальних проблем родини;
забезпечення родині безкоштовної, доступної, безперервної, постійної ПМСД;
вільний вибір пацієнтом сімейного лікаря;
центральна постать ПМСД - сімейний лікар (лікар загальної практики);
основна форма організації роботи - групова практика лікарів, медичних сестер та інших працівників.
Сімейний лікар - це дипломований медичний працівник, який особисто надає первинну медико-санітарну та безперервну допомогу окремим хворим, сім'ям і населенню дільниці, незалежно від віку, статі та виду захворювання. Він допомагає хворим у своєму кабінеті, за місцем проживання, іноді в лікарнях. Йому належить пріоритет у розв'язанні всіх проблем пацієнтів. Сімейний лікар постійно наглядає за хворими з хронічними, рецидивними та невиліковними хворобами. Тривалий контакт з ними дозволяє відстежувати ситуацію, налагоджувати добрі стосунки, побудовані на довірі. Відповідальність за все населення базується на співпраці з колегами медичної і немедичної сфер.
|
| Особенности медицинского обеспечения сельского населения; условия и факторы, влияющие на оказание медицинской помощи в сельской местности. Этапность оказания медицинской помощи их учреждения.
Медицинская помощь сельскому населению оказывается на общих основаниях, тем не менее, проведение лечебных и профилактических мероприятий в оптимальном объеме и на достаточном уровне усложняется рядом обстоятельств, которые нужно учитывать при ее организации.
Среди них можно выделить:
Большая рассредоточенность населения, а следовательно низкая плотность; а плотность считается: количество жителей на 1 квадратный километр, где в сельской местности проживает значительно меньше жителей, чем в городах.
Радиус обслуживания;
Специфика сельскохозяйственного труда(сезонность);
Состояние дорог внутри сельского района, транспорт;
Особенности возрастно-полового состава жителей (большой удельный вес женского населения, пожилых и т. д.);
Значительное количество населенных пунктов с малой численностью жителей;
Спрос на медицинскую помощь.
В основе организации медицинского обслуживания сельского населения лежит принцип этапности. Это обусловлено не только особенностями населения сельских жителей, опять же таки, состоянием дорог, демографической ситуацией на селе и др., но и необходимостью оказания им кроме первичной, еще и вторичной и третичной медицинской помощи (ЛПП).
1-й этап – это сельский врачебный участок, на котором население получает первичную медико-санитарную помощь врачебную и квалифицированную.
2 - ой этап – это районные медицинские учреждения, в которых оказывается вторичная специализированная , квалифицированная медицинская помощь. На этом этапе оказывается она только жителям районного центра и приписных участков.
3-й этап – областные учреждения здравоохранения (областные больницы и областные диспансеры), где население получает высококвалифицированную и узкоспециализированную медицинскую помощь.
4-й этап – это межобластные, республиканские медицинские учреждения, специализированные центры, клиники НИИ обеспечивающие так же высококвалифицированную и узкоспециализированную медицинскую помощь.
|
| Роль центров первичной медико-санитарной помощи в медицинском обеспечении населения.
Центр первичной медико-санитарной помощи населению
ЦПМСП создается по решению органа местного самоуправления в соответствии с его полномочиями и находится в его подчинении с целью обеспечения потребностей населения в первичной медицинской (медико-санитарной) помощи; ЦПМСП является юридическим лицом, коммунальным некоммерческим предприятием или муниципальным некоммерческим учреждением, как и другие лечебно-профилактические учреждения он проходит государственную регистрацию, аккредитацию и получает лицензию на осуществление медицинской практики в соответствии с законодательством Украины; в своей работе центр руководствуется Конституцией Украины, законами Украины, актами Президента Украины и Кабинета Министров Украины, нормативно-правовыми актами Министерства здравоохранения Украины, этим Положением, другими нормативно-правовыми актами. Ликвидация и реорганизация ЦПМСП осуществляются по решению органа местного самоуправления (учредителя) в соответствии с законодательством.
Основными задачами ЦПМСП являются:
1.Организация предоставления прикрепленному населению ПМСП.
2.Обеспечение надлежащей доступности и качества ПМСП для прикрепленного населения.
3.Организация взаимодействия с учреждениями здравоохранения, предоставляющих вторичную (специализированную) медицинскую помощь, третичную (высококвалифицированную и узкоспециализированною) медицинскую помощь и экстренную медицинскую помощь.
4.Организация и оказание неотложной медицинской помощи населению.
5.Планирование развития первичной медико-санитарной помощи населению.
6.Проведение организационно-методической работы по обеспечению первичной медико-санитарной помощи.
7.Осуществление финансового, материально-технического и кадрового обеспечения ПМСП.
8.Обеспечение взаимодействия между подразделениями центра первичной медико-санитарной помощи в интересах сохранения и укрепления здоровья населения.
9.Содействие доступности для населения сельской местности в получении экстренной стоматологической помощи.
10.Организация и создание условий для осуществления розничной торговли лекарственными средствами.
Права и обязанности центра: Центр первичной медико-санитарной помощи населению имеет право самостоятельно:
1.Осуществлять планирование работы в соответствии с государственными заказами и программами.
2.Организовывать свою деятельность по обеспечению выполнения договора о медицинском обслуживании населения.
3.Осуществлять распределение финансовых и имущественных ресурсов между своими подразделениями.
4.Заключать договоры, соглашения, выступать истцом и ответчиком в суде.
Центр по согласованию с Учредителем имеет право:
Заключать договоры о медицинском обслуживании населения в рамках бюджетной программы и в соответствии с действующим законодательством с врачами общей практики - семейными врачами, которые осуществляют хозяйственную деятельность с медицинской практикой как физические лица – предприниматели.
Заключать договоры с другими коммунальными и государственными учреждениями здравоохранения о проведении диагностических исследований, входящих в компетенцию первичной медико-санитарной помощи населению.
Осуществлять иную, кроме оказания медицинской помощи, хозяйственную деятельность, не запрещенную законодательством.
|
| | перейти в каталог файлов
Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |
|
|