Анатомія спинного мозку спинний мозок
 Скачать 1.46 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Ембріогенез органа зору Частини очного яблука розвиваються з трьох джерел: з мозкової трубки, ектодерми та мезенхіми. З базальних відділів бокових стінок проміжного мозку в тій стадії, коли він ще слабо відмежований від кінцевого мозку, утворюються парні випинання – очні пухирці, які залишаються з’єднаними з місцем їх походження очними стебельцями, що згодом перетворюються в зорові нерви. Пізніше дистальний відділ стінки очних пухирців випинається всередину, утворюється очний бокал з подвійною стінкою, зі стінок якого розвивається сітківка (retina). Із ектодерми, яка знаходиться біля очного пухирця, розвивається кришталик (lens). Мезенхіма, яка оточує очний бокал і кришталик, диференціюється в білкову оболонку ока (sclera), рогівку (cornea) та судинну оболонку очного яблука (tunica vasculosa bulbi), включаючи райдужку (iris). З дуплікатори шкіри розвиваються повіки (palpebrae). Вади розвитку очного яблука. До них належать: - астигматизм – неправильне формування кривини рогівки та кришталика. При цьому зображення викривлене, бо воно проекціюється у вигляді лінії, а не точки; - короткозорість – подовження очного яблука у передньо-задньому напрямку; - далекозорість – вкорочення очного яблука у передньо-задньому напрямку; - помутніння кришталика – перешкоджання проходженню світлового пучка; - глаукома – недорозвинутість венозного синуса, білкової оболонки ока та простору райдужково-рогівкового кута, що супроводжується підвищенням внутрішньоочного тиску, який призводить до атрофії світлочутливих і нервових елементів сітківки; - альбінос – відсутність пігменту в судинній оболонці. Зоровий нерв [II] (nervus opticus [II]) II пара черепних нервів Зоровий нерв (nervus opticus). Як черепний нерв належить до внутрішньої оболонки очного яблука (tunica interna bulbi), а саме: починається з диска зорового нерва (discus nervi optici), який є місцем виходу із очного яблука (bulbus oculi) відростків гангліонарних клітин (neurocyti ganglii), що його формують, складається із таких частин: - внутрішньочерепної частини (pars intracranialis), яка знаходиться у порожнині черепа (cavitas cranii) і починається від зорового каналу (canalis opticus) до зорового перехрестя (chiasma opticum); - канальної частини (pars canalis) – частини зорового нерва (nervus opticus), яка проходить через зоровий канал (canalis opticus); - очноямкової частини (pars orbitalis), яка проходить у товщі жирового тіла очної ямки (corpus adiposum orbitae); - внутрішньоочної частини (pars intraocularis), в якій розрізняють: - передпластинкову частину (pars prelaminaris), яка розміщена перед решітчастою пластинкою білкової оболонки (lamina cribrosa sclerae); - внутрішньопластинкову частину (pars intralaminaris) – частину волокон зорового нерва (nervus opticus), що розміщена між волокнами решітчастої пластинки білкової оболонки (lamina cribrosa sclerae). Навколо цієї частини знаходиться судинне коло зорового нерва (circulus vasculosus nervi optici), яке утворене гілками задніх коротких війкових артерій (aa. ciliares posteriores breves). - запластинкову частину (pars postlaminaris), яка розміщена позаду решітчастої пластинки білкової оболонки (lamina cribrosa sclerae). Зоровий нерв (nervus opticus) оточений такими двома піхвами, які є продовженням оболон головного мозку (meninges): - зовнішньою піхвою (vagina externa), яка є продовженням черепної павутинної оболони (arachnoidea mater cranialis); - внутрішньою піхвою (vagina interna), яка є продовженням черепної м’якої оболони (pia mater cranialis). Між цими піхвами зорового нерва (vaginae externa et interna nervi optici) розміщенийщілиноподібний: - підпавутинний міжпіхвовий простір; простір м’якої оболони (spatium intervaginale subarachnoidale; spatium leptomeningeum), який є продовженням підпавутинного простору головного мозку (spatium subarachnoideum). Зоровий нерв (n. opticus) є частиною зорового аналізатора. Тіла його перших трьох нейронів розміщені в сітківці (retina). Він має: - І нейрон – це палички і колбочки (bacilli et coni); - ІІ нейрон – це біполярні клітини сітківки (neurocyti bipolares retinae); - ІІІ нейрон – це мультиполярні клітини сітківки; гангліонарний шар (stratum ganglionare). Аксони ІІІ нейронів утворюють зоровий нерв (n. opticus), який через зоровий канал (canalis opticus) проходять у порожнину черепа (cavitas cranii). Тут утворюється неповне перехрестя волокон зорового нерва (chiasma opticum), де перехрещуються до 70% аксонів III нейронів. Перехрещуються волокна від присередньої частини сітківки (pars medialis retinae). Волокна від бічної частини сітківки (pars lateralis retinae) йдуть на своєму боці. Після зорового перехрестя (chiasma opticum) в ділянці турецького сідла (sella turcica) починається зоровий шлях (tractus opticus), який складається із: - присередніх волокон зорового нерва протилежного боку; - бічних волокон зорового нерва власного боку. У складі зорових шляхіваксони ІІІ нейронів доходятьдо підкіркових центрів зору. Ними є: - подушка таламуса (pulvinar thalami); - верхні горбики середнього мозку (colliculi superiores mesencephali); - бічні колінчасті тіла (corpora geniculata lateralia). У підкіркових центрах зору розміщені тіла ІV нейронів зорового шляху. Від бічного колінчастого тіла (corpus geniculatum laterale) і подушки таламуса (pulvinar thalami) аксони ІV нейронів проходять через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули (pars tertia posterior cruris posterioris capsulae internae) і, утворивши зорове сяйво (radiatio optica), закінчуються "на берегах" острогової борозни (sulcus calcarinus), де розміщений кірковий центр зорового аналізатора. Аксони ІV нейронів від верхніх горбиків пластинки покрівлі (colliculi superiores laminae tecti) йдуть до додаткових парасимпатичних ядер Якубовича протилежного боку (ІІІ пара черепних нервів), де залягають тіла п’ятих нейронів. Звідси починається еферентна частина зіничного та акомодаційного рефлексів (зв’язок ІІ пари черепних нервів з ІІІ). Аксони V нейронів (передвузлові парасимпатичні волокна) у складі окорухового нерва через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior) заходять в очну ямку (orbita) до війкового вузла (ganglion ciliare), в якому розміщені тіла VІ нейронів. Аксони VІ нейронів (завузлові парасимпатичні волокна) іннервують: - м’яз-звужувач зіниці (m. sphincter pupillae); - війковий м’яз (m.ciliaris); - м’яз-розширювач зіниці (m. dilatator pupillae), що іннервується симпатичними завузловими волокнами. Цей рефлекс не залежить від нашої волі чи свідомості. Крім зорового нерва, до нервів очного яблука належать окорухові нерви: третя, четверта та шоста пари. Окоруховий нерв [III] (nervus oculomotorius [III] III пара черепних нервів Окоруховий нерв (nervus oculomotorius) має: - ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке є руховим ядром (nucleus motorius); - додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii); парасимпатичне ядро Якубовича. Ці ядра розміщені в сірій речовині покриву середнього мозку (substantia grisea tegmenti mesencephali) на рівні верхніх горбиків середнього мозку (colliculi superiores mesencephali). Аксони нейронів цих ядер формують окоруховий нерв (nervus oculomotorius [III]), який виходить з головного мозку в міжніжковій ямці (fossa interpeduncularis). З порожнини черепа (cavitas cranii) – через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior). У ділянці верхньої очноямкової щілини (fissura orbitalis superior) окоруховий нерв (nervus oculomotorius [III]) розгалужується на: - верхню гілку (ramus superior); - нижню гілку (ramus inferior). Нервові волокна від верхньої гілки (ramus superior) іннервують: - верхній прямий м’яз ока (m. rectus superior); - м’яз-підіймач верхньої повіки (m. levator palpebrae superioris). Нервові волокна від нижньої гілки (ramus inferior) іннервують: - нижній прямий м’яз ока (m. rectus inferior); - присередній прямий м’яз ока (m. rectus medialis); - нижній косий м’яз ока (m. obliquus inferior). Від додаткового ядра окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii) – парасимпатичного ядра Якубовича – відходить гілка до війкового вузла (ramus ad ganglion ciliare). Вона ще називається парасимпатичним корінцем війкового вузла (radix parasympathica ganglii ciliaris), або окоруховим корінцем війкового вузла (radix oculomotoria ganglii ciliaris), – це передвузлові парасимпатичні волокна. Ці передвузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae preganglionicae parasympathicae), йдуть в складі нижньої гілки окорухового нерва (ramus inferior nervi oculomotorii) до війкового вузла (ganglion ciliare), де переключаються на другі нейрони. Завузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae postganglionicae parasympathicae) – аксони других нейронів від війкового вузла (ganglion ciliare) – йдуть у складі коротких війкових нервів (nervi ciliares breves) до: - м’яза-звужувача зіниці (m. sphincter pupillae); - війкового м’яза (m. ciliaris). Блоковий нерв (nervus trochlearis [IV]) IV пара черепних нервів Він має власне рухове ядро – ядро блокового нерва (nucleus nervi trochlearis), яке розміщене у сірій речовині покриву середнього мозку (substantia grisea tegmenti mesencephali) на рівні нижніх горбиків середнього мозку (colliculi inferiores mesencephali). Аксони нейронів цього ядра формують блоковий нерв, який виходить з головного мозку (encephalon) із верхнього мозкового паруса (velum medullare superius). На основі мозку появляється з бічної поверхні ніжок мозку (crura cerebri), а з порожнини черепа (cavitas cranii) – через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior). Блоковий нерв (nervus trochlearis) іннервує верхній косий м’яз ока (m. obliquus superior). Відвідний нерв (nervus abducens[VI]) VI пара черепних нервів Він має власне рухове ядро відвідного нерва (nucleus nervi abducentis), яке розміщене у сірій речовині покриву мосту (substantia grisea tegmenti pontis) на рівні верхівки лицевого горбика ромбоподібної ямки (apex colliculi facialis fossae rhomboideae). Аксони нейронів цього ядра формують відвідний нерв (n. abductus [VI]), який виходить з головного мозку (encephalon) на межі між пірамідами довгастого мозку (pyramides medullae oblongatae) і мостом (pons). З порожнини черепа (cavitas cranii) – через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior). Відвідний нерв іннервує бічний прямий м’яз ока (m. rectus lateralis). Порівняльна анатомія та онтогенез вуха Орган слуху людини і вищих хребетних є утворенням надто складним. У ньому поєднуються два апарати зовсім різної функції: власне орган слуху та орган рівноваги й орієнтування в просторі. Розрізняють два головні типи органів – водний і повітряний. Повітряний тип спостерігається у комах. У них є тимпанальні (барабанні) органи, які побудовані за принципом пружних перетинок, що сприймають звукові вібрації і передають їх специфічним нервовим закінченням). До органів водного типу належать слухові пухирці медуз (отоцисти), що містять рідину, в якій є один або кілька слухових камінців – отолітів. Звукові хвилі, вдаряючи в стінку пухирця, передаються рідиною й отолітами епітеліальним клітинам, які з’єднані з нервом. У черепних акустичний і статичний апарати об’єднані. У риб існує водний тип. У наземних – мішаний (тобто в одній частині – повітряний, в іншій – водний). У вищих хребетних (в тому числі й у людини) орган слуху складається з трьох головних відділів: зовнішнього вуха, середнього вуха і внутрішнього вуха. Останнє, щодо функції, найважливіше і з’являється (онто- і філогенетично) раніше від інших. Ембріогенез органа слуху Розвиток органа слуху в людського зародка має багато спільного з його філогенезом. На третьому тижні внутрішньоутробного життя поблизу заднього мозкового пухиря з’являється парне стовщення ектодерми, на місці якого утворюється слуховий пухирець. З нього розвиваються всі частини перетинчастого лабіринту. В ампульному гребені розміщені чутливі клітини, від яких відходять нервові волокна присінкового нерва, а із плям маточки і мішечка – нервові волокна завиткового нерва. З навкружної мезенхіми диференціюється кістковий лабіринт. Між ним і перетинчастим лабіринтом утворюються перилімфатичні простори. З першого зябрового закутка походить середнє вухо – барабанна порожнина зі слуховою (євстахійовою) трубою. Слухові кісточки розвиваються з хряща першої і другої вісцеральних дуг. ВУХО (auris) ПРИСІНКОВО-ЗАВИТКОВИЙ ОРГАН (organum vestibulocochleare) Орган слуху і рівноваги (organum vestibulocochleare) Вухо (auris) поділяється на: 1 зовнішнє вухо (auris externa), до якого належать: а) вушна раковина (auricula); б) зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus); 2 середнє вухо (auris media), до нього належать: а) барабанна порожнина (cavitas tympani) із слуховими кісточками (ossicula auditus; ossicula auditoria): б) слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – трубa Євстахія; 3 внутрішнє вухо (auris interna), яке складають: а) кістковий лабіринт (labyrinthus osseus); б) перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus). Зовнішнє вухо (auris externa) Вушна раковина (auricula) у своїй основі має вушний хрящ (cartilago auriculae), покритий шкірою. У нижньому відділі хрящ відсутній і замість нього утворюється складка шкіри з жировою тканиною – це вушна часточка (lobulus auriculae). Вільний край вушної раковини (auricula) утворює завиток (helix), на внутрішній поверхні якого міститься: - ость завитка (spina helicis) ость Дарвіна; - ніжка завитка (crus helicis); - хвіст завитка (cauda helicis). Паралельно до завитка (helix) проходить протизавиток (antihelix). Попереду зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) розміщений козелок (tragus), а навпроти нього в нижній частині – протикозелок (antitragus). Між ними ззаду розміщена порожнина раковини (cavitas conchae; cavum conchae), яка продовжується у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus). Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) відкритий назовні зовнішнім слуховим отвором (porus acusticus externus), а в глибині з боку барабанної порожнини (cavitas tympani), або порожнини середнього вуха (cavitas auris mediae), він відмежовується барабанною перетинкою (membrana tympanica). Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) має: - хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus); - кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus). Хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus) є продовженням вушної раковини (auricula) і складає одну третину довжини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus). Кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus) займає дві третини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus). Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) вигнутий S-подібно і для його випрямлення при огляді барабанної перетинки (membrana tympanica) у дорослого необхідно відтягнути вушну раковину (auricula) назад, догори та назовні. Барабанна перетинка (membrana tympanica) закріплена в кінці зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) і складається з: - натягнутої частини (pars tensa) – більшої нижньої; - розслабленої частини (pars flaccida) – меншої верхньої. Уцентрі барабанної перетинки (membrana tympanica), що має овальну форму, помітний пупок барабанної перетинки (umbo membranae tympanicae), який утворився внаслідок прикріплення ручки молоточка (manubrium mallei) до її внутрішньої поверхні. Ззовні барабанна перетинка (membrana tympanica) покрита шкірою (cutis). Зсередини, що обернена до барабанної порожнини (cavitas tympani), барабанна перетинка (membrana tympanica) покрита слизовою оболонкою (tunica mucosa). Урозслабленій частині барабанної перетинки (pars flaccida membranae tympanicae) волокнистий шар відсутній і шкіра (cutis) прилягає до слизової оболонки (tunica mucosa).  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |