Анатомія спинного мозку спинний мозок
 Скачать 1.46 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Специфічні риси будови кінцевого мозку; великого мозку,які відрізняють людину від тварин (telencephalon; cerebrum), У будові центральної нервової системи можна відзначити "людські" ознаки будови мозку,тобто специфічні риси будови його, що відрізняють людину від тварин . 1 Перевага головного мозку над спинним. Так, у хижаків (наприклад, у кішки) головний мозок у 4 рази важчий спинного, у приматів (наприклад, у макак) – у 8 разів, а в людини – у 45 разів (маса спинного мозку 30 г, головного – 1500 г). Спинний мозок становить у ссавців 22 – 48 % маси головного мозку, у горили – 5-6 %, у людини – тільки 2 %. 2 Маса мозку. За абсолютною масою мозку людина не займає першого місця, тому що у великих тварин мозок важчий, ніж у людини (1500 г): у дельфіна-1800 г, у слона – 5200 г, у кита – 7000 г. Щоб розкрити справжні співвідношення маси мозку до маси тіла, використовують так званий квадратний покажчик мозку, тобто добуток абсолютної маси мозку на відносну. Цей показник дав можливість виділити людину з усього тваринного світу. Так, у гризунів він дорівнює 0,19, у хижаків – 1,14, у китоподібних (дельфін) – 6,27, у людиноподібних мавп – 7,35, у слонів – 9,82 і, нарешті, у людини – 32,0. 3 Перевага плаща над мозковим стовбуром, тобто нового мозку (neencephalon) над старовинним (paleencephalon). 4 Найвищий розвиток лобової частки великого мозку. На лобові частки припадає у нижчих мавп 8 – 12 % усієї поверхні півкуль, в антропоїдних мавп – 16 %, у людини – 30 %. 5 Перевага нової кори півкуль великого мозку над старою. 6 Перевага кори над підкіркою, що у людини досягає максимальних цифр: кора становить 53,7% усього обсягу мозку, а базальні ядра – тільки 3,7 %. 7 Борозни і звивини збільшують площу кори сірої речовини, тому, чим більше розвинута кора півкуль великого мозку, тим більша і складчастість мозку. Збільшення складчастості досягається великим розвитком дрібних борозен третьої категорії, глибиною борозен і їхнім асиметричним розміщенням. У жодної тварини немає одночасно такого великого числа борозен і звивин, при цьому настільки глибоких і асиметричних, як у людини. 8 Наявність другої сигнальної системи, анатомічним субстратом якої є самі поверхневі шари мозкової кори. Отже, специфічними рисами будови мозку людини, які відрізняють його від мозку найбільш високорозвинених тварин, є максимальна перевага молодих частин центральної нервової системи над старими: головного мозку над спинним, плаща над стовбуром, нової кори над старою, поверхневих шарів мозкової кори над глибокими. НЮХОВИЙ МОЗОК (rhinencephalon) ЛІМБІЧНА,абообідкова ЧАСТКА (lobus limbicus), чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього середовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки (статеві та захисні), мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша та морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини. Разом з усією підкіркою нюховий мозок (rhinencephalon) є джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі реакції людини, регулює діяльність внутрішніх органів. Зокрема, за відчуття голоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. Тут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій. Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з нижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку. Учений Брока ще в 1878 році об’єднав поясну борозну (sulcus cinguli), перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli), приморськоконикову борозну (gyrus parahippocampalis) в одну частку, яка має вигляд дугоподібної крайової частки. Латинське слово "limbus" перекладається як "край" або "облямівка", "обідок", і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, або лімбічною часткою, або склепінною звивиною Арнольда. Морфологічно лімбічна система розміщена в центральній частині нюхового мозку в: - обідковій частці (lobus limbicus); - морському конику (hippocampus); - гачку (uncus); - зубчастій звивині (gyrus dentatus); - прозорій перегородці (septum pellucidum). За останніми науковими даними, центр лімбічної системи міститься і в нюховому шляху (тракті), цибулині, нюховому трикутнику та передній пронизаній речовині (периферійний відділ нюхового мозку). Окрім поняття "лімбічна частка", в нейроанатомії є поняття "лімбічна система" (англ. limbic system – обідкова, або лімбічна система), яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інши структури. Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з ретикулярною формацією. У людини нюховий мозок (rhinencephalon) розвинутий слабше, ніж у тварин і поділяється на: - передню нюхову частку (lobus olfactorius anterior) – периферійну частину); - задню нюхову частку; грушоподібну частку (lobus olfactorius posterior; lobus piriformis) – центральну частину; - морського коника (hippocampus), який розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку. До центральної частини нюхового мозку (задньої нюхової частки – lobus olfactorius posterior) належать: 1 обідкова частка (lobus limbicus), яка складається з: - поясної звивини (gyrus cinguli) з поясною борозною (sulcus cinguli); - приморськоконикової звивини (gyrus parahip-pocampalis); 2 зубчаста звивина (gyrus dentatus); 3 мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum), яке також належить до базальних ядер; 4 прозора перегородка (septum pellucidum); 5 гачок (uncus) – кірковий аналізатор нюху. До периферійної частини нюхового мозку (передньої нюхової частки – lobus olfactorius anterior) належать: - нюхова цибулина (bulbus olfactorius); - нюховий шлях (tractus olfactorius); - ділянка прозорої перегородки, або перегородкове поле (area septalis); - присередня та бічна нюхові звивини (gyri olfactorii medialis et lateralis), які є пучками нервових волокон, що розходяться від нюхового шляху в різні боки, утворюючи присередню та бічну сторони нюхового трикутника; - нюховий трикутник (trigonum olfactorium), або нюхове поле (area olfactoria), що має: а) переднюпронизануречовину (substantia perforata anterior); б) діагональнустрічку (stria diagonalis); в) нюховийгорбик(tuberculum olfactorium). Морськийконик (hippocampus) розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку (rhinencephalon). Усі структури нюхового мозку (rhinencephalon) входять до складу лімбічноїсистеми і є філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого мозку людини, що забезпечує здійснення давніх інстинктів. Вважається, що окремі структури нюхового мозку (rhinencephalon) людини, крім забезпечення нюхової чутливості, є морфологічним субстратом, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки – статеві та захисні (підсвідомі реакції). Ці реакції відносять до лімбічноїсистеми і вони відіграють роль у взаємодії між вісцеральними та емоційними проявами. Як зазначено у Міжнародній анатомічній номенклатурі (Сан-Пауло, 1997), обідкова частка (lobus limbicus) складається зі структур, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку. Інші частки півкулі розміщені з внутрішнього боку відповідної кістки черепа (і мають таку саму назву) й цим відрізняються від обідкової частки. Проте структури, що утворюють обідкову частку, мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами. Обідкова частка (lobus limbicus) Згідно із сучасною анатомічною номенклатурою виділяють обідкову частку (lobus limbicus), яка містить структури, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку. Інші частки півкулі мозку прилягають до внутрішньої поверхні відповідної кістки черепа (і мають таку саму назву) й цим відрізняються від обідкової частки (lobus limbicus). Проте структури, що утворюють обідкову частку (lobus limbicus), мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами. Коли термін обідкова частка (lobus limbicus) не вживається, ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобової, тім’яної і скроневої часток. До обідкової частки (lobus limbicus) належать: - поясна борозна (sulcus cinguli); - поясна звивина (gyrus cinguli) з перешийком поясної звивини (isthmus gyri cinguli); - смужкова звивина (gyrus fasciolaris); - приморськоконикова звивина (gyrus parahippocampalis) із гачком (uncus); - морськоконикова борозна (sulcus hippocampalis); - зубчаста звивина (gyrus dentatus); - торочко-зубчаста борозна (sulcus fimbriodentatus); - морськоконикові торочки (fimbria hippocampi); - обхідна борозна (sulcus collateralis); - нюхова борозна (sulcus rhinalis). В обідковій частці lobus limbicus) виділяють склепінчасту звивину (gyrus fornicis), до якої належатьтакі анатомічні утвори: - поясна звивина (gyrus cinguli), яка має перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli); - смужкова звивина (gyrus fasciolaris); - приморськоконикова звивина (gyrus parahip-pocampalis), яка має гачок (uncus). Кожна півкуля великого мозку (hemispherium cerebri), або півкуля головного мозку (hemispherium encephali) має, окрім кори головного мозку (cortex cerebri), або плаща (pallium), ще й сіру речовину (substantia grisea), яка представлена окремими ядрами. Ці ядра залягають у товщі білої речовини (substantia alba), ближче до основи кінцевого мозку (basis telencephali) і називаються, за попередньою анатомічною номенклатурою – базальними ядрами (nuclei basales), або основними ядрами. За новою сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою (Сан-Пауло, 1997) виділено два нові підрозділи: - основну частину кінцевого мозку (pars basalis telencephali). - основніядра та структуриутворів (nuclei basales et structurae pertinentes). Основначастинакінцевогомозку (pars basalis telencephali) містить структури, що у попередніх номенклатурах були розміщені в інших розділах. Проте ця основна частина кінцевого мозку містить також і деякі структури, що можуть розглядатися як частини базальних ядер (nuclei basalis), наприклад, вентральний палідум (pallidum ventrale), вентральний стріатум (striatum ventrale). До основноїчастиникінцевогомозку (pars basalis telencephali) входять: - мигдалеподібнетіло (corpus amygdaloideum); - огорожа (claustrum); - вентральнийпалідум (pallidum ventrale); - вентральнийстріатум (striatum ventrale); - периферійначастинанюховогомозку; передня нюхова частка (lobus olfactorius anterior). До основнихядер та структурутворів (nuclei basales et structurae perinentes) належать: - хвостатеядро (nucleus caudatus); - сочевицеподібнеядро (nucleus lentiformis); - смугастеядро (corpus striatum); - внутрішнякапсула (capsula interna); - променистийвінець (corona radiata); - асоціативніволокнакінцевогомозку (fibrae associationis telencephali); - спайковіволокнакінцевогомозку (fibrae commissurales telencephali). До базальних ядер належать: - смугастетіло (corpus striatum), яке складається з: - хвостатого ядра (nucleus caudatus); - сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis); - огорожа (claustrum); - мигдалеподібнетіло (corpus amygdaloideum). Базальні(основні) ядра (nuclei basales) – це підкіркові рухові центри, вони формують стріопалідарнусистему, яка відповідає за: - автоматичні, звичні рухи (біг, ходьба тощо); - тонус м’язів; - деякі автономні (вегетативні) реакції, зокрема теплорегуляцію та вуглеводний обмін. Стріопалідарна система є основною частиною екстрапірамідної системи і складається з двох частин: - стріатума (striatum), який належать до філогенетично нових утворів (neostriatum) стріальної системи, що сповільнюють рухи. До його складу входять: - хвостате ядро (nucleus caudatus); - лушпина (putamen); - палідума (pallidum), який відносять до більш старих утворів (paleostriatum), що прискорюють рухи. До його складу входить: - бічна бліда куля (globus pallidus lateralis); - присередня бліда куля (globus pallidus medialis). Смугастетіло (corpus striatum) належить до екстрапірамідної системи і має ще назву стріопалідарної системи, складається з: - стріатума (striatum); - палідума (pallidum). Стріатум та палідум поділяються на дві частини: - дорсальний та вентральний стріатум (striatum dorsale et ventrale); - дорсальний та вентральний палідум (pallidum dorsale et ventrale). Хвостатеядро (nucleus caudatus) є видовженим та дугоподібно вигнутим навколо таламуса (thalamus) ядром, має морфофукціональний зв’язок через провідні шляхи із сусідніми ядрами таламуса та складається з: - голови(caput) – це передня потовщена частина ядра, що міститься в лобовій частці півкуль великого мозку (lobus frontalis hemispherii cerebri); - тіла(corpus) – це середня частина ядра, що розміщена у тім’яній частці (lobus parietalis hemispherii cerebri); - хвоста (cauda) – це задня частина ядра, яка загинається донизу та назовні і знаходиться у скроневій частці (lobus temporalis hemispherii cerebri). Сочевицеподібнеядро (nucleus lentiformis) залягає в білій речовині півкуль великого мозку (substantia alba hemispherii cerebri), має на зрізах трикутну форму і подібне до сочевичного зернятка. Це ядро має тісний морфологічний та функціональний зв’язок за допомогою провідних шляхів із сусідніми ядрами таламуса (nuclei thalami). Бічнамозковапластинка (lamina medullaris lateralis) та присереднямозковапластинка (lamina medullaris medialis) поділяють сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) на: - лушпину(putamen); - бічнублідукулю (globus pallidus lateralis); - присереднюблідукулю (globus pallidus medialis). Бічнамозковапластинка (lamina medullaris lateralis) відділяє лушпину (putamen) від блідих куль (globi pallidi), а присереднямозковапластинка відмежовує присередню бліду кулю (globus pallidus medialis) від бічної блідої кулі (globus pallidus lateralis). Огорожа (claustrum) – це тонка пластинка сірої речовини, яка розміщена ззовні від лушпини і сочевицеподібного ядра (putamen nuclei lentiformis). Від лушпини (putamen) огорожа (claustrum) відділена шаром білої речовини – зовнішньоюкапсулою (capsula externa). Ззовні від огорожі (claustrum) міститься прошарок білої речовини – крайнякапсула (capsula extrema), яка розміщена між огорожею та мозковою корою острівцевої частки півкуль. Мигдалеподібнетіло (corpus amygdaloideum) розміщене у скроневій частці півкуль великого мозку (lobus temporalis hemispherii cerebri) попереду від нижнього (скроневого) рогу бічного шлуночка (cornu temporale ventriculi lateralis). Воно є проміжним утвором між корою великого мозку (cortex cerebri) та ядрами півкуль великого мозку (nuclei hemispherii cerebri). До ядер мигдалеподібного тіла належать: - бічне основне ядро мигдалика (nucleus amygdalae basalis lateralis); - присереднє основне ядро мигдалика (nucleus amygdalae basalis medialis); - центральне ядро мигдалика (nucleus amygdalae centralis); - кіркове ядро мигдалика (nucleus amygdalae corticalis); - проміжне ядро мигдалика (nucleus amygdalae interstitialis); - бічне ядро мигдалика (nucleus amygdalae lateralis); - присереднє ядро мигдалика (nucleus amygdalae medialis).  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |