Марія Матіос та Люко Дашвар
 Скачать 219.44 Kb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
16. Історичні обставини розвитку культури у ХІХ ст.. Репресії культури. Укр. розділена між Австрією і Росією. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати поліція. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. XVIII—XIX ст. - українська культура в кризова стані. поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. У 1834 був відкритий Київський університет. У 1865 відкрився університет у Одесі, у 1898 — КПІ. На заході центри науки - Львівський університет (1661), Чернівецький університет (1875). Загальна безграмотність гальмує культурний розвиток суспільства. І. Мечников, М. Гамалія – творці бактеріологічної лабораторії, М. Бєкєтов – фізико-хімік. Котляревський – «Енеїда» (1798). П. Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Гоголь, Євген Гребінка. Таетр: М. Садовський, М. Кропивницький, Саксаганський, М. Заньковецька, М. Старицький, Карпенко-Карий. Образотворце мистецтво: Куїнджі, Айвазовський, Репін, М. Пимоненко, С. Васильківський. Архітектура. «Руська трійця», Кирило-Мефодіївське братство, «Просвіта». 1863р. антиросійське повстання в Польщі. Український національно-культурний рух жорстоко придушується. Міністр внутрішніх справ Російської імперії Валуєв підписує указ, що забороняє друкувати українською мовою навчальну, наукову і релігійну літературу на тій підставі, що Після нетривалого «перепочинку» на початку 70-х років, відміченого активізацією історичної науки і літератури. У 1876 р. в місті Емсі царем Олександром II був підписаний указ, яким заборонялося: друкувати і ввозити в межі імперії книги українською мовою, ставити спектаклі і навіть писати тексти до музичних нот українською. Імперська великоросійська політика привела до того, що український центр в 60-70-і роки XIX ст. перемістився в Західну Україну. В Австро-Угорщині після революції 1848 формально нерівність української мови було усунено, у Львівському університеті відкрили кафедру української мови і літератури. На практиці польське домінування зберігалося, в 1859 р. навіть спробували ввести латинський алфавіт в «русинську» писемність. 17. Мовне питання у ХІХ ст.. Занепад культури, поступове відродження мистецтва. Неосвіченість, безграмотність. Радикально налаштовані проти укр. мови австрійський і російський уряди. Ємський указ, Валуєвський циркуляр. Переслідування укр. письменників, діячів культури. Викладання рос. мовою в укр. школах. Наприкінці століття поступове відродження культури, значні поступки Австрії у вирішенні мовного питання. Див. питання №16. 18. Класицизм в українській культурі ХІХ ст... Шедевром українського класицизму є героїко-комічна поема І. Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців. Класицизм надавав містобудівельним заходам державного офіційного характеру. З другого боку в межах цього стилю якоюсь мірою виявились історично-прогресивні будівельно-архітектурні тенденції часу. Крім того, весь пластично-образний арсенал засобів класицизму ніс на собі відлиски античності й епохи Відродження, інтерес до яких знову посилився в епоху Просвітництва Архітектура: Вознесенська церква (Ромни), Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпропетровськ), Церква Різдва Богородиці. 19. Романтизм в українській культурі ХІХ ст.. Для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Література. Харківський осередок. М. Максимович, І. Срезневський, М. Костомаров. Одночасно з харківським осередком у Галичині виступила «Руська трійця» з програмою «Русалка Дністровая». Київський осередок. Другим осередком українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830—40-х pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком, автором виданого в 1840 «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським і М. Костомаровим. Журнал «Основа» (1861-62) – згуртування видатних укр. письменників: П. Куліш, М Костомаров, Шевченко. Елементи романтизму наявні в ранніх творах Т. Шевченка, у творчості І. Сошенка, А. Мокрицького. Музика ( малопомітні зміни аж в 2 половині ХІХ ст.): С. Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм»), М. Лисенка («Різдвяна ніч», «Тарас Бульба»), В. Матюка. Романтичне забарвлення мала подеколи режисерська архітектурні споруди, великий розарій. Найгарніше подібне оздоблення має Версаль, Фонтебло. Іншим зразком ландшафтного паркового мистецтва був величезний, на площі 600 га, Ляліческій парк графа Завадовського, влаштований в 1792 р. у с. Лялічі Чернігівської губернії російським архітектором Кваренгі. Хоча при створенні цього парку перевага віддавалася регулярному стилю, все-таки значна частина його була відведена під пейзажний сад. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. у парковому будівництві на Україні панівне становище уминає займати пейзажний стиль. У числі видатних пам'яток українського С.-П. зодчества цього часу слід відзначити Уманський парк «Софіївка» (1796). У парку були створені великі деревні насадження, включаючи екзотичні декоративні дерева, Влаштовані канали, басейни, фонтани і навіть підземна річка. У міру віддалення від парадних місць групи дерев ставали все більшими й густими, поступово переходячи на суцільний лісовий масив. Однак і в цьому лісовому масиві майстерно, з великою майстерністю розміщені великі поляни, галявини, газони та квітники. При створенні складних деревних груп у центрі поміщені найбільш високі рослини, потім, поступово, більш низькі, аж до чагарників, які як би «підбивали» знизу всю групу. 78. Український народний танець. Фольклорний танець, який побутує у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми. Перші танці виникли як прояв емоційних вражень від навколишнього світу. Танцювальні рухи розвивалися також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів. Первісний танець, як і пісня, виконував магічну роль. Найдавнішими слідами танцювального мистецтва в Україні можна вважати малюнки трипільської доби, де зображені фігури людей, котрі одну руку кладуть на талію, а другу заводять за голову. Зображення танцюристів і музикантів є на фресках Софіївського собору Зображення танців знаходяться в мініатюрах стародавніх літописів. Ритуальні танці досі ще побутують в деяких регіонах України. Наприклад, гуцульські танці «Кругляк» і «Освячення зерна». За своєю символікою вони подібні. Гопак (культ склався на початку ХХст.). Справжній фольклорний гопак був переважно сольним чоловічим танцем, в основі якого лежала імпровізація і змагання. Аркан. Особливе місце серед чоловічих танців належить ритуальному військовому танцю «аркан», який танцювали опришки перед військовими виступами. Танець мав на меті перевірити на міцність і витривалість чоловіка-воїна: хто не витримував і розривав руки, того проганяли з кола. Вірогідно «Аркан» був своєрідною психологічною підготовкою до вирішальних дій, надихав, давав силу, енергію, піднімав бойовий дух. Козак. "Козак" - танцює один "козак" або два, рідше чоловік і жінка. Найголовнішим було дрібнесенько відбивати ногами по землі, підскакувати вгору і виробляти при самій землі присяди, при цьому приспівуючи і викрикуючи. Козаки танцювали не тільки ногами ,а й усім тілом : руками, плечима, головою, навіть "оселедцем". Веселощі були помітні і в очах,і в усмішці, і в поруху вуса. Жінка танцювали дрібнесенько на місці ,тільки час від часу описувала коло. Чеберячка. Старий український танець з багатьма фігурами. Всі танцювали в колі, а один за одним по черзі, чоловіки танцюючи з закладеними за плечі руками, Всі інші, танцюючи в колі, плескали в долоні , приспівували. 79. Українська усна народна творчість. Художня колективна літературна і музична творча діяльність укр. народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Фольклор — створені народом та існуючі в народних масах словесність (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець. Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості. Український фольклор у загальних рисах належить до типу слов’янської словесності, однак є у ньому і щось спільне з усною народною творчістю й певних неслов’янських європейських народів – фінів, литовців на півночі, румунів, греків на півдні. Виділяють чотири фольклорні роди: Народний епос — розповідні фольклорні твори (загадки, прислів'я та приказки, анекдоти, історичні пісні, балади, казки, легенди, перекази, байки, притчі, народні казки), Народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв (трудові пісні, календарно-обрядові пісні — веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки, родинно-побутові пісні — колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосінн, соціально-побутові пісні — козацькі, кріпацькі, чумацькі), Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля). Народний ліро-епос - фольклорні твори, що містять ознаки як народного епосу, так і народної лірики (балади («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси», Ой був в Січі старий козак»), думи (Дума про козака Голоту, Дума про Олексія Поповича, Дума про Хмельницького і Барабаша). Дослідники фольклору: Вагилевич Іван Миколайович, Гатцук Микола, Гнатюк Володимир, Квітка Климент, Ніщинський Петро, Ревуцький Дмитро. 80. Українська народна пісня. Фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста. Твори анонімні, бо імена першотворців як правило невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3а світ стали козаченьки» — це козак Семен 75. Розвиток української науки (ХІХ – ХХ ст.). ХІХ ст.: Наукові дослідження проводилися в основному в університетах. Учені України зробили значний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки. Уже наприкінці XVIII ст. Києво-Могилянська академія втрачає роль культурно-освітнього центру. У 1780 р. від пожежі загинула бібліотека, найбільша в Україні, у 1817 р. був закритий вуз. У 1805р. тимчасово закритий Львівський університет. Вдалася спроба відкрити університет в Україні. Дворянство Харкова виділило 400 тисяч карбованців на заснування університету. Офіційне відкриття університету відбулося у січні 1805 р. Це стало можливим завдяки старанням відомого вченого і громадського діяча Василя Назаровича Каразіна. Високого рівня на кінець XIX ст. досягла філологічна наука. Особливо помітна заслуга у цьому професора Харківського університету О. Потебні і створеної ним філологічної школи. Визначною подією в українському науковому житті ХІХ ст. стає заснування у 1873 році «Літературного товариства імені Шевченка», яке через кілька років під назвою «Наукове товариство імені Шевченка» по суті перетворилося у першу вітчизняну академічну наукову організацію. І. Мечников — біолог, був професором Новоросійського університету. М. Гамалія зробив значний внесок у розвиток медицини. У боротьбі з такими хворобами, як чума, холера, тиф впровадив у практику охорони здоров'я щеплення. В. Антонович — проводив копітку роботу з дослідження документів, на основі яких детально вивчив історію козацтва та гайдамацького руху. Історична наука характеризувалась різними напрямками і течіями. Плідною діяльністю виділявся М.І. Костомаров. На основі історичного аналізу Драгоманов приходить до найважливішого висновку — національні проблеми українці можуть вирішити тільки разом з соціальними.З-під його пера з'являються все нові й нові праці — "Богдан Хмельницький", "Гетьманство Виговського", "Гетьманство Юрія Хмельницького", "Руїна", "Мазепа". Бец Володимир — український видатний анатом і гістолог. ХХ ст. Результатом і разом з тим базою для подальшого розвитку культури в повній мірі стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. У розвитку української науки найактивнішу участь взяли видатний природознавець зі світовим ім'ям В. Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, математик М. Крилов, економіст М. Туган-Барановський, літературознавець С. Єфремов, О. Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є. Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М. Грушевський, який в 1924 повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал «Україна», «Наукові збірники» історичної секції. Медична наука в Україні розвивалася організаційно, якісно і кількісно. У 1921 році в Академії наук була організована кафедра народного здоров'я і соціальної медицини з кабінетом профілактичної медицини. У 1929 році був заснований інститут мікробіології та епідеміології, в 1930 у Києві став працювати великий науковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. Великою популярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школи Микола Стражеско, Ф. Яновського, офтальмологічна школа В. Філатова. На конструкторській ниві працював Корольов Сергій Павлович, якому належить розробка стратегічної ракети Р-11М з ядерною бойовою частиною, перших радянських космічних та аерокосмічних носіїв. Микола Холодний — український ботанік, фізіолог. Засновник вітчизняної школи фізіології рослин. 76. Дерев’яна архітектура України. В епоху запровадження Християнства дерев'яні храми споруджували переважно у лісистій та лісостеповій місцевості, де було багато деревини. Найімовірніше, що дерев'яні храми існували ще до Християнства на території України як язичницькі святилища. Із збережених церков України на території Галичини та Карпат налічують 10 церков, збудованих наприкінці 15 століття. Із 16-17 століття в Україні збереглося близько 150-ти церков. Найбільше збережених дерев'яних храмів побудовані у 18-19 столітті. У цей період дерев'яні церкви набули популярності на Галичині, Поділлі, Гуцульщині та Наддніпрянщині і Поліссі. За незалежності України дерев'яні церкви продовжують споруджувати майже по всій території України. Багато новозбудованих церков є аналогами колишніх зруйнованих церков, відтворюють їхній вигляд. Первісний інтер'єр у більшості дерев'яних храмів не зберігся. Лише у окремих дерев'яних храмах Закарпаття, Львівщини та Прикарпаття збереглися на стінні розписи по дереву. Список: Бойківська церква, Церква Святого Миколая Чудотворця у селі Колодне, Церква у селі Крехів, Свято-Троїцька церква у Новомосковську - єдиний збережений дев'ятидільний дерев'яний храм. Церква святого Юра (Дрогобич) - дерев'яна тридільна церква кінця 15 - 16 ст. Церкву святого Юра кількакратно ремонтовано, але вона не втратила свого первісного вигляду й досі є однією з краще збережених пам'яток галицької архітектури 17 ст. Зараз йде збір документів для внесення церкви у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 77. Садово – паркове мистецтво в Україні. Мистецтво створення садів, парків та інших озеленюється територія. Сюди відносяться: планування і розбивка садів і парків, підбор рослин для різних кліматів і грунтів, розміщення й угруповання рослин у поєднанні з архітектурою, водоймами, скульптурою. Різноманітні прийоми мистецтва підкоряються двом основним принципам - регулярному (геометричному) або пейзажному (подібному до природний ландшафт). На Україні декоративне садівництво широкий розвиток отримало у XVIII ст., причому більшість садів створювалося в регулярному стилі. Одним з найстаріших садів є теперішній Першотравневий парк у Києві, закінчення будівництва якого відноситься до 1735 Його прикрашали скульптура, фонтани та діяльність М. Старицького, М. Кропивницького й інших діячів українського театру. 20. Реалізм в українській культурі ХІХ ст.. Українське мистецтво XIX ст. формувалося та існувало на межі перетину впливів російського академічного та реалістичного живопису, новітніх течій в європейському та світовому мистецтві, а також під впливом народних традицій художньої творчості. У літературі український реалізм почався з другої половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. У центрі уваги художників-реалістів було буденне життя, з його проблемами, конфліктами, людськими думками. Під впливом художніх принципів образотворчого мистецтва чимало художників України переходили на позиції реалізму. На зразок російських передвижників у Києві в 1887 р. було створено товариство художніх виставок, активну участь в якому брали М.Пимоненко, В.Менк, С.Костенко та ін. В жанрі ліричного українського пейзажу працювали такі українські митці, як В.Орловський та С.Святославський. Уперше перехід до реалізму було ініціювано учнем Боровиковського Олексою Венеціановим (1779 — 1847). Він зібрав у своїй майстерні у Петербурзької академії мистецтв досить значну групу учнів. Але коли в тридцятих роках знову заблисло запізненим блиском класичне малярство в творчості Карла Брюллова, то учні Венеціанова перейшли до цього модного професора. Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини 19 століття — рух до реалізму — з найбільшою силою прозвучала у творчості членів Товариства пересувних художніх виставок. Передвижники — творче ідеологічне об'єднання художників Російської імперії, в тому числі і українських, створено останній третині XIX століття. Члени Товариства цілеспрямовано протиставляли себе і свої творчі пошуки, а також спосіб популяризації творчості представникам офіційного академізму. Певний вплив на передвижницький рух мали подібні художні течії у Західній Європі, романтизм та ідеї народництва. Передвижництво несло велику просвітницьку роль, мало велику кількість послідовників і в цілому здійснило значний вплив на розвиток мистецтва Росії та України. Багато видатних художників-передвижників були родом з України: Олександр Литовченко, Микола Ярошенко, Микола Ге. Шевченко малював картини, пейзажі й портрети, звертаючись до історії українського народу, його побуту. У Петербурзькій Академії мистецтв він створив картини у романтичному стилі "Хлопчик, що ділиться хлібом із собакою" (1840), "Циганки" (1841). Шевченко є основоположником реалізму в українському малярстві. Реалізмом відзначається його найбільший за розміром твір олійного живопису "Катерина" (1842), який через драму української дівчини-кріпачки розкриває трагедію самої України. Сценка з життя українського селянина змальована в картині" Селянська родина" (1843). «Народні оповідання» М. Вовчка (1857) при всій реалістичній актуальності тем ще забарвлені романтичним фольклором. Далі реалізм використовувався з позицій народницьких і просвітянських (С. Руданський, А. Свидницький) та громадсько-програмових (особливо О. Кониський). Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка, О. Кобилянської й І. Франка. Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянського верста на робітничі й нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього розвитку капіталізму в Росії й Австрії. У І. Франка, з'являється психологічна мотивація, що набирає рис натуралізму. Типові для реалізму поезії — вірші Б. Грінченка і П. Грабовського; Франко від реалістичних «Панських жартів» пішов у напрямі психологічно-філософських зрушень, — і його «Мойсей», твір на межі модернізму. На зміну реалізму прийшли ін. напрямки, але реалізм ніколи не здавав позицій — особливо в прозі був завжди актуальним стилем. Живопис.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |